Рішення № 138721907, 03.08.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/838/26

Провадження № 2/354/618/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03 серпня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (надалі-ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №72343859 від 13.12.2022 у сумі 19505,29 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 13.12.2022 відповідач уклав в електронній формі договір позики №72343859 із Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (надалі-ТОВ «1БАНК») на підставі якого йому надано кредит у розмірі 4000,00 грн. 03.04.2023 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «1БАНК» був укладений договір факторингу №033-030423, за яким ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №72343859 від 13.12.2022 у сумі 19505,29 грн. 05.12.2025 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» був укладений договір факторингу №05/12/25-01, за яким позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №72343859 від 13.12.2022 у сумі 19505,29 грн з яких: 5500,00 грн- заборгованість за основною сумою боргу; 14005,29 грн-заборгованість за відсотками. Із урахуванням викладеного, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення наданих у кредит коштів, процентів за користування ними, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь вищезазначену заборгованість за договором позики на загальну суму 19505,29 грн, а також витрати на правничу допомогу в сумі 4500,00 грн та 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17.06.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням представника позивача витребувано докази у АТ «Універсал Банк».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд даної справи проводити у відсутності представника ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, повторно не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою, за якою він зареєстрований та шляхом доставки судових повісток до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу технічними засобами.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 13.12.2022 між ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №72343859, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором FX6c8QVsE6.

Відповідно до п.1 договору за цим договором позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.

Пунктами 2.1-2.3 договору визначено, що сума позики становить 4000,00 грн; строк позики 15 днів; процентна ставка (базова) вдень 2,5% фіксована; процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70%; дата надання позики-13.12.2022; дата повернення позики 28.12.2022; пеня-2,70%/день; орієнтовна реальна річна процентна ставка-231834,66 %; орієнтовна загальна вартість позики-5500,00 грн.

Відповідно до п.5.5 Договору, позичальник попереджений, шо у випадку неналежного виконання зобов`язань за Договором, позикодавець має право без згоди позичальника передати свої права кредитора (відступити право вимоги) за Договором, залучити колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, або звернутись до суду для примусового стягнення заборгованості. При цьому обов`язок позикодавця інформувати позичальника про залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості або відступлення права вимоги або дати залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості, шляхом направлення повідомлення на електронну пошту позичальника, зазначена у Договорі та/або шляхом розміщення повідомлення в особистому кабінеті позичальника.

Згідно п.6 Договору, позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права. Ініціювання позичальником продовження строку позики відбувається без змін умов договору в бік погіршення для позичальника. При продовженні строку користування позикою (пролонгації) процентна ставка за кожен день продовження буде розраховуватись за базовою процентною ставкою, визначеною в п.п.2.3 п.2 Договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що складається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті.

У пункті 20 договору зазначено, що вказаний договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформацінйо-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Підписанням цього договору ОСОБА_2 підтвердив, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», нормативно-правовими актами НБУ, Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1БАНК», до моменту підписання вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору йому зрозумілі.

У Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, яка є Додатком №1 до договору позики №72343859 від 13.12.2022 сторонами визначено: дату видачі кредиту 13.12.2022; дату платежу 28.12.2022; кількість днів у розрахунковому періоді 15; чисту суму кредиту/суму платежу за розрахунковий період 4000,00 грн/5500,00 грн; проценти за користування кредитом 1500,00 грн; реальну річну процентну ставку 231834,66 грн; загальну вартість кредиту 5500,00 грн.

16.12.2022 ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду №72343859 до договору позики №72343859 від 13.12.2022, відповідно до якої загальний розмір позики збільшено на 1500,00 грн і він становить 5500,00 грн; у зв`язку із чим змінюється орієнтовна загальна вартість позики, а саме: орієнтовна загальна вартість позики становить 7450,00 грн.

У долученій до вказаної угоди Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача встановлено: дата видачі кредиту 13.12.2022; дата платежу 28.12.2022; кількість днів у розрахунковому періоді 15; чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 5500,00 грн/7450,00 грн; проценти за користування кредитом 1950,00 грн; реальна річна процентна ставка 231834,66 грн; загальна вартість кредиту 7450,00 грн.

Зазначена додаткова угода підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором FTXuYyu26u.

27.12.2022 ТОВ «1БАНК» та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду №8336615 до договору позики №№72343859 від 13.12.2022, відповідно до якої сторони домовились продовжити строк позики, та викласти п.2.2 п.2 договору у новій редакції: «2.2. Строк позики 22 днів».

У долученій до вказаної угоди Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача встановлено: дата видачі кредиту 13.12.2022; дата платежу 04.01.2023; кількість днів у розрахунковому періоді 22; чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 5500,00 грн/8412,50 грн; проценти за користування кредитом 2912,50 грн; реальна річна процентна ставка 143705,63 грн; загальна вартість кредиту 8412,50 грн.

Зазначена додаткова угода підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором bGXRx4Ynrk.

Довідкою про ідентифікацію підтверджується, що ОСОБА_1 був ідентифікований ТОВ «1БАНК» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні таких договорів: 72343859-одноразовий ідентифікатор FX6c8QVsE6, дата відправки 13.12.2022 року; 72343859-одноразовий ідентифікатор FTXuYyu26u, дата відправки-16.12.2022; 8336615-одноразовий ідентифікатор bGXRx4Ynrk, дата відправки 27.12.2022.

Довідками ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» за вих.№КД-000124497/ТНПП від 27.02.2026 та вих.№КД-000124499/ТНПП від 27.02.2026, підтверджується здійснення ТОВ «1БАНК» за допомогою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» платіжних операцій на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на суму 4000,00 грн 13.12.2022 та на суму 1500,00 грн 16.12.2022.

03.04.2023 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (Фактор) та ТОВ «1БАНК» (Клієнт) був укладений договір факторингу №033-030423, згідно п.п.1.1., 2.1.3 якого за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Платіжною інструкцією №1278 від 06.06.2024 підтверджується факт оплати ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» на рахунок ТОВ «1БАНК» грошових коштів у сумі 19769,00 грн в якості оплати за договором факторингу №033-030423 від 03.04.2024.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог №04/05/23 від 04.05.2023, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №78244719 від 24.03.2023 у розмірі 19505,29 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 14005,29 грн- заборгованість за процентами.

05.12.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» був укладений договір факторингу №05/12/25-01, згідно п.п.1.1, 2.1.3 якого за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

Платіжною інструкцією №579936556.1 від 05.12.2025 підтверджується факт оплати ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на рахунок ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» грошових коштів у сумі 6792131.40 грн в якості оплати за договором факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025.

Згідно реєстру прав вимог №05/12/25 від 05.09.2023 року ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики №72343859 від 13.12.2022 у розмірі 19505,29 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 14005,29 грн- заборгованість за процентами.

Із розрахунку заборгованості за договором позики №72343859 від 13.12.2022, виконаного ТОВ «1БАНК» вбачається, що станом на 24.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 19505,29грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 14005,29 грн- заборгованість за відсотками, які нараховані по 04.04.2023 включно. Вказаним розрахунком підтверджується, що відповідач користувався наданими у кредит коштами та здійснював часткове погашення заборгованості за кредитом, зокрема 27.12.2022 сплатив грошові кошти у сумі 962,50 грн, 05.01.2023 у сумі 151,75 грн, 12.01.2023 у сумі 167,96 грн, а всього на загальну суму 1282,21 грн, які зараховані у рахунок погашення боргу за процентами.

Із розрахунку заборгованості за договором позики №72343859 від 13.12.2022, виконаного ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», вбачається, що станом на 14.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 19505,29 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 14005,29 грн- заборгованість за процентами. Вказаним розрахунком підтверджується, що новими кредиторами нарахування процентів за договором не здійснювалось.

АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду про витребування доказів листом від 23.07.2026 №БТ/Е-32024 повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку за період з 13.12.2022-16.12.2022 року були зараховані грошові кошти у сумі 5500,00 грн, що підтверджується наданою випискою про рух коштів по вказаному рахунку за період з 13.12.2022 по 16.12.2022, яка має статус первинного банківського документа.

До правовідносин, які виникли між сторонами які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми права.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми права.

Частини 1, 2 ст.509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У силу ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18, та у постанові від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною другою ст.639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.02.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У силу ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 512,514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 23.02.2022 у справі №761/1543/20, у постанові від 19.01.2022 у справі №639/86/17, у постанові від 14.07.2021 у справі №554/8549/15-ц.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що ОСОБА_1 13.12.2022 уклав в електронній формі з ТОВ «1БАНК» договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №72343859 за умовами якого отримав кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн у безготівковій формі, шляхом зарахування на вказану ним платіжну картку на строк 15 днів-до 28.12.2022.

У подальшому, шляхом укладення додаткових угод до договору позики №72343859 від 13.12.2022 сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у розмірі 1500,00 грн та продовження строку кредитування до 22 днів, тобто до 04.01.2023.

У зазначеному договорі сторони узгодили розмір кредиту, процентів, строк та умови кредитування, відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору, тобто досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, з якими відповідач був попередньо ознайомлений, підписавши договір позити та додаткові угоди до нього за допомогою наданих одноразових ідентифікаторів.

ТОВ «1БАНК» свої зобов`язання за вказаним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу у кредит грошові кошти у розмірі, встановленому договором.

ОСОБА_1 користувався наданими у кредит коштами, водночас взяті на себе зобов`язання за договором позики у повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за договором.

Факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором позики від ТОВ «1БАНК» до СІРОКО ФІНАНС» та у подальшому до позивача підтверджується вищезазначеними договорами факторингу, реєстрами боржників, що відповідає вимогам ст.ст.1077, 1078 ЦК України.

Вказані договори факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тому в силу положень ст.204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Із урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до відповідача за договором позики.

Враховуючи те, що визначений договором №72343859 від 13.12.2022 строк кредитування сплив 04.01.2023 позивач вправі вимагати від позичальника повернення суми кредиту та обумовлених договором платежів за користування кредитом.

У даному випадку позивач, як новий кредитор, просить стягнути з відповідача на свою користь борг за вказаним кредитним договором у 19505,29грн з яких: 5500,00 грн- заборгованість за основною сумою боргу; 14005,29 грн-заборгованість за відсотками.

При визначенні розміру заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п.2.3 договору позики №72343859 від 13.12.2022 строк кредиту становив 15 днів-до 28.12.2022. Умовами п.6 договору позики визначено, що Позичальник має право продовжити строк користування Позикою (пролонгація) шляхом укладення Додаткової угоди до договору.

27.12.2022 сторони кредитного договору уклали Додаткову угоду, якою продовжили строк кредитування до 22 днів та визначили датою повернення кредиту та сплати процентів за ним 04.01.2023, проте як убачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, проценти за цим договором нараховувались й після спливу визначеного ним строку кредитування по 04.04.2023 включно.

Водночас доказів пролонгації строку дії вказаного договору позики та укладення відповідних додаткових угод між сторонами, як це визначено п.6 договору, позивачем суду не надано.

Враховуючи те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягають лише проценти, нараховані у межах визначеного договором строку кредитування.

Таким чином, виходячи із визначеної умовами договору позики №72343859 від 13.12.2022 року процентної ставки, загальний розмір процентів за вказаним договором за період з 13.12.2022 по 04.01.2023 становить 2950 грн, а саме: 2 дні користування кредитом із урахуванням процентної ставки 2,5%, що становить 200 грн (4000/100х2,5%х2) та наступні 20 днів користування кредитом із урахуванням процентної ставки 2,5%, що становить 2750 грн (5500/100х2,5%х22), а отже залишок відсотків, які підлягають до стягнення з відповідача із урахуванням здійснених ОСОБА_1 платежів на погашення боргу у сумі 1282,21 грн становить 1667,79 грн (2950-1282,21=1667,79).

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача за договором позики №72343859 від 13.12.2022 із урахуванням заборгованості за тілом кредиту становить 7167,79 грн (1667,79+5500=7167,79).

Згідно з вимогами ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення ним кредитного договору, власного розрахунку боргу, а також доказів на підтвердження виконання ним взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі на рахунок первісного чи нового кредитора суду не надав.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором позики №72343859 від 13.12.2022 у розмірі 7167,79 грн, з яких: 5500,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 1667,79 грн заборгованість по процентах. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною шостою ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 і від 11.11.2020 у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 4500,00 гривень долучено:

-договір про надання правничої допомоги №22/08/25/ДІЛ від 22.08.2025, який укладений між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», в якому визначено, що правнича допомога, що надається за даним договором полягає у здійсненні адвокатом комплексу заходів, спрямованих на стягнення належної до сплати клієнту заборгованості боржників за договорами позики. За надання Адвокатом правничої допомоги, клієнт зобов`зується сплачувати адвокату плату у строки та на умовах, що визначені Договором;

- акт прийому-передачі справ на надання правничої допомоги (є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №22/08/25/ДІЛ від 22.08.2025), відповідно до якого адвокатом «Ткаченко Юлія Олегівна» надано ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» такі види послуг щодо боржника Меланюк М.В.: складання позовної заяви; представництво у суді;

-витяг з акту №8-ДІЛ від 16.02.2026 приймання-передачі правничої допомоги за договір про надання правничої допомоги №22/08/25/ДІЛ від 22.08.2025 року, згідно якого адвокатом надано послуги з правничої допомоги щодо боржника ОСОБА_1 , а саме: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції 500,00 грн; судовий супровід суді першої інстанції 4000,00 грн;

- платіжну інструкцію кредитного переказу коштів №579942739.1 від 06.03.2026, відповідно до якоїТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» сплатило на рахунок адвоката Ткаченко Ю.О. грошові кошти у сумі 193500,00 грн за договором про надання правничої допомоги №22/08/25/ДІЛ від 22.08.2025;

-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03.04.2018 на ім`я адвоката Ткаченко Ю.О. та ордер серії АХ №1287256 від 03.09.2025 на представництво адвокатом Ткаченко Ю.О. ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на підставі договору про надання правничої допомоги №22/08/25/ДІЛ від 22.08.2025 у всіх судових установах України.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази, що описані вище. При цьому, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру судових витрат, про їх неспівмірність з позовними вимогами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22, суд керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним, обґрунтованим та співмірним, зокрема, зі складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання.

У даній справі відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, а тому приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» задоволено частково на 36,75%(7167,79х100/19505,29), то розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог становить 1653,75 грн (4500/100х36,75%).

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 978,38 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (7167,79х2662,40/19505,29).

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведенного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 280-283, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором позики №72343859 від 13 грудня 2022 року у сумі 7167 (сім тисяч сто шістдесят сім) гривень 79 коп.

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» витрати по сплаті судового збору у сумі 978 (дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 38 коп та 1653 (одну тисячу шістсот п`ятдесят три) гривні 75 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», місцезнаходження: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3, Київська область, код ЄДРПОУ: 44280974, НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК», код банку-300528.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Повне судове рішення складено 03 серпня 2026 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК