Ухвала суду № 138715870, 04.08.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

04.08.2026м. СумиСправа № 920/943/26

Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши заяву фізичної особи підприємця Постіл Петра Івановича про забезпечення позову (вх №3545 від 03.08.2026) у справі №920/943/26

за позовом фізичної особи підприємця Постіл Петра Івановича ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ),

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (вул. Зарічна, буд. 1, с. Бездрик, Сумський р-н, Сумська обл., 42350; код за ЄДРПОУ 00375160),

про стягнення 36181510,38 грн

установив:

03.08.2026 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 27800000,00 грн основного боргу, 3966971,66 грн пені, 3170433,31 грн штрафу, 847408,24 грн інфляційних втрат, 396697,17 грн 3% річних, а також судові витрати, що складається з 434178,13 грн судового збору та 180000,00 грн орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Разом із позовною заявою 03.08.2026 позивачем подана заява про забезпечення позову (вх №3545), за якою позивач просить накласти арешт у межах 36181510,38 грн (тридцяти шести мільйонів ста вісімдесяти однієї тисячі п`ятисот десяти грн 38 коп) на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству «Сумський завод продовольчих товарів» (код ЄДРПОУ 00375160; 42350, Сумська обл., Сумський р-н, с. Бездрик, вул. Зарічна, буд. 1) і знаходяться у нього чи в інших осіб, у тому числі на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках відповідача у банках та інших фінансових установах, інформація про які буде виявлена під час виконання ухвали, за винятком коштів на рахунках зі спеціальним режимом використання та інших коштів, накладення арешту на які заборонено законом.

03.08.2026 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/943/26 призначено судді Короленко В.Л.

04.08.2026 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач Приватне акціонерне товариство «Сумський завод продовольчих товарів», зареєстрований як юридична особа з ідентифікаційним кодом 00375160 та місцезнаходженням: вул. Зарічна, буд. 1, с. Бездрик, Сумський р-н, Сумська обл., 42350.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд зазначає, що подану заяву позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав грошове зобов`язання ні у строки, встановлені договором купівлі-продажу від 06.02.2026 №229/1, ні до 31.05.2026 - у строк, письмово визначений відповідачем самостійно у відповіді на претензію. Заявник наголошує, що після 22.06.2026 платежі на користь позивача припинилися та підписаний між сторонами спору 20.07.2026 акт звірки із сальдо 27800000,00 грн також не спричинило погашення боргу. Позивач зауважив, що на дату подання заяви з моменту прийняття відповідачем останньої партії товару минуло понад п`ять місяців, а прострочення оплати триває понад чотири місяці. Послідовність зазначених обставин, на думку заявника, має істотне значення для оцінки ризику: прострочення не є короткочасним або технічним, борг не є спірним на рівні первинних документів. Відповідач не виконав власного письмового зобов`язання щодо строку розрахунку, а після останнього мінімального платежу протягом сорока календарних днів до дати позову жодного погашення не здійснено. Позивач вважає, що за таких умов залишення всіх коштів у необмеженому розпорядженні відповідача створює реальну ймовірність зменшення ліквідної майнової маси до завершення розгляду справи.

Позивач у заяві про забезпечення позову наголошує, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднена ухвала Господарського суду Сумської області від 05.03.2026 у справі № 920/287/26 (реєстраційний номер судового рішення 134579254). З її змісту встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стелліум-Ш» 04.03.2026 звернулося до цього суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів». 05.03.2026 ініціюючий кредитор подав заяву про відкликання звернення, у зв`язку з чим суд на підставі частини шостої статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства повернув заяву та додані документи. Повернення відбулося виключно внаслідок реалізації кредитором права на відкликання до постановлення ухвали про прийняття заяви. Ухвала не містить висновку про відсутність заборгованості перед цим кредитором, про достатність активів відповідача або про його платоспроможність. Факт звернення іншого кредитора до спеціальної процедури банкрутства, на думку позивача, не підміняє доказування підстав заявленого позову та самостійно не засвідчує неплатоспроможність відповідача. Водночас він є належною для оцінки ризику обставиною, оскільки підтверджує наявність у березні 2026 року вимог іншого контрагента до цього самого боржника, що стали підставою для звернення до суду саме із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Позивач вважає, що в сукупності з непогашеним боргом перед заявником у розмірі 27800000,00 грн., невиконаною письмовою обіцянкою сплатити його до 31.05.2026 та припиненням платежів після 22.06.2026 ці обставини підтверджують ризик конкуренції кредиторів за ліквідні активи відповідача.

Позивач наголошує, що предметом позову є стягнення грошових коштів. Реальне виконання рішення у разі задоволення позову залежатиме від наявності у відповідача коштів на момент вчинення виконавчих дій. Позивач вважає, що банківські кошти є найбільш ліквідним активом і можуть бути перераховані третім особам у будь-який момент без публічного повідомлення заявника. Відомості про рахунки, залишки та рух коштів становлять банківську таємницю і не можуть бути самостійно одержані заявником до початку виконання ухвали. Отже, позивач зазначає, що ризик полягає не у припущенні про конкретну майбутню операцію, а в поєднанні об`єктивної можливості безперешкодного розпорядження ліквідними активами з установленою поведінкою відповідача: тривалим утриманням значної суми боргу, невиконанням письмово визначеного строку погашення, припиненням часткових платежів та наявністю звернення іншого кредитора із заявою про банкрутство. Невжиття арешту, на думку заявника, залишить цей ризик незмінним протягом усього строку судового розгляду.

З огляду на зазначене позивач просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту.

За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Аналогічну правову позицію наведено у Постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 у справі №911/2930/17.

Суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд зазначає, що саме на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами неможливість в подальшому виконання рішення суду саме внаслідок дій або бездіяльності відповідача, тобто наявності у нього наміру ухилитися від виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що порушення зі сторони відповідача строків оплати вартості поставленого товару та ризик конкуренції кредиторів за ліквідні активи відповідача, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у даній справі буде ускладнено, або унеможливлено. Заява позивача базується лише на припущеннях, які не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.03.2026 у справі № 920/287/26, на яку позивач звертає увагу, суд не приймає як належне обґрунтування вимог позивача щодо забезпечення позову.

Відтак, подана позивачем заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості та адекватності вимог про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений позивачем спосіб та імовірності ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зазначене вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданою позивачем заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 136-140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Відмовити у задоволенні заяви фізичної особи підприємця Постіл Петра Івановича про забезпечення позову (вх №3545 від 03.08.2026) у справі №920/943/26

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 04.08.2026, та може бути оскаржена в апеляційному порядку у порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.

СуддяВ.Л. Короленко