Рішення № 138721271, 04.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/5806/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Національної гвардії України код ЄДРПОУ 08803498, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А (далі за текстом відповідач), в якій позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної гвардії України про відмову у видачі ОСОБА_1 та її неповнолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;

- зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо видачі ОСОБА_1 та її неповнолітньому сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення Член сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача щодо видачі їй та її неповнолітньому синові посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби. Як на підставу для відмови відповідач зіслався на те, що смерть військовослужбовця ОСОБА_3 настала внаслідок навмисного заподіяння ним тілесного ушкодження (суїцид), відтак відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" відсутні підстави для видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби.

Позивач не погоджується із підставою, яку визначив відповідач для відмови у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, оскільки ТУ ДБР у м. Львові, за результатами досудового розслідування кримінального провадження по факту смерті солдата, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 встановлено, що смерть загиблого ОСОБА_3 настала внаслідок необережного самоушкодження, кримінальне провадження закрито.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що солдат ОСОБА_3 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України. Зазначає, що 05.06.2023 відділом державної реєстрації актів цивільного стану, у місті Стрию Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зареєстровано смерть чоловіка позивача ОСОБА_3 , про що 09.06.2023 зроблено актовий запис №372, та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 . Вказує, що згідно із лікарським свідоцтвом про смерть, причина смерті: "навмисне самоушкодження пострілом із ручної вогнепальної зброї, намір невизначений", хвороба (паталогічні стани), що призвела до смерті: "роздроблення черепа з ушкодження черепа з ушкодженням головного мозку". Зазначає, що 31.10.2025 прийнято рішення про повернення позивачу документів, яке оформлено листом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (до підпорядкування якого відноситься ВЧ НОМЕР_3 НГУ) за № 27/10-38365-2025, так як із наданого пакету документів вбачалося, що причиною смерті ОСОБА_3 є самогубство військовослужбовця, тому відсутні підстави для видачі посвідчення.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що по факту смерті солдата, військовослужбовця В/Ч НОМЕР_2 НГУ ОСОБА_3 , ТУ ДБР у м. Львові проведено досудове розслідування КП №62023140110000220 від 06.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 115 КК України. Вказує, що постановою про закриття кримінального провадження від 16.01.2025 року серед іншого встановлено: «службовим розслідуванням встановлено, що психологічні аспекти та характер дій не відповідають загальноприйнятим тенденціям розвитку суїцидальних дій»; «слідством не зібрано доказів, які б свідчили про наявність у солдата ОСОБА_3 психологічних аспектів та характеру дій, які б відповідали загальноприйнятим тенденціям суїцидальних подій»; «аналізуючи покази усіх свідків у даній справі у сукупності з усіма зібраними доказами, а також беручи до уваги індивідуальні психофізичні характеристики солдата ОСОБА_3 (поганий зір, розсіяність, вік, військову посаду (кухар), відсутність попереднього бойового досвіду та порушення правил поводження із вогнепальною стрілецькою зброєю, стали причиною необережного самоушкодження солдатом ОСОБА_3 , що спричинило його смерть», «кримінальне провадження №62023140110000220 від 06.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 статті 115 України, на підставі п.1.ч.1. статті 284 КПК України у зв`язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення - закрити».

Додатково зазначає, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06.07.2023 №910 також підтверджується, що психологічні аспекти та характер дій не відповідають загальноприйнятим тенденціям розвитку суїцидальних подій. Отже, на дмуку позивача, у відповідача не було підстав відмовляти їй та її неповнолітньому сину у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби.

Відповідно до пункту третього частини третьої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд зазначає, що ухвалою від 02.04.2026 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 09.04.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 13.04.2026 суд відмовив у прийнятті до розгляду заяви представника позивача про уточнення позовних вимог від 12.05.2026.

Ухвалою від 18.05.2026 суд повернув без розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог від 15.05.2026.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 (далі за текстом ОСОБА_3 ), що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 29.07.1995.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до постанови 3635 ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 25.07.2024 солдат ОСОБА_3 отримав поранення одержане в результаті нещасного випадку (суїцид), яке призвело до смерті та причина смерті Так, пов`язане з проходженням військової служби.

17.05.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила видати їй та її неповнолітньому сину посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби.

Листом від 31.10.2025 відповідач повідомив, що в пункті 11 Порядку видачі посвідчень члені сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби зазначено, що членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) внаслідок учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. У листі зазначено, що з наданого пакета документів, причиною смерті ОСОБА_3 було самогубство. Настання смерті внаслідок самогубства виключає можливість видачі зазначеного посвідчення членам сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця. Ураховуючи зазначене, підстав для отримання громадянкою ОСОБА_1 , дружиною та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 посвідчень немає.

Позивач, вважаючи протиправною відмову у видачі посвідчення звернулась з цим позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон №2011-XII).

За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Частиною другою статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом (частина шоста статті 18 Закону № 2011-XII).

Частиною тринадцятою статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову №379 Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі з атектсом Постанова №379).

Відповідно до пункту 1 Постанови №379, посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Аналіз наведених вище положень вказує на те, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

При цьому Постанова №379 не має розширеного тлумачення підстав, як для видання, так і відмови у видачі посвідчення, окрім як загибелі (смерті) чи пропажі безвісти під час проходження військової служби військовослужбовця.

Таким чином, визначальним є проходження військовослужбовцем військової служби та настання в цей проміжок часу відповідної події, як то загибелі (смерті) чи пропажі безвісти.

У подальшому, Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2023 №1366 до Постанови №379 внесено зміни, зокрема назву Постанови викладено у редакції "Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, та форми посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, згідно з додатками 1-3.

Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом №2011-XII.

Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є:

- витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

- свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу);

- акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).

За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі), зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

У заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються:

копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);

документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);

фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;

висновок медико-соціальної експертної комісії щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, Служба зовнішньої розвідки, Адміністрація Держспецзвязку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.

За приписами пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

З огляду на викладене, положення Закону №2011-XII та Порядку №379 не поширюються, зокрема на членів сім`ї військовослужбовця, у разі коли він помер під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

У пункті 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402) зазначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.4.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 визначено, що ВЛК може приймати постанову про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення:

За змістом пункту 21.5 вказаного Положення "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби" або "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" або "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

Отже, підставою для отримання посвідчення відповідно до зазначеного вище Закону є причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).

При цьому, суд зауважує, що посвідчення не видається члену сім`ї військовослужбовця, якщо смерть останнього є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Повертаючись до обставин цієї справи, відповідач відмовляючи позивачу у видачі пільгового посвідчення виходив із того, що смерть військовослужбовця ОСОБА_3 настала внаслідок навмисного заподіяння ним тілесного ушкодження (суїцид), відтак відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби" відсутні підстави для видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби.

Суд, для з`ясування всіх обставин справи, ухвалою від 16.07.2026 витребував у відповідача матеріали службового розслідування, в тому числі, акт проведення розслідування за фактом смерті ОСОБА_3 .

На виконання вимог ухвали, відповідачем надано суду усі матеріали спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 05.06.2023 року близько 16 год. 00 хв. з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 солдатом ОСОБА_3 .

Досліджуючи матеріали спеціального розслідування щодо нещасного випадку солдатом ОСОБА_3 , суд встановив таке.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №135 від 06.06.2023 причиною смерті ОСОБА_3 є навмисне самоушкодження пострілом із ручної вогнепальної зброї.

Згідно з Актом спеціального розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 05.06.2023 року близько 16 год. 00 хв від 29.02.2024 проведено у період з 05.06.2023 по 29.02.2024 спеціальне розлідування нещасного випадку, який стався з військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 солдатом ОСОБА_3 зі смертельним наслідком. Відповідно до частини третьої Акта від 29.02.2026 видно, що в ході проведення спеціального розслідування було встановлено, що з військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України надійшло донесення за №50/02/23-23 від 05.06.2023 з якого стало відомо, що 05.06.2023 близько 16:00 год на охороняємому об`єкті №27 «Бориславське газопереробне виробництво Долинсткого газопереробного заводу» під час несення служби шляхом автоматичного пострілу з АК-47 в голову (1 куля) здійснив завершену спробу суїциду солдат ОСОБА_3 . В частині четвертій Акта від 29.02.2026 вказано, що причиною нещасного випадку психофізіологічні - низька нервово-психічна стійкість.

Крім цього, відповідно до постанови №3635 ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» (ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» Медична (військово-лікарська) комісія від 25.07.2024 солдат ОСОБА_3 отримав поранення одержане в результаті нещасного випадку (суїцид), яке призвело до смерті та причина смерті Так, пов`язане з проходженням військової служби.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України (по стройовій НОМЕР_6 від 09.08.2024 №237 солдата ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу військової частини у зв`язку зі смертю, смерть настала внаслідок розтрощення черепа з ушкодженням головного мозку. Поранення, одержане в результаті нещасного випадку (суїцид), яке призвело до смерті та пов`язане з проходженням військової служби.

Враховуючи викладене вище, суд висновує, що відповідач довів факт того, що загибель військовослужбовця ОСОБА_3 є наслідком заподіяння собі тілесного ушкодження.

Отже, відмовляючи позивачу та її неповнолітньому синові у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби на підставі пункту 11 Порядку №379, відповідач діяв правомірно.

Щодо постанови Державного бюро розслідувань Територіального управління Державного бюро розслідувань від 16.01.2025 про закриття кримінального провадження, суд зазначає таке.

Відповідно до постанови Державного бюро розслідувань Територіального управління Державного бюро розслідувань від 16.01.2025 закрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України, на підставі пункту 1 частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Водночас суд зауважує, що відповідно до Постанови №379, постанова органу досудового розслідування не є документом, визначеним урядом, для отримання посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби.

Суд повторно зазначає, що підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77,139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

у позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.