Рішення № 138717504, 03.08.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/561/26 пров. №2/478/418/2026

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

03 серпня 2026 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В с т а н о в и в:

29 квітня 2026 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19 березня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний», який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором S8. Відповідно до умов якого останній надано кредит без конкретної споживчої мети на умовах строковості, зворотності, платності, у розмірі 5600 грн, строком на 365 днів з правом повернення достроково, орієнтовний строк повернення кредиту 18 днів з моменту отримання кредиту, зі сплатою відсотків у розмірі 2% за кожен день користування. ОСОБА_1 не в повній мірі виконувала взяті на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснювала погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

01 грудня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №1-12, за умовами якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний» від 19 березня 2021 року.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за умовами якого ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний» від 19 березня 2021 року.

В свою чергу 10 березня 2026 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/26, за умовами якого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний» від 19 березня 2021 року. Станом на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед кредитодавцем фактором становить 84356 грн 16 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 5600 грн та заборгованості за відсотками - 78756 грн 16 коп.

Крім того, 10 квітня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №3973727 про надання споживчого кредиту, який було підписано електронним підписом позичальника шляхом відтворення одноразового ідентифікатора М475552. Відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 11500 грн, строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,90% в день. ОСОБА_1 не в повній мірі виконувала взяті на себе обов`язки за кредитним договором, не здійснювала погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

30 листопада 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено Договір факторингу №30112021, за умовами якої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором №3973727 про надання споживчого кредиту від 10 квітня 2021 року.

23 травня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №23/05/24, за умовами якої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором №3973727 про надання споживчого кредиту від 10 квітня 2021 року. Станом на дату відступлення права вимоги, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед кредитодавцем фактором становить 35960 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 11500 грн та заборгованості за відсотками - 24460 грн.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість: за Договором про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний» від 19 березня 2021 року у розмірі 37968 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 5600 грн та заборгованості за відсотками - 32368 грн, та за Договором №3973727 про надання споживчого кредиту від 10 квітня 2021 року у розмірі 35960 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 11500 грн та заборгованості за відсотками - 24460 грн, у загальному розмірі 73928 грн, судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 25000 грн та витрат повязаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2662 грн 40 коп.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25 травня 2026 року відповідачем ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України, в електронному вигляді, подано до суду відзив на позов, в якому не заперечує факту укладення Договору про надання фінансових послуг №2107833837302, між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та нею від 19.03.2021 року, та Договору про надання споживчого кредиту №3973727, між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та нею від 10.04.2021 року, та факту отримання кредитних коштів, у розмірі 11500 грн та у розмірі 5600 грн, проте не погоджується із сумою заборгованості, що заявлена до стягнення згідно Договору про надання фінансових послуг №2107833837302 від 19 березня 2021 року, та Договору про надання споживчого кредиту №3973727 від 10 квітня 2021 року, просить врахувати принципи розумності, справедливості та співмірності при визначенні остаточного розміру заборгованості, що підлягає стягненню. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів відмовити, а також при визначенні розміру витрат на правову допомогу просить суд врахувати, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу є завищеною та необґрунтованою, тому просить суд зменшити їх до мінімального розміру. Окрім того, у відзиві на позов зазначає, що заявлені позивачем до стягнення розміри процентів є непропорційними та такими, що не відповідають принципам добросовісності, розумності та справедливості, оскільки нараховані первісними кредиторами після закінчення строків дії кредитних договорів. Просить суд частково задовольнити позовні вимоги, у задоволенні позову в частині стягнення відсотків відмовити з підстав викладених у відзиві та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, або зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

28 травня 2026 року представником позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я., в порядку ст.179 ЦПК України, в електронному вигляді через систему «Електронний суд», подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою вважає, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладеного правочину та нормам чинного законодавства. Зокрема, з посиланням на доводи аналогічні позовній заяві зазначила, що проценти нараховані первісними кредиторами відповідно до вимог та умов Договорів і підлягають стягненню з відповідача у повному розмірі. Звертає увагу на те, що розмір витрат на правову допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачем за результатами розгляду даної справи. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я.Я. та відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів.

17 червня 2026 року на виконання вимог ухвали суду від 02 червня 2026 року ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» надано докази, що вимагав суд.

25 червня 2026 року на виконання вимог ухвали суду від 02 червня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надано докази, що вимагав суд.

Представник позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Колосов А.В. в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, але від неї надійшла заява в якій вона просить справу розглядати без її участі, підтримує доводи та обґрунтування позиції висловлені у відзиві.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Матеріалами справи встановлено, що 19 березня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний», відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 5600 грн строком на 18 днів, зі сплатою відсотків відповідно до п.1.4 договору.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтованого строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у 1.4. (а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процента ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.(б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процента ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.(в); д) тип процентної ставки- фіксована.

Граничний строк кредитування (строк дії договору) договору становить 1 рік (п.1.9. Договору).

Згідно з п.4.1. Договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті: smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа.

У п.4.3. Договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Відповідно до п.4.15. Договору сторони дійшли згоди, що цей договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором S8 Шубович (Кулініч) В.В. Аналогічна інформація зазначена в Додатку №1 до Кредитного договору, Заява-Анкета, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором S8 ОСОБА_1 .

Із Додатку №1 до Договору про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний» від 19 березня 2021 року. Заява-Анкета підтверджено, що ОСОБА_1 ознайомившись з примірним (типовим) кредитним договором та усіма його додатками, включаючи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ», що розміщені на Офіційному сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа та погодившись з ними, просила надати їй кредит на особисті потреби у розмірі: 5600 грн. Орієнтовний строк повернення кредиту - 18 днів з моменту отримання кредиту. На підставі Заяви-Анкети, наданих ним особисто на сайті smk.zp.ua та www.bistrozaim.uа та на підставі замовлення кредитних коштів з її особистого номеру телефону НОМЕР_1 , відповідач просила надавати їй кредит у подальшому на картковий рахунок № НОМЕР_2 .

У додатку №2 до Договору про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний» від 19 березня 2021 року викладений Графік платежів, який 19.03.2021 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S8, відповідно до якого строк, на який надано кредит, з 19 березня 2021 року по 05 квітня 2021 року, кількість днів - 18 днів; сума кредиту - 5600 грн; проценти за користування кредитом 2016 грн. Чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період складає 7616 грн.

На підтвердження укладення Договору про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний» від 19 березня 2021 року ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» надано Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. Стандартизована форма), який 19.03.2021 року підписаний відповідачем ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором S8.

Повідомленням директора ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» від 03 лютого 2026 року підтверджується, що ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» повідомило ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» на виконання укладеного договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» здійснено наступний переказ грошових коштів: Деталі транзакції: номер карти НОМЕР_2 ; власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK; категорія карти: НОМЕР_3 ; час запиту: 19 березня 2021 року 11:25:02; номер договору згідно інформації від кредитора 2107833837302; сума - 5600 грн; валюта: UAH. Інформацію про держателя вищевказаної банківської картки та про рух коштів по ній в повній мірі володіє банк-емітент цієї карти.

Отже, свої зобов`язання за Договором про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний» від 19 березня 2021 року ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» виконало в повному обсязі та у строк визначений умовами Договору, а відповідач ОСОБА_1 не в повній мірі виконала свої зобов`язання.

01 грудня 2021 року між ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до якого ТОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги щодо боржників, в тому числі, щодо боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний» від 19 березня 2021 року.

В подальшому ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», відповідно до Договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі, щодо боржника ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний» від 19 березня 2021 року.

10 березня 2026 року між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (Первісний кредитор) та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/26 за умовами якої Первісний Кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні права вимоги до боржників за кредитними договорами у відповідності до реєстру боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Реєстру боржників до Договору №10-03/26 від 10 березня 2026 року.

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання фінансових послуг №2107833837302 «Стандартний» від 19 березня 2021 року, станом на 05 квітня 2026 року становить 84356 грн 16 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 5600 грн, та заборгованості за відсотками 78756 грн 16 коп.

10 квітня 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №3973727 шляхом його підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М475552».

Так, за умовами Договору ОСОБА_1 отримала від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредит на суму 11500 грн (п.1.3. Договору); строком на 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору (п.1.4. Договору); процентна ставка визначена як: стандартна 1,90% в день (застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього Договору), знижена процентна ставка 1,425% в день застосовується у разі якщо споживач у межах строку, визначеного в п.1.4. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк (п.1.5. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору кошти кредиту надаються ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки НОМЕР_4 .

Пунктом 4.3. Договору передбачено порядок автопролонгації строку кредиту.

Згідно п.4.3.1. Договору сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Сторонами погоджено та підписано Графік платежів, який є Додатком №1 до Договору про надання споживчого кредиту №3973727 від 10 квітня 2021 року, згідно якого Позичальник здійснює повернення суми позики до 10.05.2021.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надав відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 11500 грн на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позичальником при укладанні кредитного договору, а саме: № НОМЕР_4 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Крім цього, АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь, з якої вбачається що на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ), на яку було здійснено зарахування коштів на суму 5600 грн від 19.03.2021 року, та на суму 11500 грн від 10.04.2021 року, що підтверджено наданими АТ КБ «ПриватБанк» виписками по рахунку № НОМЕР_6 ( НОМЕР_7 ), за період з 19.03.2021 року по 24.03.2021 року, та за період з 10.04.2021 року по 15.04.2021 року.

Отже, свої зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №3973727 від 10 квітня 2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало в повному обсязі та у строк визначений умовами Договору, а відповідач ОСОБА_1 не в повній мірі виконала свої зобов`язання.

30 листопада 2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено Договір факторингу №30112021, за умовами якої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором №3973727 про надання споживчого кредиту від 10 квітня 2021 року.

23 травня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №23/05/24, за умовами якої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за Договором №3973727 про надання споживчого кредиту від 10 квітня 2021 року, що підтверджується Витягом з Реєстру боржників до Договору №23/05/24 від 23 травня 2024 року.

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №3973727 від 10 квітня 2021 року, станом на 01 лютого 2022 року становить 35960 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 11500 грн, та заборгованості за відсотками 24460 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст.3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно норми ст.1050 ч.1 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму кредиту, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.

В свою чергу, нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Відповідач в порушення умов кредитних договорів не виконала зобов`язання по сплаті кредитів та відсотків, в результаті чого виникла заборгованість в загальному розмірі 73928 грн, так відповідач порушила вимоги ст.ст.526, 530 ЦК України відповідно до яких зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений договором строк.

Водночас суд вважає, що вимоги позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 відповідно до Договору про надання споживчого кредиту №3973727 від 10 квітня 2021 року заборгованості за відсотками у повному розмірі необгрунтованими з огляду на таке.

Частина 1 ст.598 ЦК України визначає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню) припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18).

Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із п.1.4. Договору строк кредиту 30 днів. Також у даному пункті зазначено, що строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору.

Строк кредиту може бути продовжено: за ініціативою споживача на кількість днів, визначену в п.1.4. Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2. Договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п.4.3. Договору (п.4.1. Договору).

Сторони домовились, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (п.4.3.1. Договору).

Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в п.4.3.1. Договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у Споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою Споживача, у порядку передбаченому п.4.2. Договору (п.4.3.2. Договору).

Таким чином, максимальний строк дії договору становив 120 днів (30 днів + 90 днів), тобто до 07 серпня 2021 року, а тому з даного моменту кредитор втратив право нараховувати відсотки за користування кредитним коштами.

З розрахунку заборгованості вбачається, що загальна заборгованість станом на 07 серпня 2021 року становить 30060 грн 50 коп., з яких тіло кредиту 11500 грн, а відсотки 18560 грн 50 коп.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про необхідність зменшення суми заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №3973727 від 10 квітня 2021 року з 35960 грн до 30060 грн 50 коп.

За Договором про надання фінансових послуг №2107833837302 від 19 березня 2021 року, відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 5600 грн, строк дії кредитного договору - 1 рік. Отже, за цим кредитним договором відповідач зобов`язана сплати відсотки в розмірі 32368 грн, а загальна заборгованість становить 37968 грн.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про надання фінансових послуг №2107833837302 від 19 березня 2021 року у розмірі 37968 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 5600 грн та заборгованості за відсотками - 32368 грн, та заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №3973727 від 10 квітня 2021 року у розмірі 30060 грн 50 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 11500 грн та заборгованості за відсотками - 18560 грн 50 коп.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

В силу вимог п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст.246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч.2 ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.

Згідно п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За правилами оцінки доказів, встановлених ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19, від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, пункту 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв ст.143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені позивачем витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, що підлягає віднесенню на сторону відповідача з покладенням на останнього обов`язку відшкодувати такі витрати.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02 липня 2024 року.

Згідно з Витягу акта №31 про надання юридичної допомоги від 31 березня 2026 року вбачається, що Клієнту на підставі договору була надана наступна правова допомога:

1) надання усної консультації з вивчення документів (2 години) 4000 грн;

2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (6 годин) 18000 грн;

3) письмова (1 година) 3000 грн.

Щодо витраченого часу адвокатом на проведення консультації з клієнтом, ознайомлення з наявними у клієнта матеріалами справи під час підготовки позовної заяви, то суд звертає увагу на те, що вказані послуги, є послугами, що дублюються та є складовими одного завдання, а саме складення позовної заяви, а тому такі витрати не можуть бути стягнуті.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19.

Враховуючи вищезазначене, на думку суду, відшкодування адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягає зменшенню та стягненню у розмірі 3000 грн з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд враховує, що відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позовні вимоги позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на 92,02%, тому він має право на відшкодування з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 92,02%, а саме в сумі 2760 грн 60 коп.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №0639350006 від 22 квітня 2026 року.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2449 грн 94 коп. (68028 грн 50 коп. х 100 : 73928 грн = 92,02%, 2662 грн 40 коп. х 92,02% = 2449 грн 94 коп.).

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. №6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) в рахунок відшкодування заборгованості: за Договором про надання фінансових послуг №2107833837302 від 19 березня 2021 року у розмірі 37968 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 5600 грн та заборгованості за відсотками - 32368 грн, та за Договором про надання споживчого кредиту №3973727 від 10 квітня 2021 року у розмірі 30060 грн 50 коп., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу - 11500 грн та заборгованості за відсотками - 18560 грн 50 коп., у загальному розмірі 68028 (шістдесят вісім тисяч двадцять вісім) грн 50 коп.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, у розмірі 2760 грн 60 коп. та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2449 грн 94 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 03.08.2026 року.

Суддя І.П. Сябренко