Рішення № 138718215, 04.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокуСправа №160/5804/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу.

Суть спору: 10 березня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач 1), військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.01.2026 №220-М в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

-скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 поновити ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до оскаржуваного наказу №220-М від 17.01.2026 позивача призвано на військову службу під час мобілізації та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, дії щодо мобілізації позивача та включення його до списків особового складу частини НОМЕР_1 є незаконними та протиправними, оскільки позивач є заброньованою особою до 14.01.2027. З підстав, наведених у позові, представник позивача просив суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16 квітня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли витребувані ухвалою суду документии.

21 квітня 2026 року від відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено про те, що на підставі поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.01.2026 №29/1/426, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.01.2026 №17 ОСОБА_1 зараховано до списків військової частини та прийнято на всі види забезпечення. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.01.2026 №11-РС, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2026 №20 позивач вважається таким що прийняв посаду та приступив до виконання обов`язків гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.04.2026 №51-РС позивача призначено на посаду оператора БПЛА 4 відділення БПЛА взводу БПЛА роти БПЛА стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до рапорту позивача від 05.04.2026, наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.04.2026 №95 позивач прийняв посаду та приступив до виконання обов`язків за посадою. Всі значені вище накази реалізовано. З 17.01.2026 позивач є військовослужбовцем, виконує обов`язки військової служби та отримує за це грошове забезпечення. На переконання відповідача 2, після видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2026 №20, виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2232-ХІІ (далі Закон № 2232) та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, відповідно до якої, такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 у справі №П/9901/97/21). Отже, скасування акта індивідуальної дії після його реалізації (виконання) та вичерпання своєї дії, яким у цій справі є наказ про зарахування позивача до списків військової частини, порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.

27 квітня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач 1 зазначив про те, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 був заброньований автоматично системою 19.02.2025 о 19:00 на період з 19.02.20258 до 31.01.2026, але 16.01.2026 о 12:47 за заявою керівника організації бронювання було скасовано («дата відміни 16.01.2026») Мінцифри. За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів автоматично створено бронювання 17.01.2026 о 16:13. Процедуру призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_5 було розпочато о 12:29 17.01.2026 з моменту взяття позивача на військовий облік та закінчено о 16:13 цього ж дня підписанням поіменного списку та оскаржуваного наказу про призов шляхом накладання електронного цифрового підпису. Наказ №220-М від 17.01.2026 та поіменний список військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_5 у складі команди НОМЕР_1 , технічно неможливо було б створити в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, якби позивач був заброньований. Отже, на переконання відповідача 1, на час призову на військову службу за мобілізацією позивач не був заброньований за органами державної влади, іншими державними органами, тобто не мав оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не зверталися.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 на момент виниикнення спірних правовідноси працював у ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» на посаді інженера - конструктора.

Відповідно до війського-облікового документа (далі - ВОД) №181020221425018900023 позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з вказаними даними у ВОД та результатів бронювання за заявою №20260116-17828113 позивач ОСОБА_1 є заброньованою особою до 14.01.2027.

Позивача визнано придатним до військової служби на підставі довідки військов-лікарської комісії №2025-0715-1016-1969-3 від 15.07.2025.

Відповідно до довідки №20.02.2026 № 29/1/1221 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 17.02.2026 №220-М призваний на військову службу під час мобілізації у воєнний час та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2026 №17 солдата запасу ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення військової частини НОМЕР_1 з 17.01.2026.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2026 №20 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2026 №95 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду оператора безпілотних літальних апаратів 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .

З матеріалів справи також вбачається, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 був заброньований автоматично системою 19.02.2025 о 19:00 на період з 19.02.2025 до 31.01.2026, але 16.01.2026 о 12:47 за заявою керівника організації бронювання було скасовано Мінцифри (дата відміни - 16.01.2026).

За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів автоматично створено бронювання 17.01.2026 о 16:13.

Процедуру призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 розпочато о 12:29 17.01.2026 з моменту взяття позивача на військовиий облік в ІНФОРМАЦІЯ_8 , а закінчено процедуру мобілізації 17.01.2026 о 16:13 підписанням поіменного списку та оскаржуваного наказу про призов.

Вважаючи, що його протиправно призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

В силу вимог частини 6 статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 №1932-XII (далі - Закон №1932-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Також, статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Відповідно до вимог статей 20, 22 Закону №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Так, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Абзацом 4 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону №3543-XII зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до пункту 1 Положення "Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з абз.2, 3 п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За змістом п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Відповідно до абз.9 п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

За приписами п.15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний, серед іншого, організовувати проведення перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини, перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону №3543-XII.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (надалі по тексту також - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.

При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Відповідно до ст.24 Закону №3543-ХІІ бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період.

Згідно з ч.1 ст.25 Закону №3543-ХІІ бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу, зокрема, на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень).

За змістом ч.2 цієї статті порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

Відповідно до ч.3 ст. 25 Закону №3543-ХІІ, органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.

Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання (ч. 2ст. 25 Закону № 3543-XII).

Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання (ч. 2ст. 25 Закону №3543-XII).

Механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. №76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 р. №1332).

Відповідно до п.3 цього Порядку бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється за списками військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (далі - список), в електронній формі засобами Порталу Дія.

Заброньованим військовозобов`язаним надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відстрочка).

Не підлягають бронюванню військовозобов`язані, які згідно із законом не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Військовозобов`язані, зазначені у пункті 1 цього Порядку, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.

Строк дії відстрочки не може перевищувати: строку проведення мобілізації - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах другому і третьому пункту 1 цього Порядку;

строку дії контракту (договору) на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, - для військовозобов`язаних, зазначених в абзаці четвертому пункту 1 цього Порядку;

12 місяців - для військовозобов`язаних, зазначених в абзацах п`ятому та сьомому пункту 1 цього Порядку.

Для цілей бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, засобами Порталу Дія Мінекономіки формує та веде Єдиний перелік органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій для бронювання військовозобов`язаних (далі - Єдиний перелік), до якого включаються державні органи та органи, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку, критично важливі підприємства, критично важливі установи.

Мінекономіки вносить до Єдиного переліку державні органи та органи, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цього Порядку. Відповідний державний орган, який прийняв рішення про визначення підприємств, установ, організацій критично важливими підприємствами, критично важливими установами, вносить до Єдиного переліку такі критично важливі підприємства та критично важливі установи.

Відомості, які містить Перелік наведені у п.15 цього Порядку, зокрема, відомості щодо державного органу, підприємства, установи, що подає списки; повне найменування юридичної особи та відокремленого структурного підрозділу юридичної особи (у разі наявності); код згідно з ЄДРПОУ юридичної особи (у разі наявності) та відокремленого структурного підрозділу юридичної особи (у разі наявності); місцезнаходження юридичної особи та відокремленого підрозділу юридичної особи (у разі наявності) (крім критично важливих підприємств, а також критично важливих установ, які визначені Мінстратегпромом); підстава внесення до переліку; дата початку та дата закінчення державного контракту (у разі коли підставою є постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, необхідних для забезпечення потреб Збройних Сил або інших військових формувань); дата прийняття і номер рішення відповідного державного органу про визначення підприємства, установи, організації критично важливим підприємством чи критично важливою установою, рішення МЗС, Секретаріату Кабінету Міністрів України про затвердження переліку критично важливих установ; реквізити відповідного рішення щодо збільшення ліміту бронювання; ліміт бронювання; кінцева дата бронювання; відмітка про обов`язковість перевірки на відповідність вимогам, визначеним в абзаці третьому пункту 8 цього Порядку.

Відповідно до положень п.п. 25, 28, 29, 30 Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2024 №1332) бронювання військовозобов`язаних здійснюється засобами Порталу Дія за списками, які формуються керівником державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженою ним особою. Формування списку засобами Порталу Дія завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або керівника державного органу, який прийняв рішення про визначення відповідного підприємства, установи, організації критично важливим підприємством чи критично важливою установою, або уповноваженої ним особи та надсилається до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Протягом 72 годин з моменту формування списку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів переведення військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично. Інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.

При цьому, відповідно до п. 31 Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час надана відстрочка підлягає анулюванню в разі: 1) закінчення строку її дії; 2) завершення критично важливим підприємством виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань; 3) позбавлення підприємства, установи, організації статусу критично важливого підприємства, критично важливої установи державним органом, який прийняв рішення про визначення їх критично важливою установою; 4) ліквідації органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи; 5) звільнення військовозобов`язаного з органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи (крім звільнення з посади з подальшим призначенням на іншу посаду в межах одного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, критично важливого підприємства, критично важливої установи); 6) тимчасового припинення дії трудового договору військовозобов`язаного з критично важливим підприємством, критично важливою установою; 7) обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування засобами Порталу Дія; 8) обґрунтованого подання керівника критично важливого підприємства, критично важливої установи, але не частіше ніж один раз на місяць засобами Порталу Дія; 9) надання відстрочки з інших причин, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; 10) припинення укладеного договору (контракту) або закінчення строку призначення - для працівників спеціалізованих установ ООН, міжнародних судових органів, міжнародних та неурядових організацій та установ, членом, учасником або спостерігачем у яких є Україна відповідно до укладених міжнародних договорів України; 11) невиконання оператором протимінної діяльності протягом шести місяців робіт з розмінування (гуманітарного розмінування) за сертифікованим процесом (процесами) на основі інформації, поданої Центром протимінної діяльності; 12) невідповідності військовозобов`язаного умовам, зазначеним в абз. 3 п. 8 цього Порядку; 13) звільнення з посади священнослужителя (за заявою ДЕСС в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов`язаного працівника, що формується на основі інформації, поданої юридичною особою - релігійною організацією).

Щодо наявності у позивача статусу заброньованого на момент призову на військову службу, суд зазначає таке.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 був заброньований автоматично системою 19.02.2025 о 19:00 на період з 19.02.2025 до 31.01.2026, але 16.01.2026 о 12:47 за заявою керівника організації, де працював ОСОБА_1 , бронювання було скасовано Мінцифри (дата відміни - 16.01.2026).

За даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів автоматично створено бронювання 17.01.2026 о 16:13.

Процедуру призову на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_4 розпочато о 12:29 17.01.2026 з моменту взяття позивача на військовиий облік в ІНФОРМАЦІЯ_8 , а закінчено процедуру мобілізації 17.01.2026 о 16:13 підписанням поіменного списку та оскаржуваного наказу про призов.

На переконання відповідача 1, на час початку процедури призову на військову службу за мобілізацією позивач не був заброньований за органами державної влади, іншими державними органами, тобто, не мав оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, з огляду на таке.

Вирішальним питанням, яке підлягає вирішенню в спірних правовідносинах, є те, чи мав працівник право на відстрочку (бронювання) на момент прийняття рішення про призов на військову службу.

На переконання суду, початок процедури призову (17.01.2026 о 12:29) не породжує правових наслідків для військовозобов`язаного, оскільки початок процедури не змінює правового статусу військовозобов`язаної особи. Так, особа ще не вважається мобілізованою, з військового обліку не знята, її право на відстрочку не припиняється та жодних юридичних наслідків щодо проходження військової служби для позивача не виникає.

До моменту видання наказу про мобілізацію особа не набуває статусу мобілізованої та ще перебуває в статусі військовозобов`язаної особи.

Відповідно, саме на момент видання наказу ТЦК та СП зобов`язаний перевірити наявність чи відсутність законних підстав для призову. Якщо на цей момент у Єдиному державному реєстрі вже існували відомості про чинне бронювання, суб`єкт владних повноважень був позбавлений повноважень приймати наказ про мобілізацію такої особи.

Відтак, законність мобілізації в частині врахування суб`єктом владних повноважень наявного у військовозобов`язаної особи статусу «заброньований» повинна оцінюватися на момент прийняття ТЦК та СП оскаржуваного наказу про мобілізацію, а не на момент початку мобілізаційних заходів.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем 1, що позивача за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів автоматично заброньовано 17.01.2026 о 16:13 та закінчено процедуру мобілізації 17.01.2026 о 16:13 підписанням поіменного списку та оскаржуваного наказу про призов.

Докази того, що оскаржуваний наказ про мобілізацію був прийнятий раніше, ніж виникла відстрочка, матеріали справи не містять.

З цих підстав суд виснує, що на момент мобілізації позивача останній був заброньованим за ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» та мав відстрочку від призову на військову службу.

Адміністративний орган не може посилатися на те, що процедура мобілізації була розпочата раніше, ніж працівник був заброньований, якщо до моменту прийняття оскаржуваного наказу змінилися юридично значущі обставини. Це відповідає загальним принципам адміністративного права, які, серед іншого, визначають, що рішення має бути законним на момент його прийняття, а орган влади повинен врахувати всі обставини, що існують на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, суд звертає увагу, якщо і бронювання, і наказ про мобілізацію мають однакову часову позначку (16:13), то відповідно до принципу розподілу тягаря доказування у спорах із суб`єктом владних повноважень, саме ТЦК та СП повинен довести, що на момент прийняття наказу бронювання ще не було чинним.

Якщо Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів містить відомості щодо часу до хвилини, а не до секунд, і неможливо встановити послідовність подій, така невизначеність повинна тлумачитися на користь особи.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача 1 про «технічну неможливість» створення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів наказу за умови наявності чинного бронювання у позивача, з огляду на таке.

В межах спірних правовідносин суд не надає оцінку роботі інформаційних систем, а насамперед оцінює відповідність дій суб`єкта владних повноважень вимогам законодавства під час здійснення процедури мобілізації.

Суд зазначає, що незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.01.2026 №220-М в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі №9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі №9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі №990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Можливість оскарження актів індивідуальної дії не шкодить самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Тобто індивідуально-правові акти можуть бути предметом оскарження в адміністративній справі.

При цьому, чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб`єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видавати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень, в даному випадку начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу, має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача.

Суд, з урахуванням вищевикладеного, висновує, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів як позивача так і інших громадян з боку районного ТЦК та СП.

З урахуванням вищевказаного, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.01.2026 №220-М в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення для проходження військової служби, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2026 № 17 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та в частині зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу в/ч, суд зазначає, що порушення прав позивача відбулося внаслідок видання протиправного наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації від 17.01.2026 №220-М.

Незаконна мобілізація може порушувати права громадян, зокрема право на свободу та право на обрання форми служби.

Захист цих прав може включати звернення до суду, а також право на звільнення з військової служби, якщо незаконна мобілізація є наслідком порушення закону.

В даному випадку, суд звертає увагу, що хоч Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже ефективним способом захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов`язання в/ч НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу та звільнити його з військової служби.

Суд зазначає, що наказ про призов позивача та зарахування до списків особового складу не є актами, що вичерпали свою дію, оскільки вони створюють триваючий правовий стан перебування особи на військовій службі. Залишення цих наказів у силі, попри скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.01.2026 №220-М, призводить до правової колізії, за якої особа фактично перебуває у статусі військовослужбовця попри визнання її мобілізації протиправною.

При цьому, постанова Верховного Суду у справі №160/2592/23 про визнання процедури призову незворотною, не є зразковою, а стосується конкретного випадку військовослужбовця, який майже через рік звернувся до суду з позовом про непроходження ВЛК. Відтак, обставини цієї справи відмінні від тих, що у справі №160/2592/23.

Визнання протиправним та скасування наказу про призов громадянина України на військову службу під час мобілізації має своїми правовими наслідками зміну його правового статусу з військовослужбовця на резервіста та протиправність решти актів індивідуальної дії (наказів), що пов`язані з проходженням ним військової служби, оскільки вони є похідними від відповідного наказу про призов.

Суд розуміє, що питання відстрочки або звільнення від мобілізації є надзвичайно важливими та чутливими темами в умовах введеного на території України воєнного стану та браку мобілізаційних ресурсів. Проте, зазначені обставини не можуть бути виправданням порушень, які відбулися в спірних правовідносинах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд керується також ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, рішенням суду у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Натомість, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 поновити ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки права в цій частині на момент звернення до суду не є порушеними, що свідчить про передчасність заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.

Судом не вирішується питання розподілу судового збору, оскільки позивач є особою, яка звільнена від сплати судового збору.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), військової частини НОМЕР_1 (Ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.01.2026 №220-М в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .

Скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.01.2026 №17 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон