Ухвала суду № 138724095, 03.08.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження № 1-кс/641/1413/2026 Справа № 641/7638/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Слідчий суддя Слобідського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , секретаря ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 Головного Управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_2 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170040002153 від 18.02.2026, стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, із середньою освітою, 27.12.2024 року був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України на посаді оператора безпілотних літальних апаратів розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Слобідського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 Головного Управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_2 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170040002153 від 18.02.2026, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на те, що на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 292 від 29.12.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено на посаду оператора безпілотних літальних апаратів розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та визнано таким, що з 29 грудня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за зазначеною посадою. На підставі зазначеного наказу ОСОБА_5 призначено на посаду оператора безпілотних літальних апаратів розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення, після чого він приступив до прийняття справ та посади і посадою. виконання службових обов`язків за вказаною Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_5 є військовослужбовцем Збройних Сил України, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації в умовах особливого періоду. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, відповідно до Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і є чинним по теперішній час. Відповідно до ст. ст. 1, 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Збройні Сили України є військовим формуванням, на яке покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком кожного громадянина України. Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також ст. ст. 14, 6, 9, 11 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_5 , під час проходження військової служби, був зобов`язаний свято і непорушно дотримуватись Конституції та законів України, Військової присяги, бути вірним Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дисципліновано ставитися до виконання наказів командирів (начальників), постійно вдосконалювати свою військову підготовку, зразково виконувати службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпеченням недоторканності державного кордону та охороною суверенних прав держави. Військовослужбовець повинен не допускати негідних вчинків, дбати про військову честь і гідність, утримуватись від порушень військової дисципліни та доповідати безпосередньому командиру про всі обставини, що стосуються виконання службових обов`язків або можуть вплинути на виконання завдань військової служби. Крім цього, згідно з вищевказаними положеннями нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком кожного громадянина України. Відповідно до ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність підтримання у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, забезпечення внутрішнього порядку, військової дисципліни та чіткого виконання службових обов`язків зобов`язує військовослужбовців у службовий час постійно перебувати в розташуванні військової частини або у місці несення служби та не залишати їх без дозволу командира (начальника). Крім того, згідно з п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, якщо перебувають на території військової частини або в іншому місці виконання службових завдань, визначеному розпорядком дня чи за наказом командира, і не мають права самовільно залишати місце служби без відповідного дозволу. Однак солдат ОСОБА_5 , проходячи військову службу за призовом під час мобілізації у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, перебуваючи на посаді оператора безпілотних літальних апаратів розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону, 18 серпня 2025 року, перебуваючи в районі тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 , вирішив стати на протиправний шлях та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачаючи їх наслідки, в умовах воєнного стану, без дозволу відповідного командира (начальника) та без поважних причин, самовільно залишив місце проходження військової служби район тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, після чого незаконно ухилився від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд та не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військовослужбовця. Таким чином, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_5 , у порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проходження військової служби, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від виконання обов`язків військової служби, з мотивів небажання виконувати покладені на нього службові обов`язки та переносити труднощі військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин та без дозволу відповідного командира (начальника), 18 серпня 2025 року самовільно залишив місце проходження військової служби район тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України поблизу АДРЕСА_2 , після чого вибув у невідомому напрямку. Надалі ОСОБА_5 перебував поза межами місця проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд та не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, до моменту встановлення його місцезнаходження працівниками Національної поліції та запрошення до слідчого відділу ВП № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області для проведення необхідних процесуальних дій. Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_5 у період з 18.08.2025 по 31.07.2026, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, розташованого поблизу АДРЕСА_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, без поважних причин. За час своєї відсутності на території військової частини НОМЕР_1 ЗСУ солдат ОСОБА_5 обов`язків за займаною посадою не виконував, до медичних закладів не звертався, до правоохоронних органів, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування щодо своєї належності до військової служби, причин своєї відсутності або наміру повернутися не повідомляв. Зброю та закріплене військове майно залишив у підрозділі, на телефонні дзвінки командування не відповідав, у пошукових заходах, організованих командуванням військової частини, участі не брав, у зв`язку з чим його місцезнаходження тривалий час залишалося невстановленим. 31.07.2026 року після встановлення його місцезнаходження працівниками Національної поліції він був запрошений до слідчого відділення відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для проведення необхідних процесуальних дій.

Таким чином, солдат ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, а саме самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

31.07.2026 року старшим слідчим слідчого відділення відділу поліції №2 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, із середньою освітою, який 27.12.2024 року був призваний на військову службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 , на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Збройних Сил України на посаді оператора безпілотних літальних апаратів розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 1 механізованого батальйону, у військовому званні «солдат», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних під час досудового розслідування доказів, які є належними, допустимими, достовірними та взаємопов`язаними між собою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Слідчий та прокурор наголосили, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду з метою уникнути відповідальності, оскільки з огляду на тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за, яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 10-ти років, не має офіційного стабільного заробітку, самовільно залишив військову частину.

Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливість переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування чи суду, обґрунтовується наступним: ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів. З огляду на тяжкість інкримінованого злочину, існують усі підстави вважати, що ОСОБА_5 , з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказана обставина створює реальну загрозу уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності. Також про наявність зазначеного ризику свідчить той факт, що ОСОБА_5 , діючи умисно, самовільно залишив місце несення служби з метою ухилення від виконання військових обов`язків у період дії воєнного стану, та протягом тривалого часу не повідомляв командування про своє місце перебування. Такі дії свідчать про свідоме ухилення від військової служби і дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, може переховуватись від органів досудового розслідування, прокурора або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливість незаконного впливу ОСОБА_5 , на свідків у даному кримінальному провадженні, є реальним та підтверджується наступним ОСОБА_5 , може незаконно впливати на свідків своїх колишніх співслужбовців, які проходили військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ та безпосередньо разом із підозрюваним брали участь у виконанні службових завдань. Такі дії можуть полягати у вмовляннях, переконаннях або проханнях надавати показання на його користь чи змінювати вже надані свідчення. Слід також враховувати, що показання свідків, надані під час досудового розслідування, не мають для суду наперед установленої сили, а тому будуть перевірятися безпосередньо в судовому засіданні. Це створює реальні передумови для спроб підозрюваного вплинути на свідків з метою перекручення або зміни їхніх свідчень. Крім того, перевірка достовірності причин можливої неявки свідків до органу досудового розслідування чи суду може потребувати додаткового часу, що призведе до затягування строків досудового розслідування та створить можливості для незаконного впливу ОСОБА_5 , на інших учасників кримінального провадження. У разі перебування на волі, підозрюваний не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, засобів зв`язку чи інших способів комунікації здійснювати тиск або вплив на свідків та інших учасників кримінального провадження. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливість вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, підтверджується наступним. Враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, існують підстави вважати, що ОСОБА_5 , у разі перебування на волі, може знову вчинити аналогічне кримінальне правопорушення, тобто самовільно залишити місце несення служби без поважних причин в умовах воєнного стану, або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється. Оцінюючи в сукупності наведені обставини, слід дійти висновку, що застосування до військовослужбовця ОСОБА_5 інших, менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не усуне ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдино обґрунтованим і необхідним заходом забезпечення кримінального провадження.

В судовому засіданні прокурор, слідчий клопотання підтримали з викладених у ньому підстав, просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та слідчого, вказала, що ризики, зазначені в клопотанні не обґрунтовані, просила застосувати інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував проти застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що перебуває на «методоновій програмі».

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, дійшов до висновку, що клопотання слідчого, погоджене з прокурором підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судовим розглядом встановлено, що у СВ відділу поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62026170040002153 від 18.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, при розв`язанні клопотання слідчого, погодженого з прокурором, суд враховує, що підозрюваний раніше не судимий, не працює, підозрюється у вчинені кримінального правопорушення (злочину), яке відносяться до категорії тяжких злочинів, самовільно залишив військову частину, є пацієнтом із соціально значущою хворобою. При цьому, суд приймає до уваги, спосіб та обставини вчинення кримінального правопорушення, його суспільну небезпеку, крім того, враховуючи, що підстави, якими слідчий та прокурор обґрунтовують клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ризики, передбачені ст. 177 КПК України, знайшли своє підтвердження, слідчий суддя вважає доцільним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваного.

Разом із тим, згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Так, суд приходить до висновку, що можливо визначити розмір застави у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 133120 грн. 00 коп. Одночасно з цим, необхідно покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177,181,183, 193, 194, 196, 197, ч. 2 ст. 276, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ХРУП № 1 Головного Управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Слобідської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_2 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170040002153 від 18.02.2026 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Взяття під варту ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснити в залі суду.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з дати винесення даної ухвали слідчим суддею, тобто з 03 серпня 2026 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у вигляді 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в сумі 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок та надати документ, що це підтверджує суду, в якому здійснюється розгляд кримінального провадженні, а саме - на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. UA208201720355299002000006674, призначення платежу: застава згідно ухвали Слобідського районного суду м. Харкова від 03.08.2026 року, справа № 641/7638/26, н/п 1-кп/641/1413/2026).

Звільнити підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти після внесення застави на вказаний рахунок, згідно до ч. 4 ст. 202 КПК України.

У разі внесення застави, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за викликом;

2 не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки.

Виконання ухвали доручити начальнику Відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції в Харківській області.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складений 03.08.2026 року.

Слідчий суддя- ОСОБА_1