Рішення № 138718353, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Справа № 160/16390/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.05.2026 №045550032603 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до спеціального стажу який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період навчання з 01.09.1988 по 04.07.1990 та періоди роботи з 01.11.2011 по 30.06.2012, з 03.11.2016 по 30.06.2017, з 01.09.2017 по 30.06.2018, з 01.07.2018 по 27.05.2019, з 02.09.2019 по 25.08.2020, з 26.08.2020 по 25.08.2021, 26.08.2021 по 28.02.2022.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019, починаючи з 06.05.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивача на належний розмір пенсії.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 червня 2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

Роз`яснив відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі алгоритм розрахунку стажу (форма РС-право).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що як вбачається із записів трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1986 року заявниця після закінчення навчання була зарахована на роботу вихователем в діткомбінат з 17.07.1990. Тобто перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Однак враховуючи законодавчі приписи, періоди навчання за денною (очною) формою зараховується лише до страхового стажу, зарахування до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, часу навчання в інших навчальних закладах, в тому числі в Дніпропетровському педагогічному училищі за спеціальністю, чинним законодавством не передбачено. Вік заявника на дату звернення 56 років. Страховий стаж становить 36 років 4 місяці 1 день. Спеціальний стаж становить 22 роки 6 місяців 10 днів станом на 11.10.2017.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

до спеціального стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01.11.2011 по 11.10.2017, оскільки працювала на посаді відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1986 «Завідувачем дошкільного відділу» що не передбачено Постановою КМУ №909 від 04.11.1993, а згідно довідки №34-РФК від 22.04.2026 робота здійснювалась за сумісництвом, що не передбачено чинним законодавством.

Відповідно до Витяга з ЕРС для ФОП заявник здійснює підприємницьку діяльність з 14.05.2024. До страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 14.05.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2026 по 30.04.2026, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 24.07.1986 по 20.08.1986 згідно трудовою книжкою НОМЕР_2 від 11.09.1986, оскільки відсутня печатка при звільнені. Однак, спеціальний стаж ОСОБА_1 , станом на 01.04.2015 становить лише 22 роки 6 місяців 10 днів, що є менше 25 років, та не дає права на призначення пенсії згідно з пунктом "е" статті 55 Закону №1788- XII. Тобто, відсутній спеціальний стаж 25 років, як визначено статтею 55 Закону №1788-XII та Рішення Конституційного Суду України №1-р/2019 від 04.06.2019, тому ОСОБА_2 відмовлено в призначенні пенсії. Отже, дії управління є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, і тому підлягає залишенню без задоволення.

На виконання ухвали суду відповідачем надано матеріали пенсійної справи позивача.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач 06.05.2026 звернулась до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугою років, однак рішенням від 13.05.2026 №045550032603 відмовив у призначенні пенсії, відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з відсутністю спеціального стажу.

Як зазначив відповідач у рішенні: «Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення заявника до територіальних органів Пенсійного фонду України 06.05.2026.

Заявник на обліку, як отримувач пенсії в органах Пенсійного фонду України не перебуває.

Вік заявника 56 років.

Страховий стаж становить 36 років 4 місяці 1 день.

Спеціальний стаж становить 22 роки 6 місяців 10 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

До спеціального стажу роботи не зараховано періоди роботи з 01.11.2011 по 11.10.2017, оскільки працювала на посаді відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 24.07.1986 «Завідувачем дошкільного відділу» що не передбачено Постановою КМУ №909 від 04.11.1993, а згідно довідки №34-РФК від 22.04.2026 робота здійснювалась за сумісництвом, що не передбачено чинним законодавством. Відповідно до Витяга з ЕРС для ФОП заявник здійснює підприємницьку діяльність з 14.05.2024. До страхового стажу не зараховано періоди підприємницької діяльності з 14.05.2024 по 31.12.2024, з 01.01.2026 по 30.04.2026, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 24.07.1986 по 20.08.1986 згідно трудовою книжкою НОМЕР_2 від 11.09.1986, оскільки відсутня печатка при звільнені.

Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності. Не працює, підприємець.

Таким чином заявник матиме право на пенсійну виплату з 25.07.2029.

За таких обставин вирішено: 1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень пунктів 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки відсутній спеціальний стаж роботи 26 років 6 місяців.».

Позивач вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Вказані зміни набрали чинності 01.04.2015.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі Закон № 911-VІІІ) у п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років". Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.

Отже, Законом № 911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 встановлено, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, наведена норма ст. 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV викладено в такій редакції: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Суд звертає увагу на те, що вказаною нормою збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".

За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Крім того, аналіз змісту п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дозволяє дійти висновку про те, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік № 909).

Розділ 1 «Освіта» Переліку № 909, встановлює, зокрема, що робота у загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на посадах учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачів філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи дає право на пенсію за вислугу років.

14.06.2000 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 963, якою затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників (далі Перелік № 963), відповідно до якого до посад педагогічних працівників згідно з цим Переліком віднесено: вчителі, викладачі всіх спеціальностей, асистент вчителя, асистент вчителя-реабілітолога, старший викладач вищого навчального закладу I і II рівня акредитації, майстер виробничого навчання, педагог професійного навчання, старший вихователь, вихователь, асистент вихователя, соціальний педагог по роботі з дітьми з інвалідністю, логопед закладу охорони здоров`я та соціального забезпечення, методист, педагог-організатор, практичний психолог, соціальний педагог, керівник гуртка, секції, студії, інших форм гурткової роботи; концертмейстер, художній керівник, культорганізатор, акомпаніатор, екскурсовод, інструктор з туризму закладів освіти; старший вожатий, вожатий, вихователь-методист, музичний керівник, інструктор з фізкультури, інструктор з праці, інструктор слухового кабінету, фахівець (консультант) інклюзивно-ресурсного центру, старший керівник та керівник туристських груп (походу, екскурсії, експедиції) у позашкільних закладах; старший майстер у професійно-технічному навчальному закладі, перекладач-дактилолог; помічник директора з режиму, старший черговий з режиму, черговий з режиму у закладах освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації.

Із матеріалів справи встановлено, що 06.05.2026 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №045550032603 від 13.05.2026 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з підстав незарахування періодів роботи з 01.11.2011 року по 11.10.2017 року до спеціального страхового стажу за вислугу років та відсутності спеціального стажу роботи 26 років 6 місяців.

Враховуючи викладені вище положення, суд звертає увагу на те, що з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачу пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII відповідач повинен керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.

Даний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років 06.05.2026 року пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Доводи відповідача про необхідність набуття позивачем пільгового стажу не менше 26 років 6 місяців для призначення пенсії за вислугу років не знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Також відповідач у відзиві зазначив, що період навчання за денною (очною) формою зараховується лише до страхового стажу, зарахування до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, часу навчання в інших навчальних закладах, в тому числі в Дніпропетровському педагогічному училищі за спеціальністю, чинним законодавством не передбачено.

Щодо вказаного суд зазначає, що пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

З огляду на положення наведених норм, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців до стажу роботи, в тому числі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, зараховується період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі - за денною формою навчання, що підтверджується дипломом, посвідченням, свідоцтвом, а також довідкою та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відповідні відомості.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідно до диплому серії НОМЕР_3 від 02.07.2010 ОСОБА_1 в 1990 році закінчила Дніпропетровське педагогічне училище за спеціальністю «Дошкільне виховання» і здобула кваліфікацію вихователя дитячого садка.

Відповідно до довідки №53 від 20.02.2026, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно навчалася в Дніпропетровському педагогічному училищі на дошкільному відділенні денної форми навчання з 01.09.1988 р., зарахована на прізвище ОСОБА_4 ) яке змінила згідно свідоцтва про шлюб від 14.10.1989 p.IV-КИ 325439. На підставі рішення державної кваліфікаційної комісії та наказу від 04.07.1990 р. № 33-К ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію вихователь дитячого садка, та видано диплом НОМЕР_4 від 04.07.1990 р., реєстраційний № 279 та додаток до нього. Після втрати якого був виданий дублікат диплома від 02.07.2010 р. НОМЕР_3 . Підстава: книга наказів за 1988-1990 р., книга видачі дипломів за 1982- 2001 роки.

Згідно із записами №9 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1986, позивач прийнята з 17.07.1990 року на посаду вихователя Виробничого об`єднання «Південний машинобудівний завод».

Отже, перерва між закінченням навчання позивача та прийняттям на роботу не перевищує трьох місяців.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що період навчання позивача з 01 вересня 1988 року по 04 липня 1990 року належить зарахуванню до спеціального трудового стажу, що надає право на пенсію за вислугу років.

Щодо зарахування до спеціального стажу періодів роботи за сумісництвом в Гуманітарному фаховому коледжі Приватної установи «Заклад вищої освіти «Міжнародний гуманітарно-педагогічний інститут «Бейт-Хана» з 01.11.2011 по 30.06.2012, з 03.11.2016 по 30.06.2017, з 01.09.2017 по 30.06.2018, з 01.07.2018 по 27.05.2019, з 02.09.2019 по 25.08.2020, з 26.08.2020 по 25.08.2021, 26.08.2021 по 28.02.2022, суд зазначає таке.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року №245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» визначено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (Перелік №909).

Відповідно до Переліку № 909 розділу "Освіта" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх, навчальних закладів, музичних і художніх шкіл.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.07.1986 позивач: з 01.12.2011 по 27.05.2019 року працювала в Гуманітарному фаховому коледжі Приватної установи «Заклад вищої освіти «Міжнародний гуманітарно-педагогічний інститут «Бейт-Хана» викладачем кафедри природничих наук та виконання обов`язків завідувача дошкільним відділом; з 02.09.2019 по 25.08.2020, з 26.08.2020 по 25.08.2021 та з 26.08.2021 по 28.02.2022 працювала на кафедрі педагогіки і психології на посаді викладача та заступником завідувача кафедрою за контрактом.

Вказане підтверджується також довідкою Гуманітарного фахового коледжу Приватної установи «Заклад вищої освіти «Міжнародний гуманітарно-педагогічний інститут «Бейт-Хана» №34-РФК від 22.04.2026.

Так, відповідно до довідки, позивач працювала за сумісництвом:

- з 01.11.11 р. (Нак. №009/КГК від 30.10.11p.) по 30.06.12р. (Нак. №020/КГК від 25.06.12р.) на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 200 годин на рік;

- з 03.11.16р. (Нак. №016-КГК/тр від 02.11.16р.) по 30.06.17р. (Нак. №005-КГК/тр від 26.06.17р.) на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 200 годин на рік;

- з 01.09.17р. (Нак. №014-КГК/тр від 29.08.17р.) по 30.06.18р. - на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 230 годин на рік;

- з 01.07.18р. (Нак. №010-ГК/тр від 15.06.18р.) по 27.05.19р. (Нак. №005-ГК/тр від 30.04.19р.) на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 180 годин на рік;

- з 02.09.19р. (Нак. №023-ГК/тр від 20.08.19р.) по 25.08.20 р. - на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 310 годин на рік;

- з 26.08.20р. (Нак. №023-ГК/тр від 20.08.20р.) по 25.08.21 р. на посаді викладача за сумісництвом та мала педагогічне навантаження 190 годин на рік.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245, сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.

У п. 4 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій (далі - підприємство), які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 30.01.2019 року у справі № 876/5312/17.

Тому, зарахування роботи на посаді викладача до спеціального педагогічного стажу не ставиться в залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Відтак, періоди роботи позивача з 01.11.2011 по 30.06.2012, з 03.11.2016 по 30.06.2017, з 01.09.2017 по 30.06.2018, з 01.07.2018 по 27.05.2019, з 02.09.2019 по 25.08.2020, з 26.08.2020 по 25.08.2021, 26.08.2021 по 28.02.2022 мають бути зараховані до її спеціального стажу.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.05.2026 №045550032603 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, суперечить чинному законодавству, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

При винесенні рішення судом враховується, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за вислугу років виключно через відсутність необхідного стажу роботи, водночас, судом встановлено, що позивач мав необхідну кількість такого стажу, у зв`язку із чим набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З урахуванням викладеного, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити позивачу пенсію за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 06.05.2026.

З огляду на вищевикладене судом, рішення відповідача щодо відмови призначити позивачу пенсію за вислугу років, є протиправним, а відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.05.2026 №045550032603 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», період навчання з 01.09.1988 по 04.07.1990 та періоди роботи з 01.11.2011 по 30.06.2012, з 03.11.2016 по 30.06.2017, з 01.09.2017 по 30.06.2018, з 01.07.2018 по 27.05.2019, з 02.09.2019 по 25.08.2020, з 26.08.2020 по 25.08.2021, 26.08.2021 по 28.02.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019, починаючи з 06.05.2026 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 03 серпня 2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна