Ухвала суду № 138721988, 30.07.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5406/26

Номер провадження 1-кс/404/3011/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд міста Кропивницького у складі

слідчої судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42025120000000146, за ч. 3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді з вище вказаним клопотанням, відповідно до якого просила:

-скасувати повністю арешт, накладений ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 29 червня 2026 року частині заборони відчуження, розпорядження та користування грошовими коштами: 1 купюру номіналом 1000 російських рублів, 4 купюри номіналом по 10 польських злотих, 2 купюри номіналом по 20 польських злотих, 1 купюру номіналом 10 Євро, 4 купюри номіналом по 20 Євро, 14 купюр номіналом по 50 Євро, 34 купюри номіналом по 100 Євро, 5 купюр номіналом по 10 доларів США, 6 купюр номіналом по 20 доларів С ША, 308 купюр номіналом 100 доларів США, 7 купюр номіналом по 200 грн, 56 купюра номіналом по 500 грн, 13 купюр номіналом по 1 000 грн, 1 купюру номіналом 100 грн, 3 купюри номіналом по 200 грн, 34 купюри номіналом по 500 грн, 15 купюр номіналом по 1 000 грн, 2 банківські карти («Приват банк» та «Райфайзен банк»);

-зобов`язати орган досудового розслідування повернути зазначені кошти законному власнику.

На обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 29.06.2026 на вказане майно накладено арешт. До кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , ОСОБА_5 не має жодного відношення. Вищевказані кошти не є предметом кримінального правопорушення, не набуті злочинним шляхом та не мають доказового значення в кримінальному провадженні. Кошти в сумі 15 800 доларів США належать особисто ОСОБА_5 , оскільки були подаровані їй на день народження та з нагоди інших свят в період, коли вона перебувала за кордоном. ї

Також, ОСОБА_5 , перебуваючи за кордоном, отримувала заробітну плату, з якої сплачувала податки. Грошові кошти, зароблені ОСОБА_5 , перевозилися до України її чоловіком ОСОБА_7 при відвідуванні дружини та родини дочки, при поверненні переводились в іншу валюту, а саме долари США та Євро, що підтверджується вилученими під час обшуку в будинку квитанціями про придбання іноземних валют за 2026 рік всього 7 шт., за 2025 рік всього 22 шт. (на які також накладено арешт). Також ОСОБА_7 перевозилися кошти, надані родиною доньки для накоплення та придбання житла для її родини, оскільки в подальшому по закінченню військової агресії рф, вони планують повернутися на батьківщину.

Вилучені кошти, окрім 15800 лїдоларів США, належать ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності, а тому на 50 відсотків даної власності, яка належить ОСОБА_5 арешт не може бути накладений. ОСОБА_7 інкриміновано отримання коштів в національній валюті один раз в сумі 10000 грн., а не в іноземній валюті і сума арештованих коштів, значно перевищує суму, яка інкримінується ОСОБА_7 .

На даний час ОСОБА_5 залишилась без засобів, на які розраховувала як на засіб для лікування хронічних хвороб та які зароблені тривалою (п`ять років) важкою працею, а також як подарунок ( метою було саме лікування на отримані в подарунок кошти по поверненню до України).

Власник майна та її представник адвокат ОСОБА_4 вимоги клопотання підтримали, вказали на наявність підстав для його задоволення.

Прокурор у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність передбачених ст. 174 КПК України підстав для скасування арешту майна. Зазначила, що ухвала слідчого судді, якою накладено арешт на майно, є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а її законність і обґрунтованість вже були перевірені Кропивницьким апеляційним судом під час апеляційного перегляду та залишені без змін. Наразі досудове розслідування триває, речі визнано речовими доказами. Кірм того, арешт на них накладено в т.ч. і з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Заслухавши думку учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя дійшла таких висновків.

Встановлено, що у провадженні Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42025120000000146 від 24.10.2025.

Ухвалою слідчого судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 29.05.2026 клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на грошові кошти та банківські картки ,описані в прохальній частині клопотання.

Як вбачається із змісту ухвали, 14.05.2026 під час проведення обшуку за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Олега Ольжича, 21 та транспортного засобу марки та моделі «Mitsubishi Outlander Sport», н.з. НОМЕР_1 , працівники органу досудового розслідування відшукали і вилучили речі, перелік яких міститься в прохальній частині клопотання. Приймаючи рішення про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя врахував кваліфікацію кримінального правопорушення, статус особи, в домоволодіння якого було проведено обшук, визнання їх речовими доказами в кримінальному провадження. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК).

Арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання, можливої спеціальної конфіскації.

Надаючи оцінку доводам власника майна та її представника, слідча суддя зазначає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з вищезазначених положень кримінального процесуального кодексу України, обов`язок доведення перед слідчим суддею, що в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба або арешт майна накладено необґрунтовано під час розгляду клопотання слідчим суддею про скасування арешту майна, покладається саме на суб`єкта звернення - підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Як вбачається із клопотання адвокат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наголошують на тому, що 15800 доларів США, вилучених під час обшуку, є особистою власністю ОСОБА_5 ОСОБА_5 не має жодного відношення до кримінального провадження. Відтак, адвокат стверджує про те, що арешт накладено необгрунтовано.

Водночас заявницею не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження походження спірних грошових коштів, часу їх отримання, їх розміру, способу накопичення чи факту дарування саме дітьми. Такі доводи ґрунтуються виключно на її власних поясненнях, які самі по собі не можуть вважатися достатнім доказом належності майна саме їй. Долучені до клопотання докази на підтвердження отримання заробітної плати ОСОБА_5 грошових коштів за кордоном і сплати відповідних податків за 2024 рік не підтверджує походження вказаних коштів.

Крім того, ОСОБА_5 просить скасуванти арешт з інших коштів, вилучених під час обшуку та дві банківські карти. Обгрунтовуючи підстави для скасування арешту зазначає, що кошти є спільною частковою власністю, а відтак накладення арешту на 1/2 частини спільної часткової власності є порушення її прав. При цьому, вказане майно не має відношення до кримінального правопорушення.

З даного приводу слідча суддя зазначає таке.

Як слідує із ухвали слідчого судді від 29.05.2026 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України, у разі засудження за вчинення наведених злочинів до підозрюваного може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, яке йому належить, в тому числі його частки у спільній сумісній власності подружжя.

Згідно ст. 355 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 368 ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути, зокрема, фізичні особи. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 61 СК України).

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 71 СК України).

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 22.07.1988 ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є подружжям, що ніким е оспорюється.. Таким чином, грошові кошти, вилучені 14.05.2026 у ході проведення обшуку та арештовані ухвалою слідчого судді від 29.05.2026, є спільною сумісною власністю зазначеного подружжя.

Проте, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 (справа № 214/6174/15-ц, провадження № 14-114цс20), у сімейному законодавстві діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована. Один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

При цьому, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Таким чином, на переконання слідчої судді до ухвалення судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, слідчий суддя у межах кримінального провадження не наділений повноваженнями вирішувати питання поділу майна подружжя та визначити частки кожного з подружжя у спільному майні .

Під час судового розгляду ОСОБА_5 пояснила, що банківські картки, на які накладено арешт, належать її чоловіку ОСОБА_7 .

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту майна має право звернутися підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна.

Отже, право на звернення з клопотанням про скасування арешту пов`язується законом із наявністю у особи відповідного процесуального статусу або належністю їй чи перебуванням у її володінні майна, на яке накладено арешт.

Оскільки ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила, що арештовані банківські картки належать ОСОБА_7 , а будь-яких доказів того, що вона є їх власником чи законним володільцем, матеріали клопотання не містять, слідча суддя дійшла висновку, що у цій частині вона не є належним суб`єктом звернення з клопотанням про скасування арешту майна, передбаченим ч. 1 ст. 174 КПК України. Відтак заявлені нею вимоги щодо скасування арешту банківських карток задоволенню не підлягають.

Окремою підставою накладення арешту на майно слідчий суддя зазначив про можливе застосування спеціальної конфіскації

Слідчий судді зазначив, що вилучені під час обшуку кошти, можуть бути коштами одержаними внаслідок вчинення кримінального правопорушення, перевіряється їх можливе походження внаслідок вчинення даного кримінального правопорушення або внаслідок скоєння аналогічних кримінальних правопорушень, як про це вказується у клопотанні слідчого (відповідно до вимог ч. 1 ст. 96-2 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У випадку засудження особи за вчинення кримінального провапорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, може бути застосована спеціальна конфіскація на підставі обвинувального вироку суду, так як: основне покарання за ч. 3 ст. 368 КК України передбачено у виді позбавлення волі (як того вимагає ст. 96-1 КК України).

У кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини відповідності грошей, цінностей та іншого майна ознакам майна, щодо якого може бути застосована спеціальна конфіскація (п. 6 ч. 1 ст. 91 КПК України), а питання щодо застосування спеціальної конфіскації/долі речових доказів вирішується судом за результатами розгляду справи по суті та ухвалення кінцевого рішення (ст. 374 КПК України). У зв`язку з тим, що це кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового розслідування, слідчий суддя позбавлений можливості надати оцінку доказам у їх сукупності щодо належності, допустимості, в т.ч. і щодо питання, чи підлягає таке майно спеціальній конфіскації, оскільки питання конфіскації майна засудженого, його пов`язаної особи, вирішується в суді, якщо не буде підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно, відповідно до п. 6-1 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Слідчою суддею встановлено, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні на теперішній час не завершено, з тверджень органу досудового розслідування необхідність в подальшому збереженні арешту даного майна не відпала потреба, а тому зняття арешту з майна, вказаного у клопотанні, може негативно вплинути на хід досудового розслідування, призвести до втрати доказів, отже в збереженні арешту зазначеного майна є нагальна потреба, а тому на даний час слідча суддя не вбачає підстав для скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України на майно, накладене ухвалою слідчого судді.

Відтак, вказане свідчить, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси осіб, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження, знищення, перетворення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На підставі викладеного, у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42025120000000146, за ч. 3 ст.368 КК України необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.131, 170, 174, 309 КПК України, слідча суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №42025120000000146, за ч. 3 ст.368 КК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Слідча суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_1