Ухвала суду № 138715973, 04.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

04 серпня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2050/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№18859 від 03.08.2026) у справі

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , с.Циркуни до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина", м.Харків про про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ірина", в якій просить суд визначити вартість частки позивача в розмірі 40% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" станом на 28 січня 2024 року; надати позивачу у письмовому вигляді обґрунтований розрахунок ринкової вартості частки позивача, яка становить 40% статутного капіталу Товариства, разом з копіями документів, які підтверджують проведення оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних та оборотних активів ТОВ "ВП Роганський м`ясокомбінат", в тому числі оцінку ринкової вартості частки, що належала вибувшому учаснику ОСОБА_1 за період, що передував виходу, а саме, з 01 січня 2022 року по 21 березня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.07.2026 року відкрито провадження у справі №922/2050/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.07.2026 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 04.08.2026 року.

03.08.2026 року позивач - Фізична особа ОСОБА_1 надав до суду заяву про забезпечення позову (вх.№18859), в якій просить суд заборонити відчуження належних ТОВ «М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА» (код ЄДРПОУ: 33288515) основних засобів: об`єктів нерухомого майна, транспорту, виробничого обладнання та інструменту, без позбавлення відповідача права на користування ними та заборонити ТОВ «М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА» (код ЄДРПОУ: 33288515) внесення змін до статуту Товариства щодо розміру статутного капіталу.

В обґрунтування поданої заяви, позивач зазначає, що продемонстроване відповідачем довготривале свідоме і умисне ухилення від виконання імперативної норми ч.6 ст. 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», в частині надання позивачу у письмовому вигляді обґрунтованого розрахунку ринкової вартості частки позивача, яка становить 40% статутного капіталу Товариства, безпідставне заперечення права власності позивача частку статутного капіталу Товариства в розмірі 40% у поєднанні із неналежною процесуальною поведінкою відповідача у вигляді незграбних спроб поставити під сумнів юридичну силу імперативної норми ч. 6 ст.24 Закону України, поза розумним сумнівом свідчить про наявність фактичних обставин, за існування яких виникає необхідність у забезпеченні позову.

За твердженнями позивача, під час судового розгляду у цій справі, відповідач, як власник основних засобів об`єктів нерухомого майна, транспорту, виробничого обладнання та інструменту має можливість вільно відчужувати та здійснювати будь-які дії щодо майна, яке згідно зі змістом позовної заяви, є предметом оцінки у цій справі.

Проте, на даний час визначення ціни позову є неможливим, оскільки предметом позову у цій справі є саме визначення ринкової вартості частки позивача, яка становить 40% статутного капіталу Товариства.

Також, позивач зауважує, що відповідач на даний час має реальну можливість штучно занизити ринкову вартість частки позивача в розмірі 40% статутного капіталу ТОВ «М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА» у спосіб внесення змін до статуту Товариства щодо розміру статутного капіталу.

Отже, на переконання позивача, наведені вище обставини свідчать про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії і безпосередній зв`язок обраного позивачем заходу забезпечення позову із предметом позовних вимог.

Позивач звертає також особливу увагу суду на ту обставину, що обрані позивачем заходи забезпечення позову не призводять до порушення або безпідставного обмеження прав відповідача, а спрямовані, виключно на охорону матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглянувши заяву Фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Порядок розгляду заяви про забезпечення позову передбачений статтею 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до положень якої заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, проте суд може викликати заявника для надання пояснень, додаткових доказів, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" було зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 ч.1 ст.137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Суд звертає увагу на постанову КГС ВС від 17.11.2020 у справі №922/2419/20 щодо посилання на зміст ст. 136 ГПК України - обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Заявник стверджує, що під час судового розгляду у цій справі, відповідач, як власник основних засобів об`єктів нерухомого майна, транспорту, виробничого обладнання та інструменту має можливість вільно відчужувати та здійснювати будь-які дії щодо майна, яке згідно зі змістом позовної заяви, є предметом оцінки у цій справі.

Також відповідач на даний час має реальну можливість штучно занизити ринкову вартість частки позивача в розмірі 40% статутного капіталу ТОВ М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА у спосіб внесення змін до статуту Товариства щодо розміру статутного капіталу.

Наведені вище обставини, на думку Позивача, свідчать про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом заборони Відповідачу вчиняти певні дії і безпосередній зв`язок обраного позивачем заходу забезпечення позову із предметом позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже суд має право вжити заходи забезпечення позову, передбачені у частині першій статті 137 ГПК України, та інші заходи у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд виходить з того, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного спору.

Як наголосив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 16.06.2011 №5-рп/2011 регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З підстав вищезазначеного та встановлених загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, по захист яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова КГС ВС від 20.01.2025 у справі №910/8275/24).

У цій справі предметом позову є зобов`язання Відповідача вчинити дії, а саме визначити вартість частки Позивача та надати йому у письмовому вигляді обґрунтований розрахунок ринкової вартості частки разом із копіями документів щодо оцінки активів.

Отже позовні вимоги мають немайновий, зобов`язальний характер і не спрямовані на стягнення з Відповідача грошових коштів чи витребування майна.

Тобто, навіть у разі повного задоволення позову рішення суду полягатиме у зобов`язанні Відповідача надати Позивачу відповідний розрахунок і документи.

Виконання такого рішення здійснюється шляхом вчинення Відповідачем визначених дій, а не шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, транспорт чи виробниче обладнання Відповідача.

Відтак ані заборона відчуження основних засобів, ані заборона внесення змін до статуту жодним чином не забезпечують і не можуть забезпечити виконання майбутнього рішення у цій справі, оскільки таке рішення не передбачає звернення стягнення на майно Відповідача.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 25.11.2020 у справі №757/61850/18-ц.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі №916/3710/22).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

При цьому використання судом терміну "боржник" не свідчить про упередженість і про передчасне вирішення ним питання щодо наявність заборгованості відповідача перед позивачем до розгляду спору по суті, оскільки відповідно до статей 509, 510 ЦК сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (постанова КГС ВС від 11.12.2023 № 904/1934/23).

Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами" (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).

Так, позивачем у позовній заяві визначено предмет спору, що містить вимоги немайнового характеру, а саме: визначити вартість частки позивача в розмірі 40% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП Роганський м`ясокомбінат" станом на 28 січня 2024 року; надати позивачу у письмовому вигляді обґрунтований розрахунок ринкової вартості частки позивача, яка становить 40% статутного капіталу Товариства, разом з копіями документів, які підтверджують проведення оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних та оборотних активів ТОВ "ВП Роганський м`ясокомбінат", в тому числі оцінку ринкової вартості частки, що належала вибувшому учаснику ОСОБА_1 за період, що передував виходу, а саме, з 01 січня 2022 року по 21 березня 2024 року.

Проте у своїй заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на припущення щодо існування реальної загрози того, що відповідач, як власник основних засобів об`єктів нерухомого майна, транспорту, виробничого обладнання та інструменту має можливість вільно відчужувати та здійснювати будь-які дії щодо майна, яке згідно зі змістом позовної заяви, є предметом оцінки у цій справі. Також відповідач на даний час має реальну можливість штучно занизити ринкову вартість частки позивача в розмірі 40% статутного капіталу ТОВ М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА у спосіб внесення змін до статуту Товариства щодо розміру статутного капіталу. Невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас, стверджуючи про необхідність застосування заходів забезпечення позову, позивачем не надано до заяви будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що саме відповідач вчиняє дії, які зроблять неможливим ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Отже позивачем не підтверджено належними, достовірними та достатніми доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується необхідність застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому позивачем не доведено зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішенням, а саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання судового рішення у разі не вжиття заходів забезпечення позову не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивач не посилається на жоден факт відчуження чи підготовки до відчуження майна, виведення активів чи вчинення інших недобросовісних дій. Вся аргументація заяви побудована виключно на припущеннях, що Відповідач має можливість вільно відчужувати майно, а також що Відповідач має реальну можливість штучно занизити вартість частки шляхом внесення змін до статуту.

Як вбачається зі змісту самих позовних вимог, оцінка ринкової вартості частки та активів Товариства має здійснюватися станом на 28.01.2024 (за період, що передував виходу).

Тобто предметом позову є визначення вартості станом на конкретну дату в минулому.

З цього випливає, що будь-які дії, які Відповідач гіпотетично міг би вчинити після цієї дати (відчуження майна, зміна складу активів, внесення змін до статуту), за визначенням не можуть вплинути на результат оцінки, що провадиться станом на 28.01.2024.

Ретроспективна оцінка фіксує стан активів та вартість частки на минулу дату, а не на дату проведення оцінки чи виконання рішення.

Отже, навіть у разі відчуження Відповідачем частини майна після 28.01.2024, це не змінило б і не могло б змінити результату оцінки, про здійснення якої просить Позивач.

Суд зауважує, що не підлягає задоволенню заява про забезпечення позову в частині заборони відчуження належних ТОВ М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА (ЄДРПОУ: 33288515) основних засобів: об`єктів нерухомого майна, транспорту, виробничого обладнання та інструменту, без позбавлення відповідача права на користування ними, з огляду на наступне.

Зокрема, як зазначив Верховний Суд в постанові від 29.03.2021 у справі №910/16800/20 (пункт 4.6) такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

Положення Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань передбачають вчинення такої реєстраційної дії як накладення/зняття арешту корпоративних прав (абзац 5 пункту 2 частини 1 статті 25).

При цьому, як зазначила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 923/8876/16, вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, норми якого є спеціальними для зазначених товариств. До таких, зокрема належить: визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві; стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Тобто, такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Оскільки позовні вимоги мають немайновий характеру, то такий захід забезпечення позову як заборона відчуження належних ТОВ М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА (ЄДРПОУ: 33288515) основних засобів: об`єктів нерухомого майна, транспорту, виробничого обладнання та інструменту не є співмірним з предметом спору в цій справі.

Також не підлягає задоволенню заява про забезпечення позову в частині заборони ТОВ М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА (ЄДРПОУ: 33288515) внесення змін до статуту Товариства щодо розміру статутного капіталу.

Внесення змін до статуту, зокрема щодо розміру статутного капіталу, належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.

Позивач є вибувшим учасником і на цей час не входить до складу учасників Товариства.

Відтак заявлений захід обмежує корпоративні права саме тих учасників Товариства, які наразі здійснюють управління ним і які не є учасниками цієї справи.

Позивач стверджує, що Відповідач може штучно занизити вартість його частки шляхом зміни розміру статутного капіталу.

При цьому дійсна (ринкова) вартість частки учасника, що вибув, визначається пропорційно до вартості чистих активів Товариства, а не до номінального розміру статутного капіталу.

Зміна номінального розміру статутного капіталу сама по собі не зменшує вартості чистих активів і, відповідно, не впливає на ринкову вартість частки, про оцінку якої йдеться у позові.

Отже заявлений захід ґрунтується на помилковому припущенні про зв`язок між номінальним статутним капіталом і ринковою вартістю частки, якого насправді не існує, а тому є завідомо неефективним.

Як і в попередньому випадку суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.

Враховуючи те, що позовні вимоги у цій справі направлені на захист порушених корпоративних прав заявника, як вибувшого учасника ТОВ М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА щодо визначення вартість частки позивача в розмірі 40% статутного капіталу ТОВ М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА станом на 28.01.2024 року та надання у письмовому вигляді обґрунтований розрахунок ринкової вартості частки позивача, яка становить 40% Статутного капіталу Товариства разом із копіями документів, які підтверджують проведення оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних та оборотних активів ТОВ М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА, в тому числі оцінку ринкової вартості частки, що належала вибувшому учаснику ОСОБА_1 за період, що передував виходу, а саме, з 01 січня 2022 року по 21 березня 2024 року, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не доведено зв`язку між неприйняттям таких заходів, як заборона вчинення дій щодо відчуження нерухомого майна, яке належить ТОВ М`ЯСОКОМБІНАТ ІРИНА, а такою забороною внесення змін до статуту щодо розміру статутного капіталу та можливістю ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17).

Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи те, що предметом позову є вимоги немайнового характеру, тому у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову. А отже, заявник зобов`язаний надати достатні докази, що підтверджують наявність обставин, що є підставою для обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Водночас, подана заява про вжиття заходів забезпечення позову не лише не підтверджена жодними доказами, але й не містить достатнього обґрунтування існування ризиків що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Достатньо обґрунтованою підставою є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, які об`єктивно свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, виведення активів, укладення договорів застави чи поруки за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо.

Натомість заява Позивача не містить жодного доказу вчинення Відповідачем будь-яких дій такого характеру. Позивач не посилається на жоден факт відчуження чи підготовки до відчуження майна, виведення активів чи вчинення інших недобросовісних дій. Вся аргументація заяви побудована виключно на припущеннях, що Відповідач «має можливість вільно відчужувати» майно, а також що Відповідач «має реальну можливість штучно занизити» вартість частки шляхом внесення змін до статуту.

Тобто, заява ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях щодо унеможливлення ефективного захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заявником не подано жодних належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, з якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Безпідставне застосування заходів забезпечення позову може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Забезпечення позову не може бути спрямоване на усунення лише гіпотетичних ризиків, без надання доказів, які б свідчили про реальну загрозу, зокрема внаслідок дій відповідача щодо подальшого відчуження майна товариства, чи внесення змін до статуту.

Суд звертає увагу, що заявником не надано доказів, які б підтверджували факт того, що відповідач на даний час вчиняє чи має намір вчинити будь-які дії щодо відчуження рухомого/нерухомого майна чи то скликав загальні збори. Натомість, у поданій на розгляд суду заяві про вжиття заходів забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності того, що відповідач може вчинити дії, пов`язані із відчуженням спірного майна та внесенням змін до статуту.

Згідно з статтями 73, 74, 77, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на відповідні докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності невідкладного забезпечення позову. Заявником не підтверджено документально, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною шостою статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх.№18859 від 03.08.2026).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому статтями 154-157 ГПК України.

Ухвалу підписано 04.08.2026

СуддяК.В. Аріт

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.