Постанова № 138712370, 31.07.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1435/26

Провадження № 3/379/528/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокум.Тараща

Суддя Таращанського районного суду Київської області Невгад О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли 29.07.2026 з відділення поліції № 2 Білоцерківського районного управління поліції ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року до адміністративної відповідальності не притягався,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

29.06.2026 о 19 год. 30 хв. в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, що виражалося в нецензурній лайці відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав постраждалій особі шкоди психологічному здоров`ю.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому свою вину у вчиненні правопорушення визнав повністю, у скоєному щиро розкаюється, просив суворо його не карати та застосувати до нього стягнення у виді штрафу. Крім того, ОСОБА_1 повідомив суду, що він є особою з інвалідністю II групи, на підтвердження чого надав копію посвідчення серії НОМЕР_2 для долучення до матеріалів справи.

Суд, вислухавши думку особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон) визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

За положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 974215 від 09.07.2026;

- копією довідки старшого лейтенанта поліції Шимченка Є. Р. від 29.06.2026;

- заявою ОСОБА_2 від 30.06.2026;

- поясненням ОСОБА_2 від 29.06.2026;

- поясненням ОСОБА_1 від 02.07.2026;

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, матеріали, що характеризують особу, яка притягається до відповідальності, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують її відповідальність.

Обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 суд визнає щире каяття, обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 суддею не встановлено.

Згідно із ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Щодо застосування заходів, передбачених ст. 39-1 КУпАП, то суд враховує, що це право суду, а не обов`язок, оскільки вказана норма, передбачає, що у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої законом.

Тому, враховуючи характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, зважаючи на особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, суддя дійшов висновку про те, що з метою виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами, необхідним і достатнім буде застосування до нього адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без застосування ст. 39-1 КУпАП.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як убачається, з копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 26.03.2026, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому, в силу пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», він підлягає звільненню від сплати судового збору.

Керуючись статтями 33-35, 173-2 ч. 1, 283, 284, 285, 287, 294, 299, 300 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Реквізити: Отримувач коштів ГУК у Київ.обл/Таращанська міс/21081100 ЄДРПОУ 37955989, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок IBAN UA298999980313020106000010850, код класифікації доходів бюджету 21081100.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.

Суддя О.В. Невгад