Рішення № 138722194, 04.08.2026, Близнюківський районний суд Харківської області

612/300/26

2/612/257/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року селище Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Лобановської С.М.,

за участю секретаря судових засідань Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Близнюки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок, в якій просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок, загальною площею 62,7 кв.м., житловою площею 34,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначила, що з 2006 року вона проживає у вказаному будинку, добросовісно володіє, відкрито та безперервно користується ним 20 років. З вимогами про те, що вона незаконно володіє і користується ним ніхто не звертався, в тому числі і представники громади.

Таким чином, вона добросовісно заволоділа чужим майном, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , власника якого фактично немає, і продовжує відкрито та безперервно ним володіти вже 20 років.

Враховуючи викладене позивачка просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю.

Позивачка у судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнитиз підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову не заперечувала.

Ухвалою судді від 21.04.2026 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.05.2026 вказану справу призначено до судового розгляду із закриттям підготовчого провадження.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, свідків, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як свідчить копія виписки з погосподарської книги на 2021-2025 роки, у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали: голова домогосподарства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , члени домогосподарства: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане також підтверджується Відомостями про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 30.12.2025 № 15-26/515.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 надала пояснення, в яких повідомила суд, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , вона придбала у 2006 році у громадянки ОСОБА_4 . Зазначила, що жодних документів не оформлювали (просто віддали гроші і все). На даний час громадянка ОСОБА_5 померла.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 повідомила суду, що вона знає ОСОБА_1 з дитинства, проживає з нею по сусідству за адресою: АДРЕСА_1 . Пояснила, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 купила у сім`ї « ОСОБА_7 » у 2006 році і до цього часу проживає в ньому разом із сім`єю.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 пояснив суду, що він знає ОСОБА_1 з дитинства, проживає з нею по сусідству за адресою: АДРЕСА_1 . Пояснив, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 купила у ОСОБА_4 у 2006 році і до цього часу проживає в ньому разом із сім`єю.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч. 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц, від 15.11.2022 у справі № 293/1061/21, від 15.06.2023 у справі № 359/8844/20, постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.

Як встановлено судом із пояснень самої позивачки ОСОБА_1 , остання володіла спірним майном за волею власника і завжди знала, хто є власником оскільки як встановлено судом позивачка придбала спірний будинок у громадянки ОСОБА_4 .

Фактично між сторонами було укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Натомість у встановленому законом порядку ОСОБА_1 право власності на спірне нерухоме майно не оформила, а в разі дійсної наявності таких правовідносин (що не було і не може бути достеменно установлено судом з огляду на відсутність належних, достовірних та допустимих доказів), даний позов спрямований на оформлення права власності у спосіб, не передбачений законом.

Таким чином в даному випадку відсутня ознака добросовісності набуття ОСОБА_1 права на спірне нерухоме майно. Крім того тривале користування таким майном не є підставою для виникнення у позивача права власності за набувальною давністю.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Близнюківської селищної ради Лозівського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок відмовити.

Рішення може бути оскаржене повністю або частково в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 10 липня 2026 року.

Позивачка.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач.

Близнюківська селищна рада Лозівського району Харківської області, юридична адреса: Харківська область, селище Близнюки, вул. Незалежності, буд. 39, код ЄДРПОУ 04400021.

Представник відповідача.

Павлюченко Ольга Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: Харківська область, селище Близнюки, вул. Незалежності, буд. 39.

Суддя С.М. Лобановська