Рішення № 138712045, 03.08.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/1016/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2026 рокуселище Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючої судді Герасименко М.М., за участю секретаря Боярської С.В., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства "Колос", треті особи: Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області, Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визнання права на земельну частку (пай),-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 30 січня 1982 року його було прийнято на посаду (водія) слюсара до колгоспу ім.Леніна, який у подальшому був реорганізований в агрофірму «Відродження». У зв`язку з реорганізацією 30 січня 1992 року позивача переведено на посаду тракториста цеху механізації агрофірми «Відродження», а 13 червня 1994 року він звільнився за власним бажанням.

Відповідно до архівної довідки Бучанської районної державної адміністрації Київської області № 05-07/07 від 15 лютого 2022 року, він (позивач) був прийнятий в члени агрофірми і на роботу комбайнером в цех механізації з 15 червня 1996 року, згідно протоколу № 21 засідання правління агрофірми «Відродження» від 24 червня 1996 року.

Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів членів агрофірми «Відродження» Бородянського району від 18 червня 1996 року вирішено відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» задля прискорення земельної реформи провести паювання сільськогосподарських угідь переданих у колективну власність агрофірми «Відродження», вказаних у державному акті на право колективної власності на землю. Пунктом 4 вказаного протоколу № 2 загальних зборів членів агрофірми «Відродження» Бородянського району від 18 червня 1996 року передбачено, що право на земельний пай мають працівники і пенсіонери, які являються членами агрофірми «Відродження» станом на 18 червня 1996 року.

У зв`язку з реорганізацією агрофірми «Відродження» шляхом перетворення в Сільськогосподарський виробничий кооператив «Відродження» (далі СГВК «Відродження») 06 квітня 1998 року позивача переведено на посаду тракториста СГВК «Відродження».

Після чого, у зв`язку з реорганізацією СГВК «Відродження» шляхом перетворення в Приватне сільськогосподарське підприємство «Колос» (далі ПСП «Колос») 03 лютого 2000 року позивача переведено на посаду тракториста ПСП «Колос».

Позивач вказав, що, оскільки він на момент передачі земель агрофірмі «Відродження» в колективну власність був членом агрофірми «Відродження», то мав бути включений до списку, який долучається до акту на право колективної власності на землю, і мав право на отримання земельної частки (паю) при проведенні розпаювання цих земель в розмірі відповідно до затвердженої технічної документації 3,73 га в умовних кадастрових гектарах.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати за ним право на земельну частку (пай) в агрофірмі «Відродження» в розмірі 3,73 га в умовних кадастрових гектарах .

Ухвалою суду від 20 травня 2025 року відкрито провадження у справі та ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

04 червня 2025 року від представника відповідача ПСП "Колос" Батова Б.М. надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як зазначає позивач, він з 15 червня 1996 року був прийнятий в члени агрофірми і на роботу комбайнером в цех механізації згідно Протоколу № 21 засідання правління агрофірми «Відродження» Бородянського району від 24 червня 1996 року.

Загальні збори членів агрофірми «Відродження» Бородянського району, на яких вирішувалися питання паювання земель, відбулися 18 червня 1996 року, що підтверджується Протоколом № 2 загальних зборів членів агрофірми «Відродження» Бородянського району від 18 червня 1996 року.

Пунктом 4 вказаного Протоколу № 2 загальних зборів членів агрофірми «Відродження» Бородянського району від 18 червня 1996 року передбачено, що право на земельний пай мають працівники і пенсіонери, які являються членами агрофірми «Відродження» станом на 18 червня 1996 року.

Враховуючи, що засідання правління агрофірми «Відродження» Бородянського району відбулося 24 червня 1996 року та саме в цей день було прийнято рішення прийняти позивача в члени агрофірми і на роботу комбайнером в цех механізації, відповідно позивач не міг бути прийнятий на роботу раніше самого засідання правління та прийняття відповідного рішення, тобто 15 червня 1996 року. Більш за все зазначена дата прийняття в члени агрофірми 15 червня 1996 року є допущеною опискою.

Відтак, на момент проведення Загальних зборів членів агрофірми «Відродження» Бородянського району, які відбулися 18 червня 1996 року, позивач ще не працював та не був членом агрофірми, відповідно питання про внесення його до списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю не вирішувалося та не приймалося.

Відповідно до пункту 13 Методичних рекомендацій щодо паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 20 лютого 1996 року № 11, спори з приводу паювання земель колективної власності вирішуються у судовому порядку. Водночас, позивачем спір з приводу не внесення його до списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю, ні в досудовому, ні у судовому порядку, починаючи з 18 червня 1996 року до цього часу не вирішувався, а тому позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав дізнався або повинен був дізнатися, коли почалося розпаювання земель агрофірми «Відродження» Бородянського району та видавались сертифікати на земельну частку (пай), а саме 18 червня 1996 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 12 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Коюда М.А. позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідач ПСП "Колос" в судове засідання представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до заяви представник відповідача Федієнко О.В. просила проводити розгляд справи за її відсутності, просила врахувати позицію відповідача, викладену у раніше поданому відзиві. Додатково зазначила, що надана стороною позивача трудова книжка не підтверджує трудові відносини з агрофірмою «Відродження» у період проведення паювання земель, що є однією з ключових обставин у даній справі. З трудової книжки позивача вбачається, що позивач до 30 липня 1996 року працював екскаваторником у Бородянському райсількомунгоспі, в агрофірму «Відродження» прийнятий 01 серпня 1996 року, тоді як загальні збори членів агрофірми «Відродження», на яких вирішувалися питання паювання земель, відбулися 18 червня 1996 року, відтак позивач ще не працював та не був членом агрофірми «Відродження».

Треті особи: Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області та Бучанська районна державна адміністрація Київської області у судове засідання своїх представників не направили, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки (а.с. 150-161) та інформаційної довідки ПСП «Колос» від 07 лютого 2022 року № 26 (а.с. 11), 30 січня 1982 року позивача було прийнято на посаду (водія) слюсара до колгоспу ім.Леніна (запис 1, аркуш трудової книжки 6-7).

30 січня 1992 року колгосп ім.Леніна реорганізовано шляхом перетворення в агрофірму «Відродження».

13 травня 1994 року позивача звільнено за власним бажанням з агрофірми «Відродження» (запис 2, аркуш трудової книжки 6-7).

30 травня 1994 року позивача було прийнято на роботу на посаду екскаваторника до Бородянського райсількомунгоспу (запис 3, аркуш трудової книжки 6-7).

30 липня 1996 року позивача звільнено за власним бажанням (запис 4, аркуш трудової книжки 6-7).

01 серпня 1996 року позивача було прийнято на роботу на посаду тракториста до агрофірми «Відродження» (запис 5, аркуш трудової книжки 8-9).

06 квітня 1998 року у зв`язку з реорганізацією агрофірми «Відродження» шляхом перетворення в СГВК «Відродження» позивача переведено на посаду тракториста в СГВК «Відродження» (запис 6, аркуш трудової книжки 8-9).

03 лютого 2000 року у зв`язку з реорганізацією СГВК «Відродження» шляхом перетворення в ПСП «Колос» позивача переведено на посаду тракториста в ПСП «Колос» (записи 8, 9, аркуш трудової книжки 10-11, 12-13).

07 грудня 2006 року позивача звільнено за угодою сторін (запис 10, аркуш трудової книжки 12-13).

Отже, як вбачається з вказаних записів у трудовій книжці, які є послідовними за датами та не суперечать між собою, позивач працював у колгоспі ім. Леніна, який у подальшому реорганізовано у агрофірму «Відродження», а згодом у КСП «Колос», з 30 січня 1982 року по 13 травня 1994 року, та з 01 серпня 1996 року по 07 грудня 2006 року.

Щодо періодів роботи позивача в агрофірмі «Відродження», судом також досліджено і надано оцінку іншим документам, а саме інформації, яка міститься у трудовій книжці (записи 1-9 аркуш трудової книжки 2-5), архівній довідці від 15 лютого 2022 року, довідці від 07 лютого 2022 року.

Так, з копії архівної довідки № 05-07/07 від 15 лютого 2022 року вбачається, що у документах архівного фонду «Сільськогосподарський виробничий кооператив «Відродження» є відомості про те, що ОСОБА_1 прийнятий в члени агрофірми і на роботу комбайнером в цех механізації з 15 червня 1996 року. Прийнятий згідно Протоколу № 21 засідання правління агрофірми «Відродження» від 24 червня 1996 року (а.с. 9).

Згідно з копією довідки, виданою ПСП «Колос» 07 лютого 2022 року за № 26, ОСОБА_1 дійсно працював з 15 червня 1996 року в сільськогосподарському кооперативі «Відродження» в підрозділі механізації трактористом (протокол № 28 від 24 червня 1996 року) (а.с.12).

Згідно записів трудової книжки (аркуш трудової книжки 2-5) позивач з 30 травня 1994 року по 30 липня 1996 року працював у Бородянському райсількомунгоспі, і одночасно міститься запис без зазначення підприємства до якого позивача прийнято на роботу з 15 червня 1996 року.

Проте, вказані документи, як доказ того, що позивач працював на агрофірмі «Відродження» станом на 15 червня 1996 року, суд до уваги взяти не може, оскільки інформація, яка міститься у них є суперечливою. По-перше, чинним законодавством не передбачено прийняття на роботу особи заднім числом, а тому посилання позивача як на підставу для задоволення позову на те, що протоколом від 24 червня 1996 року його прийнято на роботу з 15 червня 1996 року є неспроможними. По-друге, запис у трудовій книжці, що міститься на аркуші трудової книжки 4-5 про прийняття на роботу позивача з 15 червня 1996 року, вчинений без зазначення підприємства до якого позивача прийнято на роботу. Крім того такий запис суперечить інформації зазначеній на аркуші трудової книжки 2-3, 6-7, відповідно до якої позивач у період з 30 травня 1994 року по 30 липня 1996 року працював у Бородянському райсількомунгоспі.

Враховуючи наведене, суд не може взяти до уваги запис 6 на аркуші трудової книжки 4-5, архівну довідку від 15 лютого 2022 року, довідку від 07 лютого 2022 року, як докази того, що позивач станом на 15 червня 1996 року працював в агрофірмі «Відродження».

Встановлені судом обставини свідчать, що 13 травня 1994 року позивач звільнився з агрофірми «Відродження» та до 30 липня 1996 року працював екскаваторником у Бородянському райсількомунгоспі. Після чого 01 серпня 1996 року був прийнятий на роботу на агрофірму «Відродження».

Також, судом встановлено, що розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 12 грудня 1995 року № 60, затверджено науково-технічну документацію по складанню державних актів на право колективної власності та постійного користування землею агрофірми «Відродження» (а.с. 69)

Як вбачається з копії державного акта на право постійного користування землею ІІ-КВ № 002283 від 27 грудня 1995 року, агрофірмі «Відроження» смт Бородянка, Бородянською районною Радою народних депутатів Бородянського району Київської області надається у постійне користування 439,5 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування; землю надано у постійне користування для сільськогосподарського виробництва відповідно до розпорядження Бородянської районної державної адміністрації від 12 грудня 1995 року № 60 (а.с. 69 зворотній бік-71).

Як вбачається з копії архівного витягу, наданого Архівним відділом Бучанської районної державної адміністрації Київської області 15 лютого 2022 року за № 05-06/136, протоколом № 2 загальних зборів членів агрофірми «Відродження» Бородянського району від 18 червня 1996 року вирішено у відповідності до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільському господарству, підприємствам та організаціям та прискорення земельної реформи» провести паювання с/г угідь переданих у колективну власність агрофірми «Відродження», вказаних у державному акті про право колективної власності на землю; право на земельний пай мають працівники і пенсіонери, які являються членами агрофірми «Відродження» станом на 18 червня 1996 року (а.с. 10).

Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 16 січня 1997 року № 14, затверджено науково-технічну документацію по паюванню сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність агрофірмі «Відродження» та розрахунок вартості земельної частки (паю) по агрофірмі «Відродження» в розмірі 6061 гривні та 3,73 га в умовних кадастрових гектарах (а.с. 68 зворотній бік).

Відповідно до ст. 1, 2Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з пунктом 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов: перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства; отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю; включення особи до списку, доданого до цього акта.

Таким чином, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18, від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19.

Разом із тим, відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідно до Указу Президента України право на земельну частку (пай) мають особи, які були членами сільськогосподарського підприємства на момент видачі Державного акта на право колективної власності на землю, а як вбачається з матеріалів справи на час складання списків та отримання Державного акту на право колективної власності на землю (27 грудня 1995 року), а також на час уточнення списків членів агрофірми «Відродження» (18 червня 1996 року), позивач не працював і не був членом агрофірми «Відродження», то позивач не має права на земельну частку (пай) в агрофірмі «Відродження».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права на земельну частку (пай) в агрофірмі «Відродження», а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства "Колос", треті особи: Бородянська селищна рада Бучанського району Київської області, Бучанська районна державна адміністрація Київської області про визнання права на земельну частку (пай) залишити без задоволення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 03 серпня 2026 року.

СуддяМарина ГЕРАСИМЕНКО