Ухвала суду № 138718757, 04.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 серпня 2026 р.Справа №160/22129/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС-АЛЬФА» про забезпечення позову в адміністративній справі №160/22129/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС-АЛЬФА» до Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ:

24 липня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС-АЛЬФА» до Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23 вересня 2025 року № 0527400712 (форма Р).

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23 вересня 2025 року № 0527410712 (форма ПС).

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо визначення Позивачу грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за пошкоджені внаслідок збройної агресії Російської Федерації об`єкти нерухомого майна без застосування підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з інтегрованої картки платника податків. ТОВ Верітас-Альфа суми грошових зобов`язань та податкового боргу, сформовані на підставі податкових повідомлень-рішень від 23.09.2025 №0527400712 та №0527410712.

Одночасно із позовною заявою, 24 липня 2026 року позивачем подану заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій заявник просить:

-зупинити стягнення на підставі виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/5787/26, до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС-АЛЬФА» про забезпечення адміністративного позову повернуто заявнику без розгляду.

27 липня 2026 року до суду надійшла заява від директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС-АЛЬФА», в якій останній просить долучити квитанцію про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

31 липня 2026 року до суду надійшла заява директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС-АЛЬФА» - Петренка Ярослава Ігоревича про забезпечення позову в адміністративній справі №160/22129/26, в якій останній просить:

-зупинити стягнення на підставі виконавчого листа, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №160/5787/26, до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ТОВ «ВЕРІТАС-АЛЬФА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.09.2025 №0527400712 та №0527410712. Підставою для звернення до суду є незаконне визначення Позивачу податкових зобов`язань без застосування підпункту 69.22 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Зазначені податкові повідомлення-рішення набули статусу узгоджених, та контролюючим органом було визначено податковий борг. Надалі Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду із позовом про стягнення податкового боргу. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі №160/5787/26 позов було задоволено. На виконання зазначеного рішення відкрито виконавче провадження №8152296. На сьогодні державним виконавцем застосовуються заходи примусового виконання рішення суду, як то, арешт коштів, звернення стягнення на рахунки, списання коштів та арешт майна. Окремо зазначено, що рішення у справі №160/5787/26 було ухвалене без перевірки законності податкових повідомлень - рішень, оскільки на той момент вони не були оскаржені. Про існування оскаржуваних ППР та судового рішення позивач дізнався лише на стадії виконавчого провадження. Позивач посилається на статтю 56.19 Податкового кодексу України, у разі оскарження ППР у судовому порядку грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Тобто, на даний час податковий борг не є узгодженим, а стягнення коштів є передчасним та незаконним. Відповідно до статті 34 Закону України Про виконавче провадження, виконавчі дії зупиняються судом у разі зупинення стягнення на підставі виконавчого документа. Предметом даної справи є - законність податкових повідомлень-рішень від 23.09.2025 №0527400712 та №0527410712, які стали єдиною правовою підставою для виникнення податкового боргу. У разі задоволення цього позову, податкові повідомлення-рішення від 23.09.2025 №0527400712 та №0527410712 будуть скасовані і підстави існування податкового боргу відпадуть, а отже, виникнуть підстави для перегляду рішення від 07.05.2026 за нововиявленими обставинами. Водночас до моменту ухвалення рішення у даній справі примусове виконання рішення у справі №160/5787/26 може спричинити істотну та непоправну шкоду майновим правам Позивача, оскільки стягнення 1 371 728,83 грн призведе до паралізації господарської діяльності підприємства. У разі списання коштів на виконання судового рішення, позивач буде позбавлений можливості швидко відновити свої права у разі задоволення позову про скасування ППР, оскільки у разі списання коштів їх повернення, у разі скасування ППР, буде ускладнене, оскільки повернення стягнутих коштів з бюджету є тривалою та складною процедурою.

04 серпня 2026 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області надійшли заперечення на позовну заяву про забезпечення позову по справі №160/22129/26, в яких відповідач не погоджується з такою заявою, вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. Не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт шостий частини третьої статті 151 КАС України). Вважають, що доводи позивача про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних не підтверджені будь-якими доказами. Позивачем не наведено жодних мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, так само не наведено очевидних ознак протиправності спірного рішення, а відтак застосування заходів забезпечення позову у визначений в заяві спосіб є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України та сформованій правовій позиції Верховного Суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Разом з тим, позивачем у заяві про забезпечення позову не доведені та документально не підтверджені обставини (в тому числі не надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження №81522968, постанови про арешт коштів боржника, актів державного виконавця про опис та арешт майна боржника, постанови про арешт майна ТОВ «ВЕРІТАС-АЛЬФА»), які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Суд зазначає, що передумовою вжиття заходів забезпечення позову, є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також, врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, заявник переслідує мету заборонити органам державної виконавчої служби здійснювати будь-які дії спрямовані на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС-АЛЬФА» коштів на суму 1371728,83 грн.

Натомість, до заяви про забезпечення позову позивачем не додано жодних доказів, які б свідчили про те, що виконавче провадження №81522968 на даний час триває та органом ДВС вчиняються виконавчі дії у межах вказаного провадження.

На думку суду, відсутність доказів на підтвердження існування виконавчого провадження №81522968, перешкоджає можливості встановити обставини, зазначені у такій заяві та пересвідчитись в існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі.

Водночас, посилання позивача на ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість істотного ускладнення ефективного захисту порушеного права без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Обґрунтовуючи заявлені заходи забезпечення позову заявник зазначив, що вчинення дій з примусового стягнення коштів, фактично спричинить істотну та непоправну шкоду майновим правам позивача та останній буде позбавлений можливості швидко відновити права у разі задоволення позову про скасування податкових повідомлень- рішень №0527400712 та № 0527410712.

Однак, зазначені вище доводи суд оцінює критично, оскільки вони не вказують на можливість виникнення конкретних та реальних обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову будь-яким чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду чи порушує права та інтереси позивача.

З наведеного суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернулася до суду.

Крім того, сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 400/722/19.

Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС-АЛЬФА» не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України та не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 статті 150 КАС України, у зв`язку з чим суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС-АЛЬФА» про забезпечення позову в адміністративній справі №160/22129/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРІТАС-АЛЬФА» до Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева