Рішення № 138721880, 04.08.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1366/26

Провадження № 2/352/1277/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

04 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог.

01.06.2026 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 25.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора було укладено електронний договір № 5487671 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн, строк кредиту 360 днів по 20.04.2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% - стандартна процентна ставка від суми кредиту за кожен день користування, 0,01% - знижена процентна ставка. Періодичність платежів зі сплати процентів 10 днів. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит в зазначеній сумі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Первісний кредитор виконав умови договору, надав позичальнику кредит на вказану суму, однак відповідачем умови договору не виконуються.

Надалі, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» від ТОВ «Лінеура Україна» відповідно до умов Договору факторингу №28/11/2025 від 28.11.2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором в розмірі 34757,91 грн.

В межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 29.11.2025 року по 20.04.2026 року (143 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 13 585,00 грн. Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 5487671 від 25.04.2025 року загальною сумою 43 342,91 грн., яка складається з тіла кредиту 9999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 19757,92 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 143 календарних дні 13 585,00 грн.

А тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором, судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правову допомогу.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи через підсистему «Електронний суд», у заяві просив розгляд справи проводити без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась,про день та час слухання справи повідомлялась відповідно до вимог закону, в тому числі і шляхом розміщення оголошення на сайті суду.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 05.06.2026 року постановлено відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, витребувати докази.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 04.08.2026 року не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч. 5 ст.268 ЦПК України зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст.268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 25.04.2025 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5487671.

Згідно п. 1.2. договору, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію (якщо передбачена договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно умов договору: Сума кредиту складає 10000 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність сплати платежів кожні 10 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: Якщо Клієнт до 04.05.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п. 1.4.1. стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Згідно п. 2.1. договору Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

У відповідності до п. 3.1 договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата Комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору. (пункт 4.1 договору).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 71307, 25.04.2025 року о 13:48:46,год., який надісланий на відповідний номер телефону (доказ в електронному вигляді).

Згідно з додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5487671 від 25.04.2025 - таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит: дата платежу 19.04.2026, кількість днів у розрахунковому періоді - 360; чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 10000 грн; сума кредиту за договором/погашення суми кредиту 10000 грн; проценти за користування кредитом 33260 грн; реальна річна процента ставка 2058%, загальна вартість кредиту 43260 грн (доказ в електронному вигляді).

В паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 70436 від 25.04.2025 року, теж міститься детальна інформація щодо укладення договору ідентична умовам договору (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» до ТОВ «Лінеура Україна» № 20251201-3005 від 01.12.2025 року, та згідно Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 2024-01-03 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 25.04.2025 року о 13:49:11годині на суму 10000.00 грн, Призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 5457082258386072. (доказ в електронному вигляді).

У відповідності до інформації, наданої АТ КБ «Приватбанк» на вимогу ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , 25.04.2025 року на вказаний рахунок зараховано суму коштів в розмірі 10000 грн (а.с.32).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» вбачається, що станом на 28.11.2025 року за ОСОБА_1 існує заборгованість за договором № 5487671 від 25.04.2025 року в загальному розмірі 34 757,91 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9999,99 грн, заборгованість за відсотками 19 757,92 грн, 5000 грн - штрафи. Нарахування відсотків здійснено за ставкою 0,01% у період з 25.04.2025 по 04.05.2025 року, 0,95 % за період з 05.05.2025 по 28.11.2025 року. В рахунок погашення заборгованості за кредитом відповідачем сплачено 10 грн, з яких: 0.01 грн первісним кредитором зараховано на погашення талі кредиту та 9,99 грн на погашення відсотків за користування кредитом (доказ в електронному вигляді).

28.11.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна", як клієнтом, та ТОВ «ФК"Фінтраст Капітал", як фактором було укладено договір факторингу № 28/11/2025, згідно з умовами до ТОВ «ФК "Фінтраст Капітал" перейшли права грошової вимоги за кредитними договорами, згідно реєстру боржників, який формується відповідно до додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (доказ в електронному вигляді).

Згідно витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 28/11/2025від 28.11.2025 року під порядковим номером 2428 зазначено боржника ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , номер кредитного договору 5487671, загальна заборгованість 34757,91 грн, з них 9999,99грн - тіло кредиту, 19757,92 грн відсотки та 5000 грн штрафи (доказ в електронному вигляді).

Згідно розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Капітал» за Договором № 5487671 про надання споживчого кредиту від 25.04.2025 року за 143 календарних днів (29.11.2025 - 20.04.2026), заборгованість за відсотками за користування кредитом, нарахованих на тіло кредиту 9999,99 грн становить 13585,00 грн. Нарахування відсотків здійснено за ставкою 0,95 % (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що ТОВ "Лінеура Україна" виконано умови договору № 5487671 від 25.04.2025 року. Відповідач отримав кредит, що підтверджується інформаційною довідкою з додатком ТОВ «ПЕЙТЕК» та інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк», в подальшому розпорядився даними коштами на власний розсуд, свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, кредитні кошти в повному обсязі не повернув.

Відтак, оскільки в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту зараховано 0,01 грн, на думку суду, слушними є позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 999,99 грн.

Крім того, нарахування відсотків здійснювалось у період строку дії договору, а саме з 25.04.2025 року по 20.04.2026 року за ставкою 0,95% в день, що відповідає умовам договору та не суперечить чинному законодавству України. При цьому суд приймає до уваги те, що позивач, який на підставі договору факторингу від 28.11.2025 року набув право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором, правомірно здійснював нарахування відсотків за користування кредитом в межах строку дії такого. А також судом враховано те, що нараховані штрафні санкції за невиконання умов кредитного договору позивач до стягнення не заявляв.

Відтак, позов слід задовольнити повністю.

VІІ. Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже з відповідача слід стягнути на користь позивача 2662,40 грн сплаченого ним судового збору.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 10 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року про надання юридичних послуг, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року між ТОВ «ФІНТРАСТ Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. (доказ в електронному вигляді);

свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серії КС 9422/10 (доказ в електронному вигляді);

ордер серії АІ №2213091 на надання правничої допомоги ТОФ «ФК «Фінтраст капітал» адвокатом Столітнім М.М. (доказ в електронному вигляді);

заявка на виконання доручення №20329 від 27.04.2026 року до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року (доказ в електронному вигляді);

акт 20329 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 р. на загальну суму 10 000 грн (доказ в електронному вигляді);

рахунок на оплату №20329-26/05-2026 від 26 травня 2026 р. послуг адвоката Столітнього М.М. в розмірі 10 000 грн за договором про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року (доказ в електронному вигляді);

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 10000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі ст.ст.509, 526, 626, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263, 265, 268, 273,279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 5487671 від 25.04.2025 року у сумі 43 342 (сорок три тисячі триста сорок дві) грн 91 коп., з яких: 9 999 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 19 757 грн (дев`ятнадцять тисяч сiмсот п`ятдесят сiм) грн 92 коп. сума процентів за користування кредитом, 13 585 (тринадцять тисяч п`ятсот вiсiмдесят п`ять ) грн - нараховані позивачем проценти за 143 календарних днів.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27. приміщення 2, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 44559822;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення складене в повному обсязі 04.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.