Ухвала суду № 138713546, 29.07.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/1803/24 Провадження№ 1-кп/636/517/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження № 42023222110000020 від 27 червня 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, українця, одруженого, вищою освітою, директора ТОВ «Агрофірма «Промтех», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України,

встановив:

В провадження Чугуївського міського суду Харківської області перебувало кримінальне провадження № 42023222110000020 від 27 червня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення злочин, передбачений ч. 2 ст.197-1 КК України за наступних обставин.

На території Куп`янського району (колишнього Великобурлуцького району) Харківської області, розташоване руслове водосховище «Великобурлуцьке», комплексного призначення, з цільовим призначенням для зрошування та риборозведення, яке розміщено на земельних ділянках з кадастровими номерами 6321455100:03:000:0622, площею 250,5514 Га та 6321485300:01:000:0026, площею 140,753 Га, котрі належні до земель водного фонду, загальною площею під водним дзеркалом та прибережною смугою 410 Га.

11.03.2011 Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання у Харківській області та 24.06.2011 Державним агентством рибного господарства України затверджено підприємству ТОВ «Агрофірма «Промтех», код ЄРДПОУ 31645524, в особі директора ОСОБА_4 режим рибогосподарської експлуатації «Великобурлуцького водосховища» комплексного призначення, яке розташоване на території с. Червона Хвиля Великобурлуцького району Харківської області, термін дії режиму з 07.09.2011 до 31.12.2026 року.

Відповідно до Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» режим експлуатації водного об`єкта це установлена на відповідний час сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та водними характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства. Ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).

Відповідно до ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренд земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про аквакультуру», рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається у користування на умовах оренди юридичній або фізичній особі, відповідно до Водного кодексу України, за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі з земельною ділянкою, за наявності паспорта водного об`єкта.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про аквакультуру», згідно з якою у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст.1 Закону України від 19.06.2003 року «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст.ст.61, 62 ЗК України, ст.ст.89, 90 Водного кодексу України, абзац 2 п.8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 р. № 173, і додаток 13 з цих правил).

ОСОБА_4 , починаючи з 2011 року, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, достовірно знаючи, що режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта дає право здійснювати рибогосподарську діяльність та не дає право для використання земельної ділянки водного фонду, розташованої на території Куп`янського району (колишнього Великобурлуцького району) Харківської області, загальною площею під водним дзеркалом та прибережною смугою 410 Га, у порушення вимог ст.ст. 60,61, 121-126, п.«б» ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, відповідно до яких право власності, постійного користування чи оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а громадяни та юридичні особи несуть встановлену законом відповідальність, у тому числі кримінальну, за самовільне зайняття земельних ділянок, у порушення ст.ст.87-89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу у власність чи надання у користування вищевказаних земельних ділянок загальною площею під водним дзеркалом та прибережною смугою 410 Га, усвідомлюючи відсутність у нього права на земельні ділянки, не набувши права власності або права користування даними земельними ділянками у встановленому законом порядку, умисно, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, самовільно зайняв та використовував земельні ділянки, загальною площею під водним дзеркалом 410 га. для ведення промислового господарювання з 2011 р. по 23.04.2023 р., чим спричинив шкоду Великобурлуцькій селищній раді на загальну суму 2 559 150,34 грн., відповідно до висновку судово-економічної експертизи Харківського Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 23382 від 25.09.2023 року.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобто самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земель в охоронних зонах.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 просили звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.

В підготовчому судовому засіданні прокурор не заперечував проти звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

В підготовче судове засідання представник потерпілого не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового провадження, дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закриттю з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

За ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом, зокрема у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Реалізуючи вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 49 КК України, роз`яснення п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами законодавства України про звільнення особи від кримінальної відповідальності» особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили не тільки минули певні строки давності, а й не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання.

Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинене кримінальне правопорушення. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У результаті закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння.

Адже кримінальний процесуальний закон зобов`язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.

Вказаний правовий висновок сформований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 18 лютого 2025 року у справі № 712/8174/23.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК , якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Положення ч. 1-3 ст. 49 КК , якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією.

Адже законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу у разі існування підстав для застосування положень ст. 49 КК .

Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною, на відміну від інших, наприклад, передбачених ст. ст. 47 України, в яких вказано, що суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності.

Передбачений ст. 49 КК , 48 КК України вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Що стосується заявленого у вказаному кримінальному провадженні цивільного позову, то суд зазначає.

Відповідно до ст. 129 КПК України, рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року № 3 (зі змінами), у разі закриття кримінальної справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у своїй Постанові від 24 травня 2018 року (справа № 531/2332/14-к) також зазначив, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Згідно вимог ст.128 КПК України, прокурором, в інтересах Великобурлуцької селищної ради, повноваження якої виконує Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області пред`явлено цивільний позов у кримінальному провадженні про стягнення з ОСОБА_4 на користь Великобурлуцької селищної ради, повноваження якої виконує Великобурлуцька селищна військова адміністрація Куп`янського району Харківської області завданої шкоди у розмірі 2559150,34 грн.

Оскільки у суду є правові підстави для закриття провадження у справі, то відповідно цивільний позов прокурора підлягає залишенню без розгляду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Тому у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду ( правовий висновок ККС ВС у справі № 596/520/22 від 04.06.2025 ).

У такому випадку позивач вправі звернутися за вирішенням своїх вимог в порядку цивільного судочинства.

Згідно вимог ч. 7 ст. 128 КПК особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищевказане, цивільний позов у кримінальному провадженні слід залишити без розгляду та роз`яснити цивільному позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Об`єднана палата ККС ВС зробила висновок про те, що якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту (постанова від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17).

Частиною 4 ст.174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.02.2024 року по справі № 646/5811/23 задоволено клопотання процесуального керівника по кримінальному провадженню № 42023222110000020 від 27.06.2023 року за ч.2 ст.197-1 КК України начальника Великобурлуцького відділу Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_6 про арешт майна підозрюваного ОСОБА_4 та накладено арешт на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_4 , а саме: 1. квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87.7 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2751766963120, яка належить ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності ( розмір частки -1) 2. садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35014905, який належить ОСОБА_4 на праві приватної власності ( частка власності 1/1) шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження, ухвалою Харківського апеляційного суду Харківської області від 26 березня 2024 року вищевказана ухвала залишена без змін.

Відповідно до ч.1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України та роз`яснень, що містяться у п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про правові позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 6 від 03 червня 2016 року, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у разі ухвалення обвинувального вироку. Таким чином, питання щодо процесуальних витрат вирішується судом у підсумковому рішенні (викладеному у формі вироку), яким відповідно завершується провадження на стадії судового розгляду (п. 13 ч. 1 ст. 368, п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України), а покладення судових витрат на осіб, звільнених від кримінальної відповідальності кримінальним процесуальним законом (ст. 124 КПК України) - не передбачено.

Отже, чинний кримінальний процесуальний закон чітко встановлює, що витрати на залучення експерта стягуються з обвинуваченого лише у двох випадках: ухвалення щодо нього (обвинуваченого) обвинувального вироку; залучення експерта безпосередньо обвинуваченим (стороною захисту). Натомість, у разі прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності, судові витрати з неї не стягуються (ухвала Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 25 червня 2018 року у справі № 758/2420/17). Як вбачається з практики Верховного суду, суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, повинен вирішити це питання, поклавши судові витрати на державу.

З урахуванням викладеного, процесуальні витрати у вказаному кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.

Запобіжні заходи відносно ОСОБА_7 не обиралися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 44, 49 КК України, ст.ст. 284 - 286, 288, 314, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності задовольнити.

На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222110000020 від 27 червня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України закрити у зв`язку із закінченням строків давності.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2024 року, залишеною без змін на підставі ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 26 березня 2024 року на майно, яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 87,7 кв.м., реєстраційний номер 2751766963120, яка належить ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності (розмір частки 1) та садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер 35014905, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (частка власності 1/1) скасувати.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлений 03 серпня 2026 року

Суддя ОСОБА_1