Рішення № 138714548, 04.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026м. ДніпроСправа № 904/6487/25 (904/2014/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 28 302,69 грн

в межах справи №904/6487/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (49100, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 120; ідентифікаційний код 38530114)

до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)

про визнання банкрутом

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_2 звернувся із позовом до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 28 302,69 грн.

Позовна заява подана в межах справи №904/6487/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.04.2026 матеріали позовної заяви №904/6487/25 (904/2014/26) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.

До Господарського суду Дніпропетровської області 01.05.2026 від позивача ОСОБА_1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду №21054/26) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: довідки №35 від 27.04.2026 про середньомісячну заробітну плату та довідки №36 від 27.04.2026 про середньогодинну заробітну плату.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2026 вказану позовну заяву відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 04.05.2026, зокрема, було роз`яснено відповідачу, що відповідно до статті 178 Господарського процесуального кодексу України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 04.05.2026 була отримана відповідачем 04.05.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету Акціонерного товариства "Дніпроазот".

До Господарського суду Дніпропетровської області 03.08.2026 від розпорядника майна Акціонерного товариства "Дніпроазот", в межах справи про банкрутство, надійшло клопотання (вх. суду № 38020/26 від 03.08.2026) до якого, зокрема, було долучено довідку №97 від 30.07.2026 про середньогодинну та середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 .

Станом на 04.08.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 04.08.2026 судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 02.07.1993 по 04.08.2025 ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством "Дніпроазот", що підтверджується записами у трудовій книжці (арк.с. 17-18).

На підставі Наказу Акціонерного товариства "Дніпроазот", №750 від 04.08.2025 ОСОБА_3 було звільнено за власним бажанням, у зв`язку невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умови колективного чи трудового договору, відповідно до частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України (арк.с. 7).

Відповідно до розрахункового листка Акціонерного товариства "Дніпроазот" позивачу - ОСОБА_4 була нарахована, але не виплачена заробітна плата в сумі 68 732,37 грн (арк.с. 10). Зі змісту позовної заяви вбачається, що фактичний розрахунок проведено 05.11.2025.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначає, що, зокрема, протягом серпня 2025 року по листопад 2025 року остання не отримувала з вини відповідача належну їй заробітну плату, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість з заробітної плати, остаточного розрахунку з позивачем до цього часу не здійснено, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 28 302,69 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Приписами статті 117 Кодексу законів про працю України передбачено, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення заробітна плата не була виплачена, а відтак відповідач зобов`язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, який на час ухвалення рішення позивачу не виплачений, іншого суду не доведено.

Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно із абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт. Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати. При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно із Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком

Як встановлено судом, позивачем проведено розрахунок середнього заробітку (арк. с. 15), відповідно до якого середній заробіток за час затримки розрахунку з 05.08.2025 по 05.11.2025 становить 28 302,69 грн, виходячи із самостійно розрахованої середньоденної заробітної плати у розмірі 304,33 грн, помноженої на 93 календарні дні.

При цьому такий спосіб обчислення середнього заробітку не відповідає положенням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Абзацом першим пункту 8 цього Порядку передбачено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, здійснюється шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до довідки Акціонерного товариства "Дніпроазот" №97 від 30.07.2026 (арк. с. 43) середньогодинна заробітна плата ОСОБА_1 становить 58,30 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач працювала за змінним графіком роботи: 24 години роботи / 72 години відпочинку.

Період затримки розрахунку з 05.08.2025 по 05.11.2025 включно становить 93 календарні дні. З урахуванням установленого позивачу циклу роботи 24 години роботи / 72 години відпочинку на зазначений період припадає щонайменше 23 робочі зміни, що становить 552 робочі години (23 зміни Ч 24 години).

Отже, виходячи з мінімальної кількості робочих годин, що могла припадати на зазначений період відповідно до встановленого позивачу графіка роботи, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обчислений відповідно до положень Порядку №100, становить 32 181,60 грн (58,30 грн Ч 552 робочі години).

Водночас позивачем заявлено до стягнення з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 28 302,69 грн.

Оскільки мінімально можливий розмір середнього заробітку за спірний період, обчислений відповідно до Порядку №100 з урахуванням установленого позивачу графіка роботи, перевищує суму заявлених позовних вимог, а відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога ОСОБА_5 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню у заявленому розмірі - 28 302,69 грн.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 Кодексу законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців (частина 1 статті 117 Кодексу законів про працю України).

Розглядаючи зазначений індивідуальний трудовий спір суд зазначає, що відповідно до приписів статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, які він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, а також на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Стаття 115 Кодексу законів про працю України визначає, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Водночас, невиплата з вини роботодавця заробітної плати є триваючим правопорушенням, яке припиняється фактичним погашенням заборгованості з оплати праці добровільно чи під впливом певних обставин (на вимогу третіх осіб). У будь-якому разі, за наявності боргу з оплати праці роботодавець повинен розрахуватися з працівником, який звільняється, в останній день існування між сторонами трудових правовідносин чи на вимогу працівника, який був відсутнім на роботі у день свого звільнення не пізніше наступного дня після пред`явлення вимоги про розрахунок.

Суд враховує у цій справі зміст рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, згідно з яким невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, порушення зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим: кожен день невиплати або затримки виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат означає не завершене правопорушення, а таке, що триває.

Суд також враховує, що розмір невиплачених позивачу при звільненні сум становив 68 732,37 грн.

З урахуванням розміру заборгованості, тривалості порушення права позивача на своєчасний розрахунок при звільненні, поведінки сторін, а також установленого законом обмеження періоду відповідальності шістьма місяцями, суд не вбачає підстав для додаткового зменшення визначеного відповідно до Порядку №100 розміру середнього заробітку.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства "Дніпроазот" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають повному задоволенню у сумі 28 302,69 грн.

При цьому суд зазначає, що визначена до стягнення сума середнього заробітку є сумою, обчисленою без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Обов`язок щодо їх нарахування, утримання та перерахування до бюджету покладається на відповідача як податкового агента під час виконання судового рішення.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 28 302,69 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків і зборів, які підлягають утриманню відповідачем при виконанні рішення суду.

За таких обставин позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат (арк. с. 11) позивач зазначив, що очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи витрати у розмірі 3328,00 грн зі сплати судового збору та 194,00 грн поштових витрат.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року в розмірі 3 328,00 грн.

Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до господарського суду через систему "Електронний суд".

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 28 302,69 грн складає: 3 328,00 грн (мінімальна ставка в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8 = 2 662,40 грн.

За розгляд позовної заяви позивач сплатила судовий збір у сумі 3 328,00 грн, що підтверджується квитанцією від 19.03.2026 (арк.с. 4 на звороті).

Суд звертає увагу, що при поданні позовної заяви в електронній формі за допомогою системи "Електронний суд" заявником сплачено судовий збір без застосування передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто позивачем було внесено судовий збір у більшому розмірі (3 328,00 грн), ніж встановлено законом. Відтак має місце переплата на суму 665,60 грн (3 328,00 2 662,40), яку позивач має право повернути з Державного бюджету України на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі подання до суду відповідного клопотання.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та поштові витрати у розмірі 194,00 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у загальному розмірі 28 302,69 грн - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 28 302,69 грн (двадцять вісім тисяч триста дві гривні шістдесят дев`ять копійок) - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів), 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - витрат по сплаті судового збору та 194,00 грн (сто дев`яносто чотири гривні 00 копійок) - поштових витрат.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 04.08.2026.

Суддя Ю.Ю. Первушин