Рішення № 138721393, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2099/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОПЛАСТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень та картки відмови,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОПЛАСТ» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про визначення митної вартості товарів Львівської митниці від 15.01.2026 №UA209000/2026/000043/2;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 15.01.2026 №UA209190/2026/000008.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на підставі Контракту №YT2401035 від 24.04.2024, Інвойсу №YT2501271 від 04.11.2025, Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОПЛАСТ» було ввезено на митну територію України товар загальною вартістю 48987,48 доларів США. На переконання позивача, усі надані документи на підтвердження вартості товару, не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування основного методу. Натомість, митним органом прийнято спірне рішення про коригування заявленої митної вартості товару та виписано картку відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів. На переконання позивача, рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови є протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 11.02.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 02.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У зв`язку із цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Представником позивача в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не навів переконливих аргументів, що надані позивачем документи в сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним позивачем основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Ухвалою від 18.03.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Між ТОВ «УКРПРОПЛАСТ» та компанією «CHANGZHOU YITONG IMP AND EXP CORP LTD», Китай укладено 24.04.2024 Контракт №YT2401035 (далі Контракт), предметом якого є те, що Продавець зобов`язується постачати Покупцю Товар хімічні матеріали, форми для лиття під тиском, сировину і обладнання власного виробництва або ті, що належать Продавцю на легальних підставах або від імені заводів виробників, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар, у порядку, передбаченому контрактом. Асортимент, кількість та ціна товару вказується в інвойсах, що формуються на кожну партію товару.

На виконання вимог Контракту №YT2401035 від 24.04.2024, згідно рахунком-фактурою (Інвойсом) №YT2501271 від 04.11.2025 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 48987,48 доларів США.

11.01.2026 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №26UA209190000460U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. 1, 2 Частини взуття (включаючи верх взуття з прикріпленою або неприкріпленою внутрішньою устілкою), тов. 3 Інше взуття на підошві та з верхом з гуми або пластмаси, тов. 4 Стирол-бутадієн стироловий-співмономер, одержаний полімеризацією, в розчині, тов. 5 Кнопки, застібки та їх частини: - Застібки з пластмаси для застібання взуття).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано: Пакувальний лист №YT2501271 від 04.11.2025; Рахунок-фактура (iнвойс) №YT2501271 від 04.11.2025; Коносамент №HLXM25GDN11004 від 08.11.2025; Автотранспортна накладна №538330 від 08.01.2026; Декларацiя про походження товару №YT2501271 від 04.11.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару №203 від 17.11.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 10/01-1 10.01.2026; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №YT2401035 від 24.04.2024; Договір про надання послуг митного брокера №18-04/25 від 18.04.2025; Договір (контракт) про перевезення №167 від 13.07.2023, №809/23 від 13.07.2023; Договір (контракт) про перевезення №30112021-1 від 30.11.2021; Інші некласифіковані документи PRODUCT DATA SHEET №251271-2 від 04.11.2025, перепустка №115869 від 11.01.2026.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

На вказану вимогу декларант надав документи, які були наявні у декларанта відповідно до вимоги митного органу, та просив визначити митну вартість відповідно до поданих документів.

15.01.2026 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000043/2, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

- «Відповідно до п.3.1. Контракту ЗЕД, поставка товару здійснюється на загальних умовах Інкотермс 2020. Умови кожної конкретної поставки відображаються у відповідних інвойсах на кожну партію. Інвойсом №YT2501271 від 04.11.2025 передбачено CFR Гданськ. При цьому, у графі «Спосіб поставки» (Метод транзакції) митної декларації країни відправлення №370820250000791577 від 04.11.2025 наявна розбіжність між числовим та літерним позначенням, а саме зазначено «CFR (3)», що не відповідає інформації, наявній на офіційному сайті Головного митного управління Китайської Народної Республіки, зокрема Таблиці кодів способів поставки (методів транзакцій) (http://www.customs.gov.cn), відповідно до якої числовому значенню « 3» відповідає значення умов поставки «FOB». Зважаючи на викладене вище виникають сумніви щодо достовірності заявлених відомостей, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема, умов поставки CFR, GDANSK та повноти включення до митної вартості всіх її складових, зокрема витрат на транспортування оцінюваного товару за маршрутом Qingdao (Китай) Gdansk (Польща).

- платіжна інструкція №203 від 17.11.2025 не може бути взята до уваги в якості банківського платіжного документу, що стосується оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі Положення № 2), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Постанова № 216); не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за таким банківським документом; зазначено про підписання з використанням електронного підпису, проте, така платіжка містить відмітку ТОВ «УКРПРОПЛАСТ» та власноручного підпису невстановленої особи, що можливо лише для документу в паперовій формі.

- До митного оформлення подано Договір надання послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню грузів №30112021-1 від 30.11.2021. При цьому, поданий Договір ТЕО викладений лише російською мовою, без подання будь-якого перекладу.

- Пунктом 2.1. Договору ТЕО передбачено, що надання послуг оформлюється у формі заявок за формою, затвердженою в Додатку №1 до даного Договору. Проте, відповідної заявки до митного оформлення подано не було.

- Відповідно до п.4.3. Договору ТЕО, оплата послуг за даним Договором, якщо інше не буде узгоджено додатковими угодами, виконується замовником протягом п`яти банківських днів з дати виставлення рахунку, до вивозу контейнера з порту. При цьому, рахунок-фактуру на транспортування до митного оформлення наданий не був, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ. Крім того, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, на розгляд не надано, хоча з урахуванням умов Договору ТЕО станом на дату митного оформлення товару оплата за таким рахунком-фактурою вже мала бути здійснена.

- Загальна примітка «використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку» Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ під пунктом 2 містить наступне положення: «Для цілей цієї Угоди митна адміністрація кожного члена використовує інформацію, підготовлену в спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні, які є доречними для відповідної статті». Оскільки документ під назвою «довідка про транспортні витрати №10/01-1 від 10.01.2026» не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість наданих послуг з перевезення товару, відповідно до чинного законодавства України, він не може слугувати документом, що підтверджує числове значення відповідних витрат.

- номер коносаменту HLXM25GDN11004 не відповідає такому номеру, зазначеному в митній декларації країни відправлення №370820250000791577 від 04.11.2025 (№1811Х25FCA00587AC). Проте, документ із таким номером до митного оформлення наданий не був.

- поданий до митного оформлення коносамент HLXM25GDN11004 без підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може підтверджувати факт прийняття оцінюваних товарів до перевезення, а також відомостей, що в ньому зазначені.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість (банківські платіжні документи, товарно-транспортні документи, платіжні документи, що засвідчують суми транспортних витрат)».

З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. За результатами консультації встановлено відсутність у митниці та декларанта відомостей щодо ідентичних та подібних товарів. Метод 2а та 2б не було використано оскільки в митниці та декларанта відсутні необхідні відомості щодо вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів; методи 2в і 2г не були застосовані у зв`язку з відсутністю необхідних документально підтверджених відомостей для розрахунку. Застосовано метод 2ґ.

Джерелами інформації для коригування митної вартості для: Товару №3 слугувала МД 25UA408050012092U8 від 22.12.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (взуття на підошві та з верхом з гуми або пластмаси..) становила 13,7693 дол.США за кг. Коригування на умови поставки не здійснювалось, оскільки у використаному джерелі митна вартість включає доставку до кордону. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі. Товару №4 слугувала МД 25UA100060541480U4 від 30.12.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (блок співполімер стирол/етилен-бутилен(полістирол-блок-полі(етилен-ран-бутилен)-блок-полістирол....) становила 2,715009 дол.США за кг. Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі.».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2026/000008 від 15.01.2026.

Позивач з рішенням про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000043/2 від 15.01.2026 не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, тому звернувся до суду з цим позовом про його скасування.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію №26UA209190000460U4 від 11.01.2026.

До декларації декларантом долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний Контракт з додатками; рахунки-фактури (Інвойси); пакувальні листи; декларацію про походження товару; банківські платіжні документи; договір про перевезення; автотранспортну накладну; документи, що підтверджують вартість перевезення.

Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу представник позивача надав додаткові документи та просив завершити митне оформлення товару.

За результати розгляду поданих документів відповідач прийняв спірні рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку, зокрема:

- «Відповідно до п.3.1. Контракту ЗЕД, поставка товару здійснюється на загальних умовах Інкотермс 2020. Умови кожної конкретної поставки відображаються у відповідних інвойсах на кожну партію. Інвойсом №YT2501271 від 04.11.2025 передбачено CFR Гданськ. При цьому, у графі «Спосіб поставки» (Метод транзакції) митної декларації країни відправлення №370820250000791577 від 04.11.2025 наявна розбіжність між числовим та літерним позначенням, а саме зазначено «CFR (3)», що не відповідає інформації, наявній на офіційному сайті Головного митного управління Китайської Народної Республіки, зокрема Таблиці кодів способів поставки (методів транзакцій) (http://www.customs.gov.cn), відповідно до якої числовому значенню « 3» відповідає значення умов поставки «FOB». Зважаючи на викладене вище виникають сумніви щодо достовірності заявлених відомостей, що мають вплив на правильність визначення митної вартості, зокрема, умов поставки CFR, GDANSK та повноти включення до митної вартості всіх її складових, зокрема витрат на транспортування оцінюваного товару за маршрутом Qingdao (Китай) Gdansk (Польща).

- платіжна інструкція №203 від 17.11.2025 не може бути взята до уваги в якості банківського платіжного документу, що стосується оцінюваного товару та підтверджують факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» та Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі Положення № 2), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Постанова № 216); не містить відміток виконавця надавача платіжних послуг, що свідчать про виконання операцій за таким банківським документом; зазначено про підписання з використанням електронного підпису, проте, така платіжка містить відмітку ТОВ «УКРПРОПЛАСТ» та власноручного підпису невстановленої особи, що можливо лише для документу в паперовій формі.

- До митного оформлення подано Договір надання послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню грузів №30112021-1 від 30.11.2021. При цьому, поданий Договір ТЕО викладений лише російською мовою, без подання будь-якого перекладу.

- Пунктом 2.1. Договору ТЕО передбачено, що надання послуг оформлюється у формі заявок за формою, затвердженою в Додатку №1 до даного Договору. Проте, відповідної заявки до митного оформлення подано не було.

- Відповідно до п.4.3. Договору ТЕО, оплата послуг за даним Договором, якщо інше не буде узгоджено додатковими угодами, виконується замовником протягом п`яти банківських днів з дати виставлення рахунку, до вивозу контейнера з порту. При цьому, рахунок-фактуру на транспортування до митного оформлення наданий не був, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 МКУ. Крім того, банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, на розгляд не надано, хоча з урахуванням умов Договору ТЕО станом на дату митного оформлення товару оплата за таким рахунком-фактурою вже мала бути здійснена.

- Загальна примітка «використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку» Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ під пунктом 2 містить наступне положення: «Для цілей цієї Угоди митна адміністрація кожного члена використовує інформацію, підготовлену в спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні, які є доречними для відповідної статті». Оскільки документ під назвою «довідка про транспортні витрати №10/01-1 від 10.01.2026» не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість наданих послуг з перевезення товару, відповідно до чинного законодавства України, він не може слугувати документом, що підтверджує числове значення відповідних витрат.

- номер коносаменту HLXM25GDN11004 не відповідає такому номеру, зазначеному в митній декларації країни відправлення №370820250000791577 від 04.11.2025 (№1811Х25FCA00587AC). Проте, документ із таким номером до митного оформлення наданий не був.

- поданий до митного оформлення коносамент HLXM25GDN11004 без підпису капітана судна або іншого представника перевізника не може підтверджувати факт прийняття оцінюваних товарів до перевезення, а також відомостей, що в ньому зазначені.

Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних документів, що підтверджують заявлену митну вартість (банківські платіжні документи, товарно-транспортні документи, платіжні документи, що засвідчують суми транспортних витрат)».

Щодо зауважень митного органу про відсутність в платіжній інструкції №203 від 17.11.2025 відміток виконавця надавача платіжних послуг, проставлення відмітки ТОВ «УКРПРОПЛАСТ» та власноручного підпису невстановленої особи, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 №189 (далі - Постанова №216), а саме розділом 2 - «Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах», п. 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах. Серед таких реквізитів: надавач платіжних послуг платника, найменування платника, адреса, код, та номер рахунку, з якого здійснюється переказ, сума та валюта, найменування отримувача, адреса, код, та номер рахунку, надавач платіжних послуг отримувача, Банк-кореспондент, призначення платежу, дата виконання платежу.

Суд зазначає, що банківський платіжний документ, поданий до митного оформлення, містить усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації такої платіжної інструкції, що стосуються оцінюваних товарів.

Суд дослідив зміст платіжної інструкції в іноземній валюті №203 від 17.11.2025 та встановив, що в такій зазначені: дати операцій, суми операцій в іноземній валюті, найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, посилання ня інвойс та контракт, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.

При цьому, вказана платіжна інструкція була надана митному органу як роздруківка із системи клієнт-банк у тому вигляді, у якому дозволяє це зробити вказана програма банку.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що зазначений банківський платіжний документ можливо ідентифікувати із даною поставкою товарів.

Стосовно доводів відповідача про те, що в графі «Спосіб поставки» (Метод транзакції) митної декларації країни відправлення №370820250000791577 від 04.11.2025 наявна розбіжність між числовим та літерним позначенням, а саме зазначено «CFR (3)», що не відповідає інформації, наявній на офіційному сайті Головного митного управління Китайської Народної Республіки, зокрема Таблиці кодів способів поставки (методів транзакцій) (http://www.customs.gov.cn), відповідно до якої числовому значенню « 3» відповідає значення умов поставки «FOB», та номер коносаменту HLXM25GDN11004 не відповідає номеру, вказаному в митній декларації країни відправлення, то суд відхиляє такі зауваження митного органу.

Слід звернути увагу, що експортна декларація країни відправлення не містить числових значень складових митної вартості товару, й що позивач надав митному органу інші документи, які у своїй сукупності давали можливість перевірити заявлені числові значення складових витрат на транспортування товару. При цьому, формування експортної декларації здійснювалося продавцем товару, а не позивачем.

Надана декларантом митна декларація країни відправлення має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення, зокрема QR-кодовий ідентифікатор, що відповідно надає митному органу право, відповідно до приписів пункту 5 частини 5 статті 54 МК України, перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Водночас митна декларація країни відправлення за змістом частини 2 статті 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа №813/1350/14.

Слід зауважити, що заповнення митної декларації країни відправлення знаходиться поза межами компетенції декларанта, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару та засвідчення розбіжностей між документами.

Стосовно покликань митного органу про не забезпечення перекладу Договору з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №30112021-1 від 30.11.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

У постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №520/10709/18 зазначено право митного органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

При цьому, ст. 254 МК України передбачено три варіанти мови подання документів: українська мова; офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна; інша іноземна мова міжнародного спілкування.

У даному випадку, Договір надання послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів складений іноземною мовою (російською), а митний орган не вимагав подання перекладеного українською мовою цього документа під час здійснення митного оформлення від позивача.

При цьому, як встановлено судом, документи, складені іноземною мовою, одразу подавалися позивачем разом із митною декларацією. При цьому, будь-яких зауважень Львівською митницею щодо його недоліків або ж необхідності подання перекладу, відповідачем не висловлювалось і не вимагалось, тому доводи відповідача у цій частині суд до уваги не бере.

Щодо зауважень митного органу про не надання заявки на перевезення, то слід звернути увагу на те, що заявка на організацію перевезення та експедирування вантажів не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару.

На законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю. Згідно з частиною 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Вказаний наказ Міністерства фінансів України по-перше, не визначає жодних заявок серед документів, що обґрунтовують транспортні витрати, а по-друге, визначає наявність рахунку-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг.

Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення викладена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17, в якій, зокрема, вказано, що: «серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість».

Отже, подана декларантом позивача заявка на організацію перевезення та експедирування жодним чином не підтверджує транспорті виплати та відповідно не пливає на визначену митну вартість товарів.

Водночас посадовою особою митного органу у спірному рішенні не зазначено як саме надана декларантом позивача заявка впливає на митну вартість чи її складові.

Щодо доводів митного органу про те, що поданий до митного оформлення коносамент №HLXM25GDN11004 від 08.11.2025 не містить підпису капітана судна або іншого представника перевізника, а тому не може підтверджувати факт прийняття вантажу до перевезення.

Суд встановив, що коносамент №HLXM25GDN11004 від 08.11.2025 містить усі необхідні реквізити: дату, маршрут, відправника, одержувача, опис вантажу та кількість упакування.

Безпідставними є зауваження митного органу щодо відсутності підпису капітана судна чи представника перевізника у коносаменті, оскільки така обставина жодним чином не впливає на визначення числового значення митної вартості.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України коносамент не є тим документом, який підтверджує митну вартість товарів. Зазначення будь-яких вартісних характеристик товару у коносаменті взагалі не передбачено, а отже виявлені митницею недоліки у цьому документі не можуть впливати на визначення митної вартості товару. Відсутність у коносаменті підпису перевізника не може свідчити про його функціональну нечинність, враховуючи той беззаперечний факт, що товар був прийнятий до перевезення, доставлений та виданий у місці призначення.

Стосовно зауважень митного органу про ненадання до митного оформлення рахунку-фактури на транспортування та документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, а надана довідка про транспортні витрати не є бухгалтерським документом, то суд такі вважає безпідставними.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, і не визначено, що таким документом обов`язково має бути документ, який підтверджує оплату послуг перевезення. Пункт 6 частини другої статті 53 МК України передбачає, що митну вартість підтверджують транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 сформулював висновок про те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами; Митний кодекс України не зобов`язує підтверджувати розмір таких витрат виключно фінансовими та/або бухгалтерськими документами, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення.

Аналогічну позицію Верховний Суд підтвердив у постанові від 19.11.2024 у справі №420/23588/23, зазначивши, що перелік документів, наведений у Правилах, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не є вичерпним (мовний зворот «можуть належати»), а типової форми довідки про транспортні витрати та її обов`язкових реквізитів законодавством не встановлено.

З огляду на це ненадання рахунку-фактури на транспортування та банківських документів на оплату транспортно-експедиційних послуг не свідчить про непідтвердження числового значення транспортної складової митної вартості.

Водночас розмір транспортних витрат у сукупності підтверджується договором з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №30112021-1 від 30.11.2021, довідкою про транспортні витрати від 10.01.2026 №10/10-1.

Вказана довідка містить всю необхідну інформацію щодо транспортних витрат за межами України від морського порту м. Гданськ, Польща до кордону України (п/п Краковець), які складаються з комплексу портових послуг (перевантаження контейнера, транзитне митне оформлення) та послуг з перевезення. Вартість послуг визначена як в загальній сумі, так і за кожен вид послуг. Крім цього, у довідці зазначено про те, що страхування вантажу не проводилося.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що декларантом надано повний та належний пакет документів, які підтверджують понесені витрати на транспортування, що правомірно включені до митної вартості товарів.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач витребував документи, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений частиною третьою статті 53 МК України.

3 цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені частиною третьою статті 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем до митного оформлення подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є неконкретизованим та безпідставним.

Крім того, відповідно до п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, в оскаржуваному рішенні, крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

За правилами ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 МК України).

Отже, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000043/2 від 15.01.2026.

А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що картка відмови №UA209190/2026/000008 від 15.01.2026 прийнята на основі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та є похідною від нього, таку теж необхідно визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості та картки відмови не довів, а відтак останні підлягають скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 6446,21 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОПЛАСТ» (31335, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Малашівці; код ЄДРПОУ: 34282341) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/000043/2 від 15.01.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2026/000008 від 15.01.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОПЛАСТ» судовий збір у розмірі 6446 (шість тисяч чотириста сорок шість) гривень 21 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сидор Н.Т.