Рішення № 138712344, 03.08.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/577/26

Провадження №2/377/519/26

03 серпня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Кононової Н.О., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Кравець Валентина Михайлівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Кузьменко Олексій Степанович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

У С Т А Н О В И В:

21 травня 2026 року до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник адвокат Кравець Валентина Михайлівна, посилаючись на статті 87, 88 Закону України «Про нотаріат», просить:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 23268.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Округу Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 23268, відповідно до якого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» стягнуто грошові кошти на підставі кредитного договору № 30.04.2020-010000849 від 30.04.2020 на загальну суму 13 030,00 гривень, яка складається з наступного: 8 000,00 гривень прострочений основний борг, 4 480,00 гривень прострочені проценти, 550,00 гривень плата за вчинення виконавчого напису. На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 68035832. На сьогоднішній день виконання виконавчого напису здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Кузьменком Олексієм Степановичем. З вчиненим 08 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. виконавчим написом, зареєстрованим в реєстрі за № 23268, позивач не згоден, оскільки він вчинений на підставі договору, який нотаріально не посвідчений, сума заборгованості за кредитним договором є спірною, оскільки жодних кредитних договорів позивач не укладав та не підписував. ОСОБА_1 не укладав нотаріально посвідчених кредитних договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР». Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 68035832, відкритого на виконання спірного виконавчого напису від 08.12.21, відповідач ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» надав копію договору № 30.04.2020-010000849 від 30.04.2020, який укладено в простій письмовій формі, та який нотаріально не посвідчувався. Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, суд вказав: «Кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню». Враховуючи вищевикладене, нотаріус незаконно вчинила виконавчий напис та безпідставно стягнула з позивача заборгованість за кредитом в розмірі 12 480,00 гривень (а. с. 3-5).

Ухвалою судді від 22 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 червня 2026 року (а. с. 43-45).

Ухвалою судді від 22 травня 2026 року було задоволено заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Кравець Валентина Михайлівна, про забезпечення позову зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 68035382, відкритому на підставі виконавчого напису № 23268 від 08 грудня 2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною (а. с. 25-26).

Ухвалою суду від 12 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21 липня 2026 року (а. с. 59-60).

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року відкладено розгляд справи на 03 серпня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України (а. с. 85-86).

Позивач та його представник адвокат Кравець В.М. в призначене судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, до суду в підсистемі «Електронний суд» від представника позивача адвоката Кравець В.М. надійшла заява, в якій вона просила судове засідання, призначене на 03.08.2026, проводити за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала (а. с. 96).

Відповідач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслав, заяву про розгляд справи за відсутності його представника до суду не направив, причини неявки суд не повідомив.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна в призначене судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлена належним чином в порядку, передбаченому частиною 11 статті 128 ЦПК України. Письмові пояснення третьою особою у справі до суду не подані.

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Кузьменко Олексій Степанович в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. Письмові пояснення третьою особою у справі до суду не подані.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 03 серпня 2026 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено з матеріалів справи, що 30 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 30.04.2020-010000849, шляхом підписання ОСОБА_1 30.04.2020 електронним підписом одноразовим ідентифікатором D7962, умовами якого визначено, що позичальнику надається кредит на наступних умовах: сума кредиту 8 000 гривень; строк користування кредитом за умовою «Короткий кредит» - 14 календарних днів з дати отримання, до 14.05.2020; строк користування кредитом за умовою «Довгий кредит» - 28 календарних днів з дати отримання, до 28.05.2020 (а. с. 10-14).

Згідно з виконавчим написом, зареєстрованим в реєстрі за № 23268, вчиненим 08 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, стягнуто з ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ: 37356833, юридична адреса: 01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А), невиплачені в строк грошові кошти на підставі кредитного договору № 30.04.2020-010000849 від 30.04.2020, укладеного між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 15.05.2020. Запропоновано задовольнити вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», стягнуто з ОСОБА_1 за період з 15.05.2020 по 01.12.2021 включно у розмірі: 8 000 гривень прострочений основний борг; 4 480 гривень прострочені проценти; 550 гривень плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 13 030 гривень. Дата набрання виконавчим написом законної сили 08 грудня 2021 року (а. с. 9).

05 січня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович на підставі виконавчого напису, вчиненого 08 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрованого в реєстрі за № 23268, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 68035832 (а. с. 16-17).

21 лютого 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал Олександр Олександрович у виконавчому провадженні № 68035832 виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а. с. 36-37).

З Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що станом на 22 травня 2026 року відкрито виконавче провадження № 68035832, в якому стягувачем є ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», а боржник - ОСОБА_1 , приватний виконавець Кузьменко О.С.( а.с. 24).

Вирішуючи спір згідно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з такого.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадах.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

За змістом частини 2 вказаної статті, якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені відомості про: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), задеклароване / зареєстроване місце проживання (перебування) (для фізичних осіб), повне найменування, місцезнаходження (для юридичних осіб) стягувача та боржника / довірчого засновника та довірчого власника; дату і місце народження боржника / довірчого власника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформацію щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, майна, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача / довірчого засновника (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не потрібно обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц.

Як вбачається зі змісту оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, з позивача ОСОБА_1 за період з 15 травня 2020 року по 01 грудня 2021 року стягнуто: прострочений основний борг у розмірі 8 000 гривень; прострочені проценти у розмірі 4 480 гривень.

Суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Проте, відповідачем не було надано жодного первинного документу, який би підтверджував заборгованість за оспорюваним виконавчим написом за період з 15 травня 2020 року по 01 грудня 2021 року у зазначеному розмірі.

Виходячи з того, що стягнуто заборгованість оспорюваним виконавчим написом із ОСОБА_1 , за період з 15 травня 2020 року по 01 грудня 2021 року у зазначеному розмірі, суду не надано відповідачем первинні бухгалтерські документи, які свідчать про наявність заборгованості за вказаний період, у такому розмірі, то у суда виникає обґрунтований сумнів в тому чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у оспорюваному виконавчому написі, за вказаний період.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за кредитним договором № 30.04.2020-010000849 від 30.04.2020 у розмірі 12 480 гривень, яка вказана у виконавчому написі нотаріуса, є спірною.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662, в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Таким чином, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. у виконавчому написі від 08 грудня 2021 року № 23268 послалася на пункт постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, який є не чинним.

В той же час підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи, що у судовому порядку постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662, визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, то кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Установлені обставини свідчать, що серед документів, наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису, оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній. Договір № 30.04.2020-010000849 від 30.04.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 , не посвідчений нотаріально, тому не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, зареєстрований в реєстрі за № 23268 від 08 грудня 2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», заборгованості у розмірі 12 480 гривень та за вчинення виконавчого напису 550,00 гривень, всього на суму 13 030 гривень, слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач, від імені якого діє представник адвокат Кравець В.М. в заяві про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, просив стягнути з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 гривень.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги б/н від 19 травня 2026 року, укладеного між адвокатом Кравець В.М. та Гуляйченком Є.О., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1237, виданого 19 жовтня 2004 року Кравець Валентині Михайлівні, копію ордеру серії АХ № 1351043 від 20.05.2026, яким Гуляйченко Є.О. на підставі договору про надання правничої допомоги № б/н від 19.05.2026, уповноважив адвоката Кравець В.М. представляти його інтереси у Славутицькому міському суді Київської області, копію Акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 19.05.2026, підписаного 18 липня 2026 року між адвокатом Кравець В.М. та ОСОБА_1 , згідно з яким адвокатом Кравець В.М. виконані наступні роботи в інтересах ОСОБА_1 в Славутицькому міському суді Київської області в цивільній справі № 377/577/26: ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 68035832 2 години, вартість послуги: 500 гривень; складення позовної заяви 6 годин, вартість послуги 6 000 гривень; складення заяви про забезпечення позову 2 години, вартість послуги 1 000 гривень (а. с. 75-81).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Кравець В.М. правничої допомоги ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги № б/н, укладеним 19 травня 2026 року.

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи час, затрачений адвокатом Кравець В.М. на надання правничої допомоги по справі № 377/577/26, види виконаних робіт (наданих послуг), зазначених у Акті виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 19.05.2026, підписаному 18 липня 2026 року між адвокатом Кравець В.М. та ОСОБА_1 , суд вважає, що розмір витрат, пов`язаних з професійною правничою допомогою, в сумі 7 500 гривень є обґрунтованим та підтвердженим належними доказами у цій справі. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідачем суду не надано.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 гривень.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору за подання позовної в розмірі 1331,20 гривень та за подання заяви про забезпечення позову в сумі 665,60 гривень, всього на загальну суму 1 996,80 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265, 280-281ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, вчинений 08 грудня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 23268, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованості у розмірі 12 480 гривень та за вчинення виконавчого напису 550 гривень, всього на суму 13 030 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1996 гривень 80 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, останнє відоме місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Кузьменко Олексій Степанович, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, «Карат» промисловий майданчик, 5-А, офіс 603.

Повне заочне рішення суду складено 03 серпня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька