Рішення № 138721240, 04.08.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6134/25

2/215/507/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Камбул М.О.,

при секретарі судового засідання Уварової Л.І.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 м. Кривого Рогу за правилами загального позовного провадження за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконком Тернівської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

22.07.2025 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в якій просить позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки остання не виконує свої батьківські обов`язки.

В обґрунтування позову вказує, що він тривалий час проживав разом із відповідачем як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та під час спільного сумісного проживання однією сім?єю у них народилася донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 через неналежне виконання своїх батьківських обов`язків відповідачем, 22.07.2024 у останньої було відібрано дитину та передано позивачу та його матері, оскільки відповідач веде асоціальний спосіб життя, державні соціальні витрати витрачає на власні потреби, ухиляється від виконання батьківських обов`язків. З ОСОБА_3 проводилась робота з приводу відповідального ставлення до виховання та розвитку дитини, забезпечення її повноцінним харчуванням, засобами гігієни, одягом та взуттям відповідно до сезону, щодо попередження асоціальної поведінки та раціонального використання державних коштів, а також було рекомендовано влаштуватись на роботу, однак висновків відповідач так і не зробила. Після відібрання дитини позивач був змушений подати позовну заяву про визнання батьківства, а 15.04.2025 позов було задоволено.

Позивач зазначає, що з моменту вилучення дитини відповідач взагалі не спілкувалась із донькою і не виявила жодного бажання спілкуватись. Крім того, відповідач не цікавиться її життям, не відвідувала і не відвідує дитину, не відвідує батьківські збори в дошкільному закладі, не цікавиться її успішністю та успішністю на додаткових заняттях, не цікавиться розвитком доньки, не забезпечує продуктами харчування, не проявляє інтерес до медичного обслуговування дитини, не цікавиться освітою, хобі. Тобто, на думку позивача, відповідач свідомо, умисно та повністю самоусунулась від реалізації своїх батьківських прав, як мати дитини та від виконання своїх батьківських обов`язків. Натомість, дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на повному його утриманні, тому просить просить позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заяви, клопотання учасників справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача, адвокат Стойка Р.В. в судовому засідання просила позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, згідно поштових повідомлень, а.с. 69-70, 71, 89-90, 114-115, 137-138, 163-164, розписки, а.с. 113, а також за допомогою оголошень про виклик відповідача, які було опубліковано на сайті Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а.с. 64, 88, 96, 108, 132, 144, 158, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність до суду не надходили, відзив на позов до суду не надавала.

Представник третьої особи, Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради в особі органу опіки та піклування, Кушнір С. в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду 24.09.2025 подав висновок по справі, в якому просив проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 10-00 год. 08.09.2025, за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.11.2025 у справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10-30 год. 15.01.2026.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області поо справі №215/5183/24 від 15.04.2025 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Тернівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визнання батьківства, визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесено зміни в актовий запис № 877 від 13 жовтня 2020 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме прізвище дитини « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_7 », в графі батько записано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інші відомості актового запису № 877 від 13.10.2020 залишено без змін, що також підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.06.2025, у відомостях про матір вказано ОСОБА_3 (а.с. 13-17, 11).

Відповідно до довідки за вих. №13 від 16.07.2025 виданої директором КЗДО КТ №145 КМР Павлухіної Н., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу №145 КМР з 16.08.2024 по теперішній час. Батько, ОСОБА_2 , постійно спілкується з вихователями групи дошкільного закладу, відвідує батьківські збори, цікавиться питаннями виховання та розвитку доньки. Мати, ОСОБА_3 , за час перебування дитини в дошкільному закладі не з`являлася, з вихователями не спілкувалася й зв`язку не підтримувала, питаннями виховання та розвитку доньки не цікавилася (а.с. 21).

Згідно свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 від 01.06.2012 року, ОСОБА_2 на праві часткової приватної власності належить 1/5 частка квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Відповідно до довідки №723/2340 від 04.07.2025 виданої директором шахти «Козацька» М.Гриненко, ОСОБА_2 працює електрослюсарем (слюсарем) черговим та з ремонту устаткування 4 розряду, зайнятим повний робочий день на підземних роботаз дільниці внутрішнього шахтного транспорту №26 шахти «Козацька» АТ «КРИВБАСЗАЛІЗРУДКОМ» з 19.11.2019 року до теперішнього часу. В системі комбінату працює з 26.06.2013 року (а.с. 22).

Відповідно до акту, підписаного сусідами будинку АДРЕСА_2 та старостою будинку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із батьком ОСОБА_2 , дідусем ОСОБА_8 та бабусею ОСОБА_9 з 10.09.2024 по теперішній час (а.с. 23-24).

У висновку виконкому Тернівської районної у місті ради № 31/06-31/812 від 23.09.2025 вказано, що прийняття рішення щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки, залишають на розсуд суду з урахуванням найкращих інтересів дитини (а.с. 65-67).

Згідно акту обстеження умов проживання від 12.09.2025, обстежено умови проживання за адресою проживання ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_3 , санітарно-гігієнічний стан квартири частково задовільний, водо, газо, електропостачання в наявності, квартира потребує прибирання. В кімнаті наявні два дивана та двоспальне ліжко, для дитини не створено окремого місця для гри та розвитку, дитячі речі відсутні. Під час обстеження житлових умов ОСОБА_3 вдома не було, хоча вона була попереджена про візит. Мати відповідача, яка мешкає разом, пояснила, що донька не працює, не спілкується з ОСОБА_10 та підтвердила той факт, що онука проживає з батьком та його батьками (а.с. 68).

Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вислухавши представника позивача, свідків, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про позбавлення батьківських прав, ОСОБА_2 посилався на те, що ОСОБА_3 веде асоціальний спосіб життя, державні соціальні виплати витрачає на власні потреби, ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Судом встановлено, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області поо справі №215/5183/24 від 15.04.2025 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Тернівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), служба у справах дітей виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визнання батьківства, визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесено зміни в актовий запис № 877 від 13 жовтня 2020 про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме прізвище дитини « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_7 », в графі батько записано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інші відомості актового запису № 877 від 13.10.2020 залишено без змін, що також підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.06.2025, у відомостях про матір вказано ОСОБА_3 (а.с. 13-17, 11).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) Верховний Суд зазначив, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). […] Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18 (провадження № 61-21461св19), від 29 липня 2021 року у справі№ 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

У висновку виконкому Тернівської районної у місті ради № 31/06-31/812 від 23.09.2025 вказано, що виконком не має можливості надати суду об`єктивний висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача та прийняття рішення щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки, залишають на розсуд суду з урахуванням найкращих інтересів дитини (а.с. 65-67).

У постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984св21) Верховний Суд погодився із судами щодо позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки ним свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України; відповідач з 2014 року проживає за межами України та з указаного часу не бере участі у вихованні дітей, не піклується про них, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування дітей, як складову частину виховання; відповідач був достовірно обізнаний про тяжку життєву ситуацію дітей, викликаною хворобою та смертю їх матері, однак не вжив заходів для забезпечення догляду за дітьми, які після смерті матері були позбавлені будь-якого батьківського піклування, що викликало необхідність встановлення опіки над ними та призначення опікуна.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Слід звернути увагу на те, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Суд вважає, що докази, надані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу як позбавлення батьківських прав саме в інтересах дитини.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , який є сусідом позивача, пояснив, що сторони проживали разом, потім, приблизно 1-2 роки тому, вони розійшлися, дитина залишилася з батьком. Вказав, що відповідач декілька разів на місяць з`являється у дворі та вони з дитиною гуляють разом, нормально між собою спілкуються. Пояснив, що дитину доглядає батько та бабуся, водить її в садочок.

Свідок ОСОБА_12 , яка є рідною сестрою позивача пояснила, що сторони проживали деякий час разом, потім в їх відносинах почалися розлади та вони розійшлися. Відповідач намагалася зустрічатися з дитиною, передавала останній речі, але ці речі вживані. Одного разу, коли дитина гуляла на вулиці відповідач подарувала доньці сумочку. Вказала, що одного разу бачила як ОСОБА_3 перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_13 , яка є сусідкою, в судовому засіданні пояснила, що відповідач приходить до дитини не тверезою. Останній раз малолітня ОСОБА_14 не впізнала ОСОБА_3 , оскільки остання пофарбувала волосся. Вказала, що відповідач приходить до доньки десь два рази на місяць. Крім того вказала, що дитина живе з татом та бабусею та іноді гуляє з батьком, гойдається на гойдалках.

Свідок ОСОБА_15 , будучи вихователем в садочку та сусідом, в судовому засіданні пояснила, що малолітня ОСОБА_14 прийшла в садочок у вересні 2024 року, туди її водить тато та бабуся. Дитина змінилася, стала активною та відкритою, про маму нічого не говорить, не розказує про тата. Вказала, що відповідача бачила лише в коридорі суду, коли засідання не відбулося. Також вказала, що бабуся попереджала її, що коли прийде відповідач то дитину їй віддавати не можна.

Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 23 листопада 2022 року у справі № 208/6630/19).

Так, з пояснень вищевказаних свідків вбачається, що відповідач декілька разів на місяць приходить на дитячий майданчик або у двір будинку, де мешкає або грає її донька, деякий час проводить з нею, що вказує на те, що ОСОБА_3 не втратила інтерес до дитини та намагається з нею спілкуватися.

Щодо перебування відповідача в стані алкогольного сп`яніння, під час спілкування з донькою, на яке посилалася представник позивача в судовому засіданні, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач є хронічним алколиком, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 164 СК України.

Крім того, слід звернути увагу на те, що представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що дитина є розвиненою та може розповісти про відносини з матір`ю, але позивач заперечує з приводу висловлення думки дитини, оскільки вона ще досить маленька.

Таким чином, аналізуючи норми права, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що наразі відсутні правові підстави для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, оскільки обставини, на які посилається позивач не свідчать про винне, свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Водночас суд наголошує на тому, що відповідачу ОСОБА_3 необхідно змінити ставлення до виховання дитини та в разі відсутності реальних змін у поведінці відповідача як матері щодо доньки протягом розумного строку після ухвалення судового рішення може стати підставою для ініціювання нового судового провадження про позбавлення її батьківських прав у майбутньому (постанова ВС у справі №640/13989/19 від 24.08.2022 року).

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір, який був сплачений позивачем при зверненні до суду не відшкодовується.

На підставі викладеного, ст. ст.150, 164, 169, 191 СК України, керуючись ст.ст.12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконком Тернівської районної у місті ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 04 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП, місце реєстрації: АДРЕСА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Виконком Тернівської районної у місті ради, місцезнаходження за адресою: 50079, м. Кривий Ріг, вул. Антона Ігнатченка, 1а, код ЄДРПОУ 04052554.

Суддя: