Вирок № 138723314, 31.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/18623/21

Провадження № 1-кп/947/180/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021160000000877 від 14.05.2021 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Нові Трояни Болградського району Одеської області, болгарина, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На початку грудня 2020 року, більш точна дата та час не встановлено, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабісу та особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - МДМА, з метою власного вживання, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, придбав у невстановленої особи шляхом отримання поштового відправлення у одному із відділень ТОВ «Нова Пошта» у м. Одесі упаковані та розфасовані в поліетиленові пакети із пазовими замками особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, вагою 1000 г, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін) у кількості 48 таблеток.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання вказаного наркотичного засобу та психотропної речовини для власного вживання, ОСОБА_6 після їх придбання у невстановленої особи, незаконно перевіз їх до орендованого ним гаражного приміщення № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі «Шкільний-1», за адресою: АДРЕСА_5, де почав незаконно зберігати.

В подальшому, ОСОБА_6 вжив дві таблетки МДМА, а частину придбаного ним наркотичного засобу - канабісу викурив за допомогою спеціально пристосованого саморобного пристрою. Іншу частину придбаних ним наркотичного засобу та психотропної речовини ОСОБА_6 залишив в приміщенні вказаного гаражного приміщення та зберігав для подальшого особистого вживання, без мети збуту.

21.12.2020 року в період часу з 12.03 годин по 14.50 годин в ході проведення санкціонованого обшуку у орендованому ОСОБА_6 гаражному приміщенні № НОМЕР_1 , яке розташоване у гаражному кооперативі «Шкільний-1», за адресою: АДРЕСА_3, співробітниками поліції виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою в висушеному стані 721,82 г, а також особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), з кількісним вмістом 3,6234 г, що згідно таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої Наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», є великими розмірами.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 309 КК України за ознаками - незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів та психотропних речовин, без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби та психотропні речовини у великих розмірах.

Допитаний у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_6 , не оспорюючи факт придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів та психотропних речовин, свою вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 України, не визнав, пояснивши суду, що з літа 2019 року почав вживати канабіс шляхом його куріння, в той час був наркозалежною особою, вживав систематично канабіс з метою зняття стресу, останнім часом по 1-2 рази в день. Здебільшого канабіс купував у свого знайомого на ім`я ОСОБА_8 , з яким наприкінці осені 2020 року втратив зв`язок, тому в черговий раз вирішив замовити канабіс через інтернет-магазин.

На початку грудня 2020 року зважаючи на вигідну пропозицію при купівлі великої кількості канабісу разом із будь-якою психотропною речовиною у таблетованій формі, вартість яких склала значно менше ніж останній замовляв у свого знайомого, він через телеграм-канал замовив у інтернет-магазині канабіс, вагою 1000 г, та за рекомендацією своїх друзів замовив також 48 таблеток МДМА.

Після отримання у відділенні ТОВ «Нова пошта», розташованого в районі Таїрово у м. Одеса, замовлених раніше канабісу та МДМА, він, на автомобілі марки «Volkswagen», іноземної реєстрації, який перебував у його користуванні, перевіз посилку до гаражного приміщення, яке він орендував тривалий час у гаражному кооперативі «Шкільний-1» за адресою: АДРЕСА_3.

У відкритій ним посилці серед чоловічого одягу було виявлено велику кількість пакетиків з канабісом та таблетками МДМА, які на момент отримання замовлення вже були розфасовані у невеликі пакунки, ОСОБА_6 самостійно не здійснював їх фасування, а в інтернет-магазині замовляв загальну їх вагу та кількість.

Приблизно через 2 тижні, в грудні 2020 року до нього прийшли працівники поліції із обшуком, під час якого було вилучено канабіс та таблетки МДМА в тій кількості, яка зазначена у обвинувальному акті. Працівникам поліції він не зізнався, що вилучене належить саме йому, оскільки злякався кримінальної відповідальності за вчинене.

З моменту отримання посилки і до дня проведення обшуку, частину канабісу він вжив шляхом курінння через самостійно зроблений пристосований пристрій, а також спробував дві таблетки МДМА. Через відсутність стабільного заробітку та отримання ним одноразової грошової винагороди у значній сумі за продаж спортивних товарів, він замовив відразу велику кількість наркотичного засобу та психотропної речовини, які планував вживати самостійно упродовж тривалого часу.

Після цих подій, упродовж 2021-2022 років, він добровільно, анонімно пройшов курс лікування від наркотичної залежності, наразі наркотичні засоби та психотропні речовини не вживає. У повному обсязі визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України, та щиро кається. Також пояснив суду, що ніколи не збував наркотичні засоби та психотропні речовини, а лише придбав та зберігав їх з метою особистого вживання.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що взимку 2020 року він приймав участь у якості понятого при проведенні обшуку у квартирі, розташованій у ж/м Радужний, в ході якого були виявлені грошові кошти. При обшуку був присутній обвинувачений, його дружина та донька. Також він приймав участь у якості понятого при обшуку гаражу, де знаходився автомобіль. В ході обшуку були виявлені пакети з таблетками та пакети з речовиною зеленого кольору. За результатами обшуків був складений протокол, у нього зауважень не було.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України передбачено, що сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним те неупередженим судом.

Стороною обвинувачення в період розгляду судом кримінального провадження не була забезпечена присутність під час судового розгляду всіх свідків обвинувачення. В подальшому прокурор у судовому засіданні відмовилась від допиту свідків обвинувачення, зокрема мотивуючи свою відмову тим, що свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 перебувають за межами України та неможливо встановити зв`язок з останніми, свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 приймали участь як поняті при проведенні обшуку в квартирі та торговельному павільйоні ОСОБА_11 та під час досудового розслідування не надавали показів щодо фактів, які підлягають доказуванню за пред`явленим ОСОБА_6 обвинуваченням; свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 під час досудового розслідування лише підтверджували факт користування гаражним приміщенням ОСОБА_6 , який не оспорювався ним під час судового розгляду справи; свідок ОСОБА_19 , разом із допитаним судом свідком ОСОБА_9 , приймав участь під час досудового розслідування як понятий при обшуку квартири ОСОБА_6 та орендованого ним гаражного приміщення, результати проведення обшуку обвинуваченим під час судового розгляду не оспорювались. Сторона захисту не наполягала на виклику зазначених свідків, тому відмова прокурора від свідків обвинувачення прийнята судом.

В ході з`ясування обставин кримінального правопорушення, судом досліджені наступні письмові докази та процесуальні документи:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021160000000877 від 14.05.2021 щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України;

- копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160000000922 від 14.08.2020 щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України;

- копію ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 02.02.2021 про продовження строку досудового розслідування до 4-х місяців у кримінальному провадженні № 12020160000000922;

- копію ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 01.04.2021 про продовження строку досудового розслідування до 6-ти місяців у кримінальному провадженні № 12020160000000922;

- доручення про проведення досудового розслідування від 14.05.2021;

- рапорт про виявлене кримінальне правопорушення від 21.12.2020;

- копію доручення про проведення досудового розслідування від 14.08.2020 у кримінальному провадженні № 12020160000000922;

- копію постанови про створення групи слідчих від 27.08.2020 у кримінальному провадженні № 12020160000000922;

- копію постанови про зміну групи слідчих від 16.10.2020 у кримінальному провадженні № 12020160000000922;

- копію доручення про проведення досудового розслідування від 16.10.2020 у кримінальному провадженні № 12020160000000922;

- копію постанови про зміну групи слідчих від 16.12.2020 у кримінальному провадженні № 12020160000000922;

- доручення про проведення досудового розслідування від 21.12.2020 у кримінальному провадженні № 12020160000001391;

- ухвалу слідчого судді Одеського апеляційного суду від 18.11.2020 про надання дозволу на проведення НСРД у кримінальному провадженні № 12020160000000922;

- протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 12.02.2021 та 1 (один) DVD-R диск, відповідно до яких зафіксовані телефонні розмови між ОСОБА_6 і невстановленим співрозмовником, тел.номер НОМЕР_17 у період часу: 30.10.2020 року, 01.11.2020 року, 06.11.2020 року, 10.11.2020 року, 14.11.2020 року, 15.11.2020 року, 16.11.2020 року, 17.11.2020 року, 20.11.2020 року, 28.11.2020 року, 29.11.2020 року, 09.12.2020 року, 12.12.2020 року, 17.12.2020 року;

- копію запиту в порядку ст. 93 КПКУ від 21.12.2020;

- лист автогаражного кооперативу «Шкільний» щодо надання інформації та 1 DVD-R диск;

-протокол огляду речей та документів від 22.12.2020 DVD-R диску з відеозаписами, якими зафіксовані в`їзд та виїзд 16.12.2020 року, 17.12.2020 року, 19.12.2020 року автомобіля марки «Volkswagen» на територію гаражного кооператива «Шкільний-1» за адресою: АДРЕСА_3 з фото таблицею;

- постанову про визнання речей, предметів та документів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 22.12.2020;

- список членів автогаражного кооперативу «Шкільний»;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.12.2020 за участю свідка ОСОБА_20 та довідку до протоколу, відповідно до якого ОСОБА_20 впізнала ОСОБА_10 як особу, яка орендувала у неї гараж;

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.12.2020 за участю свідка ОСОБА_20 та довідку до протоколу, відповідно до якого ОСОБА_20 впізнала ОСОБА_11 , як особу, яка орендувала у неї гараж;

- клопотання про доручення квитанцій про переказ грошових коштів та копії квитанцій, відповідно до яких у період 2019 року, а саме: 25.01., 13.02., 26.02., 22.03., 29.03., 13.04., 19.04., 19.05., 31.05., 02.07., 07.07., а також 19.03.2020 року особою ОСОБА_11 здійснені перекази особистих грошових коштів на картковий рахунок - « ОСОБА_21 »;

- постанову про визнання речей, предметів та документів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 19.05.2021;

- ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2020, 03.02.2021, 01.04.2021 та 28.05.2021 про обрання та продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 ;

- ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2020 про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_22 ;

- протокол обшуку від 21.12.2020 та 1 (один) micro SDз відеозаписом обшуку, проведеного за адресою: АДРЕСА_2 , в ході якого було вилучено грошові кошти, а саме: номіналом 200 гривень, загальною кількістю 145 банкнот на суму 29000 гривень; купюрами номіналом 500 гривень загальною кількістю 37 банкнот на суму 18500 гривень; купюрами номіналом 100 гривень загальною кількістю 12 банкнот на суму 1200 гривень; купюрами номіналом 50 гривень, загальною кількістю 11 банкнот на суму 550 гривень; купюрами номіналом 100 доларів США загальною кількістю 24 банкноти на суму 2400 доларів США; номіналом 50 доларів США загальною кількістю 2 банкноти на суму 100 доларів; мобільний телефон марки «Xiaomi» model: НОМЕР_2 , imei1: НОМЕР_3 ; imei2: НОМЕР_4 ; банківські картки АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_5 ; АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_6 ; «Ощадбанк» НОМЕР_7 ;

- протокол огляду речей від 09.01.2021;

- постанову про визнання речей, предметів та документів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 21.12.2020;

- ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2020 про накладення арешту на речі;

- лист ОНДІСЕ від 07.04.2021 № 21-81 до висновку експерта;

- висновок експерта № 21-81 від 07.04.2021 року судової компютерно-технічної експертизи та акт до експертизи, відповідно до якого в пам`яті апарату стільникового зв`язку «Хіаоmі» Model: Ml902F1G синього кольору у прозорому чохлі було виявлено дані контактів, журнал дзвінків, смс та ммс повідомлення; встановлене ПЗ обміну миттєвими повідомленням: «Telegram», «Viber», «Skype», «WhatsApp», «Instagram» та «Facebook_Messenger»; дані контактів в пам`яті сім-карток операторів мобільного зв`язків «Київстар» та «Vodafone»; графічні та мультимедійні файли; встановлені Інтернет - браузери «GoogleChrome» та «Opera»; програмне забезпечення «Gmail» та «ТоrПочта». Уся виявлена інформація записана на наданий слідством накопичувач, який опечатаний експертом, цілісність упаковки не порушена, що свідчить про те, що в період досудового розслідування встановлена експертом інформація слідчим не оглядалась, тобто не була предметом дослідження, та як наслідок, зазначена інформація не була відкрита сторонам кримінального провадження.

- лист СУ ГУНП в Одеській області від 21.04.2021 № 4/3-1709;

- лист ОНДІСЕ від 14.05.2021 про копіювання інформації з телефону та

1 (один) micro SD;

- висновок експерта № СЕ-19/116-21/2167-ДД від 09.02.2021 року, відповідно до якогобанкноти номіналом 100 доларів США з відповідними серійними номерами та банкноти номіналом 50 доларів США з відповідними серійними номерами, за способами друку та спеціальними елементами захисту, відповідають грошовим знакам аналогічного номіналу та зразкам, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - Федеральної Резервної Системи США;

- лист № 4/3-1867 від 05.04.2021 про передачу до ПМУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на зберігання вилучених за адресою: АДРЕСА_2 грошових коштів та акт прийому-передачі;

- ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2020 про надання дозволу на проведення обшуку автомобіля, який перебуває у користуванні ОСОБА_6 ;

- протокол обшуку автомобіля від 21.12.2021 року та 1 microSD з відеозаписом обшуку, в ході якого вилучені банківські картки банку «Пумб» № НОМЕР_8 ; банківську картку банку «Пумб» № НОМЕР_9 ; сім картки «Водафон» «Лайф» скретч картку «Водафон» № НОМЕР_10 ; коробку від сім картки «Водафон» коробку від сім картки «Лайфселл»;

- протокол огляду речей від 09.01.2021 року;

- протокол огляду речей від 09.01.2021 року з фото таблицею;

- постанову про визнання речей, предметів та документів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 21.12.2020 року;

- ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2020 про накладення арешту на майно;

- ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.12.2020 про надання дозволу на проведення обшуку у гаражному приміщенні № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якого власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, є Автогаражний кооператив «Шкільний»;

- протокол обшуку у гаражному приміщенні № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 , результати експрес-тесту та 1 (один) microSD з відеозаписом обшуку, в ході якого виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою в висушеному стані 721,82 г, а також особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), з кількісним вмістом 3,6234 г, відповідно до висновків експерта: № СЕ-19/116-21/1006-МРВ від 23.02.2021 року, № СЕ-19/116-21/956-МРВ від 17.03.2021, № СЕ-19/116-21/1004-МРВ від 19.03.2021, № СЕ-19/116-21/26464-МРВ від 23.12.2020;

- протокол огляду речей від 09.01.2021 та фото таблицю;

- постанову про визнання речей, предметів та документів речовими доказами та передачу їх на зберігання від 21.12.2020;

- ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2020 про накладення арешту на майно;

- висновок експерта № СЕ-19/116-21/949-МРВ від 09.03.2021;

- висновок експерта № СЕ-19/116-21/1002-МРВ від 16.03.2021;

- ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.03.2021 про накладення арешту на майно ОСОБА_6 та картку прийому заяви.

Сторона обвинувачення, вважаючи вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, посилалась на вищевказані докази, та вважала їх достатніми для підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Проте із зазначеною позицією сторони обвинувачення суд не погоджується, виходячи із наступного.

Вимогами ст. 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно припису ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно із приписом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

За правилами ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно дост. 9 КПК України.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Суд перевірив доводи сторони обвинувачення про наявність у діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Дослідивши надані докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що зібрані докази за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України є належними, допустимими, але у своїй сукупності є не достатніми для підтвердження факту вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Даючи юридичну оцінку дослідженим доказам, суд дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, у великих розмірах, не підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами, дії обвинуваченого в цій частині підлягають перекваліфікації на ч. 2 ст. 309 КК України з наступних підстав.

В ході судового розгляду кримінального провадження, належними і допустимими доказами не доведено фактнезаконного придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин, у великих розмірах, які були виявлені в ході обшуку у орендованому ОСОБА_6 гаражному приміщенні № НОМЕР_1 , яке розташоване у гаражному кооперативі «Шкільний-1», за адресою: АДРЕСА_3, саме для мети збуту.

Виходячи із системного тлумачення Закону, враховуючи, що кримінальна відповідальність за ст. 307 КК України настає лише у тому разі, коли відповідні протиправні дії вчинялися зі спеціальною метою - метою збуту, й вчинення протиправних дій з наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та прекурсорами без такої мети утворює склад злочину, передбаченого ст. 309 КК України, тому лише факт виявлення наркотичних засобів та психотропних речовин у великих розмірах в ході обшуку, за відсутності інших беззаперечних доказів, не може вважатися доказом умислу обвинуваченого саме на їх збут.

Пред`являючи ОСОБА_6 обвинувачення за частиною 2 статті 307 КК України, орган досудового розслідування в обвинувальному акті зазначив, що обвинувачений незаконно зберігав у орендованому ним гаражному приміщенні особливо небезпечні наркотичні засоби та психотропні речовини з метою збуту та ця мета встановлена зважаючи на розмір наркотичних засобів.

Таким чином, основним доказом обвинувачення ОСОБА_6 , на думку сторони обвинувачення, є вилучення у обвинуваченого наркотичних засобів та психотропних речовин у великому розмірі, що підтверджується протоколом обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 від 21.12.2020 року.

Разом з тим, у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 4 (з наступними змінами і доповненнями) «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» дано визначення дій, які пов`язані з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням тощо наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів.

Зокрема, під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 307 КК України) потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч Законам України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін`єкцій іншій особі за її згодою тощо, пункт 4 Постанови).

Пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення за частиною 2 статті 307 КК України не містить жодної інформації щодо факту збуту наркотичних засобів обвинуваченим жодній особі, тобто таких фактів органом досудового розслідування не встановлено, оперативні закупівлі наркотичного засобу не проводилися.

В судовому засіданні обвинувачений надав чіткі, послідовні та логічні показання щодо обставин придбання, перевезення і зберігання канабісу та МДМА, які не спростовані стороною обвинувачення.

Вилучена кількість наркотичного засобу та психотропної речовини у даному випадку, за відсутності інших доказів, не може бути визначальним доказом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 307 КК України. Одночасно слід зауважити, що наркотичні засоби та психотропні речовини не було розфасовано в однакові пакунки, з певною вагою, тобто підготовлені до збуту (продажу).

При цьому суд також враховує, що згідно зі ст. 91 КПК України мета збуту наркотичних засобів є однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів можуть свідчити як відповідна домовленість із особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичних засобів або психотропних речовин не вживає, але виготовляє та зберігає їх, тощо.

Якщо висунуте обвинувачення про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то в такому випадку мають бути досліджені обставини, за яких особа придбала відповідний засіб чи речовину, у тому числі чи залежало від волі особи те, який розмір речовини опиниться в її володінні, та розфасування речовини.

Якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі, зберігає у відповідному фасуванні, що об`єктивно перевищує потреби цієї особи у вживанні зазначених речовин, то в такому разі може мати місце умисел на збут. Якщо ж волею особи не обумовлено того, скільки наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів опиниться в її володінні (як у випадку зі знахідкою), то умисел на збут потребує більш ретельного дослідження.

Така правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду у справі № 203/337/19, провадження № 51-4688км20.

Згідно із Постановою Пленуму ВСУ № 4 від 26.04.2002 про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо.

Судом встановлено, що 21.12.2020 року у орендованому ОСОБА_6 гаражному приміщенні під час обшуку працівниками поліції вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою в висушеному стані 721,82 г, а також особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), з кількісним вмістом 3,6234 г, які були розфасовані у велику кількість різних за розміром поліетиленових пакетів.

Під час судового розгляду обвинувачений пояснив, що придбав канабіс у значних розмірах, враховуючи потребу у систематичному його вживанні, таблетки МДМА купував «на пробу», у зв`язку із акційною пропозицією інтернет-магазину на зазначені позиції, а також зважаючи на умови продавця та складність у постійному пошуку наркотичних засобів та психотропних речовин. Такі його доводи стороною обвинувачення не спростовані.

Під час проведення негласних слідчих розшукових дій відносно обвинуваченого, жодного доказу збуту ним наркотичних засобів під час досудового розслідування не здобуто, натомість в протоколах за результатами проведення НСРД містяться розмови між ОСОБА_6 з невстановленою особою, які підтверджують факт особистого вживання ОСОБА_6 канабісу. Доказів того, що ОСОБА_6 контактував із особами, що здійснюють реалізацію нарктоичних засобів, в наданих суду матеріалах справи немає.

Окремої уваги заслуговує спосіб пакування вилучених наркотичних засобів та психотропних речовин, які були розфасовані у різні за розміром фасувальні пакети. При цьому стороною обвинувачення не спростовано доводи сторони захисту про те, що замовлення із вказаними речовинами ОСОБА_6 отримав у вже розфасованому вигляді, в тому числі для вжиття заходів конспірації при його пересиланні службою доставки ТОВ «Нова Пошта».

Більш того, в ході судового розгляду відповідно до показань обвинуваченого в судовому засіданні, він, не заперечуючи факт придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів та психотропних речовин у великих розмірах, пояснив, що придбав велику кількість у розфасованому вигляді тільки через вигідну пропозицію вартості, не з метою збуту, а для особистого вживання, оскільки був наркозалежною особою та в подальшому він добровільно, анонімно пройшов курс лікування від наркотичної залежності.

Зазначені пояснення обвинуваченого, так само як і доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 був наркозалежною особою, під час судового розгляду не спростовані стороною обвинувачення.

Кількість вилученого у обвинуваченого наркотичного засобу - 721,82 грам та психотропної речовини 3,6234 грам, не становить особливо великий розмір та у сукупності із іншими встановленими судом фактами, підтверджує доводи сторони захисту про зберігання канабісу та таблеток МДМА з метою вживання однією наркозалежною особою.

Суд, враховуючи особливу специфіку фіксування і розслідування злочинів даної категорії, не знаходить логічного пояснення тій обставині, що у даному випадку відносно ОСОБА_6 не були проведені інші оперативно-розшукові заходи та негласні слідчі розшукові дії, у тому числі контроль за вчиненням злочину та спеціальний слідчий експеримент у виді оперативної закупки, які б із достатньою імовірністю гарантували доведеність вини особи в інкримінованому злочині.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням встановлених обставин вчиненого кримінального правопорушення, а саме: розміру наркотичних засобів, місця, мети і способу їх придбання та зберігання, поведінки обвинуваченого, який мав наркотичну залежність, відсутність прямих доказів ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 ККУ, суд приходить до об`єктивного висновку про недоведеність мети збуту наркотичного засобу, що є підставою для перекваліфікації дій ОСОБА_6 на ч. 2 ст. 309 КК України.

С уд вважає, що надані стороною обвинувачення докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ґрунтуються лише на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статтю кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 23 постанов Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.90 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора, які як сторона обвинувачення, здійснюють збирання доказів, у тому числі і шляхом проведення слідчих дій ( ч.2 ст. 93 КПК України).

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, висловлену у п. 60 Рішення у справі «Коробов проти України», яке набуло статусу остаточного, вимоги ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь, суд приходить до переконання про недотримання стороною обвинувачення стандарту підтвердження доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

В обґрунтування перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України, суд виходить з того, що із наданих стороною обвинувачення, вищенаведених і досліджених судом доказів, беззаперечно доведено факт незаконного придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів та психотропних речовин, без мети збуту, у великих розмірах. Проте, стороною обвинувачення не доведено та судом, відповідно, не встановлено наявність умислу та намір ОСОБА_6 на збут вищезазначених психотропних речовин та наркотичних засобів, належних та допустимих доказів в обґрунтування цієї кваліфікуючої ознаки прокурором не надано і в судовому засіданні не встановлено, а тому дії обвинуваченого полягають в умисному незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні наркотичних засобів та психотропних речовин, без мети збуту, у великих розмірах, що охоплюється диспозицією ч. 2 ст. 309 КК України.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 309 КК України за кваліфікуючими ознаками - незаконне придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів та психотропних речовин, без мети збуту, якщо предметом таких дій були наркотичні засоби та психотропні речовини у великих розмірах.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, мети не тільки кари, а й виправлення і запобігання вчинення нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості. При цьому суд враховує, визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Відповідно ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , при визначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та усвідомив неправомірність своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, засуджує свої протиправні дії, раніше не судимий, має сім`ю та має на утриманні неповнолітню дитину та вважає необхідним призначити покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі.

Також при призначені покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 4 КК України відповідно до яких Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння, а також ч. 3 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Відповідно ч. 4 ст. 12 КК України, нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Суд зазначає, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини, а також відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 вчинив нетяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України 21.12.2020 року, тобто з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більш ніж п`ять років.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 підлягає звільненню від призначеного судом покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати суд вирішує на підставі ст. 124 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 23.12.2020 року та від 11.03.2021 року підлягає скасуванню.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 не застосований.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.100, 110, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання зач. 2 ст. 309 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 не застосований.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь державипроцесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 24026 гривень 65 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2020 (справа № 947/36624/20, провадження № 1-кс/947/20504/20), на вилучене майно 21.12.2020 під час обшуку гаражного приміщення № НОМЕР_1 , яке розташоване у гаражному кооперативі «Шкільний-1», за адресою: АДРЕСА_3, яким користувався ОСОБА_6 .

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2020 (справа № 947/36624/20, провадження № 1-кс/947/20501/20), на вилучене під час обшуку майно 21.12.2020 з автомобіля марки «Volkswagen», номерний знак іноземної держави НОМЕР_11 , який був припаркований за адресою: м. Одеса, вул. Гранитна, 3.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 11.03.2021 (справа № 947/1425/21, провадження №1-кс/947/3271/21) на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6 , зокрема на частку власності у розмірі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , та на частку власності у розмірі 1/1 земельної ділянки (кадастровий номер 5121485300:01:002:0021).

Речові докази:

- квитанції з АТ «Універсал Банк» на 12 арк., видані 19.05.2021 свідком ОСОБА_11 щодо руху грошових коштів за його банківським рахунком, відкритим у АТ «Універсал Банк» - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

-32 полімерних пакети із застібкою «ZipLock», в яких знаходиться речовина рослинного походження темно-зеленого кольору, приблизною загальною вагою 357,07 г, які опечатано в спеціальний сейф-пакет НПУ №ЕХР0403690; використаний експрес-тест «IDENTA Marijuana/Hashish IDENTIFICATION» із залишками речовини, опечатаний в спеціальний сейф-пакет НПУ №SUD1000128; 56 згортків із речовиною рослинного походження темно-зеленого кольору та полімерний пакет рожевого кольору із речовиною рослинного походження темно-зеленого кольору, які упаковано до спеціального сейф-пакету №ЕХР0403694; один згорток із речовиною рослинного походження темно-зеленого кольору, який опечатано в спеціальний сейф-пакет №SUD1000135; дев`ять полімерних пакетів із застібкою «ZipLock», в яких знаходяться пігулки, на яких міститься відтиск «Heineken», загальною кількістю 46 шт., які запаковано в спеціальний сейф-пакет НПУ №SUD1000136; використаний експрес-тест «GeneralScreeningDrugs», який опечатано в спеціальний сейф-пакет НПУ №SUD1000137; два полімерних пакети із застібкою «ZipLock» із нашаруванням речовини та електронні ваги із нашаруванням речовини, які опечатано до спеціального сейф-пакету НПУ №SUD1000139; 4 упаковки із полімерними сейф-пакетами із застібкою «ZipLock», які опечатано до спеціального сейф-пакету НПУ №ЕХР0233685 - знищити; порожню коробку Нової пошти на якій зазначено відправника « ОСОБА_23 » та отримувач « ОСОБА_22 » №59000496023518 від 27.03, яку опечатано в спеціальний сейф-пакет НПУ №ЕХР0306995; 2 скляні пляшки з прозорою рідиною всередині та наліпками із друкованим текстом «Середня проба спирту етилового ректифікованого», які упаковано до картонної коробки; 3 сліди папілярних візерунків на трьох відрізках липкої стрічки - знищити.

-банківську картку банку « Пумб» № НОМЕР_8 ; банківську картку банку «Пумб» № НОМЕР_9 ; сім картку «Водафон» № НОМЕР_12 ; сім картку «Лайф» № НОМЕР_13 ; сім картку № НОМЕР_14 ; скретч картку «Водафон» № НОМЕР_10 ; коробку від сім картки «Водафон» № НОМЕР_15 ; коробку від сім картки «Лайфселл» № НОМЕР_16 ; 2 ключі від гаражного приміщення; пропуск до АГК «Школьний» № 1646 - повернути власнику ОСОБА_6 ;

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1