Рішення № 138715805, 22.07.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. Справа № 918/467/26

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Редько К.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Агрогруп - БРВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся"

про стягнення коштів

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Агрогруп - БРВ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" (далі - Відповідач) в якій просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути заборгованість у розмірі 1 211 526,81 грн, з яких: 1 116 612,82 грн - основний борг; 6 023,40 грн - 3 % річних; 11 571,47 грн - інфляційні; 77 319,12 грн - штраф.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ФГ "Агрогруп - БРВ" та ТОВ "АК Полісся" було укладено Договір за № 02/10/-25/2 від 02.10.2025 року оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем, за умовами якого, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування, транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі техніка) разом із обслуговуючим персоналом, а орендар зобовязується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендну плату за її використання. Між сторонами було підписано Додаток № 2 до договору 02/10-25/2 від 02.10.2025 року котрим сторони визначили що вартість оренди сільськогосподарської техніки на кукурудзі становить 45 доларів США, а на сої 70 доларів США. 08.11.2025 року сторони підписали Акт приймання передачі техніки за котрим позивач передав відповідачу техніку в оренду з екіпажем позивача.

Позивач зазначає, що останній належним чином виконав взяті на себе зобовязання про що сторонами відповідно до умов договору було підписано Акти здачі - приймання робіт: № ОУ - 0000102 від 08.11.2025 року на загальну вартість 28 839,82 грн; № ОУ - 0000108 від 30.11.2025 року на загальну вартість 249 258,18 грн; № ОУ - 0000109 від 16.12.2025 року на загальну вартість 376 612,66 грн; № ОУ - 0000001 від 28.02.2026 року на загальну вартість 461 902,16 грн. Відтак позивач надав техніки в оренду на загальну суму 1 116 612,82 грн. В підтвердження наявності вказаної заборгованості між сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків, де відображена вказана сума заборгованості в розмірі 1 116 612,82 грн, кінцеве сальдо станом на 16.03.2026 року. ФГ "Агрогруп - БРВ" вказує, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, однак відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання, чим допустився порушень умов договору та положень норм чинного законодавства.

Крім того, у зв`язку з несвоєчасною оплатою ТОВ "АК Полісся" орендної плати за користування транспортними засобами, позивачем відповідно до п. 9.1.1. Договору та ст. 625 ЦК України нараховано 77 319,12 грн штрафу, 6 023,40 грн 3 % річних та 11 571,47 грн інфляційних втрат, згідно з доданими до позовної заяви розрахунками.

28.04.2026 року до господарського суду від відповідача надійшов вдзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що ключовою підставою для нарахування орендної плати за договором є кількість фактично відпрацьованих гектарів. За відсутності об`єктивних даних GPS-моніторингу та інших технічних доказів заявлений позивачем обсяг у 576,74 га не може вважатися доведеним належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76-77 ГПК України, а отже не може бути покладений в основу визначення розміру грошового зобов`язання відповідача.

Відповідач зазначає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 11 571,47 грн є необґрунтованою і підлягає відхиленню в повному обсязі. оскільки договором встановлена прив`язка ціни до іноземної валюти, відповідно, інфляційні нарахування за ст. 625 ЦК України не застосовуються.

Відповідач вказує, що позивач у позовній заяві іменує санкцію пенею, посилаючись на п. 9.1.1 Договору. Водночас сам п. 9.1.1 Договору формулює її як штраф у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день простроченої оплати. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожний день прострочення. Наведений механізм п. 9.1.1 відповідає саме цій конструкції, незважаючи на термінологічний вибір позивача. Відповідач просить суд зменшити розмір штрафної санкції на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

На думку відповідача, підписання актів не знімає з позивача обов`язку доведення правильності нарахованої суми. Відповідач вказує на три конкретні обставини, що підлягають судовій перевірці.

29.05.2026 року до господарського суду від позивача надійшло заперечення на відзив та уточнення позовних вимог в яких зазначено, що нарахування індексу інфляції по даній справі та розрахунок орендної плати було здійснено у відповідності до умов Договору додатку № 2 та Основного Договору тобто після підписання Актів, нарахування індексу інфляції в порядку ст. 625 ЦК України здійснювалося на період який не покритий валютною привязкою до долара США. Інших рахунків щодо розрахунку орендної плати після неналежного виконання грошового зобовязання відповідача не здійснювалося. У зв`язку з великою кількістю позовів повязаних із систематичною несплатою більше року рахунків повязаних юридичних осіб позивача до пов`язаних між собою юридичних осіб відповідача де загальний прострочений борг становить більше 6 000 000,00 грн, позивачем помилково додано розрахунок індексу інфляції та 3% річних з іншої справи, відповідно надано розрахунок індексу інфляції та 3 % річних по даній справі.

Позивач вказує, що пунктом 9.1.1. договору сторони погодили, що у разі неналежного виконання грошового зобовязання орендарем пункту 5.3. даного договору, орендар зобовязаний сплатити штраф у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення платежу. Тому розрахунок штрафу є саме штраф, як то передбачено умовами пункту 9.1.1. в усіх його юридичних проявах.

За твердженням позивача, договір підписаний сторонами та скріплений печатками сторін, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже є чинним і обов`язковим для сторін. Договір був укладений сторонами в період дії в Україні воєнного стану та запровадженої мобілізації, тому при погодженні строків оплати вказані обставини мали бути враховані відповідачем. Будь-яких доказів, які б підтверджували об`єктивну неможливість виконання відповідачем своїх зобов`язань, не подано. Відповідач не довів наявності виняткових обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, позивач зазначає, що припущення відповідача, що об`єми робіт не відповідають дійсності і обов`язок позивача подати до суду трекера роботи GPS моніторингу для підтвердження є безпідставними та необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи. Акти приймання робіт та акти виконаних робіт які готував сам відповідач та перевіряв їх дані з показниками GPS моніторингу є підписані сторонами без зауважень і не оскаржені або іншим чином не спростовані самим відповідачем. Жодних зауважень від відповідача не надходило, акти всі підписано сторонами без будь яких зауважень.

02.07.2026 року до господарського суду від позивача надійшло заперечення № 123 на відзив та пояснення по вимозі надання доказів відповідно до яких вказує, що вимоги суду викладеної в ухвалі про витребування від позивача даних GPS моніторингу виконати не можемо, оскільки у позивача ніколи не було доступу до показників даних пристроїв, які відповідач розмістив на техніці позивача під час виконання робіт і після закінчення робіт просто демонтував вказане обладнання. При цьому, позивач просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача за наявними у матеріалах справи доказів у зв`язку з неможливістю прибуття у судове засідання та позовні вимоги задовольнити в повному розмірі.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на "29" квітня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.04.2026 року відкладено підготовче засідання на "27" травня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.05.2026 року постановлено: клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" про витребування доказів - задовольнити; витребувати у Фермерського господарства "Агрогруп - БРВ" дані GPS-моніторингу (телематичних систем / трекерів), встановлених на комбайнах: CASE IH 5140, держ. номер НОМЕР_1 , серія АХ №029493; CASE IH 5140, держ. номер НОМЕР_2 , серія АХ №029494, за період з 08 листопада 2025 року по 28 лютого 2026 року включно (весь період дії Договору відповідно до підписаних актів); витребувані докази надати суду у строк до "12" червня 2026 року; продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - до 11.07.2026 року; відкласти підготовче засідання на "24" червня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.06.2026 року відкладено підготовче засідання на "08" липня 2026 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.07.2026 року закрито підготовче провадження у справі № 918/467/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на "22" липня 2026 р.

Представник позивача в судове засідання 22.07.2026 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 08.07.2026 р.) надіслано одержувачу Фермерському господарству "Агрогруп - БРВ" в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 08.07.2026 р. о 20:30 год.

Представник відповідача в судове засідання 22.07.2026 року не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка Господарського суду Рівненської області про доставку електронного листа, відповідно до якої документ в електронному вигляді (Ухвала від 08.07.2026 р.) надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" в його електронний кабінет, документ доставлено до електронного кабінету 08.07.2026 р. о 20:24 год.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

02.10.2025 року між ФГ "Агрогруп - БРВ" (Орендодавець) та ТОВ "АК Полісся" (Орендар) було укладено Договір № 02/10-25/2 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем (далі - Договір), за умовами п.1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором та згідно статті 805 Цивільного Кодексу України, орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування транспортні засоби та самохідні машини чи механізми (далі - Техніка) разом із обслуговуючим персоналом (далі - Екіпажем), а орендар зобов`язується прийняти техніку орендодавця та сплачувати орендну плату за її використання.

Пунктом 2 Договору сторонами погоджено технічні вимги до техніки.

Відповідно до п. 3.1. - п. 3.3. Договору, техніка повинна бути передана орендодавцем та прийнята орендарем за місцезнаходженням орендаря у строки передбачені п. 3.1.1. даного договору. Орендодавець зобов`язується передати техніку орендарю за Актом приймання-передачі техніки в оренду протягом 7 (семи) календарних днів із дня отримання заявки від орендаря в телефонному режимі, особисто, на електронну пошту орендодавця або доступним додатком для обміну миттєвими повідомленнями. При цьому, сторони визнають, що подача техніки технічні характеристики, якої не відповідають умовам цього договору, прирівнюється сторонами до не подачі техніки. Передача техніки в оренду здійснюється сторонами за Актом приймання передачі. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками орендодавця та орендаря (за наявності печатки). Сторони домовилися, що перед початком надання послуг за цим договором орендар за власним бажанням може передати орендодавцю обладнання (GPS-трекер) на основі акту прийому-передачі (додаток № 3 до договору), яке має бути повернуте в останній день надання послуг за цим договором або на першу вимогу орендаря. Орендодавець зобов`язаний у присутності орендаря перевірити справність, кількість та комплектність техніки. Після підписання представником орендаря Акту приймання-передачі техніка вважається такою, що передана в належному стані.

Згідно п. 4.1. та п. 4.2. Договору, термін оренди техніки встановлюється з дати підписання сторонами відповідного Акту приймання - передачі, який є невід`ємною частиною договору та триває до моменту повернення техніки. Повернення техніки, що орендується від орендаря до орендодавця здійснюється представниками сторін, шляхом підписання Акту приймання-передачі техніки.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг оренди та розраховується у додатках № 2 (в усіх його редакціях) до цього договору, які з моменту підписання є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 5.3. Договору, розрахунок за даним договором здійснюється на підставі виставленого акту виконаних робіт (наданих послуг) наступним чином: загальна вартість відпрацьованих гектарів за цим договором визначається шляхом помноження передбаченого об`єму робіт на відповідну вартість за 1 га. Точна кількість відпрацьованих гектарів визначається відповідними Актами виконаних робіт (наданих послуг), які орендар та орендодавець підписують після кожних відпрацьованих 200 (двісті) га та остаточний в день закінчення виконання робіт. Орендар здійснює оплату за кожні відпрацьовані 200 (двісті) га не пізніше 3 (трьох) банківських днів після підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг), а остаточні розрахунки по орендній платі проводяться орендарем протягом 10 днів з дати підписання сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг). На підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг) орендарю надається 3 (три) календарні дні. Якщо орендар має зауваження до Акту виконаних робіт (наданих послуг), він надає орендодавцю обґрунтоване пояснення, щодо відмови від підписання такого Акту виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 7.1. Договору сторони погодили, що факт надання послуг з оренди підтверджується сторонами Актом приймання - передачі наданих послуг оренди.

Згідно п.п. 9.1.1. п. 9.1. Договору, у разі порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі неналежного виконання грошового зобов`язання орендарем пункту 5.3 даного договору, орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,1% за кожний день прострочення оплати.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом терміну оренди, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1. Договору).

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

02.10.2025 року між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору 02/10-25/2 від 02.10.2025 року, відповідно до якого встановлено граничні норми витрати пального до даного договору на основі проведеного сторонами хронометражу на початку робіт. У випадку перевищення норм витрат пального, гранична норма може бути переглянута за ініціативи орендодавця, при істотній зміні умов, що впливають на витрати палива та змінена окремим додатком до даного договору.

Між сторонами підписано Додаток № 2 до Договору 02/10-25/2 від 02.10.2025 року, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що орендна плата визначається в еквіваленті долару США, виходячи з курсу НБУ на день складання акту. Загальна вартість оренди за даним договором визначається на підставі Акту приймання - передачі наданих послуг. Розрахунок орендної плати: оренда сільськогосподарської техніки з екіпажем (кукурудза) - 45 доларів США за 1 га з ПДВ; оренда сільськогосподарської техніки з екіпажем (соя) - 70 доларів США за 1 га з ПДВ.

Між сторонами підписано Акти приймання - передачі від 08.11.2025 р., від 23.11.2025 р. та від 28.02.2026 р., до договору оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 02/10-25/2 від 02.10.2025 року, згідно яких, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) об`єкти оренди. Місце передачі техніки - с. Мутвиця, Рівненська обл.

ФГ "Агрогруп - БРВ" виставлено ТОВ "АК Полісся" за оренду сільськогосподарської техніки з екіпажем рахунки - фактури, зокрема:

- № СФ-0000084 від 08.11.2025 р. на суму 28839,82 грн, рахунок дійсний до 11.01.2026р.;

- № СФ-0000087 від 30.11.2025 р. на суму 249258,18 грн, рахунок дійсний до 02.02.2026р.;

- № СФ-0000088 від 16.12.2025 р. на суму 376612,66 грн, рахунок дійсний до 18.02.2026 р.;

- № СФ-0000004 від 28.02.2026 р. на суму 461902,16 грн, рахунок дійсний до 31.03.2026 р..

Між ФГ "Агрогруп - БРВ" та ТОВ "АК Полісся" підписано Акти здачі - прийняття робіт (надананя послуг) за оренду сільськогосподарської техніки з екіпажем на загальну суму 1116612,92 грн, а саме:

- № ОУ-0000102 від 08.11.2025 р. по рахунку № СФ-0000084 від 08.11.2025 р. на суму 28839,92 грн;

- № ОУ-0000108 від 30.11.2025 р. по рахунку № СФ-0000087 від 30.11.2025 р. на суму 249258,18 грн;

- № ОУ-0000109 від 16.12.2025 р. по рахунку № СФ-0000088 від 16.12.2025 р. на суму 376612,66 грн;

- № ОУ-0000001 від 28.02.2026 р. по рахунку № СФ-0000004 від 28.02.2026 р. на суму 461902,16 грн.

З урахуванням п. 7.1. Договору, сторони погодили факт надання ФГ "Агрогруп - БРВ" послуг з оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем ТОВ "АК Полісся" на загальну суму 1 116 612,92 грн, що підтвержується підписаними між сторонами Актами здачі - прийняття робіт (надананя послуг). При цьому, у вказаних актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

На момент підписання актів виконаних робіт (наданих послуг) орендарем, будь - яких зауважень до акту та пояснень щодо відмови від підписання такого Акту виконаних робіт (наданих послуг) орендодавцю, суду не подано.

Відповідно до Акту звірки розрахунків між ФГ "Агрогруп - БРВ" та ТОВ "АК Полісся" станом на 16.03.2026 року, заборгованість на користь ФГ "Агрогруп - БРВ" складає 1 116 612,82 грн.

Вказаний Акт звірки розрахунків підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

З огляду на зазначене, судом визнається підтвердженою належними доказами заборгованість відповідача перед позивачем за Договором оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем № 02/10-25/2 від 02.10.2025 року (згідно поданих позивачем актів здачі - прийняття робіт (надананя послуг)), у розмірі 1 116 612,82 грн.

Доказів сплати позивачу відповідачем заборгованості за оренду сільськогосподарської техніки з екіпажем в сумі 1 116 612,82 грн, суду не подано.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочення оплати за оренду сільськогосподарської техніки з екіпажем відповідно до Договору № 02/10-25/2 від 02.10.2025 року, позивач відповідно до п.п. 9.1.1. Договору та ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з ТОВ "АК Полісся" штраф у розмірі 77 319,12 грн (за період з 18.11.2025 року по 31.03.2026 року, з урахуванням виникнення заборгованості по кожному акту окремо), 6 023,40 грн 3 % річних (за період з 18.11.2025 року по 31.03.2026 року) та 11 741,60 грн інфляційних втрат (за період з листопада 2025 року по лютий 2026 року).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів ( змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ч. 1 - ч. 3, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2019 року у справі № 917/889/17 викладено:

"За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Тобто, форма сплати штрафу, застосованого в договорі, є відмінною від сплати пені, яка в свою чергу, застосовується у вигляді відсоткової ставки за кожен день прострочення."

Таким чином, визначальною юридичною ознакою розмежування штрафу та пені є саме спосіб обчислення: штраф - разове (одноразове) стягнення у відсотках від суми зобов`язання; пеня - стягнення, яке нараховується за кожен день прострочення.

Пунктом 9.1.1. Договору сторони погодили, що у разі неналежного виконання грошового зобов`язання орендарем пункту 5.3 даного договору, орендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,1% за кожний день прострочення оплати.

Отже санкція, що названа сторонами "штрафом", обчислюється не разово у відсотках, а щоденно за кожний день прострочення оплати. За критерієм способу нарахування, який є ключовим для розмежування відповідно до ст. 549 ЦК України, така санкція є за способом нарахування ідентичною пені.

Для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що сторони у договорі встановили форму пені під назвою "штраф".

Як визначено у ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом п. 5.3 Договору сторони передбачили, що розрахунок за даним договором здійснюється на підставі виставленого акту виконаних робіт (наданих послуг). Орендар здійснює оплату за кожні відпрацьовані 200 (двісті) га не пізніше 3 (трьох) банківських днів після підписання Акту виконаних робіт (наданих послуг), а остаточні розрахунки по орендній платі проводяться орендарем протягом 10 днів з дати підписання сторонами Акту виконаних робіт (наданих послуг).

Таким чином, прострочення оплати за оренду сільськогосподарської техніки з екіпажем за умовами договору розпочинається протягом 10 днів з дати підписання сторонами акту, тобто, по Актах виконаних робіт (наданих послуг): від 08.11.2025 року з 18.11.2025 року; від 30.11.2025 року з 10.12.2025 року; від 16.12.2025 року з 26.12.2025 року; від 28.02.2026 року з 10.03.2026 року.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, підтверджених доказами, залученими до матеріалів справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено факт укладення між сторонами Договору № 02/10-25/2 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 02.10.2025 року, на умовах якого позивачем надано відповідачу в оренду транспортні засоби разом із обслуговуючим персоналом (екіпажем), однак останній орендну плату не сплатив.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач в порушення умов Договору № 02/10-25/2 оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем від 02.10.2025 року неналежно виконав зобов`язання щодо сплати орендної плати, з урахуванням наданих позивачем підтверджуючих документів про надання послуг відповідачу (актів здачі - прийняття робіт (наданих послуг), суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" 1 116 612,82 грн заборгованості.

Разом з тим, перевіривши подані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і в частині нарахування та стягнення з відповідача 6 023,40 грн - 3 % річних та 11 571,47 грн інфляційних втрат.

Слід зазначити, що розрахунок орендної плати було здійснено відповідно до умов Договору (додатку № 2 до договору), а нарахування індексу інфляції, в порядку ст. 625 ЦК України, здійснювалося на період який не покритий валютною прив`язкою до долара США на суму визначену та погоджену сторонами у Актах здачі - прийняття робіт (наданих послуг). Інших рахунків щодо розрахунку орендної плати після неналежного виконання грошового зобов`язання відповідача, в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, перевіривши подані позивачем розрахунки штрафу, судом встановлено, що передбачена п. 9.1.1 Договору неустойка, за своєю правовою природою є пенею, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Причому, згідно частини 2 пункту 3 ст. 549 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відтак, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення неустойки, з урахуванням частини 2 пункту 3 ст. 549 ЦК України, суд визнає її обгрунтованою на загальну суму 64 957,32 грн (при заявленому 77 319,12 грн), а саме: 3234,01 грн - за період з 18.11.2025 року по 31.03.2026 року по акту від 08.11.2025 р.; 23293,69 грн - за період з 10.12.2025 року по 31.03.2026 року по акту від 30.11.2025 р.; 30077,42 грн - за період з 26.12.2025 року по 31.03.2026 року по акту від 16.12.2025 р. та 8352,20 грн - за період з 10.03.2026 року по 31.03.2026 року по акту від 28.02.2026 р., а отже обґрунтованою судом визнається саме ця сума.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

В клопотанні про зменшення пені та штрафу відповідач зазначає, що ставка 0,1% на день в річному вимірі становить 36,5% річних, що майже у дванадцять разів перевищує розмір 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України як загальний захід відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, і більш ніж удвічі перевищує типові ставки комерційного кредитування. Такий рівень санкції має не компенсаційний, а каральний характер. Позивач одночасно заявляє пеню та 3% річних за ст. 625 ЦК, а також інфляційні втрати. Сукупне навантаження на відповідача за одне й те саме прострочення становить фактично потрійну відповідальність: договірну штрафну санкцію, законні 3% річних та інфляційну компенсацію. Одночасне застосування всіх трьох інструментів щодо одного й того самого боргу суперечить принципам розумності, добросовісності та справедливості цивільних відносин (ст. 3 ЦК України). Позивач не надав жодних доказів понесення реальних збитків, які б відповідали або перевищували розмір заявленої пені у 77 319,12 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України слід мати на увазі, що поняття "значно" є оціночним і має конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення санкцій. Отже, вирішення питання про зменшення штрафних санкцій та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до висловленої Великою Палатою Верховного Суду викладеної у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 правової позиції:

"Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер."

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.03.2023 року у справі № 902/317/22:

"Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності. Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. При цьому слід враховувати, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), тощо].

Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19)."

Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 року у справі № 905/1677/16 констатував, що застосоване у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 року у справі № 910/10675/21).

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2022 року у справі № 922/2141/21).

Факт порушення взятих на себе договірних зобов`язань з боку відповідача підтверджується зібраними у справі доказами. Крім того, відповідачем у клопотанні не наведено жодних обґрунтувань та не надано суду належних доказів на підтвердження наявності виключних обставин, які б могли бути підставою для зменшення розміру пені. Не надано суду і доказів на підтвердження скрутного фінансового становища відповідача.

З огляду на зазначене, з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності та за відсутності доказів про наявність об`єктивних причин не своєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, суд дійшов до висновку про відсутність існування виняткових обставин, які могли бути підставою для застування частини 3 статті 551 ЦК України, а тому у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд відмовляє.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати у справі по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 17987,48 грн покладаються на відповідача, а решта - на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" (69014, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, 18, код ЄДРПОУ 41756288) на користь Фермерського господарства "Агрогруп - БРВ" (66200, Одеська обл., селище Саврань, вул. Миру, 167, код ЄДРПОУ 40830234) 1 116 612,82 грн (одни мільйон сто шістнадцять тисяч шістсот дванадцять гривень 82 копійки) заборгованості, 6 023,40 грн (шість тисяч двадцять три гривні 40 копійок) 3 % річних, 11 571,47 грн (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят одну гривню 47 копійок) інфляційних втрат, 64 957,32 грн (шістдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім гривень 32 копійки) пені та 17 987,48 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 48 копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягувач: Фермерське господарство "Агрогруп - БРВ" (66200, Одеська обл., селище Саврань, вул. Миру, 167, код ЄДРПОУ 40830234)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "АК Полісся" (69014, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Краснова Миколи, 18, код ЄДРПОУ 41756288)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03 серпня 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.В. Романюк