Рішення № 138718894, 04.08.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/1591/26

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач подав в електронній формі через електронний кабінет позовну заяву, в якій просить:

- визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби протиправними.

- рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 19.12.2025р. про звільнення з військової служби, оформленого у формі відповіді від 26.12.2025р. №2403/3196, - скасувати.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України № 2232-XII, а саме - у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за сестрою ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І групи А підгрупи та потребує стороннього догляду.

В обґрунтування позову зазначає, що позивач має право на звільнення з військової служби на підставі абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України № 2232-XII.

Ухвалою від 03.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що в родині ОСОБА_1 наявні члени сім`ї першого ступеня споріднення, які відповідно до законодавства зобов`язані здійснювати догляд за його матір`ю ОСОБА_3 .

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити та зазначив, що відповідач відмовив позивачу у звільненні з військової служби, у зв`язку із тим, що наявні члені сім`ї першого ступеню споріднення, які відповідно до законодавства зобов`язані здійснювати догляд за його матір`ю ОСОБА_3 , що не відповідає підставі подання рапорту, оскільки позивач просить його звільнити у зв`язку із необхідністю здійснювати догляд за сестрою ОСОБА_2 , яка має встановлену І групу А підгрупу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду, та за якою ОСОБА_1 призначено опікуном.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 27.10.2025 проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 12 зворот).

19.12.2025 позивачем подано рапорт про звільнення відповідно до статті 26 Закону України № 2232-XII.

Сестра позивача, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І А групи безстроково (а.с. 18) та відповідно до рішення ЛКК потребує постійного стороннього догляду (а.с. 17 зворот).

Рішенням Чуднівської міської ради від 10.04.2025 № 93 "Про затвердження висновку органу опіки і піклування" ОСОБА_4 призначено опікуном ОСОБА_2 (а.с. 19-20).

Згідно акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 18.10.2025, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10), факт необхідності здійснення постійного догляду підтверджено.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з рапортом про звільнення з військової служби, про що листом повідомлено відповідача.

Листом від 26.12.2025 №2403/3196 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відмову у звільненні з військової служби, зазначивши, що надані документи не підтверджують наявності достатніх підстав для звільнення, оскільки існують інші особи, які можуть здійснювати догляд за матір`ю позивача.

Не погоджуючись із зазначеною відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII передбачено зокрема такий вид військової служби, як військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Суд звертає увагу, що пункт 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ містить широкий перелік підстав звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини, серед яких передбачено і таку підставу як необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я (абз. 13).

Суд враховує, що 18.05.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-IX від 11.04.2024, яким внесено зміни до Закону №2232-XII.

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (у редакції до внесення змін Законом №3633-IX) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

На відміну від попередньої редакції, яка підставою для звільнення визначала саму лише наявність батьків із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, нова редакція в цьому контексті дозволяє звільнення з військової служби лише при необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Тобто, аналіз положень підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII свідчить про те, що для звільнення з військової служби необхідною є наявність таких умов:

- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка);

- наявність у осіб, які потребують догляду, I чи II групи інвалідності;

- відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Підставою для відмови щодо звільнення позивача з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за сестрою, яка є особою з інвалідністю І А групи, слугувала посилання на інших осіб, які можуть здійснювати догляд за сестрою.

Аналізуючи наведені підстави відмови у звільненні з військової служби позивача, суд враховує таке.

Судом встановлено, що сестра позивача, є особою з інвалідністю І А групи та потребує постійного стороннього догляду.

Спірним питанням у даній справі є доведення (не доведення) позивачем відсутності в сестри позивача - особи з інвалідністю І А групи, яка потребує постійного стороннього догляду, інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які могли б здійснювати постійний догляд за нею.

Перелік осіб які відносяться до членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений у пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 викладено правовий висновок, що "відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи" означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж "юридичної наявності" інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону № 2122-IX.

Підставою для відмови у звільненні позивача з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за сестрою, який є особою з інвалідністю І А групи, стало посилання відповідача на наявність у матері позивача інших осіб, які, на думку відповідача, можуть здійснювати такий догляд.

Мати позивача, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою з інвалідністю ІІ групи та згідно рішення ЛКК не може здійснювати сторонній догляд (а.с. 25 зворот-28).

Батько позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно рішення ЛКК не може здійснювати сторонній догляд, у зв`язку з наявністю серцево-судинних та інших хвороб (а.с. 31-32).

Також, суд враховує, що актом перевірки сімейного стану військовослужбовця від 18.10.2025, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10), факт необхідності здійснення постійного догляду підтверджено. Вказаний акт складений уповноваженим органом за результатами перевірки сімейного стану військовослужбовця та містить висновки щодо обставин, які мають значення для вирішення питання про звільнення з військової служби.

При цьому відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування відомостей, викладених в акті обстеження сімейного стану.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено наявність усіх передбачених абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» умов для звільнення з військової служби, а саме: необхідність здійснення постійного догляду за сестрою, яка є особою з інвалідністю І А групи та потребує стороннього догляду, а також відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які фактично можуть забезпечити такий догляд.

За таких обставин відмова Військової частини НОМЕР_1 , оформлена листом від 26.12.2025 № 2403/3196, є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправною.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю сестрою, яка є особою з інвалідністю I А групи та потребує постійного догляду.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 та звільнити його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своєю сестрою, яка є особою з інвалідністю IА групи та потребує постійного догляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк