Рішення № 138714955, 03.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 7/46/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 Справа № 908/904/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Лєскіної Ірини Євгенівни, за участі секретаря судового засідання Даниленко Віти Сергіївни розглянув у порядку загального позовного провадження справу № 908/904/26

за позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44725823)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30105738)

про стягнення коштів,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Шевчук О М. (в режимі відеоконференції) довіреність

від відповідача: Капуста А.В. (в режимі відеконференції) - ордер серія АР №1274880 від 29.01.2026, свідоцтво №979 від 05.07.2012

Процесуальні дії у справі.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1086/08-07/26 від 10.04.2026) Державного підприємства Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель до Товариства з обмеженою відповідальністю МІК про стягнення 1 265 367,36грн пені за державним контрактом (договором) про закупівлю № 282/07-24-РМ від 01.07.2024.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 10.04.2026 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/904/26 та визначено до розгляду судді Лєскіній І.Є.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 11, 204, 509, 530, 549, 610, 612, 626, 628, 655, 663, 712 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 14.04.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі №908/904/26, яке суд ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.05.2026 об 10 год. 00 хв.

Від представника позивача 15.04.2026 через систему Електронний суд надійшла заява про проведення підготовчого засідання 13.05.2026 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 28.04.2026 заява судом задоволена.

У системі Електронний суд представником відповідача 30.04.2026 сформовано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд зменшити заявлений до стягнення позивачем розмір неустойки на 80%.

Позивачем 05.05.2026 в системі Електронний суд сформовано відповідь на відзив, в якій просить суд долучити цю відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги повністю.

Від представника відповідача 12.05.2026 через систему Електронний суд надійшла заява про проведення підготовчого засідання 13.05.2026 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 12.05.2026 заява судом задоволена.

У судовому засіданні 13.05.2026 приймали участь представники обох сторін.

Представник відповідача повідомив, що не планує подавати заперечення на відповідь на відзив.

Під час підготовчого засідання судом розглянуті питання, передбачені частиною 2 ст. 182 ГПК України.

Судом у підготовчому засіданні 13.05.2026 з`ясовано у представників сторін, чи про всі обставини повідомлено суд, чи всі докази подані, чи можливо закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.

Представники сторін повідомили суд, що ними повідомлено про всі обставини, всі докази надані, та не заперечили проти призначення справи до судового розгляду по суті.

За таких обставин суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.06.2026 о 12 год. 30 хв.

У судовому засіданні 22.06.2026 приймали участь представники обох сторін.

Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, просить суд у разі їх задоволення зменшити розмір неустойки на 80%.

Представник позивача просив суд оголосити перерву в судовому засіданні для перевірки факту долучення договору до матеріалів справи.

Суд задовольнив клопотання позивача, оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 13.07.2026 о 12год. 30хв.

Через систему Електронний суд 29.06.2026 позивачем сформовано клопотання про долучення доказів та визнання поважними причин його неподання і долучення до матеріалів справи. Просить суд долучити до матеріалів справи договір про закупівлю № 282/07-24-рм від 01.07.2024.

Відповідачем 13.07.2026 у системі «Електронний суд» сформовано клопотання про долучення до матеріалів релевантної практики.

У судовому засіданні 13.07.2026 приймали участь представники обох сторін.

Представник позивача підтримав подане клопотання про долучення доказів. Просить суд визнати поважними причини неподання разом із позовною заявою договору про закупівлю № 282/07-24-рм від 01.07.2024.

Суд задовольнив клопотання, надав сторонам можливість ознайомитись з договором та постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 22.07.2026 о 14год. 30хв.

У судовому засіданні 22.07.2026 приймали участь представники обох сторін.

Суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати, на підставі ст. 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та повідомив про відкладення його проголошення до 03.08.2026 о 14 год. 00 хв.

У судовому засіданні 03.08.2026 за участі представників обох сторін суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Стислий виклад позицій учасників страви.

Позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України Агенція оборонних закупівель звернувся до суду з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МІК 1 265 367,36грн пені за державним контрактом (договором) про закупівлю № 282/07-24-РМ від 01.07.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» укладено державний контракт (Договір) про закупівлю № 201/05-24-РМ від 10.05.2024 (далі Договір).

Вказує на те, що відповідач допустив порушення строків виконання зобов`язань, а саме: товар у кількості 10 320 штук до військової частини НОМЕР_1 поставив лише 26.10.2024, тоді як строком поставки вказаного товару є дата 10.10.2024 відповідно до п.п. 1 та 5 специфікації (додаток № 1 до Договору).

У зв`язку із зазначеним позивач на підставі п. 8.2, 8.4 договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача штрафні санкції (пені) у розмірі 1 265 367,36 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив проти прострочення виконання ним договірних зобов`язань. Утім, вказує на те, що виконання зобов`язань відповідачем проведено з незначним порушенням строків поставки.

Також зауважив, що розмір штрафних санкцій не є справедливим, позивачу не завдано збитків, що у сукупності свідчить про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення неустойки згідно зі ст. 551 ЦК України.

Відповідач зазначив, що порушення строків виконання зобов`язань зумовлено виключними обставинами, зокрема, військовою агресією російської федерації проти України та її цим негативними наслідками. Відповідач розташований у м. Запоріжжя, яке віднесено до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена). Стверджує, що винятковість обставин у даній справі щодо затримки строків поставки Товарів по Договору, невід`ємно пов`язана з діяльністю Відповідача, а також специфікою Товару, оскільки відповідач виробляє та постачає Товар оборонного призначення. Отже, в умовах війни Відповідач є ціллю в ракетно-бомбових ударах, що змушує останнього вживати відповідні заходи для забезпечення пріоритету життя та здоров`я працівників підприємства. Звертає увагу, що розташування потужностей Відповідача, кількість та тривалість повітряних тривог суттєво впливають на терміни постачання. Крім того, суттєвий дефіцит електроенергії у 2024 році та запроваджені графіки відключень також вплинули на виробничий процес.

Відповідач просить суд також урахувати і майновий стан сторін. Так, зазначає, що нерухоме майно, яке належить відповідачу та перебуває в орендному користуванні, зазнало пошкоджень внаслідок російської агресії або було знищено. ТОВ «МІК» було втрачено / пошкоджено суттєву частину виробничих потужностей у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак, м. Мелітополь (Запорізька область) внаслідок ракетних обстрілів. Частина потужностей залишилась на тимчасово окупованій території. Зазначає, що такі обставини є вагомими втратами відповідача, які суттєво вплинули на фінансовий стан та потребують уваги суду під час вирішення питання про наявність підстав для зменшення неустойки.

Ураховуючи викладене відповідач на підставі статті 551 ЦК України просить зменшити неустойку на 80% від заявленого розміру.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній підтримав позовні вимоги повністю та просить суд врахувати надану відповідь на відзив під час розгляду справи по суті.

Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують.

Між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» 01.07.2024 укладено державний контракт (Договір) про закупівлю № 282/07-24-РМ (далі - Договір).

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи 44830311) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи 44725823). У наказі визначено, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу».

Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» до 31 грудня 2025 року.

Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» його правонаступнику державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель».

Відтак, ДП «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Державний оператор тилу».

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику «Штани вітровологозахисні зимові (тип 2), вид 1 (35810000-5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (ЛОТ 1, номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-06-03-011069-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що Отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Відповідно до пункту 4.1. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням Замовника (п. 4.1.1. Договору).

Згідно з п. 4.2. Договору Поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).

Згідно з п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у кількості 10 320 штук з ціною за одиницю з ПДВ 2 554,44 грн у строк: до 10.10.2024 року.

Заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту укладення Договору (пункт 4.3 Договору).

Пунктом 4.3.1. сторони погодили, що строк між подачею заявки на поставку Товару та датою поставки може бути зменшено за погодженням Сторін.

Відповідно до п. 4.3 Договору, 03.07.2024 Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000382, де зазначено Отримувачів Товару і відповідну кількість Товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору).

Згідно із заявкою № R000382 від 03.07.2024, Постачальник зобов`язався поставити у строк до 30.06.2024 включно, а саме: 1. Штани вітровологозахисні зимові (тип 2), вид 1, до Отримувача військової частини НОМЕР_1 , у кількості 10 320 штук.

Згідно з п. 6.7 Договору після здійснення перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 Договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до Товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання Товару, що підтверджує перехід права власності на Товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає підписаний Акт приймання Товару на підпис Замовнику разом з оригіналом товарно-транспортної накладної, після чого Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання Товару Постачальнику та Отримувачу.

Постачальник не виконав взяті на себе зобов`язання належним чином, порушив строки виконання поставки, що підтверджується наступними Актом приймання Товару № 292 від 26.10.2024: товар у кількості 10 320 штук до військової частини НОМЕР_1 на суму 26361820,80 грн.

Відповідно до пункту 8.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

У зв`язку з неналежним виконанням Постачальником покладених на нього зобов`язань, Замовником відповідно до умов пункту 8.2 Договору нараховані штрафні санкції та направлено відповідачеві претензію про їх сплату у розмірі 1 265 367, 36 грн (вих. № 2165/1211/06-2025 від 25.02.20254).

Відповідно до п. 8.4 Договору у разі застосування пені / штрафу Постачальник зобов`язаний сплатити суму пені / штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику.

Відповідач на претензію не відповів. Доказів оплати штрафних санкцій в добровільному порядку суду не надав.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій.

Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення. Висновки суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Державним контрактом (договором) про закупівлю №282/07-24-РМ від 01.07.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з приписами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, у п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у кількості 10 320 штук з ціною за одиницю з ПДВ 2 554,44 грн у строк: до 10.10.2024 року.

Згідно із заявкою № R000382 від 03.07.2024, Постачальник зобов`язався поставити у строк до 30.06.2024 включно, а саме: 1. Штани вітровологозахисні зимові (тип 2), вид 1, до Отримувача військової частини НОМЕР_1 , у кількості 10 320 штук.

Відповідач порушив строки виконання поставки. Товар у кількості 10 320 штук до військової частини НОМЕР_1 поставлено 26.10.2024 року, що підтверджується Актом приймання Товару № 292 від 26.10.2024.

Таким чином, відповідач допустив прострочення поставки товару в зазначеній кількості на 16 днів з 11.10.2024 по 26.10.2024.

Представник відповідача не заперечував свого обов`язку поставити товар, обумовлений в договорі, у строк до 10.10.2024, а також погодився з правильністю здійснених позивачем математичних розрахунків заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Відповідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару в узгоджений строк, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 1265367,40 грн (26 361 820,80 * 0,3% * 16 днів прострочення).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст. 546 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих три десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки товару за договором №282/07-24-РМ від 01.07.2024 підтверджується матеріалами справи та є доведеним.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для застосування положень ст. 611 ЦК України та пункту 8.2 укладеного між сторонами договору № 282/07-24-РМ від 01.07.2024

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафний санкцій суд зазначає, що він є арифметично правильним.

Відповідач погодився з розрахунком пені, здійсненим позивачем, однак просить зменшити їх розмір на 80%.

В обґрунтування клопотання Відповідач посилався на те, що поставка виконана на 100% та з незначним простроченням. Зауважує, що таке прострочення поставки не заподіяло Позивачеві збитків. Відповідач зазначає, що порушення строків виконання зобов`язань зумовлено виключними обставинами, зокрема, військовою агресією російської федерації проти України і негативними наслідками такої агресії. Відповідач розташований у м. Запоріжжя, яке віднесено до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023; дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена). Стверджує, що винятковість обставин у даній справі щодо затримки строків поставки Товарів по Договору невід`ємно пов`язана з діяльністю Відповідача, а також специфікою Товару, оскільки відповідач виробляє та постачає Товар оборонного призначення. Отже, в умовах війни Відповідач є ціллю в ракетно-бомбових ударах, що змушує останнього вживати відповідні заходи для забезпечення пріоритету життя та здоров`я працівників підприємства. Звертає увагу, що розташування потужностей Відповідача, кількість та тривалість повітряних тривог суттєво впливають на терміни постачання. Крім того, суттєвий дефіцит електроенергії у 2024 році та проваджені графіки відключень також вплинули на виробничий процес.

Щодо майнового стану сторін відповідач зазначив, що нерухоме майно, яке належить відповідачу та перебуває в орендному користуванні, зазнало пошкоджень внаслідок російської агресії або було знищено. ТОВ «МІК» було втрачено/пошкоджено суттєву частину виробничих потужностей у м. Охтирка (Сумська область), м. Оріхів, м. Токмак, м. Мелітополь (Запорізька область), а також зруйновані внаслідок ракетних обстрілів. Частина потужностей залишилась на тимчасово окупованій території. Зазначає, що такі обставини є вагомими втратами Відповідача, які суттєво вплинули на фінансовий стан, та потребують уваги суду під час вирішення питання про наявність підстав для зменшення неустойки.

Відповідач вважає, що покладення на Відповідача неустойки в заявленому Позивачем розмірі є значним, набуває ознак каральної санкції та є надмірним тягарем для Відповідача, у зв`язку з чим просить зменшити неустойку на 80%.

Позивач заперечив проти клопотання відповідача. Зазначив, що відповідач укладаючи державний контракт в умовах воєнного стану за належної обачності мав урахувати всі можливі ризики. Зауважив, що порушення відповідачем своїх зобов`язань за контрактом впливає на обороноздатність держави. Не вважав наведені відповідачем обставини виключними, які б могли бути підставою для зменшення штрафних санкцій.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд вважає за необхідне йог задовольнити з огляду на таке.

Завданням господарського суду є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері господарської діяльності та розгляд інших справ, що належать до його юрисдикції.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

28.02.2025 набрав чинності, а 28.08.2025 введено в дію Закон України №4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб. Пунктом 3 ст. 17 зазначеного Закону передбачено втрату чинності ГК України з дня введення цього Закону в дію, тобто з 28.08.2025.

Ураховуючи, що на момент спірних правовідносин ГК України був чинним, до них підлягають застосуванню, зокрема, положення ст.ст. 230, 233 ГК України у редакції, чинній на момент їх виникнення, що узгоджується з приписами ст. 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства у часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, господарський суд має право зменшити їх розмір. При цьому повинні бути враховані ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, а також інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, господарський суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічний припис містить ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Відтак, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

На підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21, від 28.06.2022 у справі № 902/653/21).

Оцінюючи доводи відповідача щодо впливу військової агресії на можливість своєчасного виконання зобов`язань за договором, знищення / пошкодження / захоплення нерухомого майна, належного відповідачеві внаслідок воєнних дій та тимчасової окупації країною-агресором частини території Запорізької області, суд ураховує умови укладеного між сторонами державного контракту.

Так, у розділі 10 договору сторони зазначили, що розуміють та усвідомлюють, що на момент його підписання:

і) відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введений воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно до Указу Президента України від 5 лютого 2024 року № 49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2024 року № 3564-IX, в Україні продовжений строк дії воєнного стану з 14 лютого 2024 року строком на 90 діб (до 13 травня 2024 року включно);

іі) відповідно до загального офіційного листа Торгово-промислової палати України (надалі - ТПП України) від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану засвідчена ТПП України як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили); цим листом ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

ііі) строк дії воєнного стану може бути змінений та/або подовжений в будь-який час після укладання цього Договору.

Таким чином, Сторони свідомо укладають Договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану, який не буде вважатися Сторонами форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) у розумінні цього розділу Договору.

Із наданих відповідачем до клопотання про зменшення розміру неустойки доказів вбачається, що пошкодження нерухомого майна, належного та/або орендованого відповідачем, як і окупація частини території Запорізької області, віднесення Запорізької територіальної громади до території можливих бойових дій мали місце до дати укладання сторонами державного контракту №282/07-24-РМ від 01.07.2024.

З огляду на таке, суд критично оцінює посилання відповідача на перешкоджання саме наведених об`єктивних обставин виконати зобов`язання за договором №282/07-24-РМ від 01.07.2024.

Водночас суд ураховує, що однією з функцій неустойки є компенсаторна функція (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 303/2408/16-ц). Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Утім, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того, аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21 зазначено, що зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої. Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки господарський суд виходить з такого.

Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20. Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

Тому, у силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19 січня 2024 року у cправі № 911/2269/22.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить взяти до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

При вирішенні питання про зменшення неустойки суд ураховує, що товар, обумовлений договором, поставлений відповідачем у повному обсязі та прийнятий позивачем без зауважень щодо його якості та комплектності, що свідчить про те, що відповідач вжив всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

Позивач за текстом позову не зазначив про понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем строку поставки товару. Крім того, позивачем не надано доказів завдання безпосередньої шкоди обороноздатності держави внаслідок прострочення поставки товару відповідачем.

Поза увагою суду не може залишитися той факт, що ТОВ «МІК» продовжує працювати в умовах воєнного стану, зокрема, й на оборонний сектор держави, забезпечує громадян робочими місцями, що є важливим в умовах воєнного стану в Україні. Відтак, суд переконаний, що стягнення з відповідача нарахованих сум штрафних санкцій під час воєнного стану може призвести до негативних наслідків для підприємства.

Судом також ураховані обставини воєнного стану, зокрема, кількість та тривалість повітряних тривог, яка припала на час виконання зобов`язань відповідачем за договором.

У силу статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь, гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» покладає на роботодавця обов`язок створити на кожному робочому місці безпечні умови праці та забезпечити додержання прав працівників у сфері охорони праці. Стаття 6 цього Закону прямо передбачає право працівника відмовитися від роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я.

Наказом ТОВ «МІК» №031422-01/О від 14.03.2022 визначено дії працівників під час повітряних тривог. Так, при оголошені повітряної тривоги усі без виключення працівники негайно припиняють робочий процес, вимикають обладнання та слідують до укриттів, де знаходяться протягом повітряної тривоги.

Отже, суд констатує наявний зв`язок між кількістю та тривалістю оголошених повітряних тривог та виробничим процесом відповідача.

Окрім цього, судом взято до уваги застосовувані упродовж строку виконання договору графіки погодинних відключень електроенергії.

Такі висновки місцевого господарського суду узгоджуються із висновками Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду від 27.01.2026 у справі №910/3213/25 судом зроблено висновок про об`єктивну неможливість постачальника виконати умови договору через події в енергосистемі України у 2024 ці, які безпосередньо корелюються із затримкою виробничого циклу.

Із урахуванням викладеного, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне призначення, врахувавши інтереси обох сторін, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір неустойки є явно неспівмірним наслідкам порушення, набуває ознак каральної санкції та є надмірним тягарем для Відповідача. Відтак, суд вважає наявними правові підстави для зменшення її розміру на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій на 80 %, що складає 253073,48 грн пені, та в цій частині задовольняє позовні вимоги.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів належного виконання зобов`язань за договором або оплати штрафний санкцій суду не надав. Відповідно до статей 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, стягнення з відповідача пені в розмірі 253073,48 грн. В іншій частині вимог суд відмовляє.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно з частиною 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Беручи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на останнього судові витрати зі сплати судового збору повністю, без урахування зменшення штрафний санкцій.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44725823) штрафні санкції у розмірі 253 073 (двісті п`ятдесят три тисячі сімдесят три) гривні 48 копійок пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МІК (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 69а, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44725823) судовий збір у розмірі 15 184 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні 41 копійку.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

У решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04.08.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І.Є. Лєскіна