Рішення № 138722937, 04.08.2026, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 494/705/26

Провадження № 2/499/490/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 серпня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Тимчука Руслана Миколайовича, за участю секретаря судового засідання Чумаченко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», в інтересах якого діє Міньковська Анастасія Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», в інтересах якого діє Міньковська Анастасія Володимирівна до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором № 49529427 від 21.11.2021 року у розмірі 18700 грн.

В обґрунтування позовних вимог сторона позивача посилається на те що 21.11.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 49529427.

Відповідач уклав Кредитний договір № 49529427 від 21.11.2021 року із ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5500 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст.530, 1082, 1084 ЦК України, 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1.

Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 49529427 від 29.12.2021 року.

Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 18700 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500 грн.; заборгованість за відсотками становить 13200 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, вказав, що на позові наполягає, не заперечує проти заочного рішення.

Сторона відповідача у судове засідання не з`явилися, проте надали письмові пояснення щодо позовної заяви.

В письмових поясненнях сторона відповідача заперечували проти позовних вимог та зазначали, що відсутні належні докази перерахування коштів та укладення кредитного договору, до матеріалів справи не долучено належних, допустимих та первинних фінансових документів (банківської виписки, меморіального ордера або розрахункового документа платіжної системи), які б містили: чітке підтвердження, що картковий рахунок, на який нібито здійснено транзакцію, відкрито АТ банківською установою саме на ім`я ОСОБА_1 ; офіційне підтвердження успішного завершення цієї транзакції від банку-екваєра чи банку-емітента (а не звичайну роздруківку внутрішніх скріншотів чи квитанцій інформаційних систем фінансової компанії). Також посилались на відсутність факту підписання договору відповідачем та недотримання письмової форми, оскільки наданий позивачем проект договору або витяг з інформаційної системи: не містить зафіксованого у встановленому законом порядку електронного підпису ОСОБА_1 ; в матеріалах справи відсутні файли або аутентичні відомості інформаційно- комунікаційної системи кредитора, які б відображали точний час, ІР-адресу та мобільний номер, на який відправлявся та з якого вводився одноразовий ідентифікатор (код-підтвердження) саме відповідачем. Сторона відповідача зазначають про недоведеність переходу права вимоги (факторингу). Позивач додав до справи Акт приймання-передачі реєстру прав вимог від 01.09.2025 року до Договору факторингу № 01092025/01 (в тексті акта також міститься описка вказано № 01092025/01 та № 01092025/1).

Згідно з цим Актом, ТОВ «ФК «ІРБІС» передало, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» прийняло права вимоги до 25 419 боржників на загальну суму 213 674 446,94 грн. Проте сам «Реєстр прав вимог» (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною Договору факторингу та є єдиним документом, що підтверджує перехід права вимоги конкретно щодо боржника ОСОБА_1 , суду в повному та належному вигляді не надано (надано лише витяг, який не дозволяє ідентифікувати легітимність відступлення саме цього договору). Відповідач заперечує набуття Позивачем статусу нового кредитора щодо неї через відсутність належних, та допустимих доказів. Сторона відповідача просили відмовити в задоволенні позову.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов про стягнення заборгованості підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21.11.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 49529427.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору.

За даним кредитним договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Згідно п.3.1 вказаного Договору, Товариство надає кредит Клієнту у розмірі 5500,00 грн з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п.3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, передбачені цим Договором у строки та на умовах даного Договору.

Сторони визначили, що за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити Товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%, яка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2 цього Договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою Клієнта (п.3.2 договору).

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 19.02.2022 (далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства (п.4.2 договору).

Як передбачено п. 5.4. договору, нарахування процентів за кредитом провадиться за період з дня списання суми кредиту з поточного рахунку товариства до дня повернення клієнтом суми кредиту на поточний рахунок товариства. Правилами може бути передбачено обмеження щодо строку нарахування процентів за кредитом у випадку прострочення клієнтом повернення кредиту.

Позивач скористався правом надати докази на підтвердження заборгованості відповідачки перед банком, з урахуванням положень умов договору про надання фінансового кредиту від 21.11.2021 року та розрахунку заборгованості з урахуванням умов такого договору.

Як вбачається з приписів Закону № 675-VIII електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, зі змісту Договору від 21.11.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 для отримання фінансового кредиту подала заявку на отримання фінансового кредиту на сайті ТОВ «ФК «Ірбіс» та надала згоду на здійснювання обробки персональних даних Клієнта.

При цьому процедура реєстрації ОСОБА_1 у системі ТОВ «ФК «Ірбіс» передбачає введення відомостей про себе у систему після заповнення відповідних полів реєстраційної форми, зазначення адреси електронної пошти та паролю, що використовуватимуться для доступу/входу до свого Особистого кабінету, а також, у визначених Товариством випадках, завантаження іншої інформації необхідної для реєстрації та подальшої ідентифікації Клієнта, такої наприклад як одноразовий електронний підпис Клієнта, що складається с альфонумеричного коду згідно чинного законодавства України.

В укладеному сторонами договорі про надання фінансового кредиту від 21.11.2021 року № 49529427 містяться дані паспорту ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, електронна адреса, адреса реєстрації та фактичного проживання, номер мобільного телефону та договір підписано електронним підписом у вигляді комбінації цифр «545619», що є підтвердженням здійсненою нею процедурою ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідачка ОСОБА_1 , стверджуючи, що вона не підписувала зазначений договір, на надала суду належних та допустимих доказів про те, що зазначені в договорі ідентифікаційні дані їй не належать або використані іншою особою без її відома.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачкою договір про надання фінансового кредиту від 11.11.2021 року № 49529427 не був би укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3152_251024113504 від 24-10-2025 21-11-2021 16:27:40 на суму 5500,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 120822747, призначення платежу: Зачисление 5500 грн на карту НОМЕР_1 .

Відповідачка в свою чергу не заперечувала та не підтверджувала відповідними засобами доказування, що банківська картка позичальника НОМЕР_1 , на яку були перераховані кредитні кошти, їй не належить, не заперечувала факт отримання коштів, а посилалась лише на те що позивач надав неналежний доказ перерахування коштів.

Проте сторона відповідача не скористалась своїм правом та не спростувала жодної обставини щодо неукладення договору та неотримання коштів.

Крім цього не надано доказів, що стороння особа могла скористатись особистими даними відповідачки, доступу до логіна та паролю особистого кабінету.

Відповідачка заперечуючи факт укладення кредитного договору не зверталася з позовом про визнання наданого позивачем договору не дійсним ні в цій справі, ні в іншій справі, а тому наданий договір відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним та підлягає виконанню.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст.530, 1082, 1084 ЦК України, 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №01092025/1.

Згідно даного Договору факторингу 01.09.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 49529427 від 29.12.2021 року.

Відповідно до Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ФК «ПОЗИКА») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 18700 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 5500 грн.; заборгованість за відсотками становить 13200 грн.

Щодо доводів сторони відповідача про відсутність права вимоги у ТОВ «ФК «Позика» з огляду на те, що позивачем не надано реєстру прав вимоги, що підлягала сплаті клієнту відповідно до умов договору факторингу.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Позика» (надалі Фактор) та ТОВ « ФК «Ірбіс» (надалі Клієнт). уклали договір факторингу № 01092025/01, згідно до пункту 2.1: Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 4.1. сторонами встановлено, що право вимоги від Клієнта до Фактору переходить з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог.

Отже, перехід права вимоги до ТОВ «ФК «Позика» за Договором про надання фінансового кредиту від 11.11.2021 року № 49529427 відповідно до зазначеного договору факторингу не пов`язується сторонами цього договору з розрахунками за договором факторингу, а пов`язаний моментом підписання ними реєстру прав вимог.

Позивачем на підтвердження свого права вимоги надано суду Акт приймання-передачі реєстру прав вимог за Договором факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року, за яким: Кредитор передав (відступив), а Фактор (новий кредитор) прийняв Реєстр прав вимог за Договором, складений за формою згідно із Додатком № 1 до даного Договору; кількість боржників: 25 419; загальна сума заборгованості: 213 674 446,94 грн, що свідчить про те, що реєстр прав вимоги підписано сторонами (пункт 1 цього Акту).

До вказаного договору факторингу також надано витяг із додатку № 1 до Договору факторингу № 01092025/01 від 01 вересня 2025 року, де зазначаються дані відповідачки, як боржника, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, прізвище ім`я та по батькові, номер кредитного договору, дата договору, загальна сума заборгованості, сума заборгованості за тілом, сума заборгованості за процентами, сума заборгованості за комісією, сума заборгованості за пенею.

Відтак, умови договору факторингу від 01 вересня 2025 року № 01092025/01, підтверджують передачу права вимоги позивачу за Договором про надання фінансового кредиту від 21.11.2021 року № 49529427. Такі умови не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Суд, застосовуючи норми матеріального права виходить з такого.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами).

Отже судом на підставі даних документів встановлено та вважається що позивачем доведена обставина, що між сторонами був укладений кредитний договір.

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти),

визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли зголи з усіх істотних умов договору.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, а відповідно до ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, при цьому розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Встановлено, що відповідач у порушення умов договору своєчасно, у порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

З огляду на викладене, враховуючи, що неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором призвело до порушення прав кредитора - позивача, відповідач не скориставшись своїм правом не спростував доводи позивача, тому порушене право підлягає поновленню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приписами ч.1 ст. 133 ЦПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до матеріалів справи позивачем при подачі позову сплачено судовий збір за розгляд справи у розмірі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати: судовий збір в розмірі 2662,40 грн. понесені позивачем при звернені до суду з даним позовом, що підтверджується платіжними дорученнями.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що позивач скориставшись цим правом, звернувся до адвоката ЛІВАК Іванни Миколаївни та отримав професійну допомогу задля можливості правильного формування та подання процесуальних документів до суду.

Сторона відповідача вважають ці вимоги є повністю незаконними та неспівмірними з огляду на таке: штучне дублювання функцій: Позовна заява була подана та підписана особисто Директором ТОВ «ФК «ПОЗИКА» Міньковською А.В.., яка є юристом та діючим адвокатом Навіщо компанія залучала стороннього адвоката Лівак І.М. для «складання позовної заяви» (вартість послуги 3 000 грн) та «формування додатків» (500 грн), якщо адвокат цей позов не підписував та до суду самостійно не подавав, а компанія має штатного керівника з повним обсягом повноважень. Невідповідність дат: Акт надання послуг адвоката та Додаткова угода датовані 16 лютого 2026 року. Водночас сама платіжна інструкція про сплату судового збору була сформована компанією лише 03 березня 2026 року, а позов надійшов до суду взагалі 23 березня 2026 року. Це свідчить про те, що Акт надання послуг на суму 5 500 грн був підписаний формально та заздалегідь, до моменту реального завершення формування та подачі матеріалів до суду. Витрати часу (наприклад, 0,5 години на формування додатків вартістю 500 грн або 0,5 години на письмову консультацію вартістю 500 грн) є очевидно завищеними, не підтверджуються реальними трудовими витратами в межах типової та шаблонізованої справи про стягнення мікрокредиту.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Позивач надав усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, тому вимога про стягнення витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.4,5,13,141,258,263,265,280 ЦПК України, ст. 526,530,598,599,610,625,629,1050,1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», в інтересах якого діє Міньковська Анастасія Володимирівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; ІВАN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) заборгованість за Кредитним договором № 93388563 від 29.12.2021 року у розмірі 18700,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; ІВАN: НОМЕР_3 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634) судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5500,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяРуслан ТИМЧУК