Ухвала суду № 138716140, 04.08.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

04 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/751/26

Суддя Шморгун В.В., розглянувши матеріали позовної заяви від 30.07.2026

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтрейд Україна»,

код ЄДРПОУ 44837060, вул. Борисоглібська, 6, м. Чернігів, 14000

Відповідач: JIANGSU HEWBONN PAPER INDUSTRIAL CO., LTD

адреса: Room17-2-1111-1112, Huaguoshan Avenue, Lianyungang Hi-tech Industrial Development Zone, Lianyungang, Jiangsu, China, 222000

Предмет спору: про стягнення 17 727,03 доларів США,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтрейд Україна» звернулась до суду з позовом до JIANGSU HEWBONN PAPER INDUSTRIAL CO., LTD, у якому позивач просить стягнути з відповідача 17 727,03 доларів США.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за контрактом дистрибуції та поставок №4-PRC від 19.02.2025 в частині поставки попередньо оплаченого позивачем товару.

Позивач визначив відповідачем іноземного суб`єкта господарювання - JIANGSU HEWBONN PAPER INDUSTRIAL CO., LTD, місцезнаходженням якого є Китайська Народна Республіка.

Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність справ за участю іноземних осіб може бути визначено за угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина 1 статті 55 Конституції України).

Конституційний Суд України констатував, що «частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод» (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 № 9-зп); «Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України» (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 07.05.2002 №8-рп/2002); «в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин» (абзац четвертий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 10.01.2008 N 1-рп/2008).

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до міжнародного комерційного арбітражу. Вказане право закріплено в ст. 22 ГПК України.

У п. 9.1 контракту дистрибуції та поставок №4-PRC від 19.02.2025 сторони домовились, що всі спори та розбіжності, що можуть виникнути у зв`язку з цим Договором, сторони повинні вирішувати разом, шляхом двосторонніх переговорів. У разі, якщо сторони не можуть дійти згоди, то всі суперечки та розбіжності передаються на вирішення до Арбітражного суду за місцем перебування позивача відповідно до матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» «арбітраж» - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки № 1 і № 2 до цього Закону).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16.06.2023 у справі №926/4889/22 звернув увагу, що міжнародний комерційний арбітраж не є державним органом, його не віднесено до системи судоустрою, він не здійснює правосуддя.

Статтею 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з частиною 5 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Наслідки укладання сторонами арбітражної угоди визначені у частині першій статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», пункті 7 частини першої статті 226 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 231 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Стаття 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном (стаття 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Укладання між сторонами угоди про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду після відкриття провадження у справі, крім випадків, коли суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана, є підставою закриття провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з наведених норм випливає, що наявність арбітражної угоди (застереження) сама по собі не виключає можливість розгляду судом спору, що підсудний судам України у випадках, передбачених законом.

Укладання угоди про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу до відкриття провадження у справі може бути підставою для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», але лише за наявності таких умов: арбітражна угода укладена до відкриття провадження у справі; від відповідача надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; такі заперечення висловлено не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору; суд не встановив, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

З огляду па викладене, господарський суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, не вправі відмовляти у відкритті провадження у справі з посиланням на те, що оскільки між сторонами у справі було укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу, то позов не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в своїй постанові від 16.06.2023 року у справі № 926/4889/22.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 Господарського процесуального кодексу України. Так, згідно із частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Згідно зі статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та про наявність таких підстав суду стало відомо до відкриття провадження у справі.

Суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з`ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до частини першої статті 76 цього Закону суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено виключну підсудність судам України у певних категоріях справ з іноземним елементом.

Наведені вище норми свідчать про те, що суди, отримавши позовну заяву з вимогою до юридичної особи - нерезидента, повинні перш за все визначити, чи підсудна справа за участю іноземної особи судам України на підставі норм Закону України «Про міжнародне приватне право» (зокрема ст. ст. 76, 77 цього Закону) та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, оскільки згідно зі статтею 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.06.2023 року у справі № 926/4889/22.

Як встановив суд, умовами укладеного між сторонами Контракту не було визначено підсудності справи господарським судам України, а зазначено, що у разі, якщо сторони не можуть дійти згоди, то всі суперечки та розбіжності передаються на вирішення до Арбітражного суду за місцем перебування позивача, проте, як зазначив суд, арбітражний суд не є державним органом, його не віднесено до системи судоустрою, він не здійснює правосуддя.

Щодо підсудності цієї справи судам України на підставі норм Закону України «Про міжнародне приватне право» (зокрема ст. ст. 76, 77 цього Закону) суд встановив таке.

Позивач не надав доказів наявності на території України філій, представництв, рухомого чи нерухомого майна, яке належить відповідачу, що виключає можливість застосування ст. 76 Закону «Про міжнародне приватне право» в частині розгляду цього спору господарським судом за місцезнаходженням філії (представництва) або такого майна.

Також цей спір не підпадає під випадки виключної підсудності, визначені у ст.77 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Разом з тим, пунктом 4.2 Контракту погоджено умови поставки товару DPU Kyiv Ukraine, according to Incoterms 2020, якщо інше заздалегідь не узгоджено і/або не вказано у відповідному рахунку. При цьому доказів погодження інших умов поставки, аніж DPU Kyiv Ukraine, матеріали позовної заяви не містять.

Умови DPU (Delivered at Place Unloaded - Постачання на місце з розвантаженням) за правилами Інкотермс 2020 означає, що продавець доставляє товар у назване місце та зобов`язаний його розвантажити. Продавець бере на себе всі ризики та витрати до моменту розвантаження, а покупець відповідає за імпортне митне оформлення.

Таким чином, умовами Контракту сторони погодили поставку товару на територію України у м. Київ, що свідчить про виконання Контракту на території України, а відтак і поширення на спірні правовідносини п. 7 ч. 1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

При цьому суд зазначає, що поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції у разі спору про стягнення грошових коштів у разі невиконання такого зобов`язання (постанова Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №924/124/23).

Оскільки дія (подія) в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка стала підставою для подання цього позову, є поставка відповідачем позивачу товару у м. Київ, тобто на територію України, суд доходить висновку, що такий спір в силу наведеної норми може бути вирішений господарським судом України.

Частиною першою ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін. Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Оскільки місцем виконання Контракту є м. Київ, суд доходить висновку, що, з огляду на положення ч. 5 ст. 29 ГПК України, цей спір повинен пред`являтися за місцем виконання Контракту, тобто до Господарського суду м. Києва.

За таких обставин, суд доходить висновку, що поданий позов не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Чернігівської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Таким чином, справа №927/751/26 підлягає передачі на розгляд Господарському суду м. Києва, за місцем виконання Контракту.

За приписами ч. 3 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст. 31, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Справу №927/751/26 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтрейд Україна» до JIANGSU HEWBONN PAPER INDUSTRIAL CO., LTD про стягнення 17 727,03 доларів США передати на розгляд Господарському суду м. Києва (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-в).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Шморгун