Ухвала суду № 138722337, 03.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань сплати судового збору

03 серпня 2026 року справа № 380/15920/26

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О., розглянувши у м. Львові у порядку письмового провадження до відкриття провадження у справі клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона» до Головного управління Державної податкоовї служби України у Львівській області про скасування рішення, -

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Корона» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкоовї служби України у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №8110 від 05.04.2024 про анулювання реєстрації ТОВ «Корона» (ЄДРПОУ 22411666, ІПН 224116613122) платником податку на додану вартість;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області поновити реєстрацію ТОВ «Корона» платником податку на додану вартість датою попередньої реєстрації (01.10.2018) шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників податку на додану вартість.

У позовній заяві представник позивача просить відстрочити судовий збір до винесення рішення. В обґрунтування заявленого клопотання посилається на відомості з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» де нібито кошти товариства заблоковано (заарештовано) у сумі 3749666,73 грн. Також вважає, що відстрочення сплати не порушує інтересів державного бюджету, оскільки збір підлягатиме стягненню за результатами розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання суд зазначає таке.

Частинами першою, другою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У силу статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Отже, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Водночас у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України "Про судовий збір", зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

У питаннях зменшення розміру судових витрат, відстрочення та розстрочення судових витрат слід керуватися загальною нормою частини першої статті 133 КАС України, яка визначає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Зазначений висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.

Норми частини першої статті 133 КАС та норми частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" щодо відстрочення (розстрочення) сплати судового збору є самостійними і не конкурують між собою. Суд за клопотанням позивача, враховуючи його майновий стан, може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору за подання позову на визначений строк. Нормами КАС максимальний строк, на який суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, не встановлено. Застосувавши на підставі частини шостої статті 7 КАС України аналогію закону, а саме частину першу статті 8 Закону України "Про судовий збір", відстрочення (розстрочення) сплати судового збору не повинно бути довше ніж до ухвалення судового рішення.

Такий правовий підхід підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі №990/263/23.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу, що позивачем не розраховану суму судового збору за подання позову.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, сплачується судовий збір у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, частиною першою статті 4 названого Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

А відповідно до частини третьої цієї статті, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2026 - 3328,00 грн.

Отож, за звернення до адміністративного суду з цим позовом позивач має сплатити судовий збір у розмірі 2262,40 грн (3328,00 грн х 0,8).

Зазначена сума судового збору є помірною, тоді як сплата судового збору є вимогою закону.

Стосовно посилань представника позивача на заблокування (арешт) коштів на рахунках у банках, суд зауважує, що наведені обставини не утворюють обов`язкових підстав для відстрочення сплати судового збору. До того ж, позивач жодними належними та допустимими доказами не довів цього.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення.

Керуючись статтями 2, 5, 118, 132, 133, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 8 Закону України "Про судовий збір", суддя, -

постановила:

у задоволенні клопотання представника позивача про відстрочення Товариству з обмеженою відповідальністю "КОРОНА" сплати судового збору за звернення до суду з позовною заявою - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Карп`як О.О.