Рішення № 138721032, 30.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2544/24

№ 2/183/1505/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Самарівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Перша Самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно, суд -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , Самарівської міської ради Дніпропетровської області, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить:

- встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною донькою ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 49,2 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 49,2 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що вона - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідною донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . На підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого 15.02.1974 року Новомосковською державною нотаріальною конторою за р.№283, зареєстрованого в КП Новомосковське МБТІ 08.04.1987 року за р.№12169-76 батькам належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ). ІНФОРМАЦІЯ_7 мати позивача ОСОБА_3 померла. Після смерті матері ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/2 частину вищезазначеного житлового будинку, як спільне майно, нажите подружжям за час шлюбу. Після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач та батько позивача - ОСОБА_4 , звернулись до нотаріальної контори з заявами: позивач - про прийняття спадщини, батько - про відмову від прийняття спадщини на користь доньки ОСОБА_1 та сина ОСОБА_8 . На день смерті матері, за адресою: АДРЕСА_2 були зареєстровані дві особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . ОСОБА_8 на день смерті матері був зареєстрований у придбаному йому батьками в 1996 році будинку за адресою: АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_8 помер батько позивача - ОСОБА_4 , який на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 склав заповіт, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, та все те, що належатиме йому на день смерті - він заповів донці - ОСОБА_1 . У встановлений законодавством строк,позивач звернулася до Першої новомосковської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 . На підставі поданої ОСОБА_1 заяви було заведено спадкову справу № 171/2022, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок їй було відмовлено, оскільки на час побудови житлового будинку ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , в спадковій справі заведеної після смерті матері, окрім заяви ОСОБА_1 є ще заява ОСОБА_8 про прийняття спадщини після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_10 , тобто через 25 років. У встановлений законодавством строк після смерті матері ОСОБА_8 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, на час відкриття спадщини був зареєстрований за іншою адресою і фактично в управління або володіння спадковим майном не вступав, в суд з позовом про продовження строку для прийняття спадщини не звертався. ОСОБА_8 не вчинив жодної дії для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та втратив своє право на спадкове майно. Таким чином позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом на 1/2 частку спірного домоволодіння після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та єдиним спадкоємцем за заповітом на 1/2 частку спірного домоволодіння після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.02.2024 року також наголошено про відсутність документів, підтверджуючих родинні відносини між позивачем та померлими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки у свідоцтві про народження позивача її прізвище зазначено мовою оригіналу (рос.мовою) ОСОБА_9 , а батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_9 . У зв`язку з тим, що іншим чином ніж рішенням суду позивач не може захистити свої права, вимушена звернутися до суду з позовом.

Відповідачем ОСОБА_2 відзиву на позов не подано.

Відповідачем Самарівською міською радою відзиву на позов не подано.

Ухвалою суду від 22 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите загальне позовне провадження, призначене підготовче провадження у справі.

20 травня 2024 року ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувані докази у справі.

Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року за клопотанням представника позивача витребувані докази у справі.

Ухвалою суду від 20 січня 2024 року за клопотанням представника позивача у справі залучено в якості другого відповідача ОСОБА_2 .

02 лютого 2026 року ухвалою суду прийнята уточнена позовна заява.

03 березня 2026 року судом закрите підготовче провадження у справі на призначене судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений судом, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача Самарівському міської ради у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подане клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника.

Третя особа у судове засідання не з`явився, подавши заяву в якій просить розглянути справу за відсутності їхнього представника.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом у справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у с.Х.-Губиниха Новомосковського району Дніпропетровської області.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 вересня 1971 року - мовою оригіналу (російською мовою) « ОСОБА_11 », народилась « ІНФОРМАЦІЯ_11 » року в «с. Х.-Губиниха Новомосковского района», її батьками зазначені: батько « ОСОБА_12 » та мати « ОСОБА_7 ».

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу (видане російською мовою), серії НОМЕР_2 від 09 листопада 1991 року, 09 листопада 1991 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_11 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінене на « ОСОБА_14 ».

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30 жовтня 1996 року Новомосковським МВ УМВС України в Дніпропетровській області виданий паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 ; згідно з довідкою про присвоєння ідентифікаційного номеру Новомосковською ОДПІ від 10.04.1998 року РНОКПП позивача - НОМЕР_4 .

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 виданого 23 січня 1971 року Спаською сільрадою Новомосковського району Дніпропетровської області, 23 січня 1971 року зареєстрований шлюб між (зазначено російською мовою) « ОСОБА_12 , 1942 года рождения и ОСОБА_15 , 1943 года рождения».

Згідно копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_6 , виданого 04 серпня 1945 року, складеного російською мовою, « ОСОБА_12 », народився ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Як вбачається з копії листа КП «Новомосковське МТБІ» Дніпропетровської обласної ради» згідно інвентаризаційної справи власником будинку АДРЕСА_1 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки є ОСОБА_4 .

Згідно з копією паспорту серії НОМЕР_7 , він виданий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , місце реєстрації зазначене - АДРЕСА_2 .

Як вбачається з копії трудової книжки заповненої російською мовою, вона видана « ОСОБА_7 », ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , виданого 29 квітня 1998 року.

З копії спадкової справи №459, заведено після смерті (зазначено російською мовою) « ОСОБА_7 », померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , вбачається, що: ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповітів не складала; з заявою про прийняття спадщини 10 липня 1998 року звернулась ОСОБА_1 ; 25 липня 1998 року з заявою про відмову від прийняття спадщини на користь доньки ОСОБА_1 та сина ОСОБА_8 звернувся ОСОБА_4 ; з заявою про прийняття спадщини 27 травня 2023 року звернувся ОСОБА_8 Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавалося.

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданий 11 листопада 2022 року.

Згідно заповіту від 08 липня 2022 року, посвідченого державним нотаріусом Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Голубовою О.С. за реєстровим № 2-194, ОСОБА_4 заповів все своє майно ОСОБА_1 .

З копії спадкової справи №171/2022, заведеної після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , вбачається, що: ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склав заповіт 08 липня 2022 року, посвідчений державним нотаріусом Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Голубовою О.С. за реєстровим № 2-194, відповідно до якого заповів усе своє майно доньці ОСОБА_1 ; з заявою про прийняття спадщини 09 грудня 2022 року звернулась ОСОБА_1 ; з заявою про прийняття спадщини 27 травня 2023 року звернувся ОСОБА_8 , якому нотаріусом запропоновано надати відомості про його непрацездатність станом на день смерті спадкодавця. Відповідно до довідки про зареєстрованих осіб, на день смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованими є: ОСОБА_1 , ОСОБА_8 та ОСОБА_16 ; із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом 08 лютого 2024 року звернулась ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 не видавалося.

Постановою державного нотаріуса Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з розбіжностями в написанні прізвища мерлих батьків та дошлюбного прізвища спадкоємця.

З актового запису про смерть № 29 від 03 січня 2024 року, убачається, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Згідно з копією спадкової справи №3/2024, заведеної після смерті ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_14 , убачається, що після його смерті з заявою про прийняття спадщини звернувся його син - ОСОБА_2 .

Виконавчим комітетом Самарівської міської ради на запит суду надані відомості щодо проживання у будинку АДРЕСА_1 :

- на день смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 : ОСОБА_3 - подень смерті по ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з якою проживали: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

- на день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з яким проживали: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_16 ;

- на день смерті ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_17 , разом з яким проживали: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_15 .

З інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 , вбачається, що згідно договору від 20 січня 1974 року про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності (зазначено російською мовою) ОСОБА_12 надана земельна ділянка площею 600 кв.м. для будівництва будинку. Рішенням № 24/270 від 25 квітня 1973 року Новомосковською міською радою надано Вербицькому право на будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 600 кв.м. по АДРЕСА_2 . Згідно з актом про закінчення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку від 29 січня 1987 року житловий будинок АДРЕСА_2 прийнятий в експлуатацію, власник - ОСОБА_4 . Вказаний будинок зареєстрований в БТІ 08 квітня 1987 року за реєстровим № 12169-76, право власності зареєстроване за ОСОБА_4 .

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Аналізуючи надані позивачем та досліджені в судовому засіданні письмові докази суд вважає, що юридичний факт, який просить встановити заявник, знайшов своє підтвердження та його об`єктивність не викликає сумніву у суду. А тому, враховуючи зазначені вище обставини та положення діючого законодавства, приймаючи до уваги, що встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, а саме: для оформлення спадкових прав, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо встановлення факту родинних відносин, а саме що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною донькою ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо вимог позивача про спадкування майна після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України, який діяв на момент виникнення правовідносин, а саме на час набуття права власності на будинок, майно, нажите подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Стаття 5 ЦК України (2003р) визначає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до п. 4, 5 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

У відповідності до ч.1 ст.529 ЦК України (в редакції 1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

За приписами ст. 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

У відповідності до п. 109 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5, чинного на час відкриття спадщини, Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Згідно абз. 4 п. 112 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5, чинного на час відкриття спадщини, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Згідно з абз. 1 п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5, чинного на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу (1540-06). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

Відповідно до п. 114 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994 № 18/5 чинного на час відкриття спадщини, державний нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов`язково вимагаються відповідні документи.

У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі №305/235/17 зазначено, що фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі з обов`язкового страхування; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 , відкрилася спадщина на частину житлового будинку.

Через те що заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 подана до нотаріальної контори після спливу строку встановленого для прийняття спадщини, відповідно до відомостей за вих. 525/0/2-26 від 16.02.2026 року виконавчого комітету Самарівської міської ради на час відкриття спадщини після її смерті - ОСОБА_8 не проживав у буд. АДРЕСА_1 , тобто є таким що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Таким чином, єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після її смерті є позивач, яка на час відкриття спадщини постійно була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

А тому позовні вимоги позивача про визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 - підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про спадкування майна після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склав заповіт, яким заповідав усе належне йому майно не момент смерті доньці - ОСОБА_1 .

У судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована разом з батьком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 на час відкриття спадщини та звернулась у встановлений ст. 1270 ЦК України строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено.

ОСОБА_8 на час відкриття спадщини проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 та подав заяву про прийняття спадщини за законом після його смерті, однак на пропозицію нотаріуса про надання підтверджуючих відомостей щодо своєї непрацездатності - не надав, як і не надано таких доказів суду. А тому підстав вважати, що ОСОБА_8 мав право на обов`язкову частку у спадщини - немає.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, яку суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин, як норму права, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а спадкоємець, який прийняв спадщину, в розумінні ч.1 ст. 1218 ЦК України, має право вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналіз зазначених норм закону, з урахуванням встановленого в судовому засіданні факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, а також наявність заповіту згідно якого померлий заповів все своє майно позивачу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 - є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Самарівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Перша Самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною донькою ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 49,2 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 49,2 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_18 ).

Відповідач: Самарівська міська рада (ЄДРПОУ 34359199, адреса місцезнаходження: вул. Гетьманська, будинок 14, м. Самар, Дніпропетровської області, 51200, адреса електронної пошти: info@nmvyk.dp.ua).

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_5 ; електронна пошта: відсутня)

Третя особа: Перша Самарівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області (ЄДРПОУ: 02891109, адреса місцезнаходження: вул. Гетьманська, будинок 22, м. Самар, Дніпропетровської області, 51200, адреса електронної пошти gos.notarius@i.ua.

Суддя І.Г.Дубовенко