Рішення № 138715456, 30.07.2026, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 рокуСправа № 912/320/26

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю., представника позивача адвоката Костуренка Є.М., представника відповідача адвоката Грєшнікової А.Ю. за правилами загального позовного провадження справу № 912/320/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОММАРКЕТ"

до відповідача фізичної особи - підприємця Сергєєвої Катерини

про стягнення 339 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОММАРКЕТ" (далі позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до фізичної особи - підприємця Сергєєвої Катерини (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 339 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сплатив відповідачу 339 000 грн як передоплата за товар за договором постачання товару № 3 від 11.10.2023, проте відповідач поставку товару не здійснила і передоплату не повернула.

Ухвалою від 10.02.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Установив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, в тому числі відповідачу - відзиву (15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі).

13.03.2026 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи та клопотання про витребування у позивача оригіналу письмового доказу.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що позивач не довів належними, допустимими та достовірними доказами факт укладення між сторонами договору постачання товару № 3 від 11.10.2023, на який він посилається як на підставу заявлених вимог.

Відповідач категорично заперечує факт підписання нею договору від 11.10.2023 № 3, зазначаючи, що не погоджувала його умов, не отримувала свого примірника, а підпис, який міститься у копії договору, їй не належить, що виключає можливість визнання такого документа належним доказом існування договірних відносин між сторонами.

Також відповідач зазначає, що зміст наданої копії договору не містить належного погодження істотних умов, зокрема строків поставки, порядку та строків оплати, що унеможливлює встановлення моменту виникнення зобов`язань та їх порушення, а тому не дає підстав для висновку про наявність прострочення чи заборгованості.

Відповідач підтверджує факт перерахування грошових коштів у сумі 339 000 грн на її рахунок, але звертає увагу, що сам по собі такий факт не підтверджує існування саме спірного договору, оскільки такі платежі не ідентифіковані належним чином із конкретним правочином, а позивач не довів правову природу цих платежів як виконання зобов`язань за зазначеним договором.

Підстав отримання від позивача грошових коштів на загальну суму 339 000 грн та підстави утримання цих коштів відповідач у відзиві не повідомила.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій звертає увагу на те, що відповідач фактично підтверджує отримання грошових коштів у сумі, яка відповідає умовам договору, що свідчить про наявність між сторонами господарських правовідносин та виконання позивачем свого обов`язку з оплати товару, натомість відповідач не виконала свого зобов`язання щодо поставки товару.

Доводи відповідача щодо можливого підроблення договору позивач вважає безпідставними та такими, що не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, а також нелогічними з огляду на характер правовідносин сторін та відсутність будь-яких об`єктивних підстав для вчинення таких дій.

Ухвалою від 17.03.2026 суд постановив здійснювати подальший розгляд справи № 912/320/26 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; підготовче засідання призначив на 07.04.2026.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що посилання позивача на перерахування коштів як доказ існування договору спростовуються тим, що сам по собі факт платежів не підтверджує укладення договору, його істотних умов та правової природи таких платежів.

Відповідач заперечує твердження про надання своїх реквізитів позивачу для укладення договору і вказує на відсутність будь-яких належних доказів цього, а також зазначає, що посилання позивача на умови договору є передчасними, оскільки сам факт існування договору є спірним, підпис не визнаний, а достовірність документа не встановлена.

Відповідач категорично заперечує факт волевиявлення на укладення договору, наголошуючи, що відсутність підпису як обов`язкового елементу письмової форми правочину виключає можливість вважати договір укладеним.

Протокольними ухвалами від 07.04.2026 та від 21.04.2026 за клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладалося.

Ухвалою від 05.05.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №912/320/26 на 30 днів; клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи задовольнив; призначив у справі № 912/320/26 судову почеркознавчу експертизу документів; проведення експертизи доручив Кропивницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; з метою отримання експериментальних зразків підписів фізичної особи - підприємця Сергєєвої Катерини, викликав фізичну особу-підприємця Сергєєву Катерину до Господарського суду Кіровоградської області на 26.05.2026 о 14:00; зобов`язав фізичну особу - підприємця Сергєєву Катерину до зазначеної дати надати (надіслати) господарському суду вільні, умовно-вільні зразки підпису Сергєєвої Катерини, відповідно до вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5; витрати з проведення судової експертизи поклав на фізичну особу - підприємця Сергєєву Катерину; витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОММАРКЕТ" оригінал договору постачання товару №3 від 11.10.2023; провадження у справі № 912/320/26 зупинив на період проведення судової експертизи.

19.05.2026 від позивача на адресу суду надійшла заява з інформацією на виконання ухвали суду від 05.05.2026, в якій позивач повідомив про відсутність оригіналу договору постачання товару від 11.10.2023 № 3, вказавши, що сторони уклали договір у спосіб обміну сканкопіями через електронну пошту.

Ухвалою від 26.05.2026 суд поновив провадження у справі № 912/320/26 для проведення підготовчого засідання та отримання експериментальних зразків підписів.

У підготовчому засіданні 26.05.2026 суд відібрав експериментальні зразки підписів відповідача.

Ухвалою від 26.05.2026 суд підготовче засідання у справі № 912/320/26 відклав до 08.06.2026; позивачу встановив строк до 08.06.2026 для подання до суду оригіналу електронного доказу - договору постачання товару № 3 від 11.10.2023; відповідачу встановив строк до 08.06.2026 для виконання ухвалу суду від 05.05.2026 в частині надання вільних та умовно-вільних зразків підпису; дозволив сторонам подати додаткові пояснення.

Оригінал договору постачання від 11.10.2023 № 3 в електронній формі не був наданий. За усними поясненнями представника позивача, такий оригінал в електронному листуванні не зберігся.

05.06.2026 відповідач подала до суду додаткові пояснення та заяву про виконання ухвали суду. У додаткових поясненнях просила направити справу до експертної установи для визначення експертом можливості проведення експертизи за копією договору постачання від 11.10.2023 № 3.

Протокольною ухвалою від 08.06.2026 суд зупинив провадження у справі № 912/320/26 до одержання результатів проведення експертизи.

08.06.2026 до суду поштою надійшли документи із вільними зразками підпису фізичної особи - підприємця Сергєєвої Катерини для проведення експертизи.

Супровідним листом від 15.06.2026 суд направив матеріали справи № 912/320/26 для проведення судової почеркознавчої експертизи до Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз.

22.06.2026 до господарського суду надійшов лист Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1441/1177-4-26/27 від 18.06.2026 про залишення ухвали суду без виконання разом з матеріалами справи № 912/320/26 з підстав неможливості виконання експертизи через відсутність оригіналу договору постачання товару №3 від 11.10.2023.

Ухвалою від 22.06.2026 суд поновив провадження у справі № 912/320/26 та призначив підготовче засідання на 30.06.2026.

29.06.2026 і 30.06.2026 сторони подали до суду клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою від 30.06.2026 суд призначив підготовче засідання у справі № 912/320/26 на 07.07.2026.

У підготовчому засіданні 07.07.2026 представники обох сторін проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті не заперечували.

Протокольною ухвалою від 07.07.2026, надалі оформленою окремим документом, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 23.07.2026.

Протокольною ухвалою від 23.07.2026 суд відклав розгляд справи на 30.07.2026 у зв`язку з неможливістю участі представника відповідача в засіданні в режимі відеоконференції.

Під час розгляду справ по суті в судовому засіданні 30.07.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала та просила відмовити в позові з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Звертала увагу, що витребуваний судом оригінал договору постачання товару від 11.10.2023 № 3 позивачем не поданий, позивач повідомив про відсутність у нього оригіналу такого доказу. Указувала, що відповідач не підписувала договір постачання товару від 11.10.2023 № 3, не погоджувала його умов. Акцентувала, що доводити підстави позову повинен позивач, який, посилаючись на укладення договору від 11.10.2023 № 3, не довів такої обставини.

Відповідаючи на запитання суду, представник відповідача зазначила таке. Підтвердила, що грошові кошти в сумі 339 000 грн надійшли на рахунок відповідача. Повідомила, що вказані кошти відповідачем позивачу не поверталися, оскільки вони отримані в межах інших господарських правовідносин, які існують між відповідачем та позивачем, про що свідчить призначення платежу в платіжних документах як „згідно з договором. Водночас, повідомила про відсутність конкретної інформації про вказані правовідносини. Клопотань про надання можливості подати докази на підтвердження існування між сторонами певних інших правовідносин не заявляла.

Відповідаючи на запитання суду, представник позивача заперечив існування між сторонами будь-яких інших господарських правовідносин, крім тих, що, за його твердженням, ґрунтуються на договорі постачання товару від 11.10.2023 № 3.

У судовому засіданні 30.07.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду.

Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходив з повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зокрема, дослідивши пояснення сторін, наведені в заявах по суті справи, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, повно, безпосередньо і всебічно дослідивши наявні у справі докази, суд установив обставини, які є предметом доказування у справі.

11.10.2023 позивач сплатив відповідачу 90 000 грн з призначенням платежу „Оплата зг договору Без ПДВ, що підтверджується копією платіжної інструкції від 11.10.2023 № 2484 (а.с. 7).

11.10.2023 позивач сплатив відповідачу 100 000 грн з призначенням платежу „Оплата зг договору Без ПДВ, що підтверджується копією платіжної інструкції від 11.10.2023 № 2485 (а.с. 8).

18.12.2023 позивач сплатив відповідачу 149 000 грн з призначенням платежу „ОПЛАТА ЗГ ДОГОВОРУ БЕЗ ПДВ, що підтверджується копією платіжної інструкції від 18.12.2023 № 2630 (а.с. 6).

Усього перераховано 339 000 грн (90 000 + 100 000 + 149 000 = 339 000).

Факт отримання від позивача грошових коштів на загальну суму 339 000 грн сторона відповідача визнала як у відзиві, так і в усних поясненнях у засіданні.

З пояснень представників сторін, наданих у засіданні 30.07.2026, суд установив, що грошові кошти у сумі 339 000 грн відповідач позивачу не повертала.

Позивач стверджує, що ці платежі на загальну суму 339 000 грн він здійснив як передоплату за товар за договором постачання товару від 11.10.2023 № 3, на виконання якого відповідач мала обов`язок поставити позивачу товар на вказану суму.

Відповідач факт укладання договору від 11.10.2023 № 3 заперечує, вказуючи, що не підписувала його.

За частиною 6 статті 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частини 5 статті 96 ГПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ухвалою від 05.05.2026 суд за клопотанням відповідача витребував у позивача оригінал договору постачання товару від 11.10.2023 № 3.

Заявою від 19.05.2026 позивач повідомив суд про відсутність у нього оригіналу договору постачання товару від 11.10.2023 № 3, повідомивши що сторони вказаного договору обмінялися сканкопіями договору через електронну пошту і надалі обмін оригіналами договору не здійснювався.

У підготовчому засіданні представник позивача усно підтвердив відсутність у позивача оригіналу договору постачання товару від 11.10.2023 № 3 (і як письмового, і як електронного доказу), вказавши, що електронне листування, під час якого сторони обмінялися сканкопіями договору, не збереглося.

Ураховуючи, що відповідач ставить під сумнів відповідність наданої позивачем копії оригіналу (і взагалі наявність підписаного нею оригіналу) договору постачання товару від 11.10.2023 № 3, а позивач не подав до суду оригіналу такого договору, суд не бере до уваги копію договору постачання товару від 11.10.2023 № 3 (а.с. 4-5), долучену до позовної заяви.

За таких умов, суд не має підстав вважати, що договір від 11.10.2023 № 3 був укладений, оскільки будь-які докази його укладення, крім його копії (яка не береться судом до уваги), у справі відсутні.

Платіжні інструкції про перерахування відповідачу коштів містять посилання на договір без вказівки на його номер, дату, предмет тощо.

За поясненнями представника позивача в засіданні 30.07.2026, будь-яких договірних правовідносин, крім тих, про існування яких позивач стверджує, посилаючись на договір від 11.10.2023 № 3, між сторонами не існує.

За поясненнями представника відповідача, уперше наданими в судовому засіданні 30.07.2026 у відповідь на запитання суду та у відзиві не повідомленими, між сторонами існують певні інші господарські правовідносини, суть яких представник відповідача суду не повідомила.

Докази існування між сторонами будь-яких інших господарських правовідносин у справі відсутні.

Відповідач у відзиві підтвердила факт перерахування позивачем грошових коштів у сумі 339 000 грн на її рахунок, проте зазначила, що сам по собі такий факт не підтверджує існування саме спірного договору. Водночас, підстав отримання від позивача грошових коштів на загальну суму 339 000 грн відповідач не повідомила, документального підтвердження таких підстав до суду не подала.

Представник позивача в засіданні категорично заперечив наявність між сторонами будь-яких інших правовідносин, крім тих, про які стверджується в позовній заяві.

Суд зазначає, що правова підстава перерахування відповідачу коштів на спірну суму, заявлена в позові (договір від 11.10.2023 № 3), не підтвердилася матеріалами справи, ураховуючи вищенаведені положення статей 91, 96 ГПК України та неподання позивачем витребуваного судом оригіналу договору від 11.10.2023 № 3.

Суд також констатує відсутність у справі відомостей (доказів) про існування будь-яких інших чітко визначених підстав перерахування позивачем відповідачу грошових коштів на загальну суму 339 000 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує таке.

За пунктом 5 частини 3 статті 165 ГПК України, відзив повинен містити заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Суд зазначає, що у відзиві відповідач обмежилась твердженням про непідписання договору від 11.10.2023 № 3 та про недоведеність позивачем підстав позову.

Абстрактне повідомлення про існування певних інших господарських відносин представник відповідача зробила під час розгляду справи по суті 30.07.2026, відповідаючи на запитання суду щодо підставності утримання відповідачем грошових коштів у сумі 339 000 грн за умови заперечення відповідачем укладення договору постачання товару від 11.10.2023 № 3.

Конкретних відомостей про підстави виникнення певних інших господарських відносин відповідач не повідомляла, доказів на підтвердження їх існування до суду не подавала.

Пункти 2 та 4 частини 2 статті 42 ГПК України передбачають, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а також подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Як зазначено вище, відповідач отримала від позивача грошові кошти в сумі 339 000 грн, які, за твердженням позовної заяви, були перераховані як передоплата за товар за договором від 11.10.2023 № 3. Зазначені грошові кошти відповідачем позивачу не повернуті. Сторона відповідача заперечує підписання та укладання нею договору від 11.10.2023 № 3. На пояснення причин неповернення коштів сторона відповідача усно зазначила, що існують інші господарські правовідносини між сторонами. Проте, які саме інші правовідносини існують між сторонами, сторона відповідача не повідомила суду ані у відзиві, ані в усних поясненнях у засіданні.

Матеріали справи не містять доказів наявності між сторонами будь-яких господарських правовідносин (ураховуючи, що копію договору від 11.10.2023 № 3 суд не бере до уваги).

Водночас доведеною є обставина перерахування позивачем відповідачу грошових коштів на суму 339 000 грн.

За такого суд дійшов переконання, що грошові кошти у сумі 339 000 грн перераховані позивачем відповідачу без правової підстави.

На обґрунтування позовних вимог про стягнення 339 000 грн позивач посилається на застосування статей 525, 526, 530, 610, 693 ЦК України.

У господарському процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»).

Застосування судом цього принципу полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду у процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 278/2111/23.

Під час розгляду справи суд установив, що грошові кошти на загальну суму 339 000 грн були перераховані позивачем відповідачу без достатньої правової підстави, оскільки підстава їх перерахування, зазначена в позові (договір від 11.10.2023 № 3) не підтвердилася, а інших підстав сторони в установленому процесуальним законом порядку не повідомили і не довели.

На переконання суду, у цій справі принцип "jura novit curia" підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача.

Суд зазначає, що самостійна перекваліфікація позову за принципом "jura novit curia", відповідає принципам змагальності та рівності сторін у цій справі. Позивачу була надана можливість подати до суду оригінал договору постачання товару від 11.10.2023 як у письмовій, так і в електронній формі. Відповідач під час підготовчого провадження та розгляду справи по суті мала право і можливість аргументувати свою позицію, повідомити всі відомі їй обставини справи на обґрунтування заперечень проти позовних вимог та подати відповідні докази.

Оцінивши подані сторонами докази та надані пояснення (письмові та усні), суд установив, що відповідач зберегла грошові кошти в сумі 339 000 грн за рахунок позивача без достатніх на те правових підстав.

Відповідно до статті 1212 глави 83 Цивільного кодексу України, яких особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Договірного характеру набуття відповідачем за рахунок позивача грошових коштів у сумі 339 000 грн з матеріалів справи не вбачається. Зокрема, суд не брав до уваги копію договору постачання товару від 11.10.2023 № 3 у зв`язку з тим, що відповідач ставить під сумнів відповідність цієї копії оригіналу (заперечує існування оригіналу та як такий факт підписання нею договору), а позивач оригінал такого доказу до суду не подав. У справі також відсутні відомості та докази на підтвердження існування між сторонами будь-яких інших договірних відносин.

Оскільки відповідач набула за рахунок позивача 339 000 грн без достатньої правової підстави, відповідач має обов`язок повернути спірні грошові кошти позивачу.

За такого, позовну заяву належить задовольнити на підставі статті 1212 ЦК України, стягнувши з відповідача на користь позивача 339 000 грн.

За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 5 085,00 грн (платіжна інструкція від 04.02.2026 № 4823), який, у зв`язку із задоволенням позовної заяви, на підставі частини 1 статті 129 ГПК України, належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Сергєєвої Катерини ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОПРОММАРКЕТ" (43025, Волинська область, Луцький район, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, буд. 37, ідентифікаційний код - 40725285) грошові кошти в сумі 339 000 грн, а також витрати на сплату судового збору в сумі 5 085 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 04.08.2026.

Суддя Б.М. Кузьміна