Рішення № 138718723, 04.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокуСправа №160/4677/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №047150020829 від 19.01.2026 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1991, а саме: з 01.08.1991 по 31.12.2022, а також періоди навчання з 01.09.1982 по 22.06.1986 та з 01.09.1986 по 20.05.1991, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2026 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності необхідного спеціального стажу. Позивач зі спірним рішенням не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування, належним чином завіреної копії пенсійної справи позивача.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що із записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 02.08.1991 встановлено, що останній після закінчення навчання був зарахований на роботу в Апостолівську ДМШ викладачем по класу фортепіано та концертмейстра з 01.08.1991. Тобто перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Однак, враховуючи законодавчі приписи, періоди навчання за денною (очною) формою зараховуються лише до страхового стажу. Зарахування до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, часу навчання в інших навчальних закладах, в тому числі в Київській консерваторії за спеціальністю, чинним законодавством не передбачено. Вік заявника на дату звернення - 58 років. Страховий стаж особи становить 39 років 7 місяців 10 днів. Спеціальний стаж відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1058 із змінами згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» становить 0 років 0 місяців 0 днів станом на 11.10.2017. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до спеціального стажу не зараховано: період роботи з 01.08.1991 по 31.10.1999 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1991, оскільки неможливо визначити основне місце роботи, за яким заявниця працювала, а саме на посаді «викладач по класу фортепіано» чи «концертмейстр», що потребує підтвердження; період роботи з 01.11.1999 по 10.10.2017 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1991, оскільки відсутні документи, що підтверджують належність до загальноосвітнього навчального закладу «Апостолівська школа естетичного виховання». Додатково зазначено, що згідно із рішенням Апостолівської міської ради № 1057 від 23.12.2021 та статуту комунальний навчальний заклад «Апостолівська міська школа мистецтв» даний заклад віднесено до закладу освіти з 09.08.2018, що суперечить вимогам законодавства. Додатково повідомлено, що період роботи з 11.10.2017 по 28.02.2023 до спеціального стажу роботи не зараховано, оскільки це не передбачено чинним законодавством. З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.01.2026 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.01.2026 №047150020829 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

Рішення мотивоване наступним:

Страховий стаж особи становить 39 років 7 місяців 10 днів.

Спеціальний стаж відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зі змінами згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» становить 0 років 0 місяців 0 днів станом на 11.10.2017.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

До спеціального стажу не зараховано період роботи з 01.08.1991 по 10.10.2017 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1991, оскільки згідно із рішенням Апостолівської міської ради № 1057 від 23.12.2021 та статуту комунальний навчальний заклад «Апостолівська міська школа мистецтв» віднесено до закладу освіти з 09.08.2018.

Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Заявник не працює з 03.01.2023. Таким чином, заявник матиме право на пенсійну виплату з 17.08.2027 або при набутті необхідного спеціального стажу.

Не погоджуючись із означеним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно статті 7 Закону №1788 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до статті 52 Закону №1788 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону №1788 (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому, Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі Закон №213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону №1788), а Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон №911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону №1788.

Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року.

В свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Відповідно до статті 51 Закону №1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З наведеного видно, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому, не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України вказав, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Також, Конституційний Суд України зазначив, що положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави, з огляду на що, оспорювані положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213 та Законом №911.

Із урахуванням викладеного, суд зазначає, що доводи відповідача про необхідність набуття пільгового стажу станом на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців для призначення пенсії за вислугу років є помилковими.

З матеріалів справи встановлено, що до спеціального стажу позивача не зараховано період роботи з 01.08.1991 по 10.10.2017 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 02.08.1991, оскільки згідно із рішенням Апостолівської міської ради № 1057 від 23.12.2021 та статуту комунальний навчальний заклад «Апостолівська міська школа мистецтв» віднесено до закладу освіти з 09.08.2018.

Щодо означеного твердження відповідача суд зазначає наступне.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 02.08.1991 наявні наступні записи щодо періодів трудової діяльності:

01.08.1991 до прийняття на роботу студент Київської консерваторії. Прийнята на посаду викладача по класу фортепіано та концертмейстра в Апостолівську ДМШ наказ № 27, параграф 1 від 01.08.1991 по Апостолівській ДМШ;

01.11.1999 перевести на посаду директора Апостолівської школи естетичного виховання наказ № 19, параграф 4 від 26.10.1999 р.;

13.09.2006 заклад перейменований в комунальний навчальний заклад «Апостолівська районна школа естетичного виховання» рішення № 34-5/V від 13.09.2006;

11.02.2016 у зв`язку із затвердженням Статуту відповідно до рішення сесії від 11.02.2016 № 187 змінено засновника на Апостолівську міську раду та перейменовано на комунальний заклад «Апостолівська міська школа естетичного виховання» рішення від 11.02.2016 № 187;

11.02.2016 призначено на посаду директора КЗ «Апостолівська міська школа естетичного виховання» рішення від 11.02.2016 № 193;

10.08.2021 звільнена із займаної посади шляхом переведення до управління освіти, науки, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП України розпорядження від 10.08.2021 № 499-к.

За змістом статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінетом Міністрів України постановою № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 569/16691/16-а, від 20.02.2020 у справі № 415/4914/16-а, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17, від 16.06.2020 у справі № 682/967/17 та від 19.06.2020 у справі №359/2076/17.

З оспорюваного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» стала відсутність станом на 11.10.2017 спеціального стажу (вислуги), що надає право на призначення такого виду пенсії.

Абзацами 1 та 2 пункту 16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.

Таким чином, аналіз змісту пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дозволяє дійти висновку про те, що пенсія за вислугу років згідно зі статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» може бути призначена лише особам, які мають стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений відповідними статтями Закону України «Про пенсійне забезпечення», станом на 11.10.2017.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років 12.01.2026, а тому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ в редакції, яка відновлена після визнання неконституційними змін, внесених Законами №213-VIII та №911-VIII.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець повязує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта. Рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону України "Про освіту" структура освіти включає поряд з іншими видами також позашкільну освіту.

Пунктом 3 статті 12 Закону України "Про позашкільну освіту" встановлено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Згідно зі статтею 4 Закону України № 1841-III "Про позашкільну освіту" позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Частиною 4 статті 21 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Відповідно до листа Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 № 01-3/133-02-2 за клопотанням Міністерства соціального захисту населення України Кабінет Міністрів України погодився поширити на викладачів музичних, художніх, хорових, хореографічних шкіл, шкіл мистецтв та інших шкіл естетичного виховання порядок призначення пенсій за вислугу років, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, без внесення змін до неї (доручення Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21).

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (надалі, також - Перелік № 909).

До вказаного Переліку включені викладачі загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл.

Згідно з Приміткою 2 до Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14.06.2000 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, за змістом якого викладачі всіх спеціальностей включені до переліку посад педагогічних працівників.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 викладено правову позицію, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.

В постанові від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а Верховний Суд підтвердив право викладачів позашкільних навчальних закладів на грошову допомогу відповідно до п. 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що дитячі музичні школи, дитячі школи мистецтв віднесені до установ та закладів освіти, а отже робота на посадах викладача дитячої музичної школи, дитячої школи мистецтв повинна зараховуватись до педагогічного стажу, оскільки зазначені посади відносяться до переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Відтак, період роботи позивача з 01.08.1991 по 10.10.2017 має бути зарахований до спеціального стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років.

З оглядку на викладене, суд вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.01.2026 №047150020829 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років таким, що підлягає скасуванню судом як протиправне.

При цьому суд зазначає, що у спірному рішенні відсутня інформація про незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до спеціального стажу періодів роботи позивача після 10.10.2017 по 31.12.2022, а також періодів навчання з 01.09.1982 по 22.06.1986 та з 01.09.1986 по 20.05.1991.

Суд зазначає, що відповідачем права позивача у зазначеній вище частині спірним рішенням не порушено, питання про зарахування зазначених періодів у спірному рішенні по суті не вирішувалось. Відтак, у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині суд відмовляє.

Разом із тим, керуючись наявністю у відповідача дискреційних повноважень з питань призначення та перерахунку пенсії, з огляду на необхідність зарахування періодів роботи позивача з 01.08.1991 по 10.10.2017 та розрахунку спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.01.2026 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено документально підтверджену суму судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Відтак, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №047150020829 від 19.01.2026 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 періоди роботи, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1991 з 01.08.1991 по 10.10.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2026 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька