Ухвала суду № 138715573, 03.08.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

03 серпня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1131/26

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 10997/26 від 28.07.2026 р.) Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Київська, буд. 300; код ЄДРПОУ 08564050) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» (54055, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 39/1; код ЄДРПОУ 42129888) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 89555,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державна установа «Вознесенська виправна колонія (№72)» звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про:

- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 22.08.2022, укладеної між Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до договору № 50/479 від 28.12.2021.

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 30.08.2022, укладеної між Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до договору № 50/479 від 28.12.2021;

- визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 27.09.2022, укладеної між Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до договору № 50/479 від 28.12.2021;

- визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 18.10.2022, укладеної між Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до договору № 50/479 від 28.12.2021;

- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 30.03.2023, укладеної між Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 06.04.2023, укладеної між Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 05.06.2023, укладеної між Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди від 19.07.2023, укладеної між Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди від 24.08.2023, укладеної між Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- визнання недійсною додаткової угоди № 5 від 27.10.2023, укладеної між Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№ 72)» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» до договору № 50/479 від 30.01.2023;

- стягнення надмірно сплачених грошових коштів за договором № 50/479 від 28.12.2021 року та договором № 50/479 від 30.01.2023 року в розмірі 89555,80 грн.

В обґрунтування позову заявник посилається на порушення відповідачем вимог Закону України Про публічні закупівлі при укладанні додаткових угод № 2 від 26.08.2022, № 3 від 30.08.2022, № 4 від 27.09.2022 та № 5 від 18.10.2022 до договору № 50/479 від 28.12.2021 та додаткових угод № 2 від 30.03.2023, № 3 від 30.04.2023, № 4 від 05.06.2023, від 19.07.2023, від 24.08.2023 та № 5 від 27.10.2023 до договору № 50/479 від 30.01.2023 р., оскільки відповідачем було перевищено максимальний ліміт збільшення ціни згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, і внаслідок безпідставного підвищення ціни товару позивачем зайво було сплачено 89555,80 грн. Відтак, вказані додаткові угоди, на думку позивача, підлягають визнанню недійсними на підставі ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, а безпідставно сплачені позивачем кошти в сумі 89555,80 грн. поверненню останньому з боку відповідача.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 164 ГПК України до заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.

Поряд з цим в силу приписів ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

При цьому відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Судом встановлено, що додані позивачем до позовної заяви додаткові угоди № 3 від 30.08.2022 до договору № 50/479 від 28.12.2021, та № 2 від 30.03.2023, № 3 від 06.04.2023, № 4 від 05.06.2023, № 5 від 27.10.2023 до договору № 50/479 від 30.01.2023, про визнання яких недійсними просить позивач є нечитаємими. Також нечитаємі фрагменти тексту містить подана позивачем разом з позовом копія додаткової угоди від 09.02.2022 до договору №50/479 від 28.12.2021 р.

Крім цього, нечитаємими є додані до позовної заяви копії акту №2 від 10.02.202, акту №50/479/2/1 від 28.02.2022 (ст. 5, 8 файлу «платіжки 2022 року.pdf» відповідно); рахунку №50/479/2/1 від 01.03.2022 р.; актів №16 від 25.10.20_, №15 від 13.10.20_, №19 від 30.11.20_ (ст. 38, 40, 42 файлу «платіжні доручення 2023 рік.pdf» відповідно).

Також суд звертає увагу на те, що позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними додаткових угод до двох різних договорів № 50/479 від 28.12.2021 та № 50/479 від 30.01.2023 та стягнення надмірно сплачених коштів за кожним з договорів. Водночас, судом встановлено, що позовна заява не містить зазначення правових підстав для об`єднання вказаних позовних вимог за двома окремими договорами в одному провадженні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В силу приписів ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Так, порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 р. (зі змінами і доповненнями). В силу приписів ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2026 році - 3328 грн.

Як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено 10 вимог немайнового характеру (визнання недійсними додаткових угод до договору) та 1 майнову вимогу (про стягнення коштів у розмірі 89555,80 грн.). Як було зазначено вище, позовні вимоги заявлено за двома різними договорами № 50/479 від 28.12.2021 та № 50/479 від 30.01.2023. Відтак, з огляду на існування підстав для роз`єднання позовних вимог за кожним правочином окремо, та з огляду на те, що заявником у позові заявлено за кожним правочином вимогу майнового характеру, відповідно судовий збір за поданий позов має бути сплачено за кожною самостійною вимогою, у т.ч.:

- у спорі по договору № 50/479 від 28.12.2021 судовий збір становить 16640,00 грн., зокрема: за вимоги немайнового характеру про визнання недійсними 4 додаткових угод: № 2 від 22.08.2022, № 3 від 30.08.2022, № 4 від 27.09.2022, № 5 від 18.10.2022 судовий збір становить 13312,00 грн. (3328,00 грн. х 4) та за вимогу майнового характеру про стягнення коштів 38578,96 грн. судовий збір становить 3328,00 грн. (38578,96 грн. х 1,5% = 578,68 грн. але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3328,00 грн.);

- у спорі по договору № 50/479 від 30.01.2023 судовий збір становить 23296,00 грн., зокрема: за вимоги немайнового характеру про визнання недійсними 6 додаткових угод: № 2 від 30.03.2023, № 3 від 30.04.2023, № 4 від 05.06.2023, від 19.07.2023, від 24.08.2023 та № 5 від 27.10.2023 судовий збір становить 19968,00 грн. (3328,00 грн. х 6) та за вимогу майнового характеру про стягнення коштів 50976,12 грн. судовий збір становить 3328,00 грн. (50976,12 грн. х 1,5% = 764,64 грн. але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3328,00 грн.);

Водночас з урахуванням того, що позовна заява була подана в електронній формі через Електронний суд ЄСІТС, відповідно ставка судового збору за подачу даного позову становить 29810,40 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір (16640,00 грн. + 23296,00 грн.) х 0,8).

В даному випадку суд зауважує, що незважаючи на те, що прохальна частина позову містить вимогу про стягнення загальної суми коштів, це не свідчить про те, що така вимога є однією самостійною вимогою, адже складається з кількох вимог з різних підстав їх виникнення.

Ані ГПК України, ані Закон України Про судовий збір не містять норм, які б давали змогу зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору в меншому розмірі для випадків, коли позивач об`єднує самостійні вимоги в одному позові.

Так, позивачем на підтвердження сплати судового збору надано копію квитанції про сплату №0780-5528-6762-8321 від 28.07.2026 на суму 2662,40 грн., що свідчить про сплату судового збору у меншому розмірі, адже загальний розмір судового збору за дванадцятьма вимогами за двома договорами складає 29810,40 грн. (16640,00 грн. + 23296,00 грн. із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів сплати судового збору за поданий позов у встановленому законом розмірі.

Крім того, згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 164 ГПК України у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Враховуючи викладене та з огляду на заявлення позивачем вимоги про стягнення грошових коштів, позивач відповідно до приписів ч. 7 ст. 162 ГПК України має зазначити реквізити його рахунку в банку або небанківському надавачі платіжних послуг та надати відповідний документ, що підтверджує наявність такого рахунку. Вказані відомості позовна заява не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ч. 2 ст. 174 ГПК України передбачено, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Державною установою «Вознесенська виправна колонія (№72)» при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не дотримано вимоги ч. 3, 7 ст. 162, ч. 1, 2, 7 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків, у т.ч. шляхом надання доказів доплати судового збору в сумі 27148,00 грн.

Керуючись ст.ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Державної установи «Вознесенська виправна колонія (№72)» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 89555,08 грн. залишити без руху.

2. Встановити Державній установі «Вознесенська виправна колонія (№72)» 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити Державній установі «Вознесенська виправна колонія (№72)», що при невиконанні вимог даної ухвали позовна заява вважається неподаною та повертається заявнику.

Ухвала набирає законної сили 03.08.2026 року та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Ільєва