Рішення № 138715765, 04.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 Справа № 917/1006/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС", вул.Січових Стрільців, 8, каб.1, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100

до відповідача Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода", вул. Центральна, 6а, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712

про стягнення 619 206,34 грн,

Секретар судового засідання Костандян О.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС" просить суд стягнути з відповідача Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" 619 206,34 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 28.10.2024 року між сторонами Договору поставки № 28/10-3, з яких : 105 712,52 грн основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю згідно розділу 5 Договору, 30 964,83 грн пені, 451 291,81 грн штрафу та 31 237,18 грн 30% річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідачем в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором поставки частково не оплачено отриманий від Позивача товар.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав наступні докази в копіях (арк.с. 6-34): Договір поставки, видаткові накладні, рахунок №628, рахунок №629, інформаційні повідомлення про зарахування коштів, курс валют, розрахунок заборгованості.

Відповідач надав суду за вх № 7569 від 03.06.2026 відзив на позов, за мотивами якого визнає позовні вимоги в частині стягнення 105 712,52 грн основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю згідно розділу 5 Договору та 31 237,18 грн 30% річних, та просить суд зменшити пеню та штраф до мінімально можливого рівня.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

21.05.2026 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС" до відповідача Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" про стягнення 619 206,34 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 28.10.2024 року між сторонами Договору поставки № 28/10-3, з яких : 105 712,52 грн основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю згідно розділу 5 Договору, 30 964,83 грн пені, 451 291,81 грн штрафу та 31 237,18 грн 30% річних.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 року справу № 917/1006/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 27.05.2026 постановив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановити сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору (Відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

28.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС" (Постачальник) та Виробничим сільськогосподарським кооперативом "Злагода" (далі - Покупець) укладено Договір поставки №28/10-3 (далі - Договір, арк.с. 8-11).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- у строки, передбачені цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю товар (насіння с/г культур та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива, та/або інший товар, погоджений сторонами у специфікаціях до даного Договору), визначений сторонами у специфікаціях до даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (Специфікаціями до нього) (п. 1.1 Договору);

- товар вважається оплаченим у момент надходження грошових коштів на рахунок Постачальника (п. 5.4 Договору);

- порядок та строки оплати Товару визначаються у відповідних специфікаціях щодо умов поставки такого Товару (п. 5.5 Договору);

- у зв`язку з тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов`язується сплатити Постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором (п. 5.6. Договору);

- у випадку, коли курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США, на день проведення розрахунків є нижчим до курсу долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору, Специфікацій та/або відвантаження Товару, Покупець для оплати зобов`язується використовувати курс Долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на дату підписання даного Договору та Специфікації (п. 5.7. Договору);

- у тому випадку, коли курс іноземної валюти (долара США) до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу даної іноземної валюти, на день проведення розрахунків є вищим за такий курс на день укладання Договору, сторони для визначення належної до сплати суми вартості товару використовують наступну формулу : S=(A2/A1)*B, де :

S - ціна на момент оплати;

B - ціна на момент підписання;

A1 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на дату підписання Договору/Специфікації;

А2 - курс долара США до гривні, що встановлений АТ «ПУМБ» для операцій з продажу долара США на дату перерахування грошових коштів згідно вказаних валютних змін (п. 5.8 Договору);

- на дату здійснення платежу за Договором Покупець самостійно, без пред`явлення йому рахунку з боку Постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує Постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за Договором Покупець перераховував Постачальнику гроші в оплату Товару, то на дату здійснення платежу за Договором Покупець зобов`язуються сплатити Постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу (п. 5.10 Договору);

- при зверненні Постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених Покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник А2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви Постачальником про стягнення з Покупця заборгованості за цим Договором. Проіндексована сума прострочених і несплачених Покупцем платежів не може бути меншою від проіндексованої суми таких платежів на дату їх здійснення за Договором. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни Товару не проводиться. Якщо показник А2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то Постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни Товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог (п. 5.11 Договору);

- у випадку, якщо на момент складання претензії або позовної заяви до суду Покупцем було здійснено часткову оплату за Товар, залишок основного борту в еквіваленті доларів США визначається як різниця між загальною ціною Товару у доларах США, вказаною у відповідній специфікації, та еквівалентом у доларах США фактично здійснених Покупцем оплат з урахуванням положень про індексацію та курсу долара США на момент здійснення таких оплат (п. 5.12 Договору);

- якщо в Специфікації замість курсу гривні до долару США буде вказаний курс гривні до ЄВРО, то Сторони у всіх умовах Договору для цієї Специфікації замість доларів США застосовують ЄВРО на тих самих умовах, що вказані в Договорі (п. 5.13 Договору);

- у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених дим Договором, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а в разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2 Договору (п. 7.4 Договору);

- у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості Товару, Покупець відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості (п. 7.8 Договору);

- відповідно до ст. 259 ЦК України Сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості Товару, а також вимог, пов`язаних з несвоєчасною оплатою Товару (штрафних санкцій) застосовується збільшений строк позовної давності у п`ять років. Крім цього, сторони відповідно до частики шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним Договором здійснюється без обмеження строку (п. 7.9 Договору).

У Специфікації № 1 до Договору Позивач взяв на себе зобов`язання передати Відповідачу товар : ХАЛК, насіння гібриду соняшника у кількості 103 шт загальною вартістю700 400,91 грн. з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 15 478,47 ЄВРО; СПАЙДЕР, насіння гібриду соняшника у кількості 33 шт загальною вартістю 224 400,29 грн. з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 4 959,12 ЄВРО, а всього товарів на загальну суму 924 801,20 грн. з ПДВ, що становило еквівалент 20 437,59 ЄВРО (арк.с. 11 на звороті).

У п. 2 Специфікації № 1 сторони визначили та погодили наступний порядок та строк оплати Товару : 184 960,00 грн оплачується Покупцем в строк до 11 листопада 2024 року, 739 841,20 грн оплачується Покупцем в строк до 31 жовтня 2025 року.

У Специфікації № 2 до Договору Позивач взяв на себе зобов`язання передати Відповідачу товар : Фертекс Старт у кількості 150 кг загальною вартістю 106 500,60 грн. з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 2 353,60 ЄВРО; Фертекс Енергія у кількості 150 кг загальною вартістю 106 500,60 грн. з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 2 353,60 ЄВРО; Фертекс Олійні у кількості 230 кг загальною вартістю 195 501,84 грн. з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 4 320,48 ЄВРО; Rougevert B Extract ( ТМ Rougevert) у кількості 450 л загальною вартістю 171 001,80 грн. з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 3 779,05 ЄВРО, а всього товарів на загальну суму 579 504,84 грн. з ПДВ, що становило еквівалент 12 806,73 ЄВРО (арк.с. 12).

У п. 2 Специфікації № 2 сторони визначили та погодили наступний порядок та строк оплати Товару: 115 900,00 грн оплачується Покупцем в строк до 11 листопада 2024 року, 463 604,84 грн оплачується Покупцем в строк до 31 жовтня 2025 року.

На виконання умов Договору Позивач у період поставив Відповідачу Товар належної кількості та якості, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної №666 від 29.10.2024 та №667 від 29.10.2024, які підписана представниками сторін, підписи скріплені печатками сторін (арк.с. 12 на звороті - 13).

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору Відповідач не у повному обсязі та порушенням термінів здійснив оплату отриманого товару, а саме :

- за Специфікацією №1 до Договору Відповідач сплатив 924 801,20 грн, що еквівалентно 19 380,86 ЄВРО (курс 45,25 грн за 1 ЄВРО), в тому числі 08.11.2024 50 000,00 грн, 12.11.2024 50 000,00 грн, 14.11.2024 100 000,00 грн, 15.11.2024 100 000,00 грн, 01.10.2025 570 000,00 грн, 02.10.2025 54 801,20 грн;

- за Специфікацією №2 до Договору Відповідач сплатив 579 504,84 грн, що еквівалентно 11 826,63 ЄВРО (курс 45,25 грн за 1 ЄВРО), в тому числі 02.10.2025 479 504,84 грн, 04.11.2025 100 000,00 грн (інформаційні повідомлення про зарахування коштів арк.с. 16-19).

За даними позивача заборгованість відповідача за отриманий товар складає:

- за Специфікацією 1 до Договору з урахуванням положень про індексацію на курсову різницю становить еквівалент 1 056,74 ЄВРО, що станом на дату складання позовної заяви становить 54 844,81 грн;

- за Специфікацією 2 до Договору з урахуванням положень про індексацію на курсову різницю становить еквівалент 980,11 ЄВРО, що станом на дату складання позовної заяви становить 50 867,71 грн.

Вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд встановив, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 та §1 глави 54 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань відповідно до ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст.692 ЦК України).

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Як встановив суд, у п. 2 Специфікаціях №1, 2 сторони узгодили порядок розрахунків за отриманий товар.

Матеріалами справи підтверджується, що Позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару.

Строк виконання зобов`язань з оплати отриманої Відповідачем продукції в силу приписів наведених норм права та узгоджених сторонами у договорі строків є таким, що настав.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не повністю оплатив поставлений Позивачем товар у вказані строки, заборгованість останнього складає 2 036,85 ЄВРО, що станом на дату складання позовної заяви становить 105 712,52 грн.

Ця обставина Відповідачем визнається.

Суд зауважує, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні підписані представниками сторін, підписи скріплені печатками сторін, доказів в спростування поставки товару у вказаній кількості та вартістю, а також доказів оплати у більшому розмірі, ніж вказав Позивач, суду не надано.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 105 712,52 грн заборгованості з урахуванням положень про індексацію на курсову різницю підтверджені документально та нормами матеріального права, останнім визнаються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 31 237,18 грн 30% річних, в тому числі 139,28 грн за Специфікацією №1 за період з 12.11.2024 по 13.11.2024 та 31 09789 грн за Специфікацією №2 за період з 12.11.2024 по 03.11.2025, нарахованих за несвоєчасну сплату Відповідачем отриманого товару.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення 30% річних, не виявив завищення їх розміру з боку Позивача, вимоги в цій частині Відповідачем визнаються, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Крім суми основного боргу Позивач заявив до стягнення з Відповідача 30 964,83 грн пені, в тому числі 120,71 грн за Специфікацією №1 за період з 12.11.2024 по 13.11.2024 та 30 844,12 грн за Специфікацією №2 за період з 12.11.2024 по 03.11.2025, та 451 291,81 грн штрафу.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

У п. 7.4 Договору сторони узгодили, що у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених дим Договором, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а в разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2 Договору.

Як встановив суд, в порушення умов Договору Відповідач отриманий товар оплатив не у повному обсязі.

Суд здійснив перевірку заявленої до стягнення суми пені та штрафу, не виявив його завищення, вимоги в цій частині є правомірними.

Стосовно клопотання Відповідача про зменшення заявленої до стягнення суми пені та штрафу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Застосовуючи цю норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013). Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Верховний Суд у постанові від 13.01.2020 у справі № 902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

Таким чином, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд України в наведеному рішенні зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відтак, стягнення неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення ним збитків або можливість їх понесення у зв`язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Крім того, суд задовольнив позовні вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості з урахуванням курсової різниці та 30% річних.

Суд враховує, що розмір заявленої пені та штрафу, яка заявлена до стягнення з Відповідача у цьому провадженні (482 256,64 грн) у процентному співвідношенні складає 45,62% заявленої до стягнення суми основного боргу з урахуванням положень про індексацію на курсову різницю (105 712,52 грн).

Суд зауважує, що розмір нарахованої позивачем неустойки є надмірно великим в порівнянні з сумою боргу, тобто є явно несправедливим та невиправдано обтяжливим для Відповідача, а його стягнення в заявленому розмірі спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання відповідача виконувати основне грошове зобов`язання вона перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, відсутність доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, суд частково задовольняє клопотання Відповідача та зменшує суму нарахованого Позивачем до стягнення штрафу на 50%, а суму пені залишає незмінною, оскільки на переконання суду ці суми відповідають суті порушення, та відповідають розумному балансу між інтересами позивача та відповідача у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 30 964,83 грн та штрафу в розмірі 225 645,91 грн. В іншій частині вимог про стягнення штрафу позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених вище.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору Відповідач суду не надав, позовні вимоги частково визнав..

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у цій справі Позивач платіжною інструкцією №2 від 18.05.2026 сплатив судовий збір у розмірі 7 430,48 грн (арк.с. 32).

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою (арк.с. 36).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

При цьому суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничого сільськогосподарського кооперативу "Злагода" (вул. Центральна, 6а, с. Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область, 38712, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03769706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроу СІДС" (вул.Січових Стрільців, 8, каб.1, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40884934) 105 712,52 грн основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю згідно розділу 5 Договору, 30 964,83 грн пені, 225 645,91 грн штрафу, 31 237,18 грн 30% річних та 7 430,48 грн судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частини позовних вимог відмовити.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 04.08.2026

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик