Рішення № 138712994, 04.08.2026, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/827/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області в складі:

судді Світличного Р.В.,

за участю секретаря Савич Ж.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Зарічне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

14 липня 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс`ерез свого представника Романенка М.Е. засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 27027,00 грн, судовий збір в сумі 2662,40 грн, та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу.

На обґрунтування своїх вимог вказує про те, що відповідно до електронного договору про надання споживчого кредиту від 10 травня 2025 року №2273142, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Слон кредит» відповідач отримав кредит в сумі 5200,00 грн строком на 350 днів з 10 травня 2025 року по 24 квітня 2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною процентною ставкою в розмірі 3% в день та зниженою процентною ставкою в розмірі 1,95% в день.

28 листопада 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи фінанс» було укладено договір факторингу №28112025, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №2273142 від 10 травня 2025 року перейшло до ТОВ «Діджи фінанс». Отже, ТОВ «Діджи фінанс» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Покликаючись на те, що заборгованість за кредитним договором не погашена, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Зарічненського районного суду Рівненської області від 14 липня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін в судове засідання. У відповідності до ч.8 ст.128 ЦПК України ОСОБА_1 вважається таким, що про розгляд справи повідомлений належним чином 17 липня 2026 року. Станом на дату ухвалення судом рішення відзиву не подано.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають до задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що 10 травня 2025 року між фінансовою установою ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №2273142 про надання споживчого кредиту, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 5200,00 грн строком на 350 днів з 10 травня 2025 року по 24 квітня 2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною процентною ставкою в розмірі 3% в день та зниженою процентною ставкою в розмірі 1,95% в день.

Цей договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом К156, 25.10.2025, 11:27:56 год. Такі дії сторін повністю узгоджуються з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши 10 травня 2025 року договір №2273142 про надання коштів на умовах споживчого кредиту ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п.4.4.1 Договору).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

28 листопада 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Діджи фінанс» було укладено договір факторингу №28112025, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №2273142 від 10 травня 2025 року перейшло до ТОВ «Діджи фінанс».

У відповідності до умов договору факторингу ТОВ «Слон Кредит» за плату відступає для позивача право грошової вимоги строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, суми грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників.

На підставі акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги до договору факторингу від 28 листопада 2025 року Клієнт передав, а позивач прийняв Реєстр прав вимоги та набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 27027,00 грн, яка включає в себе заборгованість за основною сумою боргу ? 5200,00 грн, заборгованість за відсотками ? 11427,00 грн,заборгованість за пенею - 10400,00 грн.

Укладений 10 травня 2025 року договір №2273142 за своєю суттю є договором споживчого кредитування, а тому, позивач не мав права визначати проценту ставку у розмірі більшому ніж 1% в день та розраховувати за нею заборгованість, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% в день.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Договір з відповідачем укладено 10 травня 2025 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому, умова договорів щодо встановлення стандартної процентної ставки на рівні 3% в день та зниженої процентної ставки 1,95% в день є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому суд приходить до висновку, що по зазначених договорах розмір заборгованості по процентах необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % в день по дату відступлення прав вимоги за 203 дні.

Оскільки розмір кредиту становить 5200,00 грн, то 1 % в день становить 52,00 грн, у зв`язку із чим розмір заборгованості по процентах за 203 дні становить 10556 грн (52 х 203).

З долучених до позовної заяви відомостей про щоденне нарахування та погашення кредиту вбачається, що ОСОБА_1 в період користування кредиту не погашав.

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк. Відповідно до ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит.

Разом з тим, у відповідності до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене, позов в частині стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 10400,00 грн до задоволення не підлягає.

А тому, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 15756,00 грн (5200,00+10556,00).

Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Враховуючи вищевказане та те, що зазначені витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, типовість позовних заяв характерних позивачу, критерії реальності адвокатських витрат, з урахуванням часткового задоволення позову, суд доходить висновку, що із відповідача на користь позивача ТОВ «Діджи фінанс» підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов ТОВ «Діджи фінанс» задоволено частково на 58,30% (15756,00х100/27027,00), а тому, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судові витрати у розмірі 1552,18 грн (58,30/100х2662,4).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263 265, 273 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за договором №2273142 про надання споживчого кредиту від 10 травня 2025 року в сумі 15756,00 грн (П`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» судовий збір в розмірі 1552,18 грн (Одну тисячу п`ятсот п`ятдесят дві гривні вісімнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн (Одну тисячу гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс»: 03150, місто Київ, вул. Загородня, 15, офіс, 118/2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: Р.В. Світличний