Ухвала суду № 138715697, 27.07.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"27" липня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1757/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Драганова А.І.

розглянувши скаргу (вх.№2-1258/26 від 25.06.2026) Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" на неправомірні дії (бездіяльність) державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), подану у справі №916/1757/21

за позовом: Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" (65113, Одеська обл., місто Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 146/3)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Моісеєва Максима Сергійовича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 766 786,72 грн

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника): не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від суб`єкта оскарження: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М. перебувала справа за позовом Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" до Фізичної особи-підприємця Моісеєва Максима Сергійовича про стягнення 766 786,72 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.09.2021 по справі №916/1757/21 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Моісеєва Максима Сергійовича на користь Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" суму основного боргу у розмірі 740 024 грн, 3% річних у сумі 4 562 грн, судовий збір у сумі 11 168,79 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

На виконання вказаного рішення 26.10.2021 судом було видано відповідний наказ.

11.11.2024 до суду від Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" надійшла скарга на неправомірні дії Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій останній просить суд визнати неправомірною бездіяльність у виконавчому провадженні №67851083 від 10.12.2021, за яким не відбулось примусове виконання наказу від 26.10.2021 Господарського суду Одеської області, виданого на підставі рішення у справі № 916/1757/21, та поновити порушене право ОК "Вимпел-Південь" (65113, Одеська обл., місто Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 146/3, код ЄДРПОУ 41781969) на забезпечення виконання державою судового рішення у справі №916/1757/21, яке набрало законної сили 20.10.2021, шляхом скасування постанови від 09.10.2023 про повернення виконавчого документу стягувачу, що передбачено ч.1 ст. 41 Закону № 1404-VIII.

Ухвалою суду від 11.11.2024 було призначено розгляд скарги Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" (вх.№2-1725/24 від 11.11.2024) в засіданні суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.12.2024 у справі №916/1757/21 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.01.2025, скаргу задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 67851083 від 10.12.2021, за яким не відбулось примусове виконання наказу від 26.10.2021 Господарського суду Одеської області, виданого на підставі рішення у справі № 916/1757/21; у задоволенні решти скарги відмовлено.

Суд дійшов висновку, що державним виконавцем не було дотримано положень частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" щодо проведення перевірки майнового стану боржника, адже останній не проводив не менше одного разу на два тижні перевірку щодо виявлення рахунків боржника та не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника і його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника; державний виконавець не встановив відсутність об`єктивних обставин ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, які б зумовлювали відсутність у виконавця підстав для застосування повноважень, передбачених пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"; державний виконавець не звертався до суду з поданням про застосування заходів для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, про що також зауважує начальник Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у постанові про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.11.2024.

При цьому, враховуючи, що постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.11.2024 начальником Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 09.10.2023, у задоволенні вимог скаржника у частині поновлення порушеного права ОК "Вимпел-Південь" про скасування відповідної постанови відмовлено.

Щодо клопотання органу ДВС про закриття провадження по скарзі, суд зауважив, що спеціальними нормами ГПК України не передбачено такої процесуальної дії, як закриття провадження у скарзі внаслідок скасування спірної постанови державного виконавця вищою посадовою особою. Крім того, як встановлено судом, предметом розгляду поданої скарги є саме встановлення факту бездіяльності органу ДВС, наслідком якої є оскаржувана постанова, з огляду на що суд зазначив про відсутність підстав для закриття провадження по скарзі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 4.03.2025 ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2024 у справі №916/1757/21 залишено без змін.

19.06.2026 до суду від Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" надійшла заява про видачу дублікату наказу Господарського суду Одеської області від 26.10.2021 у справі №916/1757/21 в електронній формі (шляхом внесення до підсистеми Електронний суд).

Ухвалою суду від 22.06.2026 заяву Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" (вх.№2-1220/26 від 19.06.2026) про видачу дублікату наказу у справі №916/1757/21 задоволено та видано дублікат наказу Господарського суду Одеської області від 26.10.2021 щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Моісеєва Максима Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ід. код НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" (65113, Одеська обл., місто Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 146/3, код ЄДРПОУ 41781969) суму основного боргу у розмірі 740 024 /сімсот сорок тисяч двадцять чотири/ грн, 3% річних у сумі 4562 /чотири тисячі п`ятсот шістдесят дві/ грн, судовий збір у сумі 11 168 /одинадцять тисяч сто шістдесят вісім/ грн 79 коп.

22.06.2026 до суду від Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" надійшла скарга на неправомірні дії (бездіяльність) державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій останній просить суд:

- витребувати від Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Відділу державної реєстрації актів цивільного стану) відомості та актовий запис про цивільний стан (факт життя чи смерті) громадянина Моісеєва Максима Сергійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 ;

- визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 67851083 від 10.12.2021, яке не призвело до виконання судового рішення у справі №916/1757/21.

Ухвалою суду від 22.06.2026 скаргу (вх.№2-1228/26 від 22.06.2026) Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" на неправомірні дії (бездіяльність) державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), подану у справі №916/1757/21, повернуто без розгляду.

25.06.2026 до суду від Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" надійшла скарга на неправомірні дії (бездіяльність) державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій останній просить суд:

- визнати неправомірними дії (бездіяльність) державних виконавців Альохіної Ксенії Сергіївни та Чорнобай Олени Валентинівни у ВП №67851083 на виконання рішення у справі №916/1757/21 у період з 14.11.2024 до 30.09.2025;

- витребувати відомості про цивільний стан Моісеєва Максима Сергійовича, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник зазначає, що відповідно до частини 3 статті 13 Закону №1404-VIII платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.

Водночас, у матеріалах АСВП відсутні надсилання платіжних інструкцій 15.11.2024 ОСОБА_1 , а перші платіжні інструкції відображені 22.04.2025, тобто, через понад п`ять місяців після винесення постанови про арешт коштів від 14.11.2024.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 68 Закону №1404-VIII виконавець виносить постанову про звернення стягнення на заробітну плату у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

При цьому, як зазначає скаржник, серед документів АСВП відсутні відомості про винесення державним виконавцем Альохіною К.С. постанови про звернення стягнення на заробітну плату. Платіжні інструкції від 18.09.2025 свідчать, що станом на 18.09.2025 у виконавця були або мали бути законні підстави для їх надсилання, тобто інформація про наявність коштів / електронних грошей на рахунках / електронних гаманцях.

Водночас 30.09.2025, незважаючи на виявлені кошти, державний виконавець Чорнобай О.В. виносить постанову про повернення документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна.

Така послідовність дій, на думку стягувача, є нелогічною, суперечливою та свідчить про формальний підхід або навмисну бездіяльність щодо реального виконання рішення суду.

Скаржник також зазначає про невчинення державним виконавцем дій, встановлених частиною 7 статті 48 Закону №1404-VIII, а саме, невчинення дій щодо арешту нерухомого майна боржника.

Обслуговуючий кооператив "Вимпел-Південь" також звертає увагу на те, що перевірка доходів боржника була проведена 14.11.2024, наступна лише через 109 днів, 03.03.2025; наступна через 16 днів, 19.03.2025; наступна через 8 днів, 27.03.2025; наступна через 26 днів, 22.04.2025. Після 22.04.2025 і до 30.09.2025 відсутні запити.

Таким чином, матеріали АСВП не підтверджують регулярну перевірку доходів боржника з періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону № 1404-VIII, тобто не менше одного разу на три місяці.

Стягувач також звертає увагу на невчинення ефективних та своєчасних дії щодо розшуку сторони виконавчого провадження (боржника), зазначаючи, що сукупність відомостей про проходження служби у військовій частині, закриття РНОКПП та зняття особи з обліку в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків вимагала додаткової перевірки виконавцями обставин, які впливають на хід виконавчого провадження та на подальше виконання судового рішення, можливість правонаступництва.

Проте, державні виконавці, маючи в матеріалах провадження відповіді ДПС та ПФУ, виявили надмірний формалізм та бездіяльність на шкоду правам та інтересам скаржника, а саме: замість виконання вимог ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII щодо офіційного витребування інформації від органів РАЦС та Міністерства оборони на предмет встановлення факту життя чи загибелі боржника, передчасно повернули виконавчий документ на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.

Скаржник також зазначає, що він має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 17.11.2020, проте, не отримував жодного документу через впроваджену державою цифрову систему всупереч ч.2 ст.28 Закону №1404-VIII.

Крім того, скаржник зауважує, що зазначення у процесуальних документах виконавчого провадження суми 7 558 754,79 грн, яка не відповідає виконавчому документу, не узгоджується із поняттям виконавче провадження, оскільки виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження має відображати зміст і обсяг саме того судового рішення, яке підлягає виконанню, а не іншу суму.

Наведені обставини, на думку скаржника, свідчать про те, що виконавчі дії державних виконавців Альохіної Ксенії Сергіївни та Чорнобай Олени Валентинівни не були спрямовані на реальне, своєчасне та повне виконання судового рішення оскільки не відповідали частини 1 статті 18 Закону №1404-VIII та загалом засадам виконавчого провадження, визначеним пунктами 3, 5, 7 та 8 частини 1 статті 2 Закону №1404-VIII.

Ухвалою суду від 26.06.2026 скаргу Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" (вх.№2-1258/26 від 25.06.2026) призначено до розгляду в засіданні суду на "06" липня 2026 р. о 12:15.

Ухвалою суду від 26.06.2026 витребувано у Пересипського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65086, Одеська обл., місто Одеса, Десантний бульвар, будинок 14) у строк до 03.07.2026, відомості про поточний цивільний стан (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян) щодо ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; УНЗР 19901009-01631; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .

06.07.2026 до суду від скаржника надійшло клопотання про долучення доказів, а саме, актового запису про смерть № 5410 від 26.04.2024 та постанови про відкриття ВП № 81374448 від 01.07.2026.

Крім того, 06.07.2026 до суду від скаржника надійшла заява про розгляд скарги без участі останнього.

Водночас судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2026 по справі №916/1757/21 на "06" липня 2026 р. о 12:15, не відбулося у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в м. Одеса.

Ухвалою суду від 06.07.2026 продовжено строк розгляду скарги (вх.№2-1258/26 від 25.06.2026) Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" на неправомірні дії (бездіяльність) державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), поданої у справі №916/1757/21, на 20 календарних днів, та призначено судове засідання по справі №916/1757/21 на "27" липня 2026 р. о 13:45.

10.07.2026 до суду від Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій останній просить суд залишити без розгляду скаргу Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" на неправомірні дії (бездіяльність) державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

При цьому, орган ДВС зазначає, що 30.09.2025 старшим державним виконавцем Відділу була винесена Постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, яка була разом з виконавчим документом, а саме судовим наказом (оригіналом) направлена ОК Вимпел Південь на адресу, зазначену в виконавчому документі, яка в той же час є офіційною адресою юридичної особи. Зазначені документи були повернені на адресу Відділу у зв`язку з неотриманням скаржником 25.12.2025. Відтак, наразі оригінал наказу у справі №916/1757/21 від 26.10.2021, який виданий на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2021 у справі № 916/1757/21, зберігається у Київському ВДВС ОМУМЮУ у зв`язку з поверненням поштової кореспонденції через неотримання її скаржником.

Натомість, у скарзі скаржник не ставить питання про поновлення строку звернення, враховуючи те, що оскаржувані дії були вчинені до 30.09.2025.

При цьому, скаржник мав доступ до АСВП та йому направлялися листи, які скаржник не отримував, не звертався до Київського ВДВС ОМУМЮУ, що призвело до існування одного оригіналу наказу і одного дублікату. Скаржником також не наведено жодного аргументу, що він дізнався про порушення своїх прав після 30.09.2025, тобто після дати винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу.

13.07.2026 до суду від скаржника надійшла заява про заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, у якій останній зазначає, що про порушення своїх прав скаржник дізнався 17.06.2026 під час самостійного вивчання виконавчих дій в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП), код доступу Г48Г478Д7041.

Відділом ДВС до заяви додано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.09.2025 та згруповані поштові відправлення (Реєстр ф.103) без дати з фіскальними чеками від 10.12.2025, водночас останні були відсутні у матеріалах виконавчого провадження. При цьому, стягувач не отримував листів від Відділу.

Розглянувши вищевказану скаргу Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" з наданими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

В ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як встановлено судом з відомостей та інформації про виконавче провадження №67851083, постановою від 10.12.2021 відкрито виконавче провадження №67851083 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 26.10.2021 №916/1757/21.

Крім того, 10.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, постанову про стягнення виконавчого збору, постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника.

29.08.2022 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

Постановою від 11.11.2022 державним виконавцем повторно накладено арешт на кошти боржника.

Постановою від 14.04.2023 передано матеріали виконавчого провадження до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою від 18.05.2023 Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) прийнято до виконання виконавче провадження (виконавчий документ).

Постановою Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 09.10.2023 стягувачу повернуто виконавчий документ.

При цьому, державним виконавцем зазначено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно з відповідями на запити до ПФУ у порядку доступу державних виконавців до відповідних реєстрів встановлено, що боржник пенсію не отримує та інформація про боржника, який працює за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи відсутня.

Згідно з відповідями на запити до ДФС України у порядку доступу державних виконавців до відповідних реєстрів встановлено, що інформація стосовно боржника щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з них податку в ДРО відсутня, боржник на обліку в органах ДПС не перебуває.

Відповідно до відповіді з МВС України про зареєстровані за боржником транспортні засоби, відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

Як вбачається з відомостей щодо виконавчого провадження, державним виконавцем було направлено запити до ДФС України від 10.12.2021 (щодо наявних рахунків), 11.12.2021 (щодо джерел отримання доходів), 15.08.2022 (щодо джерел отримання доходів), 29.08.2022 (щодо джерел отримання доходів), 21.09.2022 (щодо наявних рахунків), 6.10.2022 (щодо наявних рахунків та джерел отримання доходів), 24.10.2022 (щодо наявних рахунків та джерел отримання доходів), 14.05.2023 (щодо наявних рахунків); а також запити до МВС України від 15.12.2021, 15.08.2022, 29.08.2022, 1.10.2022, 24.10.2022, 12.11.2022, 15.05.2023.

У відповідь на запит щодо даних фізичної особи від 10.12.2021 ДВС України зазначила, що державним виконавцем не заповнені або некоректно заповнені поля, що обов`язкові до заповнення. У відповідь на запит від 10.12.2021 щодо рахунків боржника ДФС України надало інформацію щодо наявних у боржника банківських рахунків.

29.08.2022 державним виконавцем був направлений запит до ДПСУ щодо перетину боржником державного кордону України.

29.06.2023 державним виконавцем була направлена вимога на отримання інформації, яка містить банківську таємницю.

Постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження від 12.11.2024 начальником Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасовано постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та зобов`язано старшого державного виконавця відновити виконавче провадження №67851083.

При цьому, у вказаній постанові зазначено, що державним виконавцем не були реалізовані повноваження щодо примусового виконання рішення, а саме, звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Постановою Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.11.2024 відновлено виконавче провадження №67851083.

Як встановлено судом, постановою від 14.11.2024 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Альохіною Ксенією Сергіївною було накладено арешт на кошти боржника.

При цьому, постановою від 22.04.2025 було знято арешт з усіх рахунків боржника, враховуючи, що у даному виконавчому провадженні встановлено, що державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів, які були продубльовані у АТ "Універсал Банк", у зв`язку з чим виникла необхідність зняти повторно накладені арешти.

Постановою Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (Чорнобай Оленою Валентинівною) від 30.09.2025 стягувачу повернуто виконавчий документ.

Як вбачається з відомостей щодо виконавчого провадження, державним виконавцем з метою встановлення майнового стану боржника та виявлення його активів направлялися запити до Пенсійного фонду України щодо осіб-боржників від 14.11.2024, 03.03.2025, 19.03.2025, 27.03.2025 та 22.04.2025; запити до Державної податкової служби України щодо РНОКПП, паспортних даних, джерел та сум отриманих доходів, а також розміру утриманих податків від 14.11.2024, 03.03.2025, 19.03.2025, 27.03.2025 та 22.04.2025; запити на отримання інформації, що становить банківську таємницю від 14.11.2024, 03.03.2025, 22.04.2025 та 18.09.2025; загальні запити від 03.03.2025 та 27.03.2025 (до Генерального штабу Збройних Сил України щодо надання інформації чи проходить військову службу у складі Збройних Сил України та у якій частині боржник); запити до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів від 21.11.2024 та 27.03.2025; а також запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону України від 03.03.2025.

Крім того, 22.04.2025 державним виконавцем було сформовано дві платіжні інструкції, а 18.09.2025 три платіжні інструкції.

Як вбачається з відповідей державних органів на направлені державним виконавцем запити, Пенсійний фонд України повідомив про перебування боржника на обліку як застрахованої особи та зазначив останнє місце роботи боржника військова частина НОМЕР_2 .

Водночас Державна податкова служба України за результатами розгляду запитів повідомила, що реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника закрито або фізичну особу за вказаними у запиті реквізитами знято з обліку у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, у зв`язку із чим запитувану інформацію про доходи боржника не надано.

Міністерство внутрішніх справ України повідомило про відсутність зареєстрованих за боржником транспортних засобів.

Крім того, Державна прикордонна служба України повідомила про відсутність відомостей щодо перетину боржником державного кордону України за визначений у запиті період.

При цьому, як встановлено судом, скаржник вважає, що виконавці не дотримувалися вимог щодо періодичності (системності) перевірки майнового стану боржника.

Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду стосовно застосування частини 8 статті 48 цього Закону, викладеної у постанові від 17.02.2021 у справі №904/3525/18, зокрема, такого змісту: періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом, тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не одноразово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. Водночас відсутність обґрунтованого висновку стосовно належного та повного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок про відсутність такого майна у боржника (подібний за змістом правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 915/1294/13, від 23.08.2018 у справі № 911/167/17, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16).

Як було встановлено судом з наданих як скаржником, так і органом ДВС матеріалів, останнім не в повному обсязі було здійснено всі необхідні для примусового виконання рішення дії.

Так, державним виконавцем направлялися запити до Пенсійного фонду України щодо осіб-боржників від 14.11.2024, 03.03.2025, 19.03.2025, 27.03.2025 та 22.04.2025; запити до Державної податкової служби України щодо РНОКПП, паспортних даних, джерел та сум отриманих доходів, а також розміру утриманих податків від 14.11.2024, 03.03.2025, 19.03.2025, 27.03.2025 та 22.04.2025; запити на отримання інформації, що становить банківську таємницю від 14.11.2024, 03.03.2025, 22.04.2025 та 18.09.2025; загальні запити від 03.03.2025 та 27.03.2025 (до Генерального штабу Збройних Сил України щодо надання інформації чи проходить військову службу у складі Збройних Сил України та у якій частині боржник); запити до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів від 21.11.2024 та 27.03.2025; а також запит до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону України від 03.03.2025.

Вказане свідчить про те, що державним виконавцем не було дотримано положень частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" щодо проведення перевірки майнового стану боржника, адже останній не проводив не менше одного разу на два тижні перевірку щодо виявлення рахунків боржника та не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника і його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Крім того, скаржник вказує на ненадсилання державним виконавцем платіжних інструкцій на примусове списання коштів наступного робочого дня після накладення арешту на кошти боржника, як це передбачено ч. 3 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки перші платіжні інструкції були сформовані лише через понад п`ять місяців після винесення постанови про арешт коштів.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.

Як встановлено судом, постановою від 14.11.2024 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Альохіною Ксенією Сергіївною було накладено арешт на кошти боржника.

Натомість, матеріали виконавчого провадження містять дві платіжні інструкції від 22.04.2025 та три платіжні інструкції від 18.09.2025.

Таким чином, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не дотримано вимог ч. 3 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки після накладення арешту на кошти боржника платіжні інструкції не були направлені у визначений законом строк, а були сформовані лише 22.04.2025, тобто через понад п`ять місяців після накладення арешту.

Скаржник також посилається на положення ст.68 Закону України "Про виконавче провадження", зауважуючи, що серед документів АСВП відсутні відомості про винесення державним виконавцем Альохіною К.С. постанови про звернення стягнення на заробітну плату, натомість, платіжні інструкції від 18.09.2025 свідчать, що станом на 18.09.2025 у виконавця були або мали бути законні підстави для їх надсилання, тобто інформація про наявність коштів / електронних грошей на рахунках/електронних гаманцях.

Відповідно до ч.1,3 ст.68 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Проте, суд зазначає, що наявність платіжних інструкцій не свідчить про відсутність чи недостатність коштів на рахунках боржника та не є доказом виникнення передбачених статтею 68 Закону України "Про виконавче провадження" підстав для звернення стягнення на заробітну плату. Інших доказів на підтвердження наявності таких підстав матеріали справи не містять.

За таких обставин сам по собі факт відсутності постанови про звернення стягнення на заробітну плату боржника не свідчить про неправомірну бездіяльність державного виконавця, а тому відповідні доводи скаржника є необґрунтованими.

Суд також відхиляє доводи скаржника щодо порушення державним виконавцем вимог ч.7 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.09.2025, державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а вжиті заходи щодо його розшуку виявилися безрезультатними.

При цьому, скаржником не надано, а матеріали справи не містять доказів наявності у боржника нерухомого майна, на яке державний виконавець був зобов`язаний накласти арешт відповідно до вимог ч. 7 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин доводи скаржника про невчинення державним виконавцем дій щодо арешту нерухомого майна є необґрунтованими.

Щодо доводів скаржника стосовно невжиття державним виконавцем належних заходів щодо встановлення правового статусу боржника, зокрема неперевірення інформації про можливу смерть боржника та невитребування відповідних відомостей від компетентних органів, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, державним виконавцем направлялися загальні запити від 03.03.2025 та 27.03.2025 до Генерального штабу Збройних Сил України щодо надання інформації про проходження боржником військової служби у складі Збройних Сил України та військову частину, у якій він проходить службу.

Таким чином, доводи скаржника про повне невжиття державним виконавцем заходів щодо встановлення місцезнаходження боржника спростовуються матеріалами виконавчого провадження.

Водночас зазначені запити були спрямовані виключно на встановлення факту проходження боржником військової служби та не свідчать про вчинення державним виконавцем інших дій, спрямованих на з`ясування актуального правового статусу боржника після отримання відповідей Пенсійного фонду України та Державної податкової служби України, які могли мати значення для подальшого виконання судового рішення та вирішення питання щодо можливого правонаступництва.

За таких обставин суд дійшов висновку, що доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" документи виконавчого провадження особам, які мають зареєстровані електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, надсилаються до таких електронних кабінетів, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також постанов, передбачених пунктами 1 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які відповідно до ч.1 ст.28 Закону надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Таким чином, суд зазначає, що постанова про повернення виконавчого документа була правомірно направлена стягувачу рекомендованим поштовим відправленням відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження". Водночас інші документи виконавчого провадження, за наявності у стягувача зареєстрованого електронного кабінету, відповідно до ч. 2 ст. 28 зазначеного Закону підлягали надсиланню до такого електронного кабінету. Матеріали виконавчого провадження не містять доказів надсилання державним виконавцем цих документів через електронний кабінет стягувача, а тому доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу, що у процесуальних документах виконавчого провадження державним виконавцем помилково зазначено суму 7 558 754,79 грн замість 755 754,79 грн, визначеної виконавчим документом, що свідчить про невідповідність таких документів змісту виконавчого документа.

Водночас, проаналізувавши обставини та підстави звернення до суду з відповідною скаргою, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно і ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Тобто, відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України право на звернення зі скаргою пов`язується саме з порушенням прав сторони виконавчого провадження рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця. При цьому саме на заявника покладається обов`язок обґрунтувати, яке саме його право порушено та у чому полягає таке порушення.

Однак у поданій скарзі, попри наведення окремих порушень вимог Закону України "Про виконавче провадження", скаржником не обґрунтовано, яким чином такі порушення призвели до порушення саме його прав та законних інтересів, а також не наведено доводів щодо того, яким чином визнання неправомірними дій (бездіяльності) державних виконавців забезпечить відновлення такого права.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд не лише визнає рішення, дії чи бездіяльність неправомірними, а й зобов`язує державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, задоволення скарги має бути спрямоване на реальне відновлення порушеного права, а обраний заявником спосіб судового захисту повинен бути ефективним.

Судом встановлено, що боржник помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується актовим записом про смерть, наданим до матеріалів справи (т.3 а.с.163). При цьому предметом оскарження є дії (бездіяльність) державних виконавців за період з 14.11.2024 по 30.09.2025, тобто після смерті боржника, а питання правомірності дій виконавців до 14.11.2024 вже були предметом відповідної перевірки. .

За таких обставин, визнання окремих дій чи бездіяльності державних виконавців неправомірними, саме по собі не призведе до поновлення прав скаржника чи реального виконання судового рішення, оскільки на момент відновлення виконавчого провадження та на момент його завершення боржник помер, а питання процесуального правонаступництва у межах цієї скарги не вирішується.

При цьому суд враховує відкриття виконавчого провадження №8137448 приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. постановою від 1.07.2026 (т.3 а.с.164).

Враховуючи, що скаржником не доведено, яким саме чином оскаржувані дії чи бездіяльність державних виконавців порушили його права та законні інтереси та яким чином вони можуть бути відновлені саме в результаті задоволення скарги повністю або частково з огляду на смерть боржника , суд дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення скарги Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь".

Керуючись ст. 234, ч.2, 3 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги (вх.№2-1258/26 від 25.06.2026) Обслуговуючого кооперативу "Вимпел-Південь" на неправомірні дії (бездіяльність) державних виконавців Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), поданої у справі №916/1757/21, відмовити.

Ухвала набирає чинності 03.08.2026 та може бути оскаржена в порядку ст. 256 ГПК України.

Повна ухвала складена 03.08.2026.

Суддя Ю.М. Щавинська