Рішення № 138715380, 23.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2026Справа № 910/4493/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом державного підприємства «Інформаційні судові системи»

до Державної судової адміністрації України

про стягнення 17505122,73 грн,

Представники:

від позивача Дзяткевич А.В.

від відповідача не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду звернулося державне підприємство «Інформаційні судові системи» (далі - ДП «Інформаційні судові системи/Підприємство) з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) про стягнення 17505122,73 грн (13403464,56 грн боргу, 3154404,40 грн пені, 307545,25 грн 3% річних, 639708,52 інфляційний втрат).

Суд своєю ухвалою від 21.04.2026 відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Борг у розмірі 13403464,56 грн, щодо якого заявлені вимоги про стягнення, є вартістю послуг із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації, які, як стверджує позивач, він надав відповідачу протягом 2024 року. Позивач є адміністратором функціональних підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, здійснив роботи з модернізації захищеної телекомунікаційної мережі на базі CryptoIP-VPN для підвищення захищеності обміну даними. Позивач вважає, що незважаючи на те, що відповідач ухилився від укладення відповідного договору, використання у 2024 році захищеної телекомунікаційної мережі для з`єднань судових установ свідчить про надання самих послуг. Послуги надані належним чином, у відповідача не виникало заперечень щодо обсягу та якості наданих послуг. Обов`язок з оплати послуг, на думку позивача, у відповідача виник після відповідної вимоги позивача (претензія від 08.05.2025).

Відповідач не подав відзив а також не забезпечив участь у судових засіданнях свого представника. Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на це суд здійснив розгляд справи за наявними у ній заявами та доказами.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

З 2022 року державне підприємство «Інформаційні судові системи» є адміністратором Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та інших інформаційних систем і сервісів судової влади. Відповіднеий наказ прийнято Державною судовою адміністрацією України 22.09.2022 № 333 «Про визначення адміністратора». Державне підприємство «Інформаційні судові системи», як адміністратор, зобов`язалось забезпечувати безперервне функціонування, супроводження та адміністрування визначених наказом систем і сервісів судової влади, забезпечувати належний рівень технічної підтримки, обробки запитів, забезпечити інформаційну безпеку, збереження даних та інформації, що обробляється.

Виконання таких обов`язків державним підприємством «Інформаційні судові системи» мало місце на договірних засадах шляхом укладення відповідних договорів з Державною судовою адміністрацією України про закупівлю послуг із забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі. У 2023 році телекомунікаційні послуги (код 67220000-4 за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника) та інтегровані телекомунікаційні послуги (код 64227000-3 за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника) державне підприємство «Інформаційні судові системи» надавала Державній судовій адміністрації України за договорами від 31.01.2023 № 14-23 та від 27.07.2023 № 59-23. Місцем надання таких послуг є точки підключення споживачів до телекомунікаційної мережі, якими є місцеві, апеляційні суди, територіальні управління ДСА України.

Також у вересні 2022 року Державна судова адміністрація України, за результатами розслідування кібератаки та інформаційні ресурси органів судової влади, доручила (лист від 09.09.2022 № 15-8027/22) ДП «Інформаційні судові системи» в якому доручило забезпечити конфіденційність інформації, у тому числі шляхом використання криптографічного захисту інформації.

В рамках виконання цього доручення здійснило модернізацію телекомунікаційної мережі на базі Crypto IP-VPN.

25.11.2022 ДП «Інформаційні судові системи» повідомило ДСА України (лист № 4398/1/16-10-22) про завершення підготовчих робіт з модернізації захищеної телекомунікаційної мережі на базі CryptoIP-VPN з метою мінімізації ризиків, пов`язаних з монопольним становищем ключового постачальника послуг зв`язку - ПАТ «Укртелеком», суттєвого здешевлення експлуатації захищеної телекомунікаційної мережі (очікувана економія коштів бюджету може складати до 30%), а також для підвищення захищеності обміну даними. ДП «Інформаційні судові системи» зазначило, що у процесі підготовчих робіт ним розгорнуто відповідну серверну інфраструктуру та сформовано програмно-технічне підґрунтя для реалізації проєкту з модернізації мережі у всіх судах та територіальних управління ДСА України поетапно.

Листом від 02.12.2022 №15-11157/22 ДСА України повідомила апеляційні суди, місцеві господарські суди, адміністративні суди, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, територіальні управління ДСА України про завершення державним підприємством «Інформаційній судові системи» підготовчих заходів з розгортання засобів криптографічного захисту інформації, які дозволятимуть безпечне передавання інформації між судами та дата-центром судової влади відкритими каналами мережі Інтернет, не використовуючи при цьому дороговартісні окремо виділені канали ПАТ «Укртелеком». ДСА України в листі зазначило, що після налаштування в судах засобів криптозахисту, передбачається відмовитись від централізованих послуг ПАТ «Укртелеком». Також листом було зобов`язано ДП «Інформаційні судові системи» що п`ятниці, починаючи з 09.12.2022 звітувати до ДСА України про стан виконання робіт із зазначенням переліку суддів.

Протягом 2023 року відбулось встановленням та налаштуванням засобів криптозахисту та 12.12.2023 ДП «Інформаційні судові системи» повідомило ДСА України, місцеві господарські суди, територіальні управління ТУ ДСА України, апеляційні суди (лист № 4524/3/09-20-23) про припинення надання послуг зв`язку з АТ «Укртелеком» з 01.01.2024.

30.01.2024 ДП «Інформаційні судові системи» надіслано до ДСА України для підписання проєкт договору про закупівлю послуг із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації. Надісланий проєкт договору з додатками був підписаний ДП «Інформаційні судові системи». Відповідно до проєкту цього договору його предметом є послуги із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації; 72260000-5 - послуги пов`язані із системами та підтримкою, 72263000-6 - послуги із впровадження програмного забезпечення (за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника). Строк надання послуг - з 01.01.2024 по 31.12.2024, їх вартість 13403464,56 грн.

Разом з проєктом договору ДП «Інформаційні судові системи» надіслало такі документи:

розрахунок вартості послуг із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації на 2024 рік; довідку про наявність обладнання та матеріально-технічної бази; довідку про відсутність підстав, передбачених ст. 17 ЗУ «Про публічні закупівля»; копію виписки з реєстру; копію статуту ДП «Інформаційні судові системи»; висновок № 619 комплексного експертного дослідження від 24.01.2024; копію наказу ДСА України №333.

Висновок від 24.01.2024 № 619 комплексного експертного дослідження Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності, який було додано до документів щодо укладення договору, стосувався обґрунтованості цих послуг без застосування процедури відкритих торгів та/або електронного каталогу. У висновку зазначено, що здійснення ДСА України закупівлі послуг із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації, 72260000-5 - послуги пов`язані із системами та підтримкою, відповідний код 72263000-6 - послуги зі впровадження програмного забезпечення за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника відповідно до умов договору про закупівлю з державним підприємством «Інформаційні судові системи» без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу відповідно до п.п. 5 п. 13 Загальних положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» - а саме: відсутність конкуренції з технічних причин, яка має бути документально підтверджена замовником, є обґрунтованим.

ДСА України не відхилило пропозицію позивача щодо укладення договору, звернувшись з пропозицією (лист від 19.02.2024 № 15-5288/24), для прийняття рішення щодо доцільності укладення централізованого договору між ДСА України та ДП «Інформаційні судові системи», надати детальне обґрунтування необхідності проведення закупівлі послуг із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2024 №119 «Деякі питання Національної програми інформатизації».

Такі обґрунтування ДП «Інформаційні судові системи» надіслало ДСА України 23.02.2024 (лист № 1069/1/16-30-24).

12.04.2024 ДСА України повідомило ДП «Інформаційні судові системи» (лист № 15-9345/24) про опрацювання матеріалів щодо укладення договору.

Таке опрацювання тривало до грудня 2024 року і 10.12.2024 ДСА України повідомило позивача (листом №15-23852/24) про необхідність надання оновленого пакету документів для розгляду питання щодо укладення договору про закупівлю послуг із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації.

Такий пакет документів позивач надіслав 10.12.2024 (лист № 7044/1/06-00-24).

Водночас, 23.12.2024 ДСА України відмовило (лист № 15-24532/24) в підписанні договору, повідомивши, що під час планування потреби у видатках на 2024 рік для здійснення заходів з інформатизації щодо потреби в придбання послуг забезпечення функціонування захищеної телекомунікаційної мережі, тобто видатки на закупівлю послуг із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації ДСА України не були передбачені. ДСА України запропонувало у 2025 році здійснити закупівлю даних послуг шляхом укладання договорів з територіальними управліннями ДСА України та відповідними судами, або розширення послуг у відповідних сервісних договорах.

ДП «Інформаційні судові системи», попри зволікання у підписанні договору та ухвалення відповідачем у кінці 2024 року рішення про відмову у вчиненні такої дії, протягом 2024 року надало послуги із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації. Підтвердженням цього є встановленні обставини в рамках експертного комп`ютерно-технічного дослідження, проведеного Західноукраїнським відділенням Науково-дослідного центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України. Дослідження проведено за замовленням позивача.

На вирішення експерта поставлені такі питання:

- чи використовувалось програмне забезпечення, встановлене в Центрі обробки даних CryptoIP-VPN, до складу якого входить CryptoIP-403 із згенерованими файлами запитів на отримання сертифікатів відкритих ключів та CryptoProxy з зареєстрованими відкритими ключами у вигляді файлів запиту на формування сертифіката (*.р10) для судових установ в період з 01.01.2024 по 31.12.2024?

- чи використовувалось програмне забезпечення CryptoIP VPN для встановлення VPN-з`єднань та обміну інформації між Центром обробки даних і судовими установами в період з 01.01.2024 по 31.12.2024?

- чи можливе здійснення обміну інформацією судових установ з централізованими інформаційними ресурсами у разі припинення надання послуг державним підприємством «Інформаційні судові системи» із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації CryptoIP VPN?

За результатами проведеного експертного дослідження 24.12.2025 експертом складено висновок експерта від № 67/25. Висновок складено судовим експертом Білик Олександром Сергійовичем, який є атестованим судовим експертом другого кваліфікаційного класу за спеціальностями: 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів», 10.7 «Дослідження електронних комунікацій», 13.12 «Дослідження, пов`язані з комп`ютерними програмами і компіляціями даних (базами даних)». Стаж експертної роботи з 2010 року. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за ст. 384 та ст. 385 Кримінального кодексу України.

Відповідаючи на питання експерт дійшов таких висновків:

1. В ході огляду та перевірки файлів журналів з`єднань, налаштувань та системи моніторингу, встановлено, що програмне забезпечення CryptoIP-VPN, яке встановлено в Центрі обробки даних, в склад якого входить CryptoIP-403 зі згенерованими файлами запитів на отримання сертифікатів відкритих ключів та CryptoProxy з зареєстрованими відкритими з зареєстрованими відкритими ключами у вигляді файлів запиту на формування сертифіката (*.р10) використовувалось для здійснення захищених з`єднань (VPN-тунелей) для судових установ відповідно до переліку в додатку, в період з 01.01.2024 по 31.12.2024.

2. В ході огляду та перевірки файлів журналів з`єднань, системи моніторингу, встановлено, що програмне забезпечення CryptoIP-VPN використовувалось для встановлення VPN-з`єднань та обміну інформації між Центром обробки даних і судовими установами відповідно до переліку в додатку, в період з 01.01.2024 по 31.12.2024.

3. В ході проведення експериментального дослідження встановлено, що здійснення обміну інформації судових установ з централізованими інформаційними ресурсами у разі припинення надання послуг із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації з забезпечення CryptoIP-VPN державним підприємством «Інформаційні судові системи» - з технічної точки зору неможливо.

Висновок експерта від № 67/25 за своєю формою відповідає вимогам ст. 98 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, та є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 76, ст. 77 ГПК України.

В рамках процедури оцінки висновку експерта від № 67/25 як доказу, який формує переконання надання позивачем у 2024 році послуг, що були предметом не підписаного відповідачем проєкту договору, суд доходить таких висновків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частин 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Частиною третьою статті 98 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Процедура аналізу і оцінки доказів за критеріями їх належності та допустимості є складовими процедури збирання доказів. Правова конструкція залежності доказу від предмету доказування у процедурі збирання доказів полягає у тому, що доказ повинен підтверджувати або спростовувати певні обставини (п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України), і ці обставини повинні входити в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Застосовуючи наведені вище стандарти доказування, враховуючи відсутність жодних даних про те, що послуги не були надані або для їх надання мало місце залучення третьої особи, суд вважає доведеним позивачем наданням ним протягом 2024 року послуг із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації.

08.05.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією (№ 2468/1/05-00-25) з вимогою щодо погашення заборгованості з суми фактично наданих послуг із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації у 2024 році на суму 13403464,56 грн.

ДСА України 06.06.2025 відмовило у задоволенні претензії з підстав відсутності укладеного відповідного договору. Також відповідач зазначив, що до річного плану видатки на відповідну послугу не були передбачені та запропонував у 2025 році укладати договори з судовими установами.

ДСА України не заперечило факту надання таких послуг позивачем у 2024 році та не оспорило їхню вартість -13403464,56 грн.

Вирішуючи питання настання у ДСА України обов`язку з оплати вартості наданих у 2024 році ДП «Інформаційні судові системи» послуг із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації суд виходить з такого.

Згідно з п. 4 розділу Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС), власником програмного забезпечення ЄСІТС є держава в особі Державної судової адміністрації України. ЄСІТС працює на базі основного та резервного (резервних) центрів обробки даних. Організаційне та фінансова забезпечення і функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС здійснює ДСА України, яка несе відповідальність за їх належне функціонування та забезпечення захисту інформації.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду (АСДС), для функціонування автоматизованої системи ДСА України: забезпечує розробку вимог щодо захисту автоматизованої системи та інформації, що міститься у ній; забезпечує суди технічними, фінансовими і організаційними ресурсами, необхідними для провадження, захисту та використання АСДС.

Згідно з Положенням про АСДС адміністратором АСДС є підприємство, яке забезпечує технічний супровід та здійснює підтримку її працездатності.

Положенням визначено, що правове регулювання відносин, пов`язаних з функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду здійснюється, зокрема, згідно з Законом України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».

Статтею 8 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» (редакція станом на січень 2024 року) передбачено, що державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, яка обробляється в інформаційно-комунікаційних системах, підлягають захисту інформації з підтвердженою відповідністю.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника або розпорядника системи.

Державне підприємство «Інформаційні судові системи» є адміністратором Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та виконує інші функції відповідно до розпоряджень ДСА України та взятих на себе договірних зобов`язань. Позивач є одним з виконавців Програми інформатизації місцевих та апеляційних судів і проекту побудови Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) на 2022-2024 роки, затвердженої наказом ДСА України від 14.06.2022 №178. На позивача покладено функції, пов`язані з забезпеченням функціонування інформаційно-технічних систем судів, органів і установ у системі правосуддя, забезпеченням функціонування впроваджених підсистем (модулів) ЄСІТС та допоміжних компонентів, забезпеченням розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури та забезпеченням інформаційної безпеки в рамках виконання завдань Програми.

Тобто позивач є безальтернативним постачальником послуг та виконавцем робіт, пов`язаних із забезпеченням безперервного функціонування інформаційних систем і сервісів судової влади у межах визначених функцій, та саме на ДСА України покладено прямий обов`язок та відповідальність за здійснення всіх заходів комплексної системи захисту інформації в ЄСІТС (організаційні, фінансові, контролюючі). Поведінка ДСА України протягом 2024 року (до 23.12.2024), яка не спростовувала необхідність підписання договору, узгоджувалась з визначеним вище обов`язком та відповідальністю.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення наведені у ст. 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, за якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Суб`єктами зобов`язання, які є елементами зобов`язання, є його сторони: управомочена сторона - кредитор, та зобов`язана сторона - боржник.

Виконання зобов`язання - це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої певної особи дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов`язання. Виконання зобов`язання є правомірною дією, яка спрямована на припинення зобов`язання.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Такі умови (принципи) можна поділити на умови належного виконання та реального виконання. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведено належним сторонами, щодо належного предмету, у належний спосіб, у належний строк (термін), у належному місці. Принцип реального виконання слід розуміти як виконання зобов`язання в натурі, тобто вчинення саме тих дій, що становлять зміст зобов`язання.

У переважній більшості зобов`язань кожний із суб`єктів зобов`язання є водночас і кредитором і боржником один щодо одного. А тому, відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін зобов`язання має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

З огляду на це, використання терміну «зобов`язання» застосовується як для позначення зобов`язального правовідношення в цілому, так і для позначення окремого обов`язку боржника (боргу).

За п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість сторін двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договору як юридичному факту властиві такі ознаки:

- в договорі виявляється воля не однієї особи, а двох чи кількох, причому волевиявлення учасників за своїм змістом мають збігатися і відповідати одне одному;

- договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Основною особливістю цивільних правовідносин є те, що вони засновані на рівності, автономії волі, майновій і організаційній відокремленості її суб`єктів. У зв`язку з цим однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ЦК України), суть якої розкрита у ст. 627 ЦК України і полягає у тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору є багатоаспектним поняттям, яке включає в себе різні прояви: прийняття власного рішення про вступ у договірні відносини, самостійний вибір того, з ким буде вступати у правовідносини, визначення умов договору тощо.

Загальні положення щодо договорів про надання послуг закріпленні у главі 63 Цивільного кодексу України (статті 901-907). Відповідно до статті 177 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) послуги розглядаються як окремий вид об`єктів цивільних прав, які відрізняються від інших об`єктів (речей, майнових прав, результатів робіт тощо).

За змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, відповідно до закону, послуга не зводиться до самої дії або діяльності, а розглядається як окреме явище. З огляду на це, для послуг характерним є те, що вони:

- мають нематеріальний характер, а їх результат не набуває уречевлювального вигляду;

- тісно пов`язані з особою виконавця та процесом вчинення ним дій, здійснення діяльності;

- не збігаються із самими діями, здійсненням діяльністю виконавця, а існують як окреме явище.

Для замовника за договором послуга, незважаючи на її нематеріальну сутність, виступає як певне матеріальне благо, заради якого він і вступає у договірні відносини.

Підсумовуючи викладене, послугою є певне нематеріальне благо, яке надається виконавцем і споживається замовником у процесі вчинення певних дій або здійснення певної діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Тобто, укладення договору - це процес погодження сторонами всіх його умов, що є істотними для його реалізації.

Поняття «укладення договору» тісно пов`язано з поняттям «виникнення» зобов`язання. Під виникненням слід розуміти розпочинання, зародження, початок зобов`язання. Укладення договору означає процес, в якому відбувається узгодження волі його сторін - висунення пропозиції та її прийняття.

Досягнення згоди з усіх істотних умов відбувається за допомогою процедури, яка складається з двох стадій - оферти та акцепту. Оферта виражає намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов`язаною договором і запропонованими умовами у разі її прийняття. Акцепт має бути повним і безумовним і, як правило, він здійснюється в такій самій формі, як і оферта. Однак прийняттям пропозиції вважаються й дії особи, яка одержала пропозицію укласти договір. Такими діями можуть бути сплата відповідної суми грошей, відвантаження товарів, надання послуги, виконання роботи тощо (ст. 642 ЦК України).

Як зазначено вище, судом встановлені такі обставини:

- на ДСА України покладено прямий обов`язок та відповідальність за здійснення всіх заходів комплексної системи захисту інформації в ЄСІТС;

- за дорученням ДСА України ДП «Інформаційні судові системи» здійснило модернізацію телекомунікаційної мережі на базі Crypto IP-VPN шляхом використання криптографічного захисту інформації для обміну інформації між Центром обробки даних і судовими установами;

- ДП «Інформаційні судові системи» є безальтернативним постачальником послуг та виконавцем робіт, пов`язаних із забезпеченням безперервного функціонування інформаційних систем і сервісів судової влади;

- протягом 2024 року ДП «Інформаційні судові системи» безперервно саме на замовлення ДСА України надавало послуги із забезпечення функціонування засобів криптографічного захисту інформації;

- надання таких послуг, а отже і їх отримання, ДСА України протягом 2024 року (до 23.12.2024) не заперечувалось.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що конклюдентні дії відповідача свідчать про акцепт пропозиції позивача про надання послуг. Відмова відповідача від підписання договору, яка висловлена тільки 23.12.2024, тобто вже фактично після його виконання, не свідчить про відсутність між сторонами у 2024 році правовідносин щодо надання послуг. У цьому випадку правове значення мають не лише формальні реквізити письмового документа, а насамперед фактичне виконання відносин, які носять зобов`язальний характер.

Ці зобов`язальні відносини є відносинами про надання послуг, основним обов`язком виконавця за якими є обов`язок надання послуг. Оскільки пропозиція позивача про надання послуг стосувалась їх надання за плату, факт надання послуг кореспондується з виникненням зустрічного обов`язку у замовника з їх оплати.

Можна погодились з доводами позивача щодо документів відповідача як непрямих доказів, що свідчать про визнання ним факту отримання послуг у 2024 році. Такими є службова записка від 03.04.2025 № 15.1.-83/25, яка містить звіт про впровадження та використання в 2024 році криптографічного захисту інформації CryptoIP-VPN. У службовій записці від 03.04.2025 №15.1.-83/25 щодо виконання відповідачем Плану заходів на 2024 рік зазначено, що технічні характеристики мережі Інтернет, яка використовується в судах та ТУ ДСА України в областях та місті Києві, наступній, зокрема зазначено, що: в 99,8 % наявний програмно-апаратний засіб криптографічного захисту інформації CryptoIP-VPN; середня швидкість доступу до мережі Інтернет становить 270 Мбіт/сек., середня швидкість передачі даних (між шифраторами CryptoIP-VPN) - 178 Мбіт/секунду.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Враховуючи, що відповідач жодним чином не заперечив запропоновану позивачем вартість послуг як 13403464,56 грн (з ПДВ), саме у такому розмірі слід вважати відповідача зобов`язаним перед позивачем.

При визначенні настання строку оплати суд виходить з вимог ст. 530 ЦК України. За частиною 2 цієї норми, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Також вимогою є претензія позивача від 08.05.2025 № 2468/1/05-00-25, що одержана відповідачем 09.05.2025. З огляду на приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був сплатити 13403464,56 грн боргу до 16.05.2025.

Станом на день розгляду справи відповідач не сплатив 13403464,56 грн боргу.

З огляду на це вимоги про стягнення 13403464,56 грн боргу є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Законом була передбачена обов`язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

А тому відсутні правові підстави для нарахування пені за період з 17.05.2025 по 28.08.2025.

28.08.2025 введено в дію Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025 яким частину третю статті 549 доповнено абзацом другим такого змісту: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені».

Нарахування вказаної неустойки здійснюється в силу припису закону (законна неустойка). Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3154404,40 грн пені за період з 17.05.2025

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягає 2177297,95 грн пені за період з 28.09.2025 по 16.04.2026. Суд відмовляє у частині стягнення 976606,45 грн пені за період з 17.05.2025 по 27.08.2025.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягають 307545,25 грн 3% річних, 639708,52 інфляційний втрат.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до відповідача підлягають задоволенню в частині стягнення 13403464,56 грн боргу, 2177297,95 грн пені, 307545,25 грн 3% річних, 639708,52 інфляційний втрат. Суд відмовляє в частині стягнення 976606,45 грн пені.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає судові витрати на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов державного підприємства «Інформаційні судові системи» до Державної судової адміністрації України.

Стягнути з Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код 26255795) на користь державного підприємства «Інформаційні судові системи» (вул. Джона Маккейна, 40, м. Київ, 01042, код 34614292) 13403464,56 грн боргу, 2177297,95 грн пені, 307545,25 грн 3% річних, 639708,52 інфляційний втрат, 198342,20 грн судового збору, 76880,77 грн витрат на проведення експертизи.

Відмовити в частині стягнення 976606,45 грн пені.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складений 04.08.2026.

Суддя С. А. Ковтун