Рішення № 138724228, 03.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13898/26

Провадження № 2/643/7996/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» в особі представника Кіріченко В.В., яка діє на підставі довіреності, через підсистему «Електронний суд» звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №570607-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025 в сумі 53 955,40 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 20 580,00 гривень; суми прострочених платежів по процентах 23 255,40 гривень; суми заборгованості по штрафам 0,00 гривень; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України 10 120,00 гривень; суми прострочених платежів за комісією 0,00 гривень. Також просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» сплачений судовий збір у сумі 2 622,40 гривень.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представником позивача зазначено, що 09.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №570607-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Посилався, що відповідно до умов договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у сумі 15 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами Договору плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1% за кожен день користування кредитом. Зазначив, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 5168-7520 9322-2225 (котру позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті). Зазначив, що 11.12.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 570607-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якої ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 7 000,00 грн. Посилався, що до теперішнього часу боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 570607-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти на загальну суму 18 880,00 грн. Таким чином, посилався, що, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. Звертав увагу, що ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору. Посилався, що станом на 05.06.2026 у відповідача утворилася заборгованість за Договором №570607-КС-001 про надання кредиту, в розмірі 53 955,40 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 20 580,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 23 255,40 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 10 120,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 0,00 грн.

Аргументи учасників справи

24 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити повністю ТОВ «Бізнес Позика» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування обраної позиції зазначив, що до позовної заяви долучено копію кредитного договору без його, ОСОБА_1 , підпису, як позичальника. Звертав увагу, що він, ОСОБА_1 , не погоджується, що договір позики було підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора. Зауважив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Договір позики (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Наголошував, що він не укладав та не підписував Договір позики, який долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погодив зазначені в поданих документах процентні ставки, строки кредитування, комісії, штрафні санкції та інші умови кредитування. Крім того, зазначив, що позовна заява не містить жодного доказу належності йому вказаного «одноразового ідентифікатора». Щодо неустойки та процентів за понадстрокове користування позикою, просив суд врахувати положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких нарахування процентів за ст. 625 ЦК України та неустойки за договорами позики можливе лише до 23.02.2022 включно, тоді як розрахунок позивача здійснений за періоди, які настали після 24.02.2022 та під час діючого воєнного стану в державі. Зауважував, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування йому, ОСОБА_1 , суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо).

28 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився з доводами та запереченнями, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування обраної позиції зазначив, що кредитний договір між сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця в особистому кабінеті Позичальника, та підписаний Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Під час укладення Кредитного договору сторони погодились укласти Кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (що зазначено на самому початку Кредитного договору). Зауважив, що кредитний договір не є договором приєднання (у розуміння ст. 634 Цивільного кодексу України). Кредитний договір не підписувався відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису і не мав бути підписаним таким чином, оскільки кредитний договір між сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця в особистому кабінеті Позичальника, та підписаний Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Звертав увагу, що кваліфікований електронний підпис та електронний підпис одноразовим ідентифікатором є різними видами електронного підпису, які не слід ототожнювати. Повідомив, що до позовної заяви були додані оригінали цілісних та незмінюваних файлів кредитного договору, а також Оферта та Акцепт на його укладення. Зазначив, що витребування оригіналу кредитного договору, який вже був доданий до позовної заяви та вже міститься в матеріалах справи, було б порушенням принципу процесуальної економії та призвело б до затягування розгляду справи. Щодо доказів перерахування кредитних коштів зазначив, що ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською установою, яка не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» зазвичай здійснюється за допомогою платіжних систем відповідних посередників. Обов`язок ТОВ «Бізнес Позика за кредитним договором полягає в тому, щоб кредитні кошти у розмірі, який встановлений кредитним договором (Додатковими угодами у разі їх укладення), були перераховані на ту банківську картку позичальника, яку він вказав під час укладення кредитного договору в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця. Посилався, що ТОВ «Бізнес Позика» де-юре не має права звертатися до банку із запитом щодо розкриття банківської таємниці клієнта банку, оскільки відповідно до ст. 60 та 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» така інформація розкривається виключно за рішенням суду. У зв`язку з вищенаведеним, ТОВ «Бізнес Позика» у позовній заяві звернулося до суду з клопотанням про витребування у банку інформації (доказів), які становлять банківську таємницю.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 03 липня 2026 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання. Задовольнив клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про витребування доказів, витребував від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію щодо факту випуску банківської картки № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 09.12.2025 по 26.05.2026.

14 липня 2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані судом докази.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, у відповіді на відзив на позов просив про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Бізнес Позика», позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

За правилами ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ураховуючи, що від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Бізнес Позика», відповідач належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов, позивач на подання відповіді на відзив, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

09.12.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №570607-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Договір підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-6917 (а.с. 29-38).

Згідно з умовами п. 2.1 Договору ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальникові кредит в розмірі 15 000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів.

Відповідно до п. 2.2-2.9 Договору тип кредиту: кредит, строк, на який надається кредит: 24 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1% фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за надання кредиту: 3 000,00 грн. Загальний розмір наданого кредиту: 15 000,00 грн, строк дії Договору: до 26.05.2026. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 37 034,37 грн.

До Договору про надання кредиту додані пропозиція укласти Договір (оферта) №570607-КС-001, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору №570607-КС-001 про надання кредиту, візуальна форма послідовності дій Клієнта, Анкета клієнта та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 39-62; 69; 71).

11.12.2025 ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду №1 до Договору №570607-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025 з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», підписану позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9839 (а.с. 63 зворот 64).

У додатковій угоді сторони підтвердили, що станом на 11.12.2025 сума неповернутого позичальником кредиту становить: 15 000 грн; сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить: 450 грн; сума нарахованої та несплаченої комісії становить: 3 000 грн. Кредитодавець та позичальник домовились, що з дати укладення Додаткової угоди кредит збільшується на 7 000 грн, та кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит збільшений на 7 000 грн у строки та на умовах, викладених у Договорі. Після збільшення суми кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 22 000 грн. На дату укладення Додаткової угоди несплачені проценти, а також несплачена комісія вносяться до Графіку платежів (п. 6.1 цієї Додаткової угоди) та підлягають сплаті відповідно до Графіку платежів. Комісія за надання додаткової суми кредиту: 1 400 грн. Після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення розміру кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначеним, після укладення цієї Додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у Кредит: загальний розмір Кредиту становить: 22 000 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 7784,93 процентів; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 54 136,05 грн; загальні витрати за Кредитом: 32 136,05 грн.; кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 167 календарних днів; денна процентна ставка: 0,87 процентів.

До Додаткової угоди №1 додані пропозиція укласти Додаткову угоду №1 (оферта) до Договору №570607-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Додаткової угоди №1 до Договору №570607-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025, візуальна форма послідовності дій Клієнта (а.с. 65-68; 70).

Згідно з підтвердженнями щодо здійснення переказу грошових коштів від ТОВ «ПрофітГід», було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: 1) номер платіжної інструкції: b699aa50-d4ed-11f0-b910-000c29d57ed2_1, надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», платник ТОВ Бізнес Позика, номер транзакції: №46527-78023-90354, дата та час здійснення переказу: 09.12.2025 12:56, сума переказу: 15000,00 грн, номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_3 , призначення платежу: перерах. коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 зг. з кредитним дог. №570607-КС-001 від 09.12.2025; 2) номер платіжної інструкції: defcbdbc-d6cd-11f0-b910-000c29d57ed2_1, надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», платник ТОВ Бізнес Позика, номер транзакції: № 46548-40450-15314, дата та час здійснення переказу: 11.12.2025 22:14, сума переказу: 7 000,00 грн, номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_3 , призначення платежу: перерах. коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 зг. ДУ від 11.12.2025 до кред.дог. №570607-КС-001 від 09.12.2025 (а.с. 72-73).

Окрім того, факт перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів 09.12.2025 у сумі 15 000,00 грн та 11.12.2025 у сумі 7 000,00 грн підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260707/50539-БТ від 07.07.2026 та випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_1 , емітованої на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 09.12.2025 по 26.05.2026.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 10.06.2026 у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість за договором №570607-КС-001 від 09.12.2025 в сумі 53 955,40 грн, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 20 580,00 грн, заборгованості по відсотках у розмірі 23 255,40 грн, по комісії 0,00 грн, по % за ст. 625 ЦКУ 10 120,00 грн. Період кредитування: з 09.12.2025 по 26.05.2026. З вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 частково погашав заборгованість за договором, сплатив загальну суму 18 880,00 грн, з яких 1 420,00 грн було зараховано кредитодавцем в рахунок тіла кредиту, 12 180,00 в рахунок відсотків, 4 400,00 грн в рахунок комісії, 880,00 грн в рахунок % за ст. 625 ЦК України (а.с. 22-23).

Позивачем ТОВ «Бізнес Позика» складено довідку про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором №570607-КС-001 від 09.12.2025, згідно з якою станом на 09.06.2026 заборгованість останнього становить 53 955,40 грн, з яких: заборгованість за кредитом 20 580,00 грн, заборгованість по відсотках 23 255,40 грн, заборгованість по комісії 0,00 грн, заборгованість по штрафам 0,00 гривень, заборгованість по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦКУ 10 120,00 гривень (а.с. 24).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з положеннями ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України унормовано, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Правилами ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Правилами ст. 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №570607-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025, укладений відповідно до вимог ЗУ «Про електронну комерцію», шляхом його підписання сторонами із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Як виснував Верховний Суд у вкладі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29.05.2024, прийнятій у справі №545/1750/21, провадження №61-1177св24, за правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Позивачем разом з позовною заявою надано договір №570607-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 09 грудня 2025 року, укладений між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , який містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором позичальника, а також надано пропозицію укласти Договір (оферту) №570607-КС-001, прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору №570607-КС-001 про надання кредиту, візуальну форма послідовності дій Клієнта, Анкету клієнта та Паспорт споживчого кредиту.

Відтак, посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем не доведено належного укладення договору, в тому числі в електронній формі, спростовуються матеріалами справи.

Що стосується клопотання відповідача у відзиві на позов про витребування від ТОВ «Бізнес Позика» оригіналу договору №570607-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 09 грудня 2025 року, суд зазначає таке.

За приписами статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Частинами першою, другою статті 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Поданий позивачем договір №570607-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 09 грудня 2025 року містить відомості про його підписання електронними підписами обох сторін: кредитодавцем КЕП 09.12.2025 о 12:56:30 та відповідачем 09.12.2025 о 12:56:28 за допомогою одноразового ідентифікатора UA-6917.

Отже, зважаючи на наведене вище, наявний у матеріалах справи Договір №570607-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 09 грудня 2025 року є оригіналом електронного документа.

Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн та 7 000,00 грн відповідачу (позичальнику) підтверджується матеріалами справи, а саме: підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів від ТОВ «ПрофітГід» та наданою АТ КБ «ПриватБанк» суду на виконання ухвали випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_1 , емітованої Касаю С.О. в АТ КБ «ПриватБанк».

Наведені вище докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» свого обов`язку за кредитним договором.

У постанові від 06 травня 2020 року, прийнятій у справі №372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі 372/223/17, на яку є посилання у касаційній скарзі, від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує правильне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Установлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою в повному обсязі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.

У свою чергу, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується таким.

Відповідно до умов договору №570607-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 09 грудня 2025 року, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальникові кредит в розмірі 15 000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів. Сторонами погоджено стандартну процентну ставку за кредитом: в день 1% фіксована, яка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Строк дії Договору погоджений до 26.05.2026.

Відповідно до Додаткової угоди №1 до Договору №570607-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025, укладеної 11.12.2025, кредитодавець та позичальник домовились, що кредит збільшується на 7 000 грн, та кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит збільшений на 7 000 грн у строки та на умовах, викладених у Договорі.

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Бізнес Позика», ОСОБА_1 нараховувалися відсотки за користуванням кредитом за період з 09.12.2025 по 26.05.2026 включно за процентною ставкою 1%, тобто в межах строку дії договору та за процентною ставкою, погодженою умовами договору. Відтак, суд приймає вказаний розрахунок та вважає доведеною суму заборгованості ОСОБА_1 за відсотками в сумі 23 255,40 грн.

Водночас, з розрахунку заборгованості також убачається, що ОСОБА_1 сплатив кошти в сумі 4 400,00 грн, які кредитодавцем було зараховано в рахунок комісії, та 880,00 грн, які кредитодавцем було зараховано в рахунок сплати % за ст. 625 ЦК України.

У свою чергу, з приводу нарахування ТОВ «Бізнес позика» до сплати ОСОБА_1 комісії за надання кредиту в загальній сумі 4 400,00 гривень (п. 2.5 Договору №570607-КС-001 від 09.12.2025 та п. 4 Додаткової угоди №1 від 11.12.2025 до Договору №570607-КС-001 від 09.12.2025), то суд зважає на таке.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв`язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31.07.2025, прийнятій у справі №199/441/21, провадження №61-9002св23, положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі №708/195/19.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 договору встановлено комісію за видачу кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи наведене, умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за надання кредиту, є нікчемними.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Як унормовано положеннями ч. 3 ст. 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Правилами ч. 1, ч. 2 ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене вище, положення Договору №570607-КС-001 від 09.12.2025 та Додаткової угоди №1 від 11.12.2025 до Договору №570607-КС-001 від 09.12.2025 про сплату позичальником на користь банку комісії за надання кредиту (п. 2.5 Договору та п. 4 Додаткової угоди) суперечать положенням ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину.

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено плату за послуги ТОВ «Бізнес Позика», які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 2.5 Договору про споживчий кредит №570607-КС-001 від 09.12.2025, п. 4 Додаткової угоди №1 до Договору про споживчий кредит №570607-КС-001, умови щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту в сумі 3 000,00 гривень та 1 400,00 грн, є нікчемними.

За таких обставин, ТОВ «Бізнес Позика» без належних на те правових підстав нарахована комісія за надання кредиту на загальну суму 4 400,00 гривень, а відтак кошти, сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості за комісією в сумі 4 400,00 грн, мали бути розподілені в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту або за відсотками.

Що стосується заявленої позивачем суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 за відсотками, нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України, суд зважає на таке.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 183/7850/22 від 31 січня 2024 року зазначено, що касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22);

на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, суд доходить висновку, що нарахування ТОВ «Бізнес Позика» відповідачу заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача таких відсотків в сумі 10 120,00 грн слід відмовити, а кошти в сумі 880,00 грн, сплачені відповідачем в рахунок відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту або за відсотками за користування кредитом.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в сумі 38 555,40 гривень (20 580,00 + 23 255,40) 4 400,00 - 880 = 38 555,40).

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 71,46%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 902,55 гривень (2 662,40 : 100 х 71,46 = 1 902,55).

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №570607-КС-001 про надання кредиту від 09.12.2025 в сумі 38 555 (тридцять вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1902 (одна тисяча дев`ятсот два) гривень 55 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, р/р НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 03 серпня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова