Ухвала суду № 138724262, 31.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/6922/26

Провадження № 2/643/5525/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026

Салтівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,

представника позивача Жиляк Т.О.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Комунального підприємства «Житлокомсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку, споруд та прибудинкових територій,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2026 року представник Комунального підприємства «Житлокомсервіс» за довіреністю Жиляк Т.О. звернулась до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на користь підприємства заборгованість в сумі 40 486,59 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 гривень, та витрати на отримання інформації з Порталу електронних сервісів міста Харкова в сумі 86,62 гривень.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 08.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

06 травня 2026 року на адресу суду від відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому останні просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позовні вимоги є безпідставними та мають штучний характер.

Крім того, того ж дня від відповідачів надійшла зустрічна позовна заява.

22 травня 2026 року представник позивача Жиляк Т.О. через систему «Електронний суд» подала відповідь на відзив.

08 червня 2026 року через канцелярію суду відповідачі подали заперечення.

У судовому засіданні представник позивача Жиляк Т.О. заперечувала проти прийняття зустрічної позовної заяви.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні просили прийняти та об`єднати в одне провадження первісний позовом та зустрічний позов.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши зустрічну позовну заяву, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального України.

У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте, позовна заява не відповідає вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме позовна заява не містить:

- відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви позивач повинен додати її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Разом з цим, і ці вимоги виконані не були.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».

Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду (ст.2 Закону України «Про судовий збір»).

Пільги щодо сплати судового збору, визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Положеннями пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та складає 1 331,20 грн; за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 1 331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (16 640,00 грн).

Як убачається зі змісту зустрічної позовної, позивачами заявлено, зокрема, вимогу про відшкодування моральної шкоди, яка є майновою вимогою.

Проте до зустрічної позовної заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору за подання цієї позовної вимоги, а також не наведено підстав звільнення від його сплати.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як встановлено судом, позивачами судовий збір не сплачено.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривень.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачами за зустрічним позовом заявлені позовні вимоги майнового характеру про стягнення моральної шкоди на суму 200 000 грн., а отже сума судового збору становить 1% від суми позову, а саме 2 000 грн. за позовні вимоги майнового характеру, які позивачам за зустрічним позовом належить сплатити.

Крім того, позивачами заявлено немайнові вимоги, які є взаємоповязаними між собою.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331,20 гривень. А отже позивачам за зустрічним позовом належить сплатити судовий збір за заявлені взаємоповязані позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 1331,20 гривень.

Таким чином, крім усунення інших недоліків зустрічної позовної заяви, які вказані в ухвалі вище, позивачам за зустрічним позовом належить сплатити судовий збір у розмірі 2000+1331,20= 3 331,20 грн. про що надати квитанцію про сплату судового збору до суду у строк зазначений в ухвалі.

З огляду на викладене, зазначені вище вимоги цивільного процесуального законодавства України позивачами при пред`явленні позовної заяви до суду дотримані не були.

Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України - Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 175, 177 Цивільного процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечує можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України.

Керуючись ст. 19, 20, 175, 177, 185, 186, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до КП «Житлокомсервіс» про визнання дій протиправними, стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачам строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків зустрічної позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк зустрічну позовну заяву вважати неподаною та повернути зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений та підписаний 04 серпня 2026 року.

Суддя - О.О. Олійник