Рішення № 138713765, 04.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

ЄУ №712/8360/26

Провадження №2/712/4621/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої Е.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить стягнути заборгованість за договором позики №318922 від 21.02.2025 у сумі 12 853,50 грн., витрати на сплату судового збору у сумі 2 662,40 грн. та на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн.

У обґрунтування вимог позивач зазначив, що 21.02.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №318922, відповідно до якого позикодавець надає позичальнику у власність грошові кошти у сумі 4 100,00 грн.

23.07.2025 між ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» (Новий кредитор) укладено Договір факторингу №23072025, за умовами якого позивач отримав Право Вимоги за Договором позики №318922 від 21.02.2025, укладеного з ОСОБА_1 .

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав. У зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 становить 12 853,50 грн., з яких: 4 100,00 грн. заборгованість за сумою позики, 533,00 грн. заборгованість за відсотками, 20,50 грн. заборгованість за комісією, заборгованість за штрафами 8 200,00 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 27 липня 2026 року.

Протокольною ухвалою від 27 липня 2026 року відкладено проголошення рішення на 04 серпня 2026 року.

Представник позивача до судового засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, заперечив щодо стягнення комісії та штрафу, просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 21.02.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №318922, відповідно до якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк Позики»), для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від Суми Позики (п. 1 Договору).

Пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 Договору визначено суму позики 4 100,00 грн., строк позики 15 днів, процентну ставку (базову)/ день 0,01% (фіксована), комісію 13,36% від суми позики, що становить 547,76 грн.

Відповідно до графіку повернення позики та сплати процентів, що зазначені у п. 2 Договору, визначено дату надання позики 21.02.2025, дату повернення позики 07.03.2025, денну процентну ставку/день 0,90%, процентну ставку за понадстрокове користування позикою за день 5,00%, пеню, %/день 5,00%, орієнтовну реальну річну процентну ставку 2 615,32%, орієнтовну загальну вартість позики 4 653,50 грн.

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є Додатком №1 до Договору позики №318922, загальна вартість кредиту становить 4 653,50 грн., з яких 4 100,00 грн. сума кредиту, проценти за користування кредитом 5,74 грн., комісія за надання кредиту 547,76 грн.

Платіжною інструкцією від 21.02.2025 підтверджується зарахування на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 коштів у сумі 4 100,00 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Сіроко Фінанс» складає 12 853,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 4 100,00 грн., заборгованість за процентами 533,00 грн., заборгованість за пенею 8 200,00 грн., заборгованість за комісією 20,50 грн.

Згідно договору факторингу №23072025 від 23.07.2025, укладеного між ТОВ «Сіроко фінанс» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Солвентіс» (Фактор), Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі, наведеній в Додатку №1 до цього Договору.

Згідно з витягом з Реєстру Прав вимоги до Договору №23072025 від 23.07.2025 ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право вимоги за Договором позики №318922 від 21.02.2025, укладеного з ОСОБА_1 , на загальну суму заборгованості 12 853,50 грн.

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом з платіжної інструкції 285a23c0-e3ec-440f-bb30-aef0a734648e від 21.02.2025 встановлено, що відповідач 21.02.2025 отримав кошти у сумі 4 100,00 грн. Указана обставина визнана відповідачем у судовому засіданні.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач користувався отриманими кредитними коштами, однак в добровільному порядку не повернув, згідно розрахунку заборгованості відповідач не здійснювала платежів щодо повернення тіла кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, первісним кредитором нараховані відсотки за користування кредитом за період з 22.02.2025 по 23.03.2025 у сумі 661,74 грн., за указаний період відповідачем в рахунок сплати відсотків сплачено 128,74 грн., залишок відсотків становить 533,00 грн.

Указаний розмір відсотків нараховано згідно умов договору, з урахуванням пролонгації строку кредиту, про що зазначено відповідачем у судовому засіданні, та з урахуванням оплат відповідача.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення комісії у сумі 20,50 грн.

Розглядаючи указану вимогу, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, умовами кредитного договору визначено сплату комісії за надання кредиту 13,36% від суми кредиту, що дорівнює 547,76 грн. (п. 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа №727/5461/23, провадження №61-17096св23.

Судом установлено, що умовами договору позики 318922 визначено сплату комісії за надання кредиту (пункт 2.4 Договору).

При цьому у договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг, за що встановлена комісія за надання кредиту.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення залишку комісії за надання кредиту у сумі 20,50 грн.

З розрахунку заборгованості вбачається, що 07.03.2025 відповідачем сплачено комісію в сумі 527,26 грн.

За таких обставин, з урахуванням визнання судом нарахування комісії не обґрунтованою, суд вважає за необхідне врахувати указану суму в рахунок сплати заборгованості.

Що стосується вимоги про стягнення заборгованості за пенею у сумі 8 200,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та діє на день розгляду справи.

Згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ураховуючи те, що на момент укладення кредитного договору та розгляду цієї справи згідно Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території України діє воєнний стан, на підставі п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позивач не мав права нараховувати відповідачу пеню, отже заборгованість за пенею у сумі 8 200,00 грн. необґрунтована і задоволенню не підлягає.

На підставі зазначеного вище, ураховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги частково визнані відповідачем, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за договором позики №318922 від 21.02.2025 у сумі 4 105,74 грн. (4 100,00 грн. (заборгованість за кредитом)+533,00 грн. (заборгованість за відсотками) 527,26 грн. (сплачена відповідачем комісія).

У решті позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги у сумі 4 105,74 грн., що становить 31,95% від заявленої позовної вимоги, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 832,00 грн.

При цьому суд вважає за можливе за клопотанням відповідача зменшити розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи, що указана справа є малозначною, типовою, розглядалася за відсутності представника позивача.

А тому належним розміром витрат на правничу допомогу є 1 500,00 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, заборгованість за договором позики №318922 від 21.02.2025 у сумі 4 105,74 грн., судовий збір у сумі 832,00 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 1 500,00 грн., всього 6 437,74 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська обл..

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано Черкаському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04.08.2026.

Суддя: О.С. Стеценко