Рішення № 138717829, 04.08.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 серпня 2026 р. Справа № 120/8694/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань №1" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що з 1 вересня 2016 року його офіційно залучено до програми диференційованого виховного впливу «Фізкультура і спорт». Проте адміністрація установи не створила належних умов для занять: у прогулянкових двориках площею 20 25 кв.м повністю відсутній необхідний спортінвентар, окрім брусів та перекладини, встановлених ще у 2002 році. Позивач вказує на наявність у нього хронічних кардіологічних захворювань та стверджує, що потребує тренажерів за медичними показаннями.

Відтак, просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати ДУ «Вінницька УВП (№ 1)» невідкладно встановити у прогулянкових двориках стіл для настільного тенісу, велотренажер, кардіотренажер, силовий тренажер, штангу та гантелі.

Ухвалою судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті справи.

У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, хоча копія ухвали про відкриття провадження доставлена до його електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується відповідною довідкою.

Так, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина 6 стаття 162 КАС України).

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 засуджений до довічного позбавлення волі та з 14.01.2001 відбуває покарання у державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".

Згідно з матеріалами справи та характеристики від 07.08.2024, позивач залучений до програми «Фізкультура і спорт» та забезпечений доступом до щоденних прогулянок.

Згідно з Медичною довідкою від 08.10.2024 за підписом лікаря-терапевта Тетяни Сьомкіної, позивач має діагнози: ІХС. Кардіосклероз атеросклеротичний. Екстрасистолія транзиторна. СН 0-Іст. ФК-Іст. Ситуаційна гіпертензія. Рекомендовано контроль обстежень та містить приписи щодо медикаментозного лікування.

Суд підкреслює, що жоден запис у наданій медичній довідці не містить індивідуальних лікарських рекомендацій, медичних приписів або вимог щодо необхідності фізичних навантажень саме на велотренажері чи кардіотренажері.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (ч. 3 ст. 63 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 1 КВК України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Кримінально-виконавчого кодексу України).

Статтею 5 КВК України визначено, що кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, поваги до прав і свобод людини, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.

Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (частини 1, 2 статті 7 КВК України).

Згідно з ч. 1 ст. 9 КВК України засуджені зобов`язані: виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб; виконувати встановлені законодавством вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідують установи виконання покарань, а також до інших засуджених; з`являтися за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань, уповноваженого органу з питань пробації.

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу (частина 2 статті 151 КВК України).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.

Правові та організаційні засади діяльності органів внутрішніх справ і пенітенціарної системи у сфері виховання регламентує Наказ Міністерства юстиції України від 04.11.2013 № 2300/5, яким затверджено Положення про відділення соціально-психологічної служби (далі - Положення № 2300/5).

Відповідно до зазначеного Положення № 2300/5, основним завданням відділення є організація диференційованого виховного впливу на засуджених, створення умов для їх виправлення та ресоціалізації.

Згідно п. 9 розділу І Положення № 2300/5 соціально-виховна та психологічна робота із засудженими здійснюється відповідно до індивідуальних програм, які складаються за результатами медичного обстеження, психодіагностики і психолого-педагогічного вивчення, кримінологічної, кримінально-правової характеристики, оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення та реалізуються, в тому числі за допомогою програм диференційованого виховного впливу.

Корисна ініціатива засуджених реалізується шляхом їх участі у програмах диференційованого виховного впливу, роботі гуртків за інтересами (прикладної творчості, художньої самодіяльності тощо) та у спортивних секціях, порядок роботи яких затверджується наказом начальника установи (п. 10 Положення № 2300/5).

Аналіз норм Положення № 2300/5 дає підстави стверджувати, що вибір конкретних форм, методів та засобів виховного впливу віднесений до виключної компетенції адміністрації установи, яка діє з урахуванням наявного ресурсного забезпечення, режимних вимог та індивідуальних психологічних особливостей засуджених.

Таким чином, факт залучення позивача до програми диференційованого впливу „Фізкультура і спорт свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов`язків щодо організації корисної діяльності останнього.

Суд наголошує, що зазначене Положення визначає виключно загальні організаційно-правові засади ресоціалізації, а не конкретні матеріально-технічні параметри чи торгові марки спортивного інвентарю, що підлягає закупівлі.

Разом з тим, Наказом Міністерства юстиції України № 2823/5 від 28 серпня 2018 року затверджено Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, що регламентують права засуджених та режим тримання. Наказом Мін`юсту № 2367/5 від 06 серпня 2024 року внесено зміни, що оновлюють вимоги до матеріально-технічного облаштування прогулянкових двориків у камерах.

Відповідно до пункту 6 розділу ХХ цих Правил фізкультурно-оздоровчі заходи серед засуджених проводяться у встановлений розпорядком дня час та в межах установи виконання покарань. У виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах та дільницях соціальної реабілітації (адаптації) такі заходи можуть проводитися за межами жилої зони установи виконання покарань, але в межах дислокації установи.

Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів щодо забезпечення засуджених спортивним обладнанням, інвентарем та настільними іграми (шахи, шашки, нарди, доміно), користуватися якими засуджені можуть у вільний від роботи час.

Для засуджених у локальних секторах встановлюються перекладина і бруси, а також за можливості їх розміщення - стіл для гри в настільний теніс, велотренажер, кардіотренажер, силовий тренажер, лава для жиму з прикріпленими до неї сталевими тросами штангою та гантелями..

Для засуджених, які тримаються у ДІЗО, ПКТ (ОК), карцері та ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, у прогулянкових двориках встановлюються перекладина і бруси, лавка, яка надійно кріпиться до підлоги, а також за можливості їх розміщення - стіл для гри в настільний теніс, велотренажер, кардіотренажер, силовий тренажер, лава для жиму з прикріпленими до неї сталевими тросами штангою та гантелями.

Аналізуючи зазначені нормативні акти, суд приходить до висновку, що зазначені норми чітко розділяють спортивний інвентар на імперативний (обов`язковий до встановлення: перекладина, бруси, лавка) та факультативний. Встановлення розширеного переліку тренажерів та столів для тенісу обмежено законодавцем чіткою умовою «за можливості їх розміщення».

Застосування такого формулювання свідчить про наявність у відповідача дискреційних повноважень. Адміністрація установи має право самостійно оцінювати сукупність факторів: площу і геометричні параметри прогулянкових двориків, архітектурні особливості режимного об`єкта, вимоги безпеки охорони та наявність фінансових асигнувань.

Натомість, суд не може перебирати на себе внутрішні управлінські функції установи. Оскільки дворики обладнані обов`язковим інвентарем (перекладина, бруси), мінімальні стандарти виконано, що виключає факт протиправної бездіяльності відповідача.

Суд зауважує, що твердження позивача про обов`язковість надання йому кардіотренажерів за станом здоров`я повністю спростовуються доданою ним медичною довідкою від 08.10.2024. Зафіксований у довідці комплекс кардіологічних діагнозів (ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, серцева недостатність та гіпертензія) супроводжується виключно чіткими приписами щодо медикаментозної терапії (прийом препаратів Бісопролол, Симвастатин, АСК) та рекомендаціями щодо регулярного контролю артеріального тиску і рівня глюкози. У медичній довідці відсутній будь-який запис, медичний висновок чи імперативне застереження лікаря про необхідність занять саме на велотренажерах чи кардіообладнанні. За відсутності клінічних показань вимоги засудженого є лише суб`єктивним прагненням.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази наявні в матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП та паспорт громадянина України - відсутні, місце відбування покарання- АДРЕСА_1 )

Відповідач: Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (вул. Брацлавська, 2, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 08562602)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна