Рішення № 138715286, 04.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2026Справа № 910/5223/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянув у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОШИНИ-ПРОЗОРО"

про стягнення 7194,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОШИНИ-ПРОЗОРО" про стягнення 7194,00 грн, з яких: 2574,00 грн - пеня, 4620,00 грн - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг №24-250036-25 від 24.12.2025 в частині порушення строків надання послуг.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.05.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5223/26, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

27.05.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позов.

02.06.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч.4 ст.240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.240 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору про надання послуг №24-250036-25 від 24.12.2025 відповідач взяв на себе зобов`язання надати послугу з ремонту двигуна автомобіля Skoda Octavia A 7 ПдБРЦ Будрем у строк до 23.01.2026.

Виконавець у встановлений строк договором послугу по ремонту двигуна автомобіля Skoda Octavia A 7 ПдБРЦ Будрем не надав.

04.03.2026 між позивачем та відповідачем підписаний акт виконаних робіт №2946 на суму 66000,00 грн.

Позивач здійснив оплату наданої послуги на суму 66000,00 грн з ПДВ, згідно із платіжною інструкцією № BR.GV-9342 від 16.04.2026.

Оскільки відповідач порушив строки виконання зобов`язання, позивач на підставі пункту 7.3 договору нарахував пеню у розмірі 2574,00 грн та штраф у розмірі 4620,00 грн.

У відповіді на відзив позивач доводи відповідача про наявність підстав для зменшення заявлених до стягнення сум пені та штрафу заперечив, посилаючись на те, що непропорційне зменшення розміру штрафних санкцій на 90% є порушенням балансу інтересів сторін у спорі. Також позивач зазначає, що відповідач довів існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження наявності саме скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та винятковості даного випадку.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту прострочення виконання зобов`язань за договором про надання послуг №24-250036-25 від 24.12.2025. Водночас, відповідач заявив клопотання про застосування судом ст.551 Цивільного кодексу України та зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, посилаючись на таке:

позивач не зазнав збитків внаслідок прострочення відповідачем строків надання послуг;

прострочення виконання зобов`язань за договором зумовлене виключно обставинами, що не залежали від волі відповідача (несприятливі погодні умови, перебої з електропостачанням та об`єктивні труднощі із логістикою і поставкою запасних частин);

відповідач вжив усіх можливих заходів для своєчасного виконання зобов`язань, своєчасно повідомив позивача листом №01 від 27.01.2026 про виникнення обставин, що унеможливлюють дотримання строку, та запропонував розумний альтернативний строк виконання;

відповідач виконав усі зобов`язання за договором у повному обсязі, а позивач прийняв послуги та здійснив їх повну оплату, що додатково підтверджує факт належного виконання зобов`язань;

прострочення мало тимчасовий характер та не призвело до невиконання або неналежного виконання договору.

За таких обставин відповідач вважає, що стягнення штрафних санкцій у повному обсязі матиме не компенсаційний, а каральний характер, у зв`язку із чим просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, а саме: пеню зменшити з 2 574,00 грн до 257,40 грн, а штраф зменшити з 4620,00 грн до 462,00 грн.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

24.12.2025 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" в особі Відокремленого підрозділу "Будівництво і ремонт" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОШИНИ-ПРОЗОРО" (виконавець, відповідач) укладено договір надання послуг №24 - 250036 - 25 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги за ціною, в обсягах, з характеристиками (якістю) та у строки згідно з умовами договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю належно надані послуги в порядку визначеному договору (п.1.1 договору).

У пункті 1.5. договору сторони погодили, що строк надання послуг: протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту надходження автомобіля (далі- АТЗ) до виконавця, але не пізніше 31.01.2026 ( в залежності від того, яка дата наступить раніше).

Згідно п.1.3. договору, склад, характер, обсяги, вартість послуг, інші показники (характеристики) та вимоги до якості послуг визначені в додатку 1 до договору - технічне завдання "Послуги з ремонту двигуна автомобіля Skoda Octavia A 7 ПдБРЦ БудРем" (далі - завдання) та в додатку 2 до договору - Розрахунку вартості послуг.

Місце надання послуг: на станції технічного обслуговування (далі - СТО) виконавця у м. Запоріжжя, або на відстані не більше 30 км. від місця розташування АТЗ замовника ( адреса надання послуг: м. Вінниця, вул. Сабарівське шосе,7Б). Доставка АТЗ до місця надання послуг та його повернення здійснюється за рахунок замовника (п.4.1. договору).

У п.2.2. договору сторони погодили, що ціна договору становить 66 000,00 грн з ПДВ.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що замовник здійснює оплату протягом 15 (п`ятнадцяти) робочих днів з дати підписання сторонами акту приймання -передачі послуг та за наданим виконавцем (після підписання замовником акту) рахунком - фактурою.

Згідно п.4.3 договору приймання замовником послуг засвідчується шляхом підписання акта приймання - передачі послуг (підготовленого та переданого замовнику виконавцем); акт приймання - передачі повинен мати визначені чинним законодавством реквізити первинного документа. Один примірник акта після підписання замовником повертається виконавцю.

Відповідно до п.7.3. договору за порушення строків надання послуг (в тому числі строку, визначеного сторонами в нараді- замовленні), строків усунення недоліків послуг, виконавець повинен виплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості послуг, строк надання/усунення недоліків, яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів виконавець повинен додатково сплатити замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Згідно із матеріалів справи, 26.12.2025 замовник (позивач) передав виконавцю (відповідачу) автомобіль Skoda Octavia А 7, що підтверджується актом №2801 передавання - приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) для надання послуг з технічного обслуговування і ремонту.

Отже, відповідно до умов пункту 1.5. договору відповідач мав надати послуги з ремонту автомобіля у строк до 23.01.2026.

На виконання умов договору відповідач надав, а позивач прийняв послуги з ремонту двигуна автомобіля Skoda Octavia А 7 на суму 66000,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № 2946 від 04.03.2026.

Позивач здійснив оплату вартості виконаних робіт з ремонту на суму 66000,00 грн з ПДВ, згідно із платіжною інструкцією № BR.GV-9342 від 16.04.2026.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідач допустив прострочення встановленого в договорі строку надання послуг, внаслідок чого позивач на підставі п.7.3. договору за загальний період з 24.01.2026 по 03.03.2026 нарахував пеню у сумі 2574,00 грн та штраф у сумі 4620,00 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

У ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору надання послуг №24 - 250036 - 25 від 24.12.2025 відповідач взяв на себе зобов`язання надати послуги з ремонту двигуна автомобіля Skoda Octavia A 7 ПдБРЦ БудРем на суму 66 000,00 грн.

Згідно із ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

При цьому умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У п.1.5. договору сторони погодили, що строк надання послуг: протягом 20 робочих днів з моменту надходження автомобіля до виконавця, але не пізніше 31.01.2026 ( в залежності від того, яка дата наступить раніше).

Отже, з огляду на передачу позивачем відповідачу 26.12.2025 автомобіля для проведення ремонту, відповідач відповідно до пункту 1.5 договору був зобов`язаний виконати ремонтні роботи не пізніше 23.01.2026.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, порушення зобов`язання, може полягати, зокрема, у невиконанні зобов`язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов`язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо своєчасного надання послуг з ремонту належним чином доведений та відповідачем не заперечується.

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Оскільки відповідач допустив прострочення надання послуг, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій, обумовлених договором, а саме пунктом 7.3. договору.

Так, у пункті 7.3. договору сторони погодили, що за порушення строків надання послуг (в тому числі строку, визначеного сторонами в нараді- замовленні), строків усунення недоліків послуг, відповідач повинен виплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, строк надання/усунення недоліків, яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів відповідач повинен додатково сплатити позивачу штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст.546 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Надаючи оцінку правомірності нарахування позивачем пені за порушення строків надання послуг з ремонту, суд враховує таке.

28.08.2025 втратив чинність Господарський кодекс України, частина перша статті 216 якого передбачала можливість застосування до учасників господарських відносин штрафних санкцій, зокрема неустойки, штрафу та пені, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Водночас, частина третя статті 549 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за несвоєчасне виконаного грошового зобов`язання у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми за кожен день прострочення виконання

Поряд з цим, суд враховує приписи ст.6 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з цією статтею сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зі змісту наведених положень законодавства випливає, що законодавець одночасно із принципом свободи договору передбачив і його обмеження, що закріплені в абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав:

- наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його конкретного імперативного положення;

- із змісту акта цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень.

Суд зазначає, що заборона відступу у договорі від положень актів цивільного законодавства має бути безпосередньо зазначена в тексті конкретної правової норми цивільного законодавства.

При цьому частина третя статті 549 ЦК України не містить імперативної заборони щодо відступу від її положень і не визначає нікчемність таких умов договору.

Більше того, законодавство не містить будь-якої норми права, яка б містила в собі пряму заборону (безпосередню вказівку на неможливість) застосування пені за порушення негрошового зобов`язання.

У розумінні положень статті 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є різновидами неустойки, які розмежовуються не за видом порушеного зобов`язання, а за способом їх обчислення. Пеня є неустойкою, що нараховується за кожен день прострочення, тоді як штраф визначається одноразово у встановленому розмірі. Отже, закон не виключає можливості забезпечення пенею виконання не лише грошового, а й іншого договірного зобов`язання (у цьому випадку - порушення строків виконання відповідачем своїх зобов`язань), якщо це прямо погоджено сторонами.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Оскільки договором сторони передбачили відповідальність у вигляді пені за порушення строків виконання відповідачем своїх зобов`язань, така умова відповідає принципу свободи договору, положення частини третьої статті 549 ЦК України не містять імперативної заборони щодо встановлення пені за порушення негрошового зобов`язання, а також не встановлюють нікчемність таких умов договору, суд вважає, що наявні правові підстави для нарахування пені за порушення відповідачем строків надання послуг з ремонту.

Аналогічної позиції дотримується Північний апеляційний господарський суд, зокрема, у постановах від 18.05.2026 у справі №910/16409/25, від 01.07.2026 у справі №910/16530/25.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення виконання договірного зобов`язання в частині строків надання послуг, що свідчить про правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій (пені та штрафу), що погоджені сторонами у п.7.3. договору.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд встановив, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку із чим із відповідача на користь позивача підлягає до стягнення штраф у розмірі 7 % вартості послуг, строк надання, яких порушений, що становить 4620,00 грн та пеня у розмірі 0,1 % від вартості послуг, строк надання, яких порушений, за кожен день прострочення, що становить 2574,00 грн.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення штрафних санкцій, то суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі 902/538/18.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 08.08.2024 у справі №912/1853/23 зауважив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій та наявності поданих сторонами доказів, згідно з статтею 86 ГПК України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50%, тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до норм частин першої, другої статті 233 ГК та частини третьої статті 551 ЦК, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У зв`язку з викладеним Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначила, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Суд зазначає, що норми чинного законодавства України не містять вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру штрафних санкцій, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ч.3 статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22, від 14.02.2024 у справі №910/3015/23, від 04.06.2025 у справі №910/5992/24).

Суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки відповідно до норм статті 551 ЦК є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 15.11.2023 у справі №910/1266/23).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №925/577/21.

При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Отже, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

На відповідача покладається обов`язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні докази на підтвердження цього.

У вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій, суд враховує, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів на підтвердження викладених ним обставин, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу та пені наслідкам порушення.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження наявності ускладнень в роботі логістичних служб та постачальників запасних частин, як і не надав доказів того, що несприятливі погодні умови та відключення електропостачання мали безпосередній вплив на своєчасне виконання ремонтних робіт.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 зазначив, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, які несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) розміру заявленого штрафу, кореспондує обов`язок сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 551 Цивільного кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, вони були зумовлені винятковими обставинами.

Відповідачем не доведено існування жодних виняткових обставин.

Також суд відхиляє доводи відповідача про своєчасне повідомлення позивача щодо виникнення обставин, які унеможливлювали виконання договору у встановлений строк, оскільки відповідний лист датований 27.01.2026, тобто після спливу строку виконання зобов`язання, а доказів його направлення або отримання позивачем, відповідач не надав.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу та пені, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача по зменшення штрафних санкцій.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки відповідачем допущено порушення виконання договірного зобов`язання в частині строків надання послуг, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОШИНИ-ПРОЗОРО" пені у сумі 2574,00 грн та штрафу у сумі 4620,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОШИНИ-ПРОЗОРО" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, будинок 25, ідентифікаційний код 45504596) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.25, ідентифікаційний код 00100227) пеню у сумі 2574,00 грн, штраф у сумі 4620,00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено:04.08.2026.

Суддя С.О. Турчин