Ухвала суду № 138718710, 04.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

04 серпня 2026 рокуСправа № 160/17539/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень від 18.02.2025 №56-18/2, від 18.03.2025 №22-18/3, від 21.10.2025 №7-21/10, -

УСТАНОВИВ:

22.06.2026р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 18.02.2025 №56-18/2 Про присвоєння адрес індивідуальним житловим будинкам в Амур Нижньодніпровському районі, від 18.03.2025 №22-18/3 Про присвоєння адрес незавершеним будівництвом індивідуальним житловим будинкам в Амур Нижньодніпровському районі та від 21.10.2025 №7-21/10 Про присвоєння адрес незавершеним будівництвом індивідуальним житловим будинкам в Амур Нижньодніпровському районі.

Ухвалою суду від 17.07.2026р. у задоволенні клопотань позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позову та про поновлення строку звернення до суду у цій справі було відмовлено, зазначена позовна заява була залишена без руху на підставі ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано позивача у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позову без руху шляхом надання до суду:

- доказів того, що позивач зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою: м. Дніпро, вул. Барикадна, буд.15А, на виконання вимог ст.25, п.2 ч.5 ст.160, ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, вказавши інші підстави для поновлення строку, та надати докази поважності причин його пропуску, у відповідності до вимог ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

- оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі та порядку встановленому ст.ст. 4, 6 Закону України Про судовий збір, ч.3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

20.07.2026р. через систему "Електронний суд" від позивача до суду надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою сулу від 03.08.2026р. заявлений ОСОБА_1 відвід судді Конєвій С.О. у адміністративній справі №160/17539/26 було визнано необґрунтованим, а матеріали даної адміністративної справи передано для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді Конєвої С.О.

Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В. від 03.08.2026р. у цій справі було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Конєвої С.О. у цій справі та справу передано для продовження розгляду.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 17.07.2026р. - 28.07.2026р. через систему "Електронний суд" позивач надіслав до суду заяву про усунення недоліків, до якої долучив зокрема позовну заяву у новій редакції від 28.07.2026р., в якій позивач просить зокрема визнати поважною причиною пропуск строку звернення до суду та поновити такий строк.

В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що про спірні рішення дізнався 1.3.26, згідно відомостей інтернет-сайту «Пошук прийнятих документів Дніпровської міської ради»; у позові як підставу поновлення строку на його подання, посилався на ч.4 ст.122 КАС, а саме на тримісячний строк з дати отримання результату досудового врегулювання спору, яке передбачене ч.9 ст.59 закону про місцеве самоврядування в Україні, а саме: рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, проте, у такому скасуванні позивачеві було відмовлено, тому залишилась можливість оскарження через суд у тримісячний строк передбачений ч.4 ст.122 КАС; спірні рішення як акти регулюють питання екологічної безпеки та землекористування громади, тому ці акти зачіпають його права як позивача і члена територіальної громади впродовж усього періоду дії цих актів.

Розглянувши наведене клопотання позивача та додані до нього докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні такого клопотання позивачеві слід відмовити, оскільки у ньому наведені ті ж самі причини та обставини, які ухвалою суду від 17.07.2026р. у цій справі вже були визнані судом неповажними.

При цьому, посилання позивача на звернення до Дніпровської міської ради із заявою про скасування оспорюваних рішень судом не приймаються до уваги, оскільки відмова у скасуванні оспорюваних рішень позивачем не оскаржується та така відмова не є предметом цього спору.

Так, судом враховується, що частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, розумні строки в адміністративному судочинстві це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Поряд із цим, частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наведений висновок узгоджується з неодноразово викладеною правовою позицією Верховного Суду, зокрема у постановах від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 та від 14.07.2021 у справі № 560/964/17.

Таким чином, за загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява №23436/03).

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини Фогарді проти Сполученого Королівства про те, що право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулюванню з боку держави, а також і рішення зазначеного Суду Устименко проти України, яке набуло статусу остаточного 29.01.2016р., про те, що причини поважності пропуску строку звернення до суду повинні бути обґрунтованими та вмотивованими.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Наведена правова позиція також відображена і у постанові Верховного Суду від 27.02.2023р. у справі №560/8394/21.

За викладеного, обґрунтовані підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даними позовом, які викладені у позовній заяві в новій редакції від 28.07.2026р. у адміністративного суду відсутні, тому у задоволенні клопотання щодо визнання поважною причину пропуску строку звернення до суду та поновлення такого строку позивачеві слід відмовити згідно ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладеного, враховуючи, що підстави, викладені позивачем у позовній заяві в новій редакції від 28.07.2026р., визнані судом неповажними, даний позов слід повернути позивачеві згідно до вимог ч.2 ст.123, п.9 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169, ст.ст. 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду у справі №160/17539/26 - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень від 18.02.2025 №56-18/2, від 18.03.2025 №22-18/3, від 21.10.2025 №7-21/10 - повернути позивачеві.

Копію ухвали надіслати особі, що подала позов.

У відповідності до ч.8 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва