Рішення № 138720790, 04.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 234/3478/21

Провадження № 2/202/114/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Мариніна О.В.

при секретарі Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (в особі відокремленого підрозділу Краматорського управління по газопостачанню та газифікації) про захист прав споживача, зменшення нарахувань за послугу газопостачання та зобов`язання вчинити певні дії щодо встановлення газового лічильника,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (далі АТ «Донецькоблгаз», Відповідач), у якому просить:1) визнати протиправними бездіяльність та дії Відповідача щодо зменшення нарахувань за послугу газопостачання та влаштування лічильника газу у квартирі АДРЕСА_1 ;2) зобов`язати Відповідача зменшити суми нарахувань по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 у Дружківському відділенні Краматорського управління по газопостачанню та газифікації, згідно з рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 200/13833/19; 3) зобов`язати Відповідача позачергово вирішити питання про встановлення лічильника газу у квартирі АДРЕСА_1 , врахувавши оплату попередніх послуг щодо влаштування опалювального приладу; 4) зобов`язати Краматорське управління по газопостачанню та газифікації здійснити перерахунок нарахувань за період з 26.03.2016 з підстав, наведених у постанові Верховного Суду від 27.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_2 , де газ використовується виключно для приготування їжі (газова плита). 23.02.2015 він звернувся до Дружківського відділення Краматорського УГГ із заявою про встановлення у його квартирі газового лічильника, проте лічильник встановлено не було. Позивач також посилається на низку судових рішень адміністративної юрисдикції, якими, за його твердженням, окремі норми споживання природного газу визнано протиправними, у зв`язку з чим вважає нарахування за послугу газопостачання за нормами споживання завищеними та такими, що підлягають зменшенню (перерахунку). Крім того, Позивач вказує на отримання ним раніше субсидії у безготівковій формі та просить привести нарахування у відповідність до неї.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні повністю, посилаючись на таке.

АТ «Донецькоблгаз» є юридичною особою та Оператором газорозподільної системи (Оператором ГРМ), здійснює розподіл природного газу на підставі ліцензії. Краматорське управління по газопостачанню та газифікації є відокремленим структурним підрозділом Товариства без статусу юридичної особи, що здійснює частину делегованих господарських функцій. За домом АДРЕСА_2 закріплено особовий рахунок № НОМЕР_1 , який є власністю АТ «Донецькоблгаз» та використовується для ведення обліку споживання природного газу; за даними рахунку зареєстрована 1 особа, пільги відсутні, субсидія не призначена, встановлено газовий прилад газова плита. Постачання газу здійснювалося на підставі Типового договору про надання послуг з газопостачання № 206806 від 31.03.2008.

Відповідач наголосив, що згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та пунктом 11 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246, до моменту встановлення лічильників газу його облік та плата за послуги з газопостачання здійснюються за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Нарахування Позивачу здійснювалися за нормами споживання, що були чинними у відповідні періоди, а розмір таких норм визначався послідовно прийнятими постановами Кабінету Міністрів України. Відповідач послався на історію правового регулювання норм споживання, у тому числі на постанови КМУ № 2246, № 583 від 03.03.2015, № 237 від 29.04.2015, № 203 від 23.03.2016, № 316 від 23.03.2016, № 63 від 30.01.2019, № 143 від 27.02.2019, а також на відповідні судові рішення адміністративної юрисдикції, якими вносилися зміни до застосування зазначених норм.

Відповідач зазначив, що обов`язок з оснащення лічильниками газу побутових споживачів, які використовують газ виключно для приготування їжі, чинним законодавством встановлено у визначені строки, при цьому роботи з установлення лічильників у житлових будинках виконуються поквартирно в цілому по будинку відповідно до плану розвитку газорозподільної системи; фінансування таких робіт здійснюється за рахунок Оператора ГРМ, коштів відповідного бюджету та інших джерел.

Крім того, 15.09.2023 газопостачання квартири Позивача було відключено шляхом опломбування крана, що підтверджується Актом № 13301 від 15.09.2023, у зв`язку з чим встановлення газового лічильника можливе лише після відновлення газопостачання, погашення наявної заборгованості та за умови надання необхідних документів і укладення відповідного договору.

Відповідач також вказав, що Позивач отримані послуги з газопостачання своєчасно та в повному обсязі не оплатив, у зв`язку з чим за особовим рахунком обліковується заборгованість, а списання боргів за спожиті послуги чинним законодавством не передбачено. На підтвердження своєї позиції Відповідач послався на статтю 67 Житлового кодексу України, статтю 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункт 10 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕ від 30.09.2015 № 2496, Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, а також на статті 509, 510, 525, 526, 611, 901, 903 Цивільного кодексу України.

В подальшому змінив відзив, вказуючи про необхідність надати належну правову оцінку доказам позивача та відмовити у задоволенні позову , застосувавши строк позовної давності.

Розгляд справи проводити без участі відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 14.03.2022 № 709-22 змінив територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області на Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська та справу передано до визначеного суду.

Ухвалою судді від 14.08.2024 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що Позивач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_2 . Постачання (розподіл) природного газу за вказаною адресою здійснювалося на підставі Типового договору № 206806 від 31.03.2008, для обліку спожитого газу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . За даними особового рахунку у квартирі зареєстрована одна особа, газ використовується виключно для приготування їжі (встановлено газову плиту), лічильник газу відсутній, пільги та субсидія на оплату послуг не призначені.

Наведені обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема копією типового договору, даними особового рахунку та розрахунком нарахувань. Установлено також, що 15.09.2023 газопостачання квартири Позивача відключено, що підтверджується Актом № 13301 від 15.09.2023.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» до моменту встановлення лічильників газу його облік здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України. Аналогічний за змістом припис закріплено у Правилах надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 № 2246, а також у Правилах постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕ від 30.09.2015 № 2496: у разі відсутності лічильника газу плата за послуги з газопостачання (розподілу) розраховується за встановленими законодавством нормами споживання та цінами (тарифами) на газ.

Судом встановлено, що лічильник газу у квартирі Позивача відсутній. За таких обставин нарахування плати за спожитий природний газ правомірно здійснювалося за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України, чинними у відповідні розрахункові періоди. Обов`язок застосовувати саме той розмір норми споживання, який був чинним у конкретний період, випливає із наведених нормативних актів; застосування Оператором ГРМ норм споживання, що діяли у відповідний період, само по собі протиправним не є.

Посилання Позивача на судові рішення адміністративної юрисдикції, якими окремі норми (пункти постанов Кабінету Міністрів України) визнавалися протиправними або втратили чинність, не є достатньою підставою для висновку про протиправність усіх здійснених Відповідачем нарахувань та про наявність підстав для їх зменшення.

Суд враховує, що: правові наслідки визнання протиправними окремих норм поширюються лише на визначені такими рішеннями періоди та розміри норм; за наслідками зазначених рішень Відповідачем уже здійснювалися відповідні перерахунки нарахувань за особовим рахунком; а періоди й підстави, на які посилається Позивач, самі по собі не підтверджують факт наявності непроведеного (заниженого) перерахунку.

Позивач, усупереч вимогам статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, не надав належних, допустимих і достатніх доказів того, що нарахування за особовим рахунком № НОМЕР_1 здійснено з порушенням чинних у відповідні періоди норм споживання та цін, а так само не довів наявності конкретної суми, на яку нарахування підлягають зменшенню. Розрахунок заявленого зменшення нарахувань, який відповідав би нормативно встановленому порядку, Позивачем не наведено.

За таких обставин вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) Відповідача щодо нарахувань та про зобов`язання зменшити нарахування (здійснити перерахунок) є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Суд також зауважує, що обов`язок оплати спожитих житлово-комунальних послуг покладено на споживача статтею 67 Житлового кодексу України, статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями статей 509, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, а списання (анулювання) заборгованості за фактично надані та отримані послуги чинним законодавством не передбачено. Отже, сама лише незгода Позивача з розміром нарахувань, за відсутності доказів їх невідповідності встановленому порядку розрахунку, не породжує обов`язку Відповідача зменшити такі нарахування.

Щодо вимоги про зобов`язання позачергово встановити газовий лічильник.

Обов`язок суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу, забезпечити встановлення лічильників газу для побутових споживачів, які використовують газ виключно для приготування їжі, дійсно передбачений законодавством, а фінансування відповідних робіт здійснюється за рахунок Оператора ГРМ, коштів відповідного бюджету (крім коштів місцевих бюджетів) та інших не заборонених законодавством джерел. Разом із тим установлення лічильників газу здійснюється у визначеному законодавством порядку та черговості, поквартирно в цілому по будинку, відповідно до плану (графіка) розвитку газорозподільної системи.

Позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для зобов`язання Відповідача встановити лічильник саме позачергово, поза встановленою черговістю та порядком. Крім того, судом установлено, що 15.09.2023 газопостачання квартири Позивача відключено (Акт № 13301 від 15.09.2023).

За таких обставин виконання роботи зі встановлення лічильника газу до відновлення газопостачання об`єктивно неможливе, а тому обрання Позивачем такого способу захисту є передчасним і на цей час не може бути реалізоване у спосіб, визначений у позові. Отже, вимога про зобов`язання позачергово встановити газовий лічильник є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши в сукупності зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є недоведеними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 7681, 89, 141, 259, 263265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про захист прав споживача, зменшення нарахувань за послугу газопостачання та зобов`язання вчинити певні дії щодо встановлення газового лічильника відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Дата складення повного судового рішення 04 серпня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін