Рішення № 138721586, 04.08.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №345/2698/26

38

2/339/204/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Болехів

Болехівський міський суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Сметанюка В.Б.,

секретаря судового засідання Латик В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 18900,00 грн, а також суму сплаченого судового збору і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Розгляд справи просили проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 листопада 2023 року Відповідач уклав із ТОВ «Аванс Кредит» (на даний час назву змінено на ТОВ «Лаферті Форм») кредитний договір № 13753-11/2023, на виконання якого отримав кредитні кошти в сумі 6000 гривень.

12 червня 2024 року згідно умов договору факторингу №12062024 ТОВ «Аванс Кредит» відступило право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 13753-11/2023 від 10 листопада 2023 року на користь Позивача - ТОВ «Діджи Фінанс».

Згідно договору відступлення права вимоги сума боргу перед Позивачем є обґрунтованою та становить 18 900 гривень, із яких: 6 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 12 900 гривень - заборгованість за відсотками.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, в зв`язку з чим станом на утворилась заборгованість. Тому, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 13753-11/2023 від 10 листопада 2023 року

в розмірі 18900 гривень; понесені судові витрати: судовий збір в розмірі 2662 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, безпосередньо у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі та зазначив про відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, причину неявки суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини свої неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 10 листопада 2023 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Аванс Кредит» (на даний час назву змінено на ТОВ «Лаферті Форм») кредитний договір № 13753-11/2023, на виконання якого отримав кредитні кошти в сумі 6000 гривень. Строк позики 360 днів. Процентна ставка 2,50 %, яка діє протягом строку договору. Дата погашення кредиту 03.11.2024 (а.с.32).

Кредитний договір відповідач підписав за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором W2975 (а.с. 28).

Додатком договору про споживчий кредит № 13753-11/2023 від 10.11.2023 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 25).

Згідно Договору факторингу №12062024 від 12 червня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит»» відступило Позивачеві право вимоги за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі, а Позивач набув права вимоги до за цими договорами.

Відповідно до Акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №12062024 від 12 червня 2024 року ТОВ «Аванс Кредит» передав а Позивач прийняв реєстр прав вимог за Договором, складений за формою згідно із Додатком № 1 до даного Договору. Кількість боржників: 982.

З розрахунку заборгованості за договором № 13753-11/2023 від 10 листопада 2023 року вбачається заборгованість по тілу кредиту складає 6000 гривень, заборгованість по відсотках 17400 гривень.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» 23 червня 2026 року надало інформацію, відповідно до якої на ім`я Відповідача Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Згідно виписки по даній картці 10 листопада 2023 року зараховано кошти на рахунок у розмірі 6000 гривень (а.с. 74-75).

Будь-яких заперечень з приводу отримання коштів відповідач не висловлював.

Відповідно до позовної заяви загальний борг становить 18900 грн., із яких: 6000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12900 грн. - заборгованість за процентами.

Як встановив суд із матеріалів справи, відповідач звернувся до ТОВ "Аванс Кредит" з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим у електронному вигляді уклав договір позики № 13753-11/2023 від 10 листопада 2023 року, що підпадає під дію норм Закону України "Про електронну комерцію". Вказаних обставин відповідач не заперечив.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням описаних вище норм, ОСОБА_1 та ТОВ "Аванс Кредит" дотрималися чинного законодавства при укладенні електронного договору. На його підставі Відповідач отримав від ТОВ "Аванс Кредит" суму позики в розмірі 6000 гривень. Доказів протилежного Відповідач не надав.

У договорі позики визначені умови кредитування, що описано вище, де серед іншого обумовлений і розмір відсотків, які нараховуються на позику, а також визначено графік платежів, строк кредитування, можливість пролонгації, з чим ОСОБА_1 погодився.

Оскільки між сторонами на підставі укладеного кредитного договору виникли кредитні правовідносини, тому суд застосовує до них положення ст. 526, 527, 610, 1054, 1056-1 ЦК України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Як слідує із розрахунку заборгованості, ТОВ "Аванс Кредит" надало відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, однак останній не дотримувався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки, тому у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 18900 грн.: 6000 грн. - тіло кредиту, 12900 грн. - проценти. Право вимоги на вказану суму заборгованості перейшло до позивача, який і заявляє її до стягнення.

Факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 від ТОВ "Діджи Фінанс" підтверджується описаними вище договором факторингу, витягом із додатку до договору факторингу, актом приймання-передачі реєстру прав вимоги і платіжною інструкцією, та відповідає вимогам ст. 1077, 1078 ЦК України, відповідно до яких за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ "Діджи Фінанс" у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Тобто, позивач належним чином підтвердив своє право вимоги до Відповідача за спірним договором.

Оскільки Відповідач не підтвердив факт належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, як і не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому кредитними коштами, суд дійшов висновку, що позивач підставно заявляє до стягнення заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6000 грн.

Вимогами ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З огляду на те, що ТОВ "Аванс Кредит" як первісний кредитор свої зобов`язання за договором позики №13753-11/2023 від 10 листопада 2023 року перед Відповідачем виконало у повному обсязі, будь-яких доказів на спростування вказаного суд не встановив, а Відповідач не надав, факт переходу права вимоги знайшов своє підтвердження, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ "Діджи Фінанс", суд дійшов висновку, що з Відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 18900грн., із яких: 6000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 12900 грн. - заборгованість за процентами.

Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена ним в сумі 6000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 6000,00 гривень надав: договір № 42649746/01 про надання правової допомоги від 02.02.2026, який укладений між ТОВ "Діджи Фінанс" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , в якому визначено вартість кожної з послуг, яку надає адвокат Товариству; додаткову угоду № 13753-11/2023 від 10.04.2026 до договору № 42649746/01 про надання правової допомоги від 02.02.2026, якою доповнено розділ 4 Порядок здійснення розрахунків, яким визначено, що за здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної (правової) допомоги, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до умов договору, клієнт здійснює адвокату оплату юридичних послуг, у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання послуг, складеним та підписаним сторонами на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, або на умовах попередньої оплати (авансування); детальний опис робіт (наданих послуг) та акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 10.04.2026, згідно з якими адвокат надав клієнту правову допомогу на загальну суму 6000,00 грн із відображенням складових вказаної суми; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Лівак І.М.

Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 54 від 2.04.2026, який підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 141, 258, 259, 265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 13753-11/2023 від 10.11.2023 в сумі 18900 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок, з яких заборгованість по тілу кредиту 6000,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 12900,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесять дві) гривень 40 копійок сплаченого судового збору та 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, зазначених вище, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», юридична адреса: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, Київська область; код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя В.Б. Сметанюк