Рішення № 138715367, 21.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.07.2026Справа № 916/938/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитер-Маркет»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еклерін»

про стягнення 482.794,55 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

16.03.2026 до Господарського суду Одеської області через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитер-Маркет» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман Фуді» про стягнення заборгованості у розмірі 482.794,55 грн, з яких 439.396,85 грн основного боргу, 28.590,88 грн пені, 2.859,08 грн 3% річних та 11.948,59 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки продукції № 111024/1 від 11.10.2024, на виконання якого, позивачем здійснено поставку товару у період з 11.10.2024 по 04.12.2026 на загальну суму 1.094.548,39 грн, що підтверджується видатковими накладними. Крім того, 02.01.2025 між ТОВ «Кондитер-Маркет», ТОВ «Гурман-К» та ТОВ «Гурман Фуді» було укладено договір № 1 про переведення боргу за договором поставки № 071223/1 від 07.12.2023, укладено між ТОВ «Кондитер-Маркет» та ТОВ «Гурман-К», відповідно до якого відповідач прийняв на себе зобов`язання щодо сплати заборгованості у розмірі 250.978,53 грн. Тобто загальна сума за договорами становить 1.345.526,92 грн, з яких відповідачем сплачено частково у розмірі 864.525,68 грн, а також здійснено повернення товару на суму 85.951,00 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати товару, позивачем було направлено лист-вимогу від 17.02.2026 про погашення заборгованості, який залишено без реагування. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вищевикладеними вимогами.

Ухвалою Господарського суду Одеської області № 916/938/26 від 23.03.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

24.03.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідної заяви, в якій зазначено відповідача з актуальним найменуванням - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еклерін», а також його актуальне місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 20.

Ухвалою Господарського суду Одеської області № 916/938/26 від 30.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитер-Маркет» передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

16.04.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли зазначені матеріали.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 916/938/26 від 23.04.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

15.05.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 916/938/26 від 21.05.2026 відкрито провадження у справі № 916/938/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.05.2026 було направлено відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 25.05.2026 о 15:29 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 09.06.2026 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 21.05.2026 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитер-Маркет» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурман Фуді» (попередня назва відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еклерін», далі - покупець) укладено договір поставки продукції № 111024/1 (далі - договір).

Відповідно до умов п. 1.1 договору продавець зобов`язується поставляти покупцеві окремими партіями харчові продукти (далі - продукція, товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Крім того, 02.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитер-Маркет» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурман - К» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гурман Фуді» (новий боржник) було укладено договір № 1 про переведення боргу(далі - договір № 1), відповідно до якого первісний боржник переводить свої обов`язки (борг) за договором поставки № 071223/1 від 07.12.2023, укладеним між первісним боржником та кредитором (далі - основний договір), новому боржнику, а новий боржник замінює первісного боржника і приймає на себе його обов`язки у зобов`язанні, що виникає з основного договору.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 439.396,85 грн. Також позивачем за неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем нараховані 28.590,88 грн пені, 2.859,08 грн 3% річних, 11.948,59 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підстав договору передав, а відповідач прийняв товар, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи на загальну суму 1.094.548,92 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору № 1 первісний боржник переводить на нового боржника грошовий борг у розмірі 250.978,53 грн, що виник на підстав основного договору.

Отже загальна сума зобов`язань відповідача щодо оплати товару за договором та договором № 1 склала 1.345.526,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 2.2 договору оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем на умовах відстрочення платежу, не пізніше ніж через 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 16.01.2025 по 26.12.2025 відповідачем здійснено оплату товару на загальну суму 864.525,68 грн, що підтверджується наявними у справі платіжними інструкціями кредитового переказу коштів.

При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що не було заперечено відповідачем, що останнім здійснено сплату заборгованості за договором № 1 у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов`язання по сплаті поставленого товару у повному обсязі, в результаті чого, з урахуванням здійснених оплат, виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 439.396,85 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі суду не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості неоплаченого товару в розмірі 439.396,85 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що у разі порушення строку оплати партії продукції, покупець зобов`язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за поставлену партію продукції за кожний розпочатий день (добу) прострочення.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати поставленої продукції.

Позивачем за неналежне виконання грошового зобов`язання нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 28.590,88 грн (нараховану на суму боргу 439.396,85 грн за період з 26.12.2025 по 13.03.2026).

У зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач повністю не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню.

За розрахунками суду вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 28.590,88 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Внаслідок того, що відповідач припустився прострочення з оплати товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 11.948,59 грн інфляційних втрат та 2.859,08 грн 3% річних (нарахованих на суму 439.396,85 грн за період з 26.12.2025 по 13.03.2026).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За розрахунками суду 3% річних становлять 2.816,95 грн, інфляційні втрати становлять 7.500,50 грн та позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В іншій частині позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити, оскільки вони нараховані неправильно.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кондитер-Маркет» є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еклерін» (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 20; код ЄДРПОУ 43255905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитер-Маркет» (25014, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Руслана Слободянюка, буд. 215; код ЄДРПОУ 40568262) 439.396 (чотириста тридцять дев`ять тисяч триста дев`яносто шість) грн 85 коп. основного боргу, 28.590 (двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто) грн 88 коп. пені, 7.500 (сім тисяч п`ятсот) грн 50 коп. інфляційних втрат, 2.816 (дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн 95 коп. 3% річних та 7.174 (сім тисяч сто сімдесят чотири) грн 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова