Рішення № 138715284, 04.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2026Справа № 910/5131/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянув у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Садового Михайла Ігоровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ДІМ БКР"

про стягнення 137216,16 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Садовий Михайло Ігорович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ДІМ БКР" про стягнення 137216,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №7М від 30.03.2026 (договором-заявкою №30032026 від 30.03.2026) в частині оплати за надані послуги перевезення.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.03.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/2504/26, визнав справу малозначною, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою від 06.05.2026 Господарський суд міста Києва залишив вказану позовну заяву без руху, встановив строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

11.05.2026 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків.

14.05.2026 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків від 13.05.2026.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.05.2026 задовольнив клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків, продовжив позивачу строк на усунення недоліків до 16.05.2026, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/5131/26, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документами, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.05.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 19.05.2026 повернута на адресу суду поштовим відділенням у зв`язку з відсутністю адресата.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд доходить висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору №7М від 30.03.2026 та заявки №30032026 від 30.03.2026 надав відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на суму 137216,16 грн.

Однак відповідач в порушення укладеного між позивачем та відповідачем договору, оплату за надані послуги не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

30.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ДІМ БКР" (далі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Садовим Михайлом Ігоровичем (далі - виконавець) укладено договір № 7 М (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого договір регулює взаємовідносини між замовником та виконавцем при здійсненні міжнародних перевезень вантажів вантажним автомобільним транспортом. Замовник надає вантаж, а виконавець організовує перевезення цього вантажу автомобільним транспортом.

Згідно з п. 2.1 договору ціни по кожному перевезенню вантажу, дата подачі автомобіля та маршрут обумовлюються окремими заявками, які завіряються сторонами по телефаксу або електронною адресою.

У п. 3.3 договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний своєчасно оплачувати рахунки виконавцю.

Пунктом 4.5 договору визначено, що виконавець зобов`язаний доставити довірений виконавцю замовником вантаж згідно Конвенції про угоду міжнародного перевезення вантажів по дорогам (КДПГ), ООН, Женева 1956, в обумовлений термін отримувачу, по адресі, вказаній в заявці та в CMR і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі

Згідно з п. 5.1 договору розрахунки за надані виконавцем замовнику послуги здійснюються останнім шляхом оплати рахунків, виставлених виконавцем відповідно до пункту 2.1 даного договору.

Договір вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2026, після чого буде автоматично продовжуватися із року в рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до дати закінчення дії договору не заявить про свої наміри припинити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 2.1 договору сторони підписали договір-заявку № 30032026 від 30.03.2026, відповідно до якої погодили такі умови перевезення:

- маршрут: Horka u Stare Paky (Чехія) - Київ (Україна);

- вага та об`єм: 20 тон;

- необхідні документи на завантаженні: CMR;

- дата і час завантаження: 01.04.2026:

- митне оформлення: на місці;

- прикордонний перехід: Шегині;

- термін доставки: мінімальний;

- адреса митного очищення: м. Малехів, Львівська обл,

- адреса вивантаження: м. Київ, вул. Корабельна, 8, Склад Вальравен;

- вартість перевезення: 2700 євро по курсу НБУ на день замитнення авто;

- умови розрахунку: б/г на розрахунковий рахунок протягом 10-14 банківських днів по отриманню вірно оформлених оригіналів документів.

На виконання умов договору та заявки № 30032026 від 30.03.2026 позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу до місця призначення, а також видачі його вантажоодержувачу, на загальну суму 137216,16 грн (2700 євро по курсу НБУ на 04.04.2026), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CZ № 260401 та рахунком-фактурою № 07/04-26 від 07.04.2026.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору 09.04.2026 направив відповідачу засобами ТОВ "НОВА ПОШТА" документи, що є підставою для оплати, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи накладну № 59001622525128.

Відправлення отримано відповідачем 11.04.2026.

Відповідач оплату наданих послуг не здійснив, у зв`язку з чим позивач просить стягнути відповідача 137216,16 грн заборгованості за надані послуги в судовому порядку.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

За частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт", перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону є міжнародним перевезенням вантажів.

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, яка підписана в м. Женеві 19.05.1956.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" (далі-Конвенція) закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції.

Відповідно до ст.1 Конвенції остання застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як зазначалось судом вище, на підтвердження факту здійснення перевезення вантажу згідно договору та заявки № 30032026 від 30.03.2026 (по маршруту: Чехія-Україна), позивачем надана накладна CMR CZ № 260401

Таким чином, враховуючи зазначені приписи чинного законодавства, договору, заявки, надана позивачем міжнародна товарно-транспортна накладна є належним та допустимим доказом надання послуг з міжнародного перевезення вантажу.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами заявки оплата здійснюється протягом 10-14 банківських днів по отриманню вірно оформлених оригіналів документів.

Позивач надав докази на підтвердження факту направлення відповідачу документів для оплати, в свою чергу відповідач не заявляв претензій щодо наданих послуг чи щодо неотримання/недоотримання усіх документів, необхідних для оплати.

В укладеному договорі сторони не погоджували, які саме документи мають бути надіслані позивачем відповідачу.

Враховуючи умови договору, заявки, інформацію щодо отримання за поштовою накладною № 59001622525128, відповідач мав здійснити розрахунок до 25.04.2026 включно.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення умов договору за надані позивачем послуги не розрахувався, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 137216,16 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог. У свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.

Невиконане зобов`язання за договором у сумі 137216,16 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за надані послуги у сумі 137216,16 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 137216,16 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Садового Михайла Ігоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ДІМ БКР" про стягнення 137216,16 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у цьому випадку - витрати на правову допомогу) у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 12300,00 грн, а також при задоволенні позову - гонорар успіху у розмірі 3000,00 грн.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.3 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалами справи, 28.04.2026 між Фізичною особою-підприємцем Садовим Михайлом Ігоровичем та Адвокатським бюро "Лози" укладено договір про правову допомогу, відповідно до п. 1.1. якого адвокат зобов`язався від імені і за рахунок клієнта здійснити наступні дії: надати правову допомогу у спорі, що виник з ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ ДІМ БКР". З цією метою: 1. Здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (4 години); 2. Провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 години); 3. Провести арифметичні розрахунки (0,5 години); 4. Здійснити аналіз судової практики (1 година); 5. Підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (8 годин); 6. Вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (4 години).

Згідно з п. 2.1 договору про правову допомогу за здійснення дій, що визначені у пункті 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 12 300,00 грн. Розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній у пункті 2.2 сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.

Згідно з пунктом 2.3 договору про правову допомогу при задоволенні позову та набранні рішенням законної сили повірений отримує премію (гонорар успіху) в сумі 3 000,00 грн.

30.04.2026 між позивачем та адвокатським бюро підписано акт приймання-передачі наданих послуг на суму 12300,00 грн.

Факт оплати за надані послуги з правничої допомоги у сумі 12300,00 грн підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 06-04 від 30.04.2026.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18).

Згідно із ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом враховано, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

За приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не заявлено про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із зазначених вище критеріїв, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що заявлені витрати в сумі 12300,00 грн є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.

Щодо заявленого позивачем до стягнення гонорару успіху у розмірі 3000,00 грн, суд зазначає таке.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v.Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 3000,00 грн, такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування "гонорару успіху" за рахунок відповідача.

Такої ж позиції дотримується Північний апеляційний господарський суд у постановах від 20.06.2025 у справі №910/15799/24, від 28.10.2025 у справі №910/6568/25.

Отже, суд відмовляє позивачу у стягнення за рахунок відповідача "гонорару успіху" в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНИЙ ДІМ БКР" (01054, м.Київ, вул.Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд.17/52 А, офіс 4, ідентифікаційний код 38259515) на користь Фізичної особи-підприємця Садового Михайла Ігоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 137216,16 грн основного боргу, 2662,40 грн судового збору та 12300,00 грн витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 04.08.2026.

Суддя С.О. Турчин