Рішення № 138718095, 04.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 рокуСправа №160/696/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 13.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку ОСОБА_1 з 20.12.2020 по 27.11.2025 у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні;

-стягнути з Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців», середній заробіток за період з 20.12.2020 по 27.11.2025 у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні у розмірі - 1886212,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач допустив затримку розрахунку при звільненні, у зв`язку з чим виникли підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29 січня 2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 державного університету науки і технолгій надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на військовослужбовців, які проходять військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, норми статей 116 і 117 КЗпП України не поширюються. Крім того, Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 22.12.1999 № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці зазначив, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо). Виходячи з наведеного, на військовослужбовців, які проходять військову службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, Кодекс законів про працю України не поширюється. Відповідач не погоджується також з розрахунком середнього заробітку, наведеним у позовній заяві. Наголошує, що компенсація за несвоєчасний розрахунок не може нараховуватися більш як за 6 (шість) місяців. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у період з 04.06.2010 по 20.12.2022 проходив службу на Кафедрі військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій.

Наказом від 20.12.2022 №294 з 20.12.2022 полковника ОСОБА_1 , звільненого з військової служби наказом від 08.12.2022 №101, виключено зі списків особового складу Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій, всіх видів грошового забезпечення, продовольчого забезпечення та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для зарахування на військовий облік.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 160/20687/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян станом на 01.01.2018 для визначення розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 29.01.2020 до 20.12.2022.

Зобов`язано Кафедру військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної транспортної служби Українського державного університету науки і технологій здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 до 20.12.2022, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, що встановлені шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних громадян, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021 та на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до Постанови №704 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції від 28.11.2025, Кафедрою військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технології рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 160/20687/24 було виконано, а грошові кошти перераховано позивачу 28.11.2025 у розмірі 439 882, 84 грн.

29.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку від дати виключення зі списків ОСОБА_2 по дату виплати грошового забезпечення, а саме за період з 20.12.2022 до 27.11.2025.

Відповіді на вказану заяву по суті заданих питань позивач не отримав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Постанова Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" та Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 не містять норм щодо виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку в зв`язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.

Необхідно зазначити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що встановлює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №807/3664/14, від 31 жовтня 2019 року у справі №2340/4192/18.

Отже, суд вважає, що нерозповсюдження на військовослужбовців норм Кодексу законів про працю України стосується лише норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати. Разом з тим, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що встановлює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, тому щодо них необхідно застосувати положення Кодексу законів про працю України, а саме: статей 116, 117 цього Кодексу, оскільки трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин.

Відтак, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Частина 1 статті 47 Кодексу законів про працю України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, у редакції, що була чинною станом на час звільнення позивача, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 Кодексу законів про працю України, у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Враховуючи, що позивачу не виплачено грошове забезпечення у повному обсязі у день звільнення, суд вважає, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз`яснено у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Абзацом третім пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивача звільнено з військової служби з 20.12.2022, а виплата грошового забезпечення у повному обсязі відповідачем здійснена 28.11.2025, що не заперечується відповідачем.

Виходячи з вимог викладених у позовній заяві, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час розрахунку при звільненні підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з наявними в матеріалах справи банківською випискою від 28.11.2025 позивачу виплачено 28.11.2025 грошове забезпечення за рішенням суду у справі №160/20687/24 в розмірі 439882,84 грн.

Право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивач набув за наслідком розгляду справи №160/20687/24 (рішення набрало законної сили 18.06.2025), коли судом був вирішений спір про право щодо належних позивачу при звільненні сум та встановлена протиправна бездіяльність відповідача в частині непроведення належного розрахунку при звільненні.

Суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX від 01.07.2022 (далі - Закон №2352-ІХ), яким викладено в новій редакції норму ст.117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

Щодо розрахунку грошового забезпечення за два повних місяця перед звільненням та розміру середньоденного заробітку.

Відповідно до абз. четвертого п. 2 Порядку №100 середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пп. б) п. 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються, серед іншого, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Середня заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за два повних місяця перед звільненням складає 47131,20 грн. (22901,90 грн. за жовтень 2022 року та 24229,30 грн. за листопад 2023 року), з урахуванням положень пп. б) п. 4 Порядку №100. Зазначені обставини підтверджуються наданою позивачем до суду довідкою про розмір грошового забезпечення позивача.

Середня заробітна плата розрахована без урахування винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 30000,00 грн.

Так, до складу середньої заробітної плати не повинна включатися винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022№168, оскільки така винагорода є одноразовою виплатою, не має постійного характеру та фіксованого розміру, розраховується пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань, не залежить ані від посади, ані від військового звання чи вислуги років та виплачується при дотриманні певних умов та за наявності чітко визначених підстав. Відтак, додаткова винагорода на період дії воєнного стану є окремим видом додаткової винагороди, запровадженої на час дії воєнного стану. Вона не входить до структури основного забезпечення, а нараховується за фактом виконання завдань.

Наведені відповідачем у відзиві суми грошового забезпечення позивача за жовтень та листопад 2022 року судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач документально зазначені обставини не підтвердив.

Відтак, середньоденний заробіток в цілях розрахунку середнього заробітку у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні складає 772,64 грн. (22901,90 грн. +24229,30 грн./61= 772,64 грн.).

Отже, сума середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні за 6 місяців (180 днів) становить 139075,20 грн. = 772,64 грн (середньоденний заробіток позивача) х 180 днів, а не та, яка заявлена позивачем в прохальній частині позову (1886212,50 грн.).

З цих підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача буде стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 139075,20 грн.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не вирішується питання стягнення судового збору у даній справі, оскільки позивач є учасником бойових дій, який звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій (Ідентифікаційний код: 44508029, місцезнаходження: 49010, м. Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 2) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку ОСОБА_1 у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні.

Стягнути з Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій на користь ОСОБА_1 середній заробіток у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні у розмірі 139075,20 грн. (сто тридцять дев`ять тисяч сімдесят п`ять гривень двадцять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон