Постанова № 138712782, 03.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 03.08.2026Справа № 554/10654/26 Провадження № 3/554/1217/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року місто Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Лизенко А. В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, які надійшли від батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено, паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , протягом року притягався до адміністративної відповідальності 17 червня 2026 року за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425,00 грн,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

13 липня 2026 року, приблизно о 22:25 год, в м. Полтаві по просп. Віталія Грицаєнка, 5 громадянин ОСОБА_1 керував електричним двоколісним транспортним засобом, оснащеним електродвигуном потужністю 0,4 кВт, а саме електросамокатом SEGWAY PLUS, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди ОСОБА_1 , проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою приладу алкотестера Drager № 7510, результат тесту позитивний 1,11 проміле, з яким ОСОБА_1 згоден, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення погодився, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, визнав повністю, просив розглядати справу без його участі, про що надав на адресу суду відповідну письмову заяву.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та надані докази, суддя дійшов до таких висновків.

Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За наявними матеріалами справи слідує, що ОСОБА_1 не дотримався вимог п. 2.9а ПДР України.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Виходячи з положень ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Суддя вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом, підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 718739 від 13 липня 2026 року (далі - Протокол), який складено відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, при цьому у графі протоколу для пояснень по суті порушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 поставив свій особистий підпис та зазначив, що пояснення надам в суді; протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений уповноваженими на те посадовими особами, та яким зафіксовано дату, місце та обставини вчинення правопорушення, і протокол не містить зауважень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо змісту чи результатів огляду, водночас за змістом протоколу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ознайомився та отримав копії протоколу, а також йому роз`яснені права та обов`язки та повідомлено про дату, час і місце розгляду справи в Шевченківському районному суді міста Полтави, про що в Протоколі містяться особисті підписи; суддя констатує, що фактичні обставини події правопорушення у Протоколі конкретизовано, викладено у належній процесуальній формі, вказано необхідну та вичерпну інформацію, а під час складання такого Протоколу істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було (а. с. 1); до протоколу долучено витяг з ІКС ІПНП підсистеми Адмінпрактика картку обліку адміністративного правопорушення від 13 липня 2026 року (а. с. 2);

- результатом алкотесту відносно ОСОБА_1 (чек Drager Alcotest 7510 ARLM - 0457) від 13 липня 2026 року о 22:38 год результат 1,11 ‰ (проміле), тест № 609, і такий показник більше ніж у 5 (п`ять) разів перевищує допустиме значення (а. с. 3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відносно ОСОБА_1 ; огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; огляд проведений за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 ARLM 0457; результат огляду: проба позитивна 1,11 ‰ (проміле); з результатом ОСОБА_1 згоден, про що міститься особистий підпис (а. с. 4);

- дослідженими в судовому засіданні даними відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських № 469156, № 473428, а також відеореєстратора службового автомобіля патрульної поліції, що зафіксовані на технічному носії інформації та надані до суду разом із матеріалами Протоколу. Згідно із вказаними даними відеозаписів об`єктивно підтверджуються, зокрема, обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, у тому числі рух по проїзній частині двоколісного електричного двоколісного транспортного засобу (електросамоката) до моменту повної його зупинки, факт керування ОСОБА_1 цим транспортним засобом, спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , а також проходження останнім процедури огляду на стан сп`яніння за його згодою на місці події; зафіксовано згоду ОСОБА_1 із результатом огляду на стан сп`яніння, а саме відповідним показником спеціального технічного приладу Драгер, а саме 1,11 проміле (відеозапис № 469156, хронометраж: 22:36:33 22:37:25 год), що дозволяє суду констатувати відсутність суттєвих процесуальних порушень під час проведення такого огляду (а. с. 6).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суддя дослідив відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, а також службового автомобіля поліції.

Досліджений судом відеозапис з нагрудних відеокамер працівників поліції відображає із достатньою повнотою обставини, за яких патрульні, відповідно до встановленого законом порядку на місці зупинки ТЗ здійснили огляд особи на виявлення стану алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Будь-які фактичні дані, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність наданих відеозаписів, в матеріалах справи відсутні. Не встановлено таких і під час розгляду справи.

Також дослідженим відеозаписом зафіксовано рух по проїзній частині на рівній ділянці дороги двоколісного електросамоката під керуванням ОСОБА_1 та будь-яких інших дій, крім керування ним, а саме відштовхування ногою для приведення його в рух не зафіксовано (відеозапис реєстратора службового автомобіля поліції, файл під назвою NO20260713-222336-006961.mp4). Крім цього, з відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції слідує, що указаний самокат має електронний дисплей, ліхтар головного світла, задній ліхтар зовнішньої світлової сигналізації.

Зокрема, на відеозаписах з нагрудних відеореєстраторів патрульних поліцейських № 469156, № 473428 зафіксовано те, що на місці зупинки ТЗ на прямі запитання поліцейського про вживання алкогольних напоїв у день події ОСОБА_1 однозначно відповідає: Так, вживав!, а чому я не можу бути в стані алкогольного сп`яніння?, зазначаючи, що цього факту він і не заперечує, однак не знав, я звідки знав?, я реально не знав (що не можна керувати самокатом у стані сп`яніння), оскільки це не транспортний засіб, на самокат не треба права, і більше того, що він має на це право, я маю право на це (тобто керувати самокатом в стані сп`яніння), ти ж знаєш, що я в алкогольному сп`янінні, ну, я випив дві банки шейку, дай, я піду (хронометраж: 22:26:35 22:31:10 год).

Отже, вказані у Протоколі обставини знайшли своє підтвердження матеріалами справи та зібраними доказами у їх сукупності.

Вищезазначені докази у розумінні ст. 251 КУпАП суддя визнає належними, допустимими, і такими, які поза розумним сумнівом доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 718739 від 13 липня 2026 року.

Будь-яких доказів на спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, до суду не надано.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів Протоколу, їх фальсифікації чи свавільних діях працівників поліції ОСОБА_1 до суду не надав, не здобуто таких і в процесі розгляду справи.

Разом із тим, порушень порядку проведення огляду ОСОБА_1 на місці події, що ставили би під сумнів допустимість і дійсність огляду, в судовому засіданні не встановлено. Зазначений вище огляд на стан сп`яніння здійснено в межах повноважень працівника патрульної поліції, що не заперечувалось особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 за результатами огляду на стан сп`яніння на місці події та при ознайомленні останнього зі складеним відносно нього Протоколом.

За таких обставин, суддя не вбачає об`єктивних підстав ставити під сумнів результати зазначеного вище огляду на стан сп`яніння відносно ОСОБА_1 .

Суддя вважає, що інші незначні процесуальні порушення не впливають на наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки є очевидним, що вказані порушення не можуть спростувати зазначені показники алкотестера.

Водночас на відеозаписах факт керування ОСОБА_1 електричним двоколісним транспортним засобом 13 липня 2026 року, приблизно о 22:25 год, по просп. Віталія Грицаєнка, 5 в м. Полтаві останнім не заперечувався.

Щодо покликань ОСОБА_1 про те, що електросамокат не є механічним транспортним засобом суддя зазначає про таке.

Згідно з усталеною практикою, при розгляді адміністративних справ зазначених категорій, зокрема передбачених статтею 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема пункт 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 13-06, Закон України «Про автомобільний транспорт» з останніми змінами від 24.02.2023, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 тощо.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10. ПДР України передбачено, що транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Однак, при цьому, норма ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер (електросамокат), і у вузькому - механічний транспортний засіб.

Слід зазначити, що 23 березня 2023 року набрав чинності Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», яким внесено зміни до Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, визначено, що:

- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;

- легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Зазначені зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділено на дві зазначені вище категорії.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п. 1.10 Правил дорожнього руху.

З урахуванням викладеного, твердження про те, що самокат можливо прирівняти до категорії транспортних засобів А1 лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт, є хибним, оскільки статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Тому, суд приходить до висновку про те, що електросамокат відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей на ньому встановлений механізм, за допомогою якого самокат приводиться в рух, а особа, яка ним керує є водієм у розумінні п. 1.10 Правил дорожнього руху.

Крім того, пунктом 2.13 Правил дорожнього руху України визначено категорії транспортних засобів. Зокрема зазначено, що до транспортних засобів категорії А1 відносяться - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.

З огляду на вищевикладене, електросамокат (SEGWAY PLUS, оснащений електричним двигуном потужністю 0,4 кВт), яким ОСОБА_1 керував як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом.

Таким чином, за керування, в тому числі, таким транспортним засобом із ознаками алкогольного сп`яніння та відмова від проходження огляду на встановлення такого стану у встановленому законом порядку, настає адміністративна відповідальність, передбачена статтею 130 КУпАП.

Отже, суддя вважає, що в діянні ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Більше того, ОСОБА_1 безперечно обізнаний про категоричну заборону керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відповідно й вживання попередньо алкоголю чи препаратів, що його містять, у будь-якому вигляді, та які призводять до виникнення вказаного стану.

Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки такого діяння. Зокрема, водій у стані алкогольного сп`яніння становить загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, а також безпосередньо для себе особисто, та власності третіх осіб.

За наведених вище обставин суддя приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними у матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою відділу АП УПП в Полтавській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі МВС, посвідчення водія не отримував (а. с. 5).

З цього приводу та можливості накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами суддя зазначає про таке.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у свої постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 зробила висновок про те, що правова природа покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Крім того, приписи статті 30 КУпАП не перешкоджають застосуванню судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які позбавлені або не мають права керування транспортним засобом.

Таким чином, вирішуючи питання щодо накладення додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, суддя враховує положення ст. 30 КУпАП, а також правовий висновок Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, відповідно до якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні правопорушення суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Суддя наголошує на тому, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями. При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання. Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання (аналогічна думка викладена в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2023 року № 702/301/20).

За цих обставин, суддя вважає можливим застосувати до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 додаткове адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Враховуючи викладене, керуючись законом, суддя вважає, що необхідно застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону України Про судовий збір у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення стягується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день винесення постанови становить 665,60 грн.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 належить до категорії осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, так само будь-яких відомостей про те, що він звільнений від сплати судового збору, а відтак, з нього необхідно стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 40-1, 276-280, 283-285 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. в дохід держави (стягувач: Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України; місцезнаходження: вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751), з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено, судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за наступними реквізитами:

Стягувач: Державна судова адміністрація України, місцезнаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795.

Реквізити для зарахування судового збору до державного бюджету:

Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106; Призначення платежу: *;101; Судовий збір, стягнутий на користь держави, за рішенням №».

Строк пред`явлення постанови до виконання в частині стягнення судового збору: протягом трьох місяців.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п`ятнадцяти) днів з дня отримання постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, у разі несплати добровільно штрафу протягом 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі у сумі 34000,00 (тридцять чотири тисячі гривень 00 копійок) грн.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А. В. Лизенко