Ухвала суду № 138716094, 03.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м. Чернівці

03 серпня 2026 року Справа № 926/3115/26

Господарський суд Чернівецької області у складі судді ОСОБА_1 , перевіривши матеріали

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до Приватного підприємства « ОСОБА_2 » ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 193 195,91 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з позовом до Приватного підприємства « ОСОБА_2 » про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 193 195,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 13.10.2023 між ІНФОРМАЦІЯ_4 та ПП « ОСОБА_2 » було укладено договір № 444 на виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт будівлі №89/28 (штаб) в/м № НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 »

Поряд з цим, 22.12.2023 між ІНФОРМАЦІЯ_4 та ПП « ОСОБА_2 » укладено договір підряду № 586 на виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт будівлі №89/28 (штаб) в/м № НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 (коригування)».

Відповідачем відповідно до проєктно-кошторисної документації були виконанні роботи по об`єкту, які позивач оплатив. Крім цього, відповідач виконав роботи, які не були передбачені проєктно-кошторисною документацією, однак які були необхідні для належного виконання робіт, визначених у документації. ІНФОРМАЦІЯ_4 було здійснено оплату згідно довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) та Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в).

ІНФОРМАЦІЯ_5 проведено аудит діяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 . За результатами перевірки складено Звіт від 24.12.2025 № 526/33/А3, згідно якого встановлено: 1) включення до договірної ціни коштів на покриття інфляційних процесів в сумі 179 677,05 грн (у тому числі єдиний податок 5%); 2) застосовано коефіцієнт 1,2, тобто розцінки на виконання робіт були збільшенні на 20%.

КЕВ м. Чернівці опрацювавши отриману інформацію від відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_6 та з Аудиторського звіту, визначив, що генпідрядником застосований завищений коефіцієнт інфляції у вартості матеріальних ресурсів, а коефіцієнт 1,2 застосований неправомірно відповідно до чинних правових кошторисних норм.

Отже, ціни на матеріальні ресурси завищені та збільшення витрат пов`язаних з трудовитратами не обґрунтоване. За розрахунком позивача сума збитків становить 193 195,91 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2026 вказану позовну заяву передано до провадження судді ОСОБА_1 .

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність передачі матеріалів даної справи за вимогами виключної територіальної юрисдикції (підсудності) з наступних підстав.

Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Судом враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18.

Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Предметом спору у даній справі є стягнення суми коштів, безпідставно набутих внаслідок завищення цін на матеріальні ресурси та збільшення витрат пов`язаних з трудовитратами при виконанні робіт по договору № 444 на виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт будівлі №89/28 (штаб) в/м № НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 » від 13.10.2023 та договору підряду № 586 на виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт будівлі №89/28 (штаб) в/м № НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 (коригування)» від 22.12.2023 в розмірі 193 195,91 грн.

Предметом договору № 444 від 13.10.2023 та договору підряду № 586 від 22.12.2023, укладених між позивачем (замовник) та відповідачем (генпідрядник), визначено, що Генпідрядник на свій ризик, власними і залученими силами та засобами, відповідно до проєктно-кошторисної документації, з високою якістю зобов`язується виконати всі роботи по об`єкту: «Капітальний ремонт будівлі №89/28 (штаб) в/м № НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 » та спільно із Замовником передати в обумовлені цим Договором строки об`єкт експлуатуючій організації. Замовник зобов`язується прийняти якісно виконанні роботи від Генпідрядника та оплатили їх.

Аналіз умов укладених між сторонами договорів свідчить про те, що за своєю правовою природою вказані договори є договором будівельного підряду, який є окремим видом договорів підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

До окремих договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 глави 61 («Підряд»), положення параграфа 1 («Загальні положення про підряд») застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями ЦК України про ці види договорів (ч. 4 ст. 837 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 875 ЦК України, договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Як встановлено судом, об`єкт будівництва за договорами підряду № 444 від 13.10.2023 та № 586 від 22.12.2023 розташований у м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області.

Відтак, спір у даній справі № 926/3115/26 стосується прав і обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном об`єктом будівництва за договором № 444 на виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт будівлі №89/28 (штаб) в/м № НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 » від 13.10.2023 та договором підряду № 586 на виконання робіт по об`єкту: «Капітальний ремонт будівлі №89/28 (штаб) в/м № НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 (коригування)» від 22.12.2023, який знаходиться у м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, до спору у даній справі застосовуються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Таким чином, оскільки нерухоме майно в спірному випадку розташоване в Хмельницькій області, м. Кам`янець-Подільський, то позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 до Приватного підприємства « ОСОБА_2 » про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 193 195,91 грн пфідлягає розгляду Господарським судом Хмельницької області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 статті 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із статтею 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 року (заява № 7360/76), висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що справа за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Приватного підприємства « ОСОБА_2 » про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 193 195,91 грн разом з доданими до неї матеріалами підлягають передачі на розгляд ІНФОРМАЦІЯ_7 за встановленою підсудністю.

Керуючись статтями 30, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Справу № 926/3115/26 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Приватного підприємства « ОСОБА_2 » про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 193 195,91 грн передати за територіальною підсудністю до ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_4 ).

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в порядку та строк, передбачені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя ОСОБА_1