Рішення № 138718251, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Справа № 160/15092/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ:21782461) №204150009122 від 26.03.2026, яким відмовлено у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ:21782461) здійснити з 19.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зарахувавши до загального страхового стажу роботи період її роботи на Крайній Півночі з 09.01.1987 по 15.07.1994 в пільговому обчисленні: один рік, як один рік і шість місяців (з урахуванням виплачених сум пенсій).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення пенсійного органу є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки періоди роботи позивача на Крайній Півночі з 09.01.1987 по 15.07.1994 підлягає зарахуванню до страхового стажу в пільговому обчисленні: один рік, як один рік і шість місяців.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Роз`яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.

Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі первинний протокол призначення пенсії та алгоритм розрахунку стажу (форма РС-право).

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 22.10.2025 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи від загального захворювання, призначену відповідно до статті 33 Закону № 1058. Згідно статті 33 Закону № 1058 пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається, зокрема, особам з інвалідністю III групи у розмірі 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону. Первинно пенсію ОСОБА_1 обчислено із страхового стажу 36 років 4 місяці 16 днів. З урахуванням інформації щодо неотримання позивачкою пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, при призначенні пенсії по інвалідності до страхового стажу ОСОБА_1 враховано період роботи на території Російської Федерації з 09.01.1987 по 31.12.1991 відповідно до частини 1 статті 24-1 Закону № 1058. У зв`язку з припиненням для України з 19 червня 2023 року дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних державах, здійснюється відповідно до законодавства України. 10.03.2026 ОСОБА_1 засобами вебпорталу Пенсійного фонду України надала заяву про перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату від 28.05.2018 № УрБ/01/092/3910 до якої долучила, зокрема: довідки про заробітну плату за періоди з січня 1987р. по грудень 1991р., та з січня 1992р. по грудень 1993р. від 28.05.2018 року за № УрБ/01/092-3910, видані Філіалом «Уренгой буріння» ТзОВ «Газпром буріння». Заяву від 10.03.2026 опрацьовано за принципом екстериторіальності головними спеціалістами з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатом розгляду документів, доданих до заяви позивачки від 10.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області винесено рішення від 18.03.2026 № 204150009122 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Отже, при визначенні страхового стажу ОСОБА_1 не застосовано пільгове обчислення страхового стажу за періоди роботи в районах Крайньої Півночі:

з 09.01.1987 по 31.12.1990, оскільки в долучених документах відсутня інформація про період роботи за трудовим договором та розповсюдження на особу пільг щодо обчислення стажу за цей період;

з 01.01.1991 по 31.12.1991, оскільки відповідно пункту 5 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058 пільгове обчислення стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі після 01.01.1991 не провадиться.

Для врахування до страхового стажу періоду роботи на території Російської Федерації з 01.01.1992 по 15.07.1994 немає підстав, через те, що ОСОБА_1 набула необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058, а отже норми статті 26-1 Закону № 1058 до неї не застосовуються.

До набуття змін щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи особи в інших державах та доповнення Закону № 1058 статтею 26-1, пільгове обчислення страхового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі починаючи з 01.01.1991 не застосовувалось, оскільки не передбачено нормами пункту 5 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону № 1058. Таким чином дії відповідача є правомірними, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити, оскільки дії Головного управління ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 №215, суддя Калугіна Н.Є. з 28.07.2026 по 02.08.2026 перебувала у відрядженні, тому справу розглянуто з дотриманням розумного строку.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та з 22.10.2025 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи від загального захворювання, призначену відповідно до статті 33 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

19.03.2026 звернулась до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила зарахувати до її страхового стажу періоди роботи в районі Крайньої Півночі з 09.01.1987 по 15.07.1994 в пільговому обчисленні: один рік як один рік і шість місяців .

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області.

Рішенням №204150009122 від 26.03.2026 року, яке прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, відмовлено в перерахунку пенсії.

У рішенні, зокрема, вказано: «Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 19.03.2026.

Результати розгляду документів:

До заяви від 19.03.2026 ОСОБА_1 долучила довідку від 10.08.2018 № УрП/0115/0114-5886, видану ТОВ «Газпом буріння» м. Новий Уренгой Російска Федерація за період роботи 09.01.1987 по 15.07.1994.

При призначенні пенсії ОСОБА_1 зараховано до загального страхового стажу період роботи з 09.01.1987 по 31.12.1991.

Не зараховано до пільгового стажу періоду роботи з 09.01.1987 по 31.12.1991у зв`язку з відсутністю трудових договорів або інших документів, в яких зазначено факт роботи за строковим трудовим договором, період на який його було укладено і розповсюдження на особу пільг щодо обчислення стажу за цей період.

Не зараховано до стажу роботи періоду з 01.01.1992 по 15.07.1994, у зв`язку з тим, що зазначений період можливо зарахувати до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії за віком у разі відсутності необхідного страхового стажу передбаченого частинами першою-третьою статті 26 Закону.

Відмовлено в проведенні перерахунку допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами, у зв`язку з відсутністю права на перерахунок.».

Не погоджуючись із рішенням пенсійного органу щодо незарахування спірного періоду до страхового стажу в пільговому обчисленні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Ця постанова набрала чинності 02.12.2022.

Проте, у статті 13 Угоди від 13.03.1992 передбачено, що кожен учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди щодо цього учасника припиняється по спливу 6-місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цього Угоди не втрачають своєї сили і у разі її виходу з Угоди держави-учасниці, на території якої вони мешкають.

Отже, на спірний періоди роботи позивача з 01.01.1992 по 15.07.1994 поширювалась дія Угоди від 13.03.1992, яка була чинною у цей період, оскільки, Угода припинилася через шість місяців з дня отримання депозитарієм повідомлення України про вихід з Угоди, що сталося не раніше.

У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Окрім того, незважаючи на вихід України з Угоди, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13 Угоди).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 28 січня 2025 року у справі № 620/3530/22.

З огляду на викладене, доводи відповідача про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періодів її роботи з 01.01.1992 по 15.07.1994 є безпідставними, оскільки під час роботи позивачки в російській федерації вказана Угода була обов`язкова для України як держави-учасниці.

Як встановлено з матеріалів справи, у період з 09.01.1987 року по 15.07.1994 року позивач працювала в районі Крайньої Півночі, що підтверджується записами у трудовій книжці.

При цьому, відповідно до алгоритму розрахунку стажу (форма РС-право), до страхового стажу позивачки зараховано період роботи з 09.01.1987 по 31.12.1991.

Відтак, зарахуванню до страхового стажу підлягає період з 01.01.1992 по 15.07.1994.

Щодо зарахування спірного періоду у пільговому обчисленні, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1), звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Пунктом 7 Порядку №22-1 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п.7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку №22-1 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до Порядку №22-1 у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967 року.

Суд зазначає, що в цих правовідносинах спору про те, що місцевість, де працювала позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції №530/П-28 пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 року та від 29.09.1967 року та Постановою № 148.

При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, архівною довідкою.

Як встановлено з матеріалів справи, у період з 09.01.1987 року по 15.07.1994 року позивач працювала в районі Крайньої Півночі, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Крім того, у пункті 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28 чітко вказано, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Відтак, суд дійшов висновку, що з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 07 червня 2018 року у справі № 173/637/17, від 03 липня 2018 року у справі № 302/662/17-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 554/1723/17, від 18 грудня 2018 року у справі № 263/13671/16-а, від 10 січня 2019 року у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10 вересня 2019 року у справі №348/2208/16-а, від 21 серпня 2019 року у справі №750/1717/16-а, від 07 листопада 2019 року у справі №341/1327/17, яку суд відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України застосовує до спірних правовідносин.

Таким чином, наявні достатні та необхідні правові підстави для зарахування позивачу періоду роботи позивача з 09.01.1987 по 31.12.1990 до страхового стажу із застосуванням пільгового коефіцієнту один рік за один рік і шість місяців.

Разом з тим, щодо визначення трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991р., суд зазначає таке.

Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991р.

Крім того, не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., Тимчасовій угоді між Урядом України і урядом російської федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 та затвердженому відповідно до Тимчасової угоди Порядку переведення і виплати пенсій (постанова правління Пенсійного фонду України від 07.08.1996р. № 10-3).

Отже, в даному випадку суд дійшов висновку, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991р. в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.03.2023р. у справі №160/20914/21.

Відтак, в задоволенні позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу в пільговому обчисленні періодів з 01.01.1991 по 15.07.1994 належить відмовити.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №204150009122 від 26.03.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги позивача та:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №204150009122 від 26.03.2026 про відмову в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01.01.1992 по 15.07.1994 та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на Крайній Півночі з 09.01.1987 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні (один рік роботи за один рік і шість місяців) та здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 19.03.2026, з урахуванням виплачених сум пенсій.

Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №204150009122 від 26.03.2026 про відмову в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01.01.1992 по 15.07.1994 та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на Крайній Півночі з 09.01.1987 по 31.12.1990 в пільговому обчисленні (один рік роботи за один рік і шість місяців) та здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 19.03.2026, з урахуванням виплачених сум пенсій.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 03 серпня 2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна