Ухвала суду № 138715731, 04.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"04" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/542/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши скаргу ОСОБА_1 (вх. №2-1529/26 від 31.07.2026) на дії (бездіяльність) державного виконавця, подану у справі,

за позовом: заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

про стягнення 1 438 952,58 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов`язання повернути майно

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору:

ОСОБА_1

до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ»,

Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Одеській та Миколаївській областях, Прокуратури Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у цій справі у задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено у повному обсязі, у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2023 рішення від 31.05.2023 в оскаржуваній прокурором частині було залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2024 касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури було задоволено частково, постанову від 04.10.2023 та рішення від 31.05.2023 у справі №916/542/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.11.2024, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025, позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях було задоволено повністю.

27.12.2024 господарським судом було видано накази про примусове виконання рішення суду від 21.11.2024, в тому числі, наказ про зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «Морський клуб ТЦФ» (далі ТОВ «Морський клуб ТЦФ» або боржник) повернути державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі Фонд або стягувач) майно.

31.07.2026 до суду від ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) надійшла скарга на дії державного виконавця, відповідно до якої скаржник просить суд:

1) визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Калашнікова Микити Руслановича від 24 липня 2026 року про залучення працівників Національної поліції України у виконавчому провадженні № 76846130;

2) визнати неправомірними дії державного виконавця щодо організації та проведення виконавчих дій у спосіб, який не відповідає змісту наказу Господарського суду Одеської області у справі № 916/542/18 та фактично передбачає застосування процедури примусового виселення;

3) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, яка полягає у незверненні до суду із заявою про роз`яснення судового рішення або про встановлення чи зміну способу і порядку його виконання за наявності обставин, що викликали невизначеність щодо належного механізму виконання наказу;

4) визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо неврахування судового рішення у справі № 916/4494/15 та неперевірення його впливу на можливість, межі й порядок виконання наказу у справі №916/542/18;

5) зобов`язати державного виконавця усунути встановлені судом порушення та здійснювати подальші виконавчі дії виключно в межах змісту виконавчого документа і повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»;

6) за наявності встановлених законом підстав постановити окрему ухвалу щодо виявлених порушень законодавства під час здійснення виконавчого провадження № 76846130.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу скарга ОСОБА_1 була передана на розгляд судді Желєзній С.П.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для прийняття до розгляду скарги ОСОБА_1 , господарський суд виходить з наступного.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII).

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Приписами ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Питання, пов`язані із судовим контролем за виконанням судових рішень врегульовано розділом VI ГПК України.

Відповідно до ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

За ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 ГПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

З урахуванням викладеного господарський суд доходить висновку, що правом на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ГПК України наділені сторони виконавчого провадження, тобто виключно стягувач та боржник.

ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Калашнікова Микити Руслановича від 24 липня 2026 року про залучення працівників Національної поліції України у виконавчому провадженні №76846130. Крім того, скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов`язати такого виконавця усунути встановлені судом порушення.

З наданих суду матеріалів вбачається, що Бондаренко А.В. не є ні стороною виконавчого провадження №76846130, ні учасником такого провадження. Наведене дозволяє суду дійти висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на звернення до господарського суду з даною скаргою.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Згідно з ч. 10 ст. 11 ГПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність застосування до поданої ОСОБА_1 скарги норми права, що регулюють подібні відносини (аналогія закону), а саме положень п.1 ч.1 ст. 175 ГПК України, що свідчить про наявність достатніх правових підстав для відмови у відкритті провадження за даною скаргою.

При цьому господарський суд звертає увагу ОСОБА_1 , що сплата судового збору у зв`язку з поданням до суду скарги на дії (бездіяльність) виконавця положеннями Закону України «Про судовий збір» не передбачена.

Керуючись ст. ст. 11, 175, 234, 339-1, 340 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження за скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання відповідно до ст. 256 ГПК України.

Суддя С.П. Желєзна