Ухвала суду № 138713236, 03.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/1342/17

Провадження № 2-ві/643/10/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026

Суддя Салтівського районного суду м. Харкова Олійник О.О. розглянувши, без повідомлення учасників справи, заяву ОСОБА_1 про відвід судді Майстренка О.М. від розгляду цивільної справи за скаргою ОСОБА_1 заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Фонд державного майна України, про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про закриття виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Салтівського районного суду міста Харкова Майстренка О.М. перебуває цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Фонд державного майна України, про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про закриття виконавчого провадження.

Скаржник 30.07.2026 подав до суду заяву про відвід судді Майстренка О.М. від розгляду вказаної скарги, яка ухвалою суду від 30.07.2026 року визнана необґрунтованою.

Заява про відвід судді Майстренка О.М. обгрунтована тим, що ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 17.08.2017 у справі № 643/1342/17 під головуванням судді Майстренка О.М. було закрито провадження у справі. Зазначену ухвалу було скасовано судом апеляційної інстанції.

На думку ОСОБА_1 , після повернення справи на новий розгляд, справу було помилково розподілено на суддю Майстренко О.М., у зв`язку з чим, ОСОБА_1. подав заяву про відвід судді Майстренко О.М., який був задоволений ухвалою суду від 03.11.2017 року. Вважає, що суддя Майстренко О.М. ухилився від винесення справедливого рішення у справі, допустив однобічний розгляд його заяви на користь відповідача у справі державного органу.

Як на підставу для відводу судді посилається на норми ч. 1 ст. 37 ЦПК України та п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2026 року, заяву про відвід судді Майстренка О.М. було передано на розгляд судді Олійнику О.О.

Положеннями частини 7 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (частини 8, 9 статті 40 Цивільного процесуального кодексу України).

Позаяк позивач виклав свої доводи письмово, суд вирішив проводити розгляд заяви про відвід судді Майстренка О.М. без повідомлення учасників справи.

Ураховуючи, що судове засідання проводилося без повідомлення та участі учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, перевіривши доводи заяви про відвід судді та матеріали справи у тій частині, що необхідні для вирішення заяви по суті, встановив таке.

Відповідно до частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

У частині четвертій статті 39 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Відповідно до ст. 17 ЗУ " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод" - Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляду справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

При вирішенні справи «Biluha v. Ukraine» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

Положення Цивільного процесуального кодексу України передбачають порядок перевірки законності процесуальних дій судді і прийнятих ним процесуальних рішень, а також порядок їх оскарження у передбачених законодавством випадках.

До компетенції судді суду першої інстанції під час розгляду заяви про відвід судді не відноситься вирішення питання щодо законності процесуальних дій і процесуальних рішень іншого судді тієї ж судової інстанції.

Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Наведені мотиви для відводу судді Майстренка О.М. не містять переконливих доводів з посиланням на докази, які б свідчили про необ`єктивність чи упередженість судді Майстренка О.М. під час судового розгляду.

Крім того, з доводів заявника не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість судді Майстренка О.М.

Не заперечуючи безумовне право скаржника на обстоювання його правової позиції, яке гарантовано ЦПК України, суд вважає, що незадоволення діями судді Майстренка О.М. щодо прийняття ухвали про закриття провадження у справі від 17.08.2017 року та її подальше скасування апеляційним судом, не свідчать про упередженість судді, а відтак не можуть бути підставою для відводу судді.

Що стосується неможливості участі судді у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі, то суд не погоджується з цією підставою для відводу судді з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2024 року у справі № 643/1342/17 рішення Московського районного суду м.Харкова від 22 листопада 2021 року скасовано та ухвалене нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Фонду державного майна України, Державного підприємства «Будівельник» про зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Зобов`язано Фонд державного майна України звільнити ОСОБА_1 з посади голови ліквідаційної комісії Державного підприємства «Будівельник» з одночасним виключенням зі складу ліквідаційної комісії підприємства, шляхом видання наказу про звільнення з роботи на підставі частини першої статті 38 КЗпП України із 04 січня 2017 року та внести ці відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В іншій частині позову відмовлено.

Дана справа на новий розгляд не направлялась, постанова Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2024 року у справі № 643/1342/17 залишена без змін постановою Верховного суду від 29 січня 2025 року.

Дана скарга ОСОБА_1 була подана в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, яке набрало законної сили та розглядаються судом, який розглянув справу як суд першої інстанції, є новим провадженням № 4-с/643/74/26, а тому відсутні підстави вважати, що суддя Майстренко О.М. підлягає відводу за правилами ч. 1 ст. 37 ЦПК України.

У ході розгляду заяви про відвід, будь-яких інших підстав для її відводу від розгляду справи відповідно до статей 36, 37 Цивільного процесуального кодексу України, судом встановлено не було.

Розглядаючи заяву про відвід, суд позбавлений можливості надавати оцінку законності рішень іншого судді цього ж суду під час здійснення останнім судочинства. Вказані питання, згідно чинного законодавства України належать до виключної компетенції суду апеляційної та касаційної інстанцій.

У контексті поданої заяви суд звертає увагу позивача на приписи частини четвертої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви за скаргою ОСОБА_1 заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Фонд державного майна України, про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про закриття виконавчого провадження

На підставі викладеного та керуючись статтями 36, 40, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Майстренка О.М. від розгляду скарги ОСОБА_1 заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Фонд державного майна України, про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про закриття виконавчого провадження - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Cуддя - О.О. Олійник